День 261 з 365
Іс 22:1–24:23, 1 Кор 5:1–13, Пс 111:1–10
Старий Заповіт
22:1 Пророче слово про Видивну долину: Що се тобі лучилося, що ввесь люд твій повиходив на дахи?
22:2 Місто повне крику, зворушене — місто, давно таке веселе! Ой, бо повбивані твої — не мечем побиті, та й не в битві лягли;
22:3 Всї гетьмани твої повтїкали разом, та їх спіймано, кріпко повязано; всї, хто знайшовся в тебе, повязані разом, хоч як далеко були повтїкали.
22:4 Тим я й кажу: Зоставте мене, нехай гірко плачу! Не силуйтесь, мене розважати з поводу, що збурена дочка мого народу.
22:5 Се бо близько день неспокою, побою та замішанини в долинї Видивній, од Господа сил (насланий): Валять мури, крик по горах розлягаєсь.
22:6 Несе Елам сагайдак, люде на колесницях і їздецї і Кир щитом заблищав.
22:7 І ось що найкрасші твої долини заповнені возами, а їздецї уставились навпроти воріт,
22:8 І здирають покривало з Юдеї; а ти в той день озираєшся за оружними запасами в палатї кедровій.
22:9 Та бачите, що вже проломи пороблено в мурі міста Давидового, й спускаєте докупи води до нижнього ставу;
22:10 І роздивляєтесь між домами в Ерусалимі, та й валите декотрі доми, щоб ті проломи в мурі затулити;
22:11 І копаєте на воду знов став запасний між двома мурами. На того ж, хто се давно вчинив, нїже озираєтесь; на того, хто задумав се все, наперед, ви й не зважаєте.
22:12 Нї! тодї, як Господь сил на вас накликав, щоб плакали та голосили, щоб остригали собі волоссє, й накидали на себе волосяницї,
22:13 Тодї у вас — веселощі та радощі були; ви кололи бики, різали овець та попивали вино; їжмо — мовляли — та пиймо, бо й так завтра будемо мертві!
22:14 І обявив менї в уші Господь Саваот: Не буде вам сеся безбожність прощена, аж покіль не погинете. Ось як, сказав Господь, Господь сил!
22:15 І сказав іще Господь, Бог сил: Ійди та ввійди до Севни, старшого в двірцї коло храму, й скажи йому:
22:16 Що за право тобі тут, і ким ти тут, що аж собі тут гробовище вирубуєш? — Так, він вирубує собі гробовище на видному місцї, витїсує собі в скелї пробуток посмертний!
22:17 Ось, Господь перекине тебе, як дужий чоловік кидає, й здусить тебе в пилку.
22:18 І зівє тебе в звиток, і кине тобою, наче жмутком, у землю широку, там ти вмреш, та й пійдуть і твої блискучі туди колесницї, що надбав єси ти, ганьбо дому твого Пана!
22:19 Я зопхну тебе до долу з висоти твоєї, й скину тебе з уряду твого.
22:20 І тодї покличу слугу мого Еліякима Хелкієнка,
22:21 І надїну на його твою одежу, й підпережу його твоїм поясом, і твій уряд передам у руки його, і буде він отцем осадникам Ерусалимським і домові Юдиному.
22:22 І ключ од дому Давидового зложу на плече в його: як він відчинить, нїхто не зачинить, як же він зачинить, нїхто не відчинить.
22:23 Мов гвізд у твердім місцї, буде в мене вбитий, й буде він престолом слави домові отця свого.
22:24 І буде на йому висїти вся повага батькового дому, — дїтей і внуків, — наче краса всяких домашних посудів аж до послїдних музичних приборів.
22:25 Та тодї, — каже Господь Саваот — захитаєсь гвізд, буде вибитий з свого твердого місця, і впаде й розсиплесь ввесь тягар на йому; бо так говорить Господь.
23:1 Пророче слово про Тир: Ридайте, кораблі Тирські, бо він збурений: нема вже домів торговельних і нї-кому в ті доми входити. Так їм переказано з Хитимської країни.
