БІБЛІЯБайкальське видання
UK
Налаштування

Буттярозділ 24

Тлумачення на розділ (російською)

Авраам посылает раба за женой для Исаака.

1Авраам же був старий, у лїтах приклонних, і Господь благословив Авраама в усьому.

Тлумачення, в. 1 (російською)

«Авраам был уже стар…» По 25:30, Исаак был 40 лет, когда он женился на Ревекке; а так как он родился на 100-м году жизни Авраама, то последнему, следовательно, в это время было около 140 лет.

2І каже Авраам рабові свойму, найстаршому в господї в його, що правив усїм достатком його: Ось положи руку твою під стегно моє.

Тлумачення, в. 2 (російською)

«рабу своему, старшему в доме…» Основываясь на предшествующем контексте, мы можем здесь видеть Елиезера (15:2).

«положи руку твою под стегно мое…» Это — довольно необычная форма клятвы, которая еще раз встречается в той же книге Бытия 47:29. Из различных объяснений ее смысла, наиболее удачным должно признать то, которое видит в ней символ клятвы на мече, который, как известно, носят при бедре. Клявшийся таким образом этим самым как бы говорил: если я нарушу клятву, то пусть меня поразит меч (Исх 32:27; Пс 44:4 и др).

3І заклену тебе Господом, Богом небесним і Богом земним, що не візьмеш синові мойму жени з дочок Канаанських, що між ними живу.

Тлумачення, в. 3 (російською)

«и клянись мне Господом Богом… что ты не возьмешь…» Это — первая, отрицательная сторона миссии Елиезера: ему запрещалось брать Исааку в жены кого-либо из среды нечестивых и развращенных хананеев, которые не должны были смешиваться с чистым потомством богосозданного народа.

4А тільки в землю мою, де я родивсь, пійдеш і до роду мого, та й візьмеш жену синові мойму Ізаакові відти.

Тлумачення, в. 4 (російською)

«но пойдешь в землю мою…» Не в Ур Халдейский, а в Харран, лежавший в Падан-Араме или в северной Месопотамии, где Авраам оставил своего брата Нахора (11:22). Видеть же здесь указание на Ур Халдейский не позволяет, главным образом, то, что если Бог некогда вывел оттуда Авраама и тем самым заставил его порвать всякие связи и отношения с его зараженной идолопоклонством родиной, то не мог Он и теперь восстанавливать этих отношений, по тем же самым мотивам.

5Каже ж до його раб: Коли б то не схотїла йти молодиця слїдом за мною в землю сю, чи вернути сина твого в землю, що з неї вийшов єси?

Тлумачення, в. 5 (російською)

«Раб сказал ему…» Это выражение характеризует предусмотрительность раба, который предвидит сильное и вполне естественное затруднение, относительно которого хочет заранее получить руководящие указания.

6Каже ж до його Авраам: Остерегайся вертати сина мого туди.

Тлумачення, в. 6 (російською)

«Авраам сказал ему: берегись, не возвращай сына моего туда… только сына моего не возвращай туда…» Отвечая на вопрос Елиезера, Авраам дважды и с особенной силой запрещает ему оставлять там своего сына Исаака, даже и в том крайнем случае, если бы избранная невеста не согласилась оставлять своей родины. Не муж должен следовать за женой, но жена за мужем.

7Господь, Бог неба й Бог землї, що вивів мене з господи панотця мого із землї, що в нїй родився, той що глаголав менї, і що клявся менї глаголючи: Тобі оддам землю сю й насїнню твойму, той пошле ангела свого перед тобою, дак і візьмеш жену синові мойму Ізаакові звідти.

8Коли ж би не схотїла молодиця пійти за тобою, чист будеш од закляття мого; тільки сина мого не вертай туди.

9І положив раб руку свою під стегно Авраамові, панові свойму, та й клявсь йому про сю річ.

Тлумачення, в. 7–9 (російською)

«Он пошлет Ангела Своего…» Под этим таинственным проводником и руководителем можно разуметь или особое внушение божественного Промысла, или же действительное явление Ангела.

