Вихідрозділ 31

Тлумачення на розділ (російською)

1–11. Назначение служителей скинии. 12–18. Повторение закона о соблюдении субботы и вручение Моисею скрижалей.

1І рече Господь Мойсейові:

2Дивись, покликав я Базалеїла, сина Урії Гурієнка, з колїна Юдиного,

3І сповнив я його духом Божим, мудростю й розуміннєм і знаттєм у всякому реместві;

4Щоб видумував майстерне, як вироблювати із золота й срібла і мідї,

5І вирізувати на дорогому каменї і вирізувати з дерева, і робити у всякому реместві.

6І се прилучив я сам до його за помічника Оголїаба Ахісамашенка, з коліна Данового, і вложив я мудрість в серце кожного, в кого мудре серце, щоб уміли вони все зробити, що заповідав я тобі:

7Громадський намет і скриню сьвідчення і віко, що на їй, і всю посудину в наметї;

8І стіл і всю посудину його, і сьвітильника чистого, і всю посудину його, і кадильного жертівника,

9І жертівника всепалення і всю посудину його.

10І вмивальницю, і підставку її, і шати службові, і шати сьвяті для Арона сьвященника, і шати для синів його, щоб служили службу сьвяту.

11І миро і запашні пахощі для сьвятинї: Усе, як заповідав я тобі, мають зробити вони.

Тлумачення, в. 1–11 (російською)

Дело устроения скинии по указанному Моисею образцу должно быть совершено строителями, назначенными также самим Богом. Что Аголиав был только помощником (ст. 6) Веселиила, это видно не только из того, что Веселиил поставлен на первом месте, но и из того, что ему усвояются особые дары Божии (ст. 3–4). То же самоое открывается из упоминания в других местах (37:1) о нем одном. При перечислении предметов, которые должны быть устроены строителями скинии (ст. 7–11), одеждам Аарона усвояется особое название «серад», смысл которого неясен. На основании 35:19 и 39:41 можно думать, что одежды названы служебными, т. е. назначенными для ношения при священнослужении.

12І рече Господь Мойсейові:

13Ти ж промов до синів Ізрайлевих і кажи: Суботу ж мою мусите держати; бо се знамя між мною й вами в роди ваші, щоб ви знали, що я, Господь, осьвячую вас.

14І допильновуйте суботи; вона бо вам сьвята: Хто опоганить її, того скарати смертю; бо кожна душа, що робити ме яку роботу в день суботнїй, буде вбита.

15Шість день для роботи, але семий день субота на спочинок, сьвятий день Господеві; кожного, хто робити ме дїло в субітнїй день, скарати смертю.

16І допильновувати мусять синове Ізрайлеві суботи, щоб сьвяткувати суботу в родах їх: Заповідь на віки.

17Між мною і синами Ізрайлевими знамя се віковічне. Бо шість день творив Господь небеса і землю, а семого дня спочив.

Тлумачення, в. 12–17 (російською)

Нерушимость субботнего покоя. Так как заповедь о субботе повторена для всего народа израильского, то нельзя уже думать, что повторение потребно было в видах удержания строителей скинии от производства работ в субботние дни. Цель напоминания о субботнем покое иная. Святилище, об устройстве которого шла речь, назначается для служения Богу. Сущность же этого последнего составляет постоянное исповедание владычества Божия словом и делом. Свое выражение оно находит между прочим в соблюдении субботнего покоя. Употребление слова «суббота» во множественном числе дает полное право утверждать, что речь идет не об одном седьмом дне, но и прочих днях покоя от работ. Соблюдение данного предписания является «знамением между Богом и евреями», — свидетельствует о верности народа своему Господу и о выделении из среды прочих народов. Неисполнение заповеди о субботнем покое равносильно сознательному отрицанию владычества Всевышнего и потому должно иметь своим последствием изъятие отрицателя из среды народа Божия (Чис 15:34–35).

18І дав Мойсейові, переставши розмовляти з ним на Синай горі, дві таблицї сьвідчення, таблицї камяні, на котрих писав палець Божий.

Тлумачення, в. 18 (російською)

Изреченные в слух всего народа (20:17), десять заповедей самим Богом даны в письменах на двух каменных досках, исписанных с лицевой и задней стороны (32:15). Судя по тому, что Моисей нес скрижали в одной руке (32:15) и вложил их в небольшой по размерам ковчег, можно думать, что они не отличались особенной величиной.

Текст: Переклад П. Куліша та І. Пулюя, 1905. Тлумачення: «Тлумачна Біблія» за ред. О. П. Лопухіна (російською).