Повторення Законурозділ 12

Тлумачення на розділ (російською)

Завещание Моисея народу об уничтожении следов и проявлений идолопоклонства в земле обетования. — Охранение устава о жертвоприношениях и единстве богослужебного пункта.

1Ось встанови і закони, що мусите пильнувати, щоб сповняти їх в землї, котру дав тобі Господь, Бог батьків твоїх, щоб вона була твоя по всї днї, як довго жити мете на сїй землї.

2Мусите ви зовсїм знївечити всї місця ті, де народи, що проженете їх, богам своїм служили: по високих горах, на могилах і під всякою зеленою деревиною;

3Поруйнуйте жертівники їх, і порозбивайте стовпи їх, і вогнем повипалюйте гаї їх, і порубайте тесані постатї богів їх; та й імена їх знївечіте із місць тих.

Тлумачення, в. 3 (російською)

«Столб» (массеба) деревянное цилиндрическое изваяние в честь Астарты, «роща» (русск.) или «дубрава» (слав.), евр. ашера — ветвистые деревья (ср. Ос IV:13) с жертвенниками в честь той же богини. «Истребить имя их от места того», чтобы уничтожить само воспоминание о бывшем здесь идолопоклонстве. Так поступили, напр., рувимляне, изменив имена городов Нево и Ваал-Меон (Чис XXXII:38).

4Не будете чинити такого Господу Богу вашому;

5А пійдете на те місце, що вибере Господь, Бог ваш, з усїх ваших поколїнь, щоб там поставити імя своє, і там пробувати; і будеш туди вчащати.

Тлумачення, в. 5 (російською)

?. е. туда, где будет иметь пребывание скиния и впоследствии — храм.

6І туди будете приносити всепалення ваші і заколювані жертви ваші і десятини ваші, і жертву приношення рук ваших, і обітницї ваші і добровільні жертви ваші, і перваки вашої скотини буйної й дрібної;

7І будете там їсти перед Господом, Богом вашим, і радїти усїм, що робити мете руками вашими, ви самі й доми ваші, чим Господь, Бог твій, поблагословить тебе.

8Не годиться вам робити всього, як тепер ту робите, що кому здається правим перед очима його;

9Бо ви ще не прийшли до впокою і до наслїддя, що дасть тобі Господь, Бог твій.

10Коли ж перейдете ви за Йордань, та й осядетесь у землї, що дає вам в наслїддє Господь, Бог ваш, і як він дасть вам упокій від усїх ворогів ваших і станете безпечно жити,

11Тодї ось як має бути: на те врочище, що вибере Господь, Бог ваш, щоб там сьвятилось імя його, туди приносити мете все, що заповідаю вам: ваші всепалення й ваші жертви заколювані, ваші десятини й жертви приношення рук ваших, і все вибране після обітниць ваших, що будете шлюбувати Господеві.

12І будете веселитись перед Господом, Богом вашим, самі ви й сини ваші й дочки ваші, й слуги ваші й служки ваші, і Левіт, що жиє в оселях ваших; нема бо в його з вами паю і наслїддя.

13Стережись приносити всепаленнє твоє на всякому місцї, де яке побачиш;

14Нї, на тому місцї, що вибрав собі Господь в одному із твоїх поколїнь, там годиться тобі приносити всепалення твої, і там чинити мусиш все, про що заповідаю тобі.

Тлумачення, в. 6–14 (російською)

, 17–19, 26–27. Принося в указанном месте свои жертвы, евреи должны здесь же съедать и десятины плодов, и первенцев скота, и обетные и добровольные приношения, приглашая к трапезе левитов и пришельцев.

По закону, десятины поступали в пользу левитов (Лев ХXVII:30–33; Чис XVIII:20–32), первенцы мужского пола принадлежали Богу (Исх XIII:1–2, 11–16); и наконец обеты, по самому свойству своему, должны принадлежать Господу. Между тем, в настоящем случае и о десятинах, и о первенцах, и об обетах говорится, что они должны быть съедаемы самим приносящим при участии левитов и бедняков. Очевидно, что в настоящем случае разумеются не обычные десятины, первенцы и обеты. Комментаторы предполагают, что кроме вышеотмеченной десятины, поступавшей в пользу левитов (Лев XXVII:30–33), существовала так называемая вторая десятина, которую евреи должны были посвящать на дела благотворительности. Из 22–29 cт. XIV гл. кн. Втор. видно, что эту десятину можно было приносить к скинии натурой, или (в том случае, когда скиния отстояла далеко) деньгами, а деньги употреблять на дела благотворения. Через два года в третий вторую десятину можно было съедать дома (а не при скинии), приглашая к трапезе левитов и бедняков (блаж. Феод. Толк. на кн. Втор., вв. 10, 13).

15Однако ж, по всякому бажанню душі твоєї, можна тобі заколювати й їсти мясиво в усїх оселях твоїх по благословенню Господа, Бога твого, що дасть тобі: Нечистому й чистому можна їсти мясиво таке, як від сарнї і від оленя.

16Тільки ж крові їх їсти не можна; на землю мусять її виливати, як воду.