10І взяв раб десятеро верблюдів з між верблюд пана свого і з усякого добра в господаря свого, та й пійшов, бо всї добра господаря його були в його руцї, та знявсь і пійшов у Месопотамію, у Нахорів город.

Тлумачення, в. 10 (російською)

Путешествие этого раба.

«И взял раб… десять верблюдов… В руках у него были также всякие сокровища господина его…» Такая обстановка этого брачного путешествия, с одной стороны, предполагает его значительную отдаленность, с другой — придает ему особую торжественность и важность; наконец, как самые верблюды, так и те сокровища, о которых здесь говорится, могли предназначаться в качестве дара невесте.

«и пошел в Месопотамию…» По-еврейски — «Нагараим», т. е. в страну, лежащую между двух рек: Евфрата и Тигра.

11І поставив верблюди під городом навколїшки коло колодязя водяного надвечір, як виходять жінки брати воду.

Тлумачення, в. 11 (російською)

«остановил верблюдов вне города… под вечер…» Все эти детали глубоко историчны и жизненно реальны.

12І каже: Господе, Боже пана мого Авраама, погоди менї сьогоднї і сотвори милость панові мойму Авраамові.

13Оце я став коло колодязя водяного, дочки ж міських людей виходити муть брати воду.

14І нехай буде дївчина, що їй скажу: Нахили водоносного глека твого напитись менї, і промовить менї: Пий, я й верблюди твої понаповаю, нехай вона буде та, що наготовив рабові твойму Ізаакові, і по сьому відатиму, що сотворив єси милость панові мойму, Авраамові.

Тлумачення, в. 12–14 (російською)

Его молитва.

Воззвание Елиезера к Богу проникнуто чувством глубокого смирения и живой веры, в чем, очевидно, он старался подражать своему господину. Очень характеристично самое обращение его к Богу, в котором Елиезер одновременно называет Его и Элогимом, и Иеговой, давая этим, с одной стороны, доказательство тождественности сих божеских имен, а с другой — свидетельствуя, что, живя в доме Авраама, он получил правильное богопознание. Против того, что рационалистическая критика относит эту молитву Елиезера к позднейшей эпохе, особенно сильно говорит стоящее здесь в подлиннике слово hanahar (девица), употребленное без специального суффикса женского рода, что служит признаком его глубокой древности.

15І сталось, перш нїж він промовив, аж ось Ребека й виходить, що родилась Бетуїлові, Милчиному синові, жінки Нахорової, брата ж Авраамового, і держачи водоноса на плечі свойму.

16Дївиця ж була дуже вродлива, дївувала ще, нїхто не взнав її. Війшовши ж до колодязя, сповнила водоноса свого та й ійде вгору.

17Побіг же раб на вперейми, та й каже: Дай менї напитись з водоноса твого.

18Вона ж каже: Пий, добродїю. І хутенько зняла водоноса на руку, та й дала йому напитись до схочу.

19І напоївши каже: І верблюдам твоїм наливати му докіль понапиваються.

20І хутенько спорожнила водоноса в пійло та й метнулась ізнов до колодязя черпнути води та й улила верблюдам усїм.

Тлумачення, в. 18–20 (російською)

Ревекка встречает этого раба.

Весь этот эпизод встречи Елиезера с Ревеккой бытописатель изображает очень живо и совершенно в тех же самых чертах, какие заранее пророчески были предусмотрены и открыты ему Богом.

21Чоловік же придивлявся до неї мовчки, щоб зрозуміти, чи погодив Бог у дорозї йому, чи нї.

Тлумачення, в. 21 (російською)

«Человек тот смотрел на нее с изумлением…» Это изумление было вполне естественным и понятным психологическим состоянием Елиезера, который был положительно поражен таким удивительным совпадением факта с его молитвою о нем.

«желая уразуметь, благословил ли Господь путь его…» «Он вникал в происходившее, дабы лучше увериться в том, что точно Промысел ответствует на его прошение» (Филарет).

