БІБЛІЯБайкальське видання
UK
Налаштування

День 28 з 40

Євангеліє від Марка: Мк 11:27–12:12

1Зупинитися

«Глаголи, Господи, раб твій слухає.»

1 Сам 3:9. Або просто помовчіть кілька секунд перед читанням.

2Прочитати

11:27 І приходять знов у Єрусалим; і, як по церкві ходив Він, приступають до Него архиєреї, та письменники, та старші,

11:28 і кажуть Йому: Якою властю Ти се робиш? і хто Тобі власть таку дав, щоб се робити?

11:29 Ісус же, озвавшись, рече їм: Спитаю вас і я про одну річ; відкажіть менї, то й я скажу вам, якою властю се роблю.

11:30 Хрещеннє Йоанове чи з неба було, чи від людей? Відкажіть менї.

11:31 І міркували між собою, говорячи: Коли скажемо: З неба, то скаже: Чом же не поняли віри йому?

11:32 Коли ж скажемо: Від людей, то боялись людей: всї бо мали Йоана, що він справдї пророк був.

11:33 І, озвавшись, кажуть Ісусові: Не знаємо. Ісус, озвавшись, рече їм: То й я не кажу вам, якою властю се роблю.

12:1 І почав їм приповістями промовляти: Виноградник насадив чоловік, і обгородив тином, і викопав винотоку, й збудував башту, й передав його виноградарям, тай відїхав.

12:2 І післав до виноградарів у пору слугу, щоб у виноградарів узяв овощу винограднього.

12:3 Вони ж, ухопивши його, били, та й відослали впорожнї.

12:4 І знов післав до них иншого слугу, та й на того кидаючи каміннєм, пробили йому голову, й відослали зневаженого.

12:5 І знов иншого післав, та й того вбили, й багато инших, одних побили, а других повбивали.

12:6 Ще ж одного сина мавши, любого свого, післав і його до них на останок, говорячи: Що посоромляться сина мого.

12:7 Виноградарі ж тиї казали між собою: Що се наслїдник; ходїмо вбємо його, то й наше буде наслїдство.

12:8 І, взявши його, вбили, та й викинули геть із виноградника.

12:9 Що ж зробить пан виноградника? Прийде та й вигубить виноградарів, і дасть виноградник иншим.

12:10 Чи й писання сього не читали: Камінь, що відкинули будівничі, сей став ся головою угла?

12:11 Від Господа стало ся се, й дивне в очах наших.

12:12 І шукали Його взяти, та лякались народу; зрозуміли бо, що до них приповість сказав; і зоставивши Його, пійшли.

Відкрити розділ з тлумаченням

І псалом дня: Пс 5

1 Проводиреві хора: на трубних. Псальма Давидова. Почуй, Господи, слова мої, зглянься на тугу мою.

2 Прислухайсь голосу кликання мого, мій царю і Боже, бо до тебе молюся.

3 Досьвіта почуєш, Господи, мій голос, досьвіта стану перед тобою, і дожидати му.

4 Ти бо єси Бог, що не любить беззаконня; перед тобою нема місця для лукавого.

5 Не устоять бутні перед очима твоїми; ти ненавидиш усїх, що беззаконствують.

6 Ти погубиш людей льживих; кровожадним і лукавим мерзиться Господь.

7 Я ж по великій милостї твоїй увійду в дім твій і поклонюся в страху твоїм у сьвятому храмі твоєму.

8 Веди мене, Господи, правдою твоєю задля ворогів моїх; рівняй передо мною дорогу твою.

9 Бо нема правди в устах їх; серце їх пропасть, пелька в них роззявлений гріб; язики їх льстиві.

10 Суди їх, Боже; нехай вони пропадуть у зрадливих задумах своїх; відкинь їх задля множества переступів їх, бо вони встали проти тебе.

11 І звеселяться всї, що вповають на тебе; вічно будуть радуватись, і ти будеш заступати їх; і будуть прославляти тебе люблячі імя твоє.

12 Бо ти благословляєш праведника, Господи, і благоволеннєм, як щитом, покриваєш його.

3Зрозуміти

Одне питання на сьогодні.

Питання на сьогодні, можна відповісти на будь-яке.

Поки що лише російською

Что здесь сказано?

Что это значило тогда?

Что это значит мне?

4Відповісти

Отче наш · Мт 6:9–13

9 Тим же то молїться ось як: Отче наш, що на небі! Нехай святить ся імя твоє.

10 Нехай прийде царство твоє. Нехай буде воля твоя, як на небі, так і на землї.

11 Хлїб наш щоденний дай нам сьогоднї.

12 І прости нам довги наші, як і ми прощаємо довжникам нашим.

13 І не введи нас у спокусу, а ізбави нас од лукавого. Бо твоє єсть царство й сила, й слава по віки. Амінь.

Потім своїми словами, за чотирма словами:

  • Дякую
  • Прошу прощення
  • Прошу за інших
  • Прошу за себе

5Взяти з собою

Думка на день: її можна записати, а можна й ні. Запис лишається в цьому браузері й нікуди не надсилається.

Текст: Переклад П. Куліша та І. Пулюя, 1905.