2 Царіврозділ 5

Тлумачення на розділ (російською)

1-14. Исцеление военачальника сирийского Неемана по слову пророка Елисея. 15-19. Благодарность Неемана и обращение его к истинному Богу; бескорыстие пророка. 20-27. Корыстолюбие Гиезия и наказание его.

1Неєман, гетьман царя Сирийського, був великим чоловіком у свого пана й високо поважаний, бо через його дарував Господь побіду Сирийцям; і був він чоловік хоробрий, але прокаженний.

2Раз у походї зайняли Сирийцї дївчинку з землї Ізраїлської в полонь, і вона служила у супруги Неєманової.

3І сказала вона своїй панї: Ой коли б мій пан та побував у пророка, що в Самариї, той вигоїв би його з прокази.

4І пійшов він до свого пана та й переказує йому: Так і так говорить служебка, що з землї Ізраїлської.

Тлумачення, в. 1–4 (російською)

. К какому времени относится чудесное исцеление Неемана, ко времени ли Иорама или уже правления династии Ииуя, из текста не видно; ясно лишь, что оно падает на время мирных отношений между Сирийским и Израильским царствами. Раввины отождествляли Неемана с воином сирийским, смертельно ранившим некогда Ахава (3 Цар XXII:34) и называемым у И. Флавия (Древн. VIII, 15, 5) Аманом (παις δε τις βασιλικος του 'Αδωνος 'Αμανος 'ονομα). В противоположность строгому исключению прокаженных у евреев (Лев XIII:45-46. См. Толков. Библия, т. 1), Нееман, прославивший себя победой, какую он доставил отечеству, по-видимому, и после постигшей его болезни продолжал служить. Но судьба или, точнее, промысл Божий, заставил человека, доставившего некогда сирийцам победу над израильтянами, теперь обратиться за исцелением в землю израильтян, к пророку Божию. О последнем Нееман узнает от еврейки-пленницы, захваченной сирийскими отрядами во время одного из набегов на пограничные израильские земли. По совету пленницы Нееман обращается с просьбой к царю сирийскому о разрешении ему отправиться в Самарию (по ст. 8 и д., пророк в данное время жил действительно не в Галгале и не на Кармиле, а в Самарии).

5І каже царь Сириський: Ійди, та побувай у його, а я пішлю письмо до царя Ізраїлського. От і вибрався він і взяв із собою десять талантів срібла, шість тисяч секлів золота й десять перемін одежі;

6І передав цареві Ізраїлському лист, а в йому стояло: Як прийде сей лист до тебе, так знай, послав я до тебе слугу мого Неємана, щоб ти вигоїв його з прокази.

7Як прочитав царь Ізраїлський письмо, так роздер на собі одежу та й каже: Хиба ж я Бог, що робить і мертвими й живими, що він менї приказує, вигоїти чоловіка з його прокази? Тепер вам явно, як він шукає зачепки!

Тлумачення, в. 5–7 (російською)

. Из того, что сирийский царь без колебания посылает Неемана к израильскому царю с решительным требованием в письме (содержание письма передается, ст. 6, кратко), можно заключать, что сирийские цари после поражения Ахава продолжали считать израильских своими вассалами; в самом требовании царя снять проказу с Неемана видно воззрение на чудо, как на дело магии. По обычаю Востока, этикет которого требует приношения богатых подарков важным лицам, Нееман берет с собой (ст. 5) много серебра и золота и, кроме того, также по восточному обычаю (Быт XLI:14; 1 Цар XXVllI:8; 2 Цар XII:20), 10 перемен одежд. Несмотря на это, царь израильский, понявши письмо сирийского царя в смысле пребывания к нему самому и, видимо, совершенно не думавши о великом пророке Елисее, приходит в отчаяние (ст. 7): от печали раздирает одежды свои (ср. II:12), признает, что лишь Богу свойственно умерщвлять и оживлять (ср. Втор XXXII:39) - проказа почиталась бедствием почти равным смерти (Чис XII:12), и подозревает в требовании сирийского царя искание повода к войне.

8Скоро ж довідавсь Елисей, чоловік Божий, що царь Ізраїлський роздер одїж на собі, послав до царя й велїв сказати йому: Нащо роздер єси одїж на собі? Нехай лиш прийде до мене, так знати мете, що в Ізраїлї є пророк.