23:2 Замовкнїть, осадники острову, що його, бувало, купцї Сидонські, плаваючи по морі, збагачали.
23:3 По великих водах привожено сюди зерно Сигорське, вроджай ріки (Нила), і був він торговицею народів.
23:4 Застидайсь Сидоне! ось бо що говорить море, ся твердиня морська: (Я стала безлюдна,) наче б не мучилась народинами, не ховала хлопят, не доводила дївчат до зросту!
23:5 А як чутка долетить про Тир до Египту, задрожать вони від новини сієї.
23:6 Переносїтесь у Тарсис, ридаючи, ви, давні осадники острову!
23:7 Чи се ж той город ваш, що був знаний в давні давна? А нинї несуть його ноги, блукатись до краях далеких!
23:8 І хто ж то призначив Тирові таку долю, що колись роздавав вінцї, а купцї в його були, наче князями, крамарі ж його — дуками в землї?
23:9 Призначив се Господь Саваот, щоб понизити гординю славних, щоб впокорити знатних у землї.
23:10 Блукай же тепер, дочко Тирська, мов ріка, по землї; нема бо вже тобі перепони!
23:11 Він простяг руку свою понад море, затряс царства; Господь приказав, повалити твердинї Канаанські,
23:12 І сказав: Не будеш уже гуляти, ти, осоромлена дївице, дочко Сидонська! Вставай, переселяйся в Киттим, — хоч і там не мати меш спокою.
23:13 Ось земля Халдейська: давно того народу не було; се Ассур дав до його почин, заложив його з тих, що жили в пустинях, а вони побудували башти собі; — а й їх домівки повалено, та й в розвалища обернено.
23:14 О, ридайте, кораблї Тирські, бо спустошена ваша твердиня!
23:15 І буде в той час, що забудуть про Тир на сїмдесять років, — скільки звичайно один царь живе. По сїмдесятьох же роках станесь із Тиром таке, як сьпіваєсь про блудницю:
23:16 Возьми цитру, ходи по містї, ти, забута блуднице! Пригравай гарно, висьпівуй багато пісень, щоб тебе собі пригадали!
23:17 І станесь по скінченню сїмдесяти лїт, що Господь навідаєсь ласкою до Тиру; й знов почне він збивати достатки, та, мов та блудниця, вабити до себе всї краї на землї.
23:18 Та торгівля його й користї з її будуть присьвячуватись Господеві; не будуть ховати й складати їх у комори, а до тих, що живуть перед лицем Господнїм, буде переходити користь із торговлї його, щоб вони їли доситу та мали трівку одежу.
24:1 Оце попустошить Господь землю, й вчинить її неплідною; змінить вигляд її й розсїє все, що живе на нїй.
24:2 А що буде з народом, те саме й з сьвященником; що буде слузї, те й панові його; що служебцї, те й панї її; що з купуючим, те й з тим, хто продає; що довжникові, те й тому, хто дає позичку; що з лихварем, те й з даючим лихву.
24:3 Земля опустїє до щаду, й мов би злуплена буде; бо Господь вирік се слово.
24:4 Засумує, заниє; поникне, помарнїє куля земна; поникнуть і ті, що з висока позирали на людей на землї.
24:5 Бо земля вся зледащіла під живучими на нїй, вони бо переступили закони; змінили устави; зломали вічний заповіт.
24:6 Тим то пожере прокляттє землю, й живучі на нїй відберуть кару; за те попалені осадники землї, й не багато зостанесь людей.
24:7 Заплакали соком грона, захоріла винна лоза, зітхає кожне серце, — перед тим веселе.
24:8 Перестали веселощі з бубнами, замовкли радісні клики, занїміли гуслі;
24:9 Вже вина не пють із сьпівом; гіркий напиток усїм, що його пють.
24:10 Поруйнований запустїлий город, будинки замкнені стоять, нї-як входити.
24:11 Плачуть за вином по улицях; радощі замеркли, прогнані всї веселощі з землї.
24:12 В городах пустки зістались, ворота повалились.
24:13 А на землї буде з народами те саме, що буває, коли пообтрушують оливки, виноград обріжуть, та покінчать збірку.