Тлумачення, в. 15–16 (російською)

и 20–25. В пустыне запрещалось закалать чистое животное иначе, как при скинии, т. е. в жертву Господу (Лев XVIII); по вступлении же в землю обетования израильтяне получали право, «когда только пожелает душа их, — закалать (где угодно) и есть мясо» чистых животных, данное им «по благословению Господню». Подобная трапеза не имела характера жертвы: «нечистый и чистый» могли есть её, как едят (мясо) серны и оленя (ст. 15).

«Только крови не ешьте, — замечает законодатель, — на землю выливайте ее, как воду, потому что кровь есть душа; не ешь души вместе с мясом» (ст. 16, 23). Во внимание к потребности усиленного питания ослабленной грехом природы человека, евреи получают подтверждение своего права (Быт IX:3) есть мясо, но вместе с тем получают и то предостережение, которое дано было Богом при благословении мясной пищи (Быт IX:4–5). Кровь, как условие жизненности телесного организма (в 14 ст. XVII гл. кн. Лев. читаем «душа всякого тeла есть кровь его») и вместе как символ принципа жизни вообще, — должна быть священной в глазах еврея. В установлениях о ветхозаветных жертвах крови жертвенных животных усвояется очищающее значение: «душа тела в крови, — говорить Господь, — и Я назначил ее вам для жертвенника, чтобы очищать души ваши, ибо кровь сия душу очищает» (Лев XVII:11). Очищает, разумеется не сама по себе, а в силу того нравственного настроения, которое должен был испытывать приносивший жертву раскаявшийся грешник и, — особенно, в силу своего преобразовательного отношения к искупительной крови новозаветного Агнца.

По мнению блаж. Феодорита, запрещение вкушать кровь чистых животных «врачует в израильтянах склонный к убийствам нрав их. В самом деле, если есть кровь бессловесных животных значило «есть душу», то тем более законопреступно разлучать с телом разумную душу» (Толк. на кн. Втор., вопр. 11). В IX гл. кн. Быт вслед за 5 ст. знаменательно стоит: «кто прольет кровь человеческую, того кровь прольется рукою человека, ибо человек создан по образу Божию» (Быт IX:6).

17Не можна тобі їсти в оселї твоїй десятин зерна твого, і вина твого, і олїї твоєї, і перваків з буйної і дрібної скотини твоєї, і жадних обітниць твоїх, що обіцюєш їх, нї добровільних дарів, нї жертви приношення рук твоїх;

18Нї; перед Господом, Богом твоїм, на тому місцї, що вибере Господь, Бог твій, мусиш їсти їх, сам ти і син твій і дочка твоя, і наймит твій і наймичка твоя, і Левит, що в місцї оселї твоєї; і радїти меш перед Господом, Богом твоїм, всяким дїлом рук твоїх.

19Остерегайсь покинути Левита, покіль життя твого на землї твоїй.

20Коли Господь, Бог твій, розширить гряницї твої, як він промовляв до тебе, і ти скажеш: Хочу їсти мясива тому, що мясива тобі забажалось, можна буде тобі їсти мясиво.

21Коли далеке від тебе те місце, що Господь, Бог твій, вибере, щоб там поставити імя своє, так можна тобі заколювати з буйної і дрібної скотини, що дав тобі Господь, як я заповідав тобі, і їсти меш в оселї твоїй, як душа твоя забажає.

22Можна тобі їсти його, як їси сарню та оленя: і нечистому і чистому можна їсти його.

23Тільки пильнуй, щоб не їсти крові, кров бо, се душа; то й не годиться тобі їсти душу з тїлом.

24Не будеш їсти її; мусиш виливати її на землю, як воду.

25Не їсти меш її, про те щоб добре було тобі і дїтям твоїм по тобі; бо чинити меш те, що добре перед очима в Господа.

26Одначе ж присьвяти твої, які в тебе будуть й обітницї твої, возьмеш їх і прийдеш до того місця, що Господь вибере його;

27І принесеш всепалення твої, мясиво й кров, на жертівнику Господа, Бога твого; і кров заколених жертов твоїх буде вилита на жертівник Господа, Бога твого, а мясиво можна їсти тобі.

28Пильнуй і сповняй всї слова мої, що тобі заповідаю, щоб по віки було добре тобі й дїтям твоїм по тобі за те, що чинити меш все, що добре і праве перед очима Господа, Бога твого.

29Як Господь, Бог твій, прожене перед тобою ті народи, що до них ідеш, щоб їх прогнати, і ти проженеш їх і осядешся в землї їх,

30То бережись, щоб не запутався за ними, після того, як будуть вони знївечені, та щоб не почав ти шукати богів їх, питаючи: Як служили сї народи богам своїм? Чинити му і я так!

31Не будеш чинити таке Господеві, Богу твому; бо все, що гидота перед Господом, ненавидна йому, те чинили вони перед богами своїми; бо навіть синів своїх і дочок своїх палили вони на огнї догоджуючи богам своїм.

32Усе, що заповідаю вам старайтесь сповняти; нїчого не причиниш, і нїчого не уймеш.

Текст: Переклад П. Куліша та І. Пулюя, 1905. Тлумачення: «Тлумачна Біблія» за ред. О. П. Лопухіна (російською).