9От і прибув Неєман із кіньми своїми й колесницею перед ворота господи Елисеїної.

10І вислав Елисей слугу до його й звелїв сказати: Ійди та викупайся сїм раз у Йорданї, так тїло твоє знов посьвіжіє й будеш чистим.

Тлумачення, в. 8–10 (російською)

. Теперь сам пророк напоминает царю о себе, о том, что Бог, умерщвляющий и оживляющий, невзирая на отступления народа и царя, готов явить им милость через своего пророка. Однако, когда Нееман прибыл к дому пророка Елисея, "он, храня закон, как живущий под законом не согласился видеть Неемана, как прокаженного (по закону Лев XIII-XIV), а приказал ему 7 раз измыться в реке Иордане" (блаж. Феодорит, вопр. 19), обещая ему "обновление тела" и "чистоту" (ст. 10, ср. Лк XVII:11), как говорилось обычно об исцелении от проказы.

11Неєман розгнївавсь та й відойшов із словами: А я думав, що він до мене вийде й, приступивши, призове ймя Господа, Бога свого, й доторкнеться рукою своєю прокази та уздоровить мене.

12Чи то ж ріки Дамаські, Абана та Фарфар не лучші, нїж води в Йорданї? Хиба ж менї не можна було б викупатись у них та й очиститись? От і одвернувся й відойшов в гнїві.

13І приступили слуги його й промовили до його словами: Коли б тобі, батеньку, пророк наказав зробити що важке, так хиба ж ти не зробив би? А надто, коли він тобі сказав: Викупайсь, так будеш чист.

14І пійшов він та й викупавсь сїм раз у Йорданї, поринаючи, як звелїв чоловік Божий, й осьвіжіло тїло його, як у молодого хлопця, і він очистивсь.

Тлумачення, в. 11–14 (російською)

. Разгневанный мнимым невниманием к себе пророка Нееман высказывает распространенный на древнем и новом востоке взгляд народный, что для излечения от болезни необходимо, кроме призывания Бога, еще возложение руки целителя на больное место (ст. 11). Сирийские реки Авана (по др. чтению в Кеri, Амана) и Фарфар (евр. Парпар), по общему мнению, вытекали из Анталивана и орошали Дамаск. Первую отождествляют с нынешней Нахр-Барада, древним Chrysorrhoas (Onomast. 7); вторую - с нахр-ел-Авадж к югу от Дамаска (Onomast. 923). См. Badecker. Palastina u. Syrien. A. 7; s. 334. Послушание пророку со стороны Неемана (ст. 14) было вознаграждено точным исполнением слова пророка (ст. 10), исцелением и как бы полным обновлением Неемана.

15І вернувся він із усїма супровідниками своїми до чоловіка Божого, а прибувши, приступив перед його та й каже: Знай, тепер я зрозумів, що нема Бога на всїй землї, тільки в Ізраїлї. Прийми ж гостинець від слуги твого.

16Він же каже: Так певно, як живе Господь, що стою в його службі: не прийму нїчого! І хоч той намагався, щоб узяв, він затявся брати.

Тлумачення, в. 15–16 (російською)

. Чудесным исцелением Неемана было достигнуто и духовное врачевание его - обращение к Истинному Богу, которого он исповедует Единым на всей земле, вместе с тем он предлагает пророку дары (евр бераха, благословение, как в Быт XXXIII:11; 1 Цар XXV:27). Но пророк, желая показать новообращенному иностранцу, что Иегова дарует исцеление без всякого вознаграждения служителей Его, решительно отказывается принять какой-либо дар от него. "Пророк всему богатству предпочел многовожделенную нищету и исполнил евангельское законоположение еще прежде законоположения. Ибо сказано: туне приясте, туне дадите (Мф X:8)" (блаж. Феодорит, вопр. 19).

17І сказав Неєман: Коли не хочеш, так нехай менї, слузї твойму, дадуть землї, скілько зможуть повезти два мули, бо твій раб із сього часу не приносити ме нї всепалення, нї иншої жертви нїяким иншим богам, тільки Господеві.