24:14 (тільки праведні) Тілько вони піднесуть свій голос, возрадуються задля величностї Господньої, голосно викликати муть із того моря.
24:15 Ой шануйте ж на востоцї Господа, по островах морських (хвалїть) імя Господа, Бога Ізрайлевого.
24:16 Від найдалшого краю землї чуєм пісню: „Слава Праведному!‟ Я ж промовив: „Нуждо моя, нуждо моя! о горе моє! Лиходїї коять лихо, й коять лихо лиходїї по лиходїйськи.‟
24:17 Страх на тебе й яма й сїло, чоловіче земний.
24:18 Хто бо від страху втече, почувши крик страху, той впаде у яму, а хто вилїзе з ями, попадеться в сїло; бо всї спусти на небі відчинені будуть, і земля буде трусом труситись в основах.
24:19 Земля розступиться, земля розсядеться, земля, знай, труситися буде.
24:20 І хитати меться, наче пяний, гойдати меться, неначе колиска, бо беззаконностї її обтяжують її; упаде вона, та й не підведеться.
24:21 І навідає тодї Господь військо надземне в висотах, і царів земних унизу.
24:22 І збере їх до купи, як вязнї, у яму, та й зачинить їх разом у темницї, й по довгому часї будуть все ще кари терпіти.
24:23 І засоромиться місяць тодї, застидаєсь сонце, коли Господь сил воцариться в Сионї й в Ерусалимі, й перед старцями в славі засияє.
Новий Заповіт
1 Звідусюди чути, що між вами перелюб, та такий перелюб, про який і між поганами не чувати, щоб хто жінку батька свого мав.
2 І ви розгордїли, а не лучче б сумувати вам, щоб вилучено з між вас такого, що дїло се робить?
3 Я ж бо, небувши між вами тїлом, а бувши духом, уже присудив, яко бувший (між вами), щоб того, хто так робить,
4 в імя Господа нашого Ісуса Христа, як зберетесь ви і дух мій силою Господа нашого Ісуса Христа,
5 видали такого сатанї на погибель тїла, щоб дух спас ся в день Господа Ісуса.
6 Не добре величаннє ваше. Хиба не знаєте, що трохи квасу все місиво заквашує.
7 Очистьте ж старий квас, щоб ви були нове місиво, яко ж ви й є безквасні, бо пасха наша, Христос, заколена за нас.
8 Тим же сьвяткуймо не в старому квасї, анї в квасї злоби та лукавства, а в опрісноках чистоти і правди.
9 Писав я до вас ув одному листї, щоб ви не мішались із перелюбниками,
10 та не в загалї з перелюбниками сьвіта сього, або з зажерливими, або хижаками, або ідолослужителями; бо мусїли б хиба з сьвіта сього зійти.
11 Тепер же я писав вам, щоб не мішались, коли хто, звавшись братом, буде або перелюбник, або зажерливий, або ідолослужитель, або злоріка, або пяниця, або хижак; з таким і не їсти.
12 Чого бо менї й тих судити, що осторонь (вас)? Хиба не тих, що в серединї, ви судите?
13 Тих же, що осторонь, Бог судить. То ж вилучте лукавого з між себе.
Псалом
1 Аллилуя! Прославлю тебе, Господи, всїм серцем, в радї праведних і в зборі.
2 Дїла Господнї великі, явні всїм, хто любується ними.
3 Дїла його краса і величиє; і справедливість його по віки.
4 Чудесні дїла його незабуті; благий і милосердний Господь.
5 Він дає поживу тим, що бояться його; памятає вічно свій заповіт.
6 Явив силу дїл своїх народові свойму, щоб дати їм наслїддє народів.
7 Дїла руки його правда і правосуддє; всї заповідї його вірні;
8 Установлені на віки вічні; в правдї і правотї виповнені.
9 Післав збавленнє народові свому, поставивши на віки заповіт свій; сьвяте і страшне імя його.
10 Страх перед Господом — початок мудростї; добрий розум у всїх, що заповідї сповняють. Хвала його по віки вічні.