22Сталося ж, як перестали всї верблюди пити, узяв чоловік каблучку золоту, вагою в пів секля, та двї запинки на руки їй, у десять секлїв ваги.

Тлумачення, в. 22 (російською)

«взял золотую серьгу…» По-еврейски nezem, что означает золотое кольцо, которое продевалось или в уши в качестве серьги (35:4), или в нос (Ис 3:20; Притч 11:22; Ос 2:13). Из последующего видно, что это было скорее всего носовое кольцо (47 ст.).

«весом полсикля…» Денежные знаки, независимо от своей стоимости, имели еще значение и единиц веса.

23І поспитав її та й каже: Чия єси дочка? Скажи менї, чи єсть у панотця твого в господї місце про нас на ночлїги?

Тлумачення, в. 23 (російською)

Обнаруживает свою высокое происхождение.

«чья ты дочь?…» Своим вопросом Елиезер хотел, очевидно, окончательно удостовериться, действительно ли эта девица и есть избранница его господина.

24Вона ж каже йому: Дочка я Бетуїлова, сина Милчаного, що його вродила Нахорові.

25І каже йому: І соломи й харчі в нас доволї, і місце є про ночлїги.

26І дякуючи Господу чоловік поклонивсь,

Тлумачення, в. 26 (російською)

Слуга благословляет Бога.

«И преклонился человек тот и поклонился Господy…» Получив это последнее удостоверение, Елиезер убедился, что его миссия окончена и в порыве горячей благодарности, он молитвенно преклоняется пред всемогущим Промыслителем.

27І каже: Благословен Господь, Бог пана мого Авраама, що не оставив без милостї своєї й правди пана мого, і менї погодив Господь прибути в домівку брата пана мого.

28І побігла дївиця і зʼясувала в господї матері своїй сї речі.

29Ребецї ж доводивсь братом на імя Лабан. І метнеться Лабан до чоловіка до колодязя.

Тлумачення, в. 29 (російською)

Посредничество Лавана.

«в доме матери своей. У Ревекки был брат, именем Лаван…» «Есть много оснований думать, что отец Ревекки — Вафуил уже умер, и что поэтому здесь назван дом не отца, а матери. С этим согласно и все течение рассказа, в котором Лаван играл первенствующую роль, заменяя, по всей вероятности, отца своего» (см. 53 ст., Властов).

30І сталось, як побачив каблучку й запинки на руках у сестри своєї, і як почув слова Ребечині, сестри своєї, що каже: Так мовляв менї чоловік, дак прийшов Лабан до чоловіка, аж він стоїть при верблюдах коло колодязя.

31І каже: Увійди, благословенний од Господа. Чого стоїш ізнадвору? Я ж наготовив господу й місце про верблюди.

Тлумачення, в. 30–31 (російською)

«войди, благословенный Господом…» Хотя Лаван и был идолопоклонником (31:30), однако, находясь в родственной связи с тем домом, из которого вышел некогда и Авраам, он не успел еще утратить некоторых следов истинного богопознания. Возможно также и то, что Лаван называет так своего гостя со слов сестры Ревекки, слышавшей имя Господа из уст самого Елиезера (27 ст.).

32І ввійшов чоловік у господу, і порозсїдлував верблюди, і дав Лабан соломи й сїна верблюдам і води помити ноги йому і людям, що були з ним.

33І поставив перед ними наїдки. Він же каже: Не їсти му, поки не виповню мого посольства. І каже: Говори.

Тлумачення, в. 32–33 (російською)

Все детали этой картины вполне жизненны и правдивы.

34І говорить він: Раб Авраамів я.

35Господь же благословив пана мого велико, і зробивсь він великим; і дав йому товар і отари, і срібло й золото, і раби і рабинї, і верблюди й осли.

36І вродила Сарра, жона пана мого, сина панові мойму, як була стара, і оддав йому все, що мав.