Тлумачення, в. 17 (російською)

. В просьбе Неемана пророку дать ему известное количество земли из страны Израильской для сооружения жертвенника Иегове у себя в Сирии многие видели резкое противоречие собственному исповеданию Нееманом всеединства Иеговы (ст. 15); здесь же Иегова как бы признается им лишь Богом Xанаана. Но поступок Неемана выражает просто глубокое благоговение к Иегове - самую землю страны Его почитания он считает священной и берет часть земли, освященной благословением пророка Иеговы. С этим чувством вполне согласуется его намерение совершать частное (не общественное, ср. ст. 18) служение Иегове. (Даже у христиан при безусловной вере в Единство Божие всегда было стремление, напр., брать земли из Палестины).

18Та в одному тільки нехай Господь вибачить кметеві твойму: коли мій пан пійде в Риммонів храм, щоб там помолитись, і обіпреться при тому на мою руку, так що з ним і я припаду ʼк землї в Риммоновому храмі, так нехай Господь вибачить у тому твойму кметеві.

Тлумачення, в. 18 (російською)

. Чуткий совестью Нееман предвидит неизбежное испытание для его веры: обязанность, по должности военачальника, сопутствовать царю при богослужении в честь Риммона; Риммон (евр. риммон - гранатовое яблоко), вероятно, тождествен с Ассирийским богом грозы Рамманом; еврейское название (подтверждаемое данными Телкоамарских клинописей) может обозначать идею солнца, плодородия (гранатовое яблоко - символ того и другого); дальнейшее значение бога Риммона (видимо, очень чтимого у сирийцев, как показывает употребление у них имен с этим именем: Гададриммон, Зах XII:11; Тавриммон, 3 Цар XV:18). Нееман просит, чтобы, по молитвам пророка, Иегова простил ему предстоящее вынужденное преклонение пред идолом, говорит как бы так: "мне необходимо входить с царем, когда захочет он поклоняться лжеименному богу. Но, входя с ним, буду поклоняться Богу Истинному, умоляя Его о прощении в том, что по царскому требованию принужден входить в храм лжеименного бога" (блаж. Феодорит, вопр. 19).

19Він же рече йому: Йди з упокоєм. І відїхав той від його, та й уїхав невелику просторонь дороги;

Тлумачення, в. 19 (російською)

. Пророк своим прощальными приветом "иди с миром" как бы снисходит тревогам совести Неемана. О расстоянии кибрат-гаарец см. толкования к Быт XXXV:16: "Толков. Библия" т. I.

20Аж ось сказав (собі) слуга Елисея, Божого чоловіка: Ощаджував мій пан сього Сирийця Неємана та й не прийняв того, що він привіз. Так певно, як живе Господь, мушу наздогнати його та й випрошу що небудь.

21От і побіг Гієзій нагонця за Неєманом. Неєман же, постерігши, що він біжить, скочив із колесницї зустріч йому та й питає: Чи все гаразд?

22Відказав той: Усе. Послав мене пан мій і звелїв сказати тобі: Саме прийшло до мене з Ефраїмових гір двоє молодиків із синів пророцьких; тож дай про їх талант срібла та дві переміни одежі.

23І відказує Неєман: Зроби менї ласку й возьми два таланти! Та й упросив його й завязав два таланти срібла в два мішки й дві переміни одежі та й оддав те двом слугам своїм, і понесли вони поперед його.

24Дійшовши ж він до узгірря, узяв (все) од них, сховав у господї й одпустив людей, і вони відійшли.

25Як же він увійшов до свого пана, спитав Елисей: Звідки, Гієзію? Він відказав: Твій кміть не виходив нїкуди.

26Він же рече йому: Хиба дух мій не був при тому, як вернувся назустріч тобі той чоловік із своєї колесницї? Оце ж ти здобув гроші, й здобув одїж, щоб закупити оливні сади, виноградники, вівцї, воли, раби й рабинї;

27Але ж і проказа Неєманова вчепиться тебе й твоїх потомків по вічні часи. І вийшов він од його, побілївши, як снїг, від прокази.

Тлумачення, в. 20–27 (російською)

. "В пророке достойны удивления и сила благодати, и правдивость приговора, потому что, узнав о взятом тайно Гиезием, отдать ему в наследие и проказу Нееманову" (блаж. Феодорит, вопр. 19).

Текст: Переклад П. Куліша та І. Пулюя, 1905. Тлумачення: «Тлумачна Біблія» за ред. О. П. Лопухіна (російською). Нумерація тлумачень у цій книзі ще звіряється із синодальною: окремі тлумачення можуть стояти біля сусіднього вірша.