2 Самуїловарозділ 4

Тлумачення на розділ (російською)

Насильственная смерть Иевосфея.

1Як довідався Саулів син Евостей, що в Гебронї зійшов із сьвіту Абенир, опустив руки, і ввесь Ізраїль засмутився.

Тлумачення, в. 1 (російською)

. См. III:26-27. И опустились руки его, и весь Израиль смутился - от неожиданности вести и незнания того, что следует предпринять в данный момент, "Как ни груб был с Иевосфеем Авенир, но он все-таки составлял его единственную силу. Разумный совет и крепкая рука Авенира решали до сих пор все затруднения, возникавшие в царстве Иевосфея. Теперь же, с гибелью Авенира, ни один сильный человек не связывал свои интересы с личностью слабого царя, которого погубить было гораздо легче, том поддержать… "И весь Израиль, сказано, смутился: народ почувствовал себя в положении овец без пастуха" (Я. Богородский, "Еврейские цари", с. 148).

2Було ж у Саулового сина Евостея два мужі, гетьмани прибічників; імя одному Баана, а другому Рихаб, сини Реммона Бееротянина, з потомків Беняминових, бо й Беерот прилїчено до Бенямина.

Тлумачення, в. 2 (російською)

. К Вениамину, т. е. к колену Вениаминову.

3(А Бееротяне повтїкали в Гиттаїм, і держались там по сей день заволоками.

Тлумачення, в. 3 (російською)

. Гиффаим, по толкованию Calmet, то же, что Геф.

4А в Саулового сина Йонатана був син кульгавий. Було йому пять год віку, як прийшли з Езрееля вістї про Саула й Йонатана. І взяла було його нянька та й кинулась на втеки, й коли вона сквапно втїкала, упав він та й зробився кульгавим. Звали його Мемфівостей.)

Тлумачення, в. 4 (російською)

. Вводное место, непосредственного отношения к рассказываемой истории не имеющее. Заканчивая историю царствующего дома Саула, историк, для полноты рассказа, упомянул и о том члене Саулова дома, который хотя и не играл до сих пор активной роли, но, по своему происхождению, принадлежал к этому дому, а своим жалким положением до некоторой степени и характеризовал судьбу потомства отвергнутого Богом (1 Цар XVI:1) царя.

5Отже Реммонові сини з Беерота, Рихаб та Баана пійшли та й пробрались ув Евостеєву господу під полуденну жару, як той саме лїг на постелї спати.

6Та й придверниця домова, чистивша пшеницю, й собі схилилась та заснула; от і підкрались Рихаб та брат його Баана, ввійшли в середину, нїби тому, щоб купити пшеницї.

7Як же пробрались вони в будинок, аж той спить собі в опочивальнї на постелї, й вони вбили його та й утяли йому голову, і взяли голову його з собою та й ійшли пустинею всю ніч.

8І принесли вони Евостеєву голову Давидові в Геброн, та й промовили до царя: Ось тобі голова Евостеєва Сауленкова, ворога твого, що хотїв згубити з сьвіту тебе; Господь же тепер помстився за пана мого, царя, на Саулї й на потомках його.

9Давид же дав Рихабові та братові його Баанї, синам Реммона з Беероту, таку відповідь: Так певно, як живий Господь, що визволив душу мою з усякої нужди,

10Коли того, що принїс менї звістку: Саул полїг, і що вважав себе щасливим вістовиком, звелїв я взяти й стяти в Секегалї, замість дати йому нагороду,

11То тепер, коли ледарі вбили чоловіка безвинного в його господї на постелї його, чи ж не буду вимагати крові його од вас, та й не викореню вас із землї?

12І повелїв Давид людям своїм, і повбивали вони їх, повтинали їм руки й ноги та й повішали над ставом у Гебронї; Евостеєву ж голову взяли та й поховали в Абенировому гробі в Гебронї.

Тлумачення, в. 10–12 (російською)

. Ср. I:1-16. Кроме наказания виновных, кара Давида имела и иное значение: она должна была укрепить в сознании народа неприкосновенность личности царя, как помазанника Божия (ср. 1 Цар XXIV:7; XXVI:10.

Текст: Переклад П. Куліша та І. Пулюя, 1905. Тлумачення: «Тлумачна Біблія» за ред. О. П. Лопухіна (російською).