37І закляв мене пан мій говорючи: Не візьмеш ти жени синові мойму зміж дочок Кананейських, що я седжу в їх землї,

38А в госпо́ду панотця мого пійдеш і до роду мого, і візьмеш мойму синові жону звідти.

39Сказав же я панові мойму: А може не схоче молодиця зі мною йти.

Тлумачення, в. 34–39 (російською)

Слуга открывает ему цель своего посольства.

«Господь весьма благословил господина моего…» Видя, как Господь чудесно даровал Аврааму сына в его старости, как Он благопоспешил ему в умножении его стад и в увеличении его влияния среди окружающих племен, Елиезер с полным правом мог сказать эти слова.

40Каже тодї менї: Господь, що перед ним ходжу, пошле ангела свого з тобою, і погодить у дорозї твоїй, і візьмеш ти жену синові мойму з мого роду, і з дому панотця мого.

Тлумачення, в. 40 (російською)

«Господь… пред лицем Которого я хожу…» Это — характеристичное библейское выражение: ходить пред Богом — значит угождать Ему или жить в полном согласии с Его святой волей (5:24; Пс 114:8 и др.).

41Тодї будеш чист од заклинання мого; коли бо дійдеш до родини моєї, і не дадуть тобі, будеш чист од заклинання мого.

42І прийшовши сьогоднї до колодязя, казав я: Господе, Боже пана мого Авраама, коли погодив єси в дорозї моїй, що її оце верстаю,

43Ось я став коло колодязя водного, і дочки городянські виходять брати воду, і коли буде дївиця, що ій промовлю: Дай менї напитись із водоноса твого трохи води,

44І скаже менї: І ти пий, і верблюдам твоїм вільлю, нехай ся буде жена, що наготовив Господь мого пана синові.

45І перш, нїж я промовив у серцї мойму, вже Ребека йшла з водоносом на плечі, і спустилась вона до колодязя, і набрала води. І сказав я їй: Дай, будь ласко, напитись менї.

46І хутенько зняла вона водоноса свого із себе на руку, та й каже: Пий, і верблюди твої понаповаю. От я напивсь і верблюди мої понаповала.

47І поспитав її, і промовив: Чия дочка єси, повідай менї. Вона ж каже: Дочка я Бетуїла Нахоренка, що вродила йому Милка. І дав я їй каблучку і запинки на руки її.

48І дякуючи поклонивсь Господу, і благословив Господа Бога пана мого, Авраама, що погодив менї в дорозї праведній, узяти дочку в брата панового синові його.

Тлумачення, в. 41–48 (російською)

Весь этот, довольно значительный, библейский раздел заключает в себе повторение предыдущего, путем которого Елиезер обстоятельно знакомит со всей историей дела своих новых гостеприимных хозяев, желая тем самым и для них выяснить, что здесь очевидна промыслительная десница Божия.

«дочь брата господина моего…» Ревекка называется здесь племянницей Авраама, дочерью его брата Нахора; а между тем раньше неоднократно она называлась дочерью Вафуила, сына Нахорова. Очевидно, что в данном случае термин «дочь» должно понимать не в узком, а в более широком смысле: кровной родственницы по нисходящей линии.

49Оце ж, коли ви сотворите милость і правду до пана мого, повідайте менї, щоб я повернувсь або праворуч, або лїворуч.

Тлумачення, в. 49 (російською)

«милость и правду…» Это — своеобразный гебраизм, смысл которого можно перефразировать так: сделайте и мне удовольствие, и сохраните свои интересы.

50Відказуючи ж Лабан та Бетуїл сказали: Від Господа прийшло се дїло. Не зможемо тобі сказати проти нї лихого, нї доброго.

Тлумачення, в. 50 (російською)

Лаван и Вафуил одобряют ее.

«И отвечали Лаван и Вафуил…» Перевод LXX вместо слова «брат» имеет — «братья», откуда некоторые экзегеты выводят то предположение, что Вафуил, о котором здесь говорится, был не отцом Ревекки, а ее братом, носившим это имя в честь своего отца.

51Ось, Ребека перед тобою, возьми її та й піди, і нехай буде вона жоною синові пана твого, яко же глаголав Господь.

52І сталось, як почув раб Авраамів словеса сї, поклонився до землї Господу.

53І повносив раб сосуди золоті і срібляні, і сукнї, та оддав Ребецї, і подав гостинцї братові її й матері її.

54І їли й пили, і він і чоловіки, що були з ним, та опочили, і повставали в ранцї, і каже: Відпустїте мене до пана мого.

55Промовили ж браттє її й мати її: Нехай пробуде дївиця з нами з десяток день, а потім і пійде.

56Він же каже до них: Не держіте мене. Господь погодив у дорозї менї; мушу йти до пана мого.

57Вони ж сказали: Прикличмо дївицю, та й спитаймо її з уст її.

58І прикликали Ребеку, і казали їй: Чи пійдеш з чоловіком сим? Вона ж каже: Пійду.

Тлумачення, в. 51–58 (російською)

«призовем девицу и спросим, что она скажет…» Это очень характерная библейская черта, ясно свидетельствующая о том, что у древних семитов женщина далеко не находилась в том порабощении, в каком позднейшая история застает ее у других восточных народов.

59І відпустили Ребеку, сестру свою, і мамку її, і раба Авраамового, і хто з ним були.

Тлумачення, в. 59 (російською)

«и кормилицу ее…» Вероятно, речь идет о Деворе (35:8); хотя LXX и славянский перевод заменяют это указание другим — «и имения ея» (LXX: υπαρχοντα αυτης).

60І благословили Ребеку, і промовили до неї: Нехай же родяться від тебе, сестро наша, тисячі тисяч, і потомство твоє нехай підгортає під себе царини ворогів твоїх!

Тлумачення, в. 60 (російською)

«И благословили Ревекку…» Это молитвенное благословение имело пророчественный характер, поскольку Ревекка, в качестве жены Исаака, явилась одной из родоначальниц многочисленного еврейского народа и еще большего количества всех верующих.

61Уставши ж Ребека й рабинї її посїдали на верблюди, та й пішли з чоловіком. І взяв раб Ребеку, та й пішов.

62Ізаак же прийшов з Бейер-Лахай-Рої; жив бо він у землї полуденнїй.

Тлумачення, в. 61–62 (російською)

«А Исаак пришел в Беэр-лахай-poи», т. е. к источнику «Живого, видящего меня», как назвала его Агарь, в память бывшего ей здесь богоявления (16:14).

63Вийшов же над вечір Ізаак на поле, розігнати думки. І позирне очима своїми, та й бачить, ідуть верблюда.

Тлумачення, в. 63 (російською)

«Исаак вышел в поле поразмыслить…» В некоторых переводах последний глагол заменен синонимом с еврейского языка — «помолиться», (в славянском — поглумитися, т. е. подумать) что еще лучше характеризует благочестиво-религиозную и кроткую натуру Исаака.

64І позирнувши Ребека очима своїми, побачила Ізаака та й ізскочила з верблюда.

65І каже рабові: Хто сей чоловік, що йде по полю на зустріч нам? Каже ж раб: Се пан мій; вона узявши намітку, закуталась.

Тлумачення, в. 64–65 (російською)

При встрече с Исааком Ревекка спустилась с верблюда и покрылась покрывалом; первое, вероятно, — ее почтение к будущему мужу, а второе символизировало его право обладания ею (1 Кор 11:10).

66І повідав раб Ізаакові все, що вчинив.

67Увійшов же Ізаак у намет матері своєї, і взяв Ребеку, і стала йому жінкою, і влюбив її, і втїшивсь Ізаак по Саррі, матері своїй.

Тлумачення, в. 66–67 (російською)

«И ввел ее Исаак в шатер… и она сделалась ему женою, и он возлюбил ее…» Вот краткая, но вместе сильная характеристика семейных отношений патриархального периода.

Текст: Переклад П. Куліша та І. Пулюя, 1905. Тлумачення: «Тлумачна Біблія» за ред. О. П. Лопухіна (російською).