Суддірозділ 3

Тлумачення на розділ (російською)

1-5. Народности, оставшиеся в обетованной земле после разделения ее между Израильтянами. 6. Родственные связи между ними и Израильтянами. 7. Идолопоклонство Израильтян. 8-11. Иго царя Xусарсафема и освобождение от него. 12-30. Иго царя Еглона и освобождение от него. Судия Аод. 31. Судия Самегар.

1Оце ж ті народи, що зоставив Господь, щоб випробовувати ними Ізраїля і всїх тих, що не знали війни за Канаан,

2На те тілько, щоб навчались воюватись сини Ізрайлеві що першої війни не знали:

3Пять князїв Филистимських, усї Канаанїї, Сидонїї й Гевії, що жили на Ливан-горах від гори Баал-Гермон до ввіходу в Емат.

Тлумачення, в. 1–3 (російською)

. Бытописатель делает общий перечень народностей, оставшихся жить в земле обетованной, вместе с израильтянами. Большая часть этих народностей сосредоточивалась на западе и севере Палестины. К ним относились: пять владений филистимских (ср. Нав XIII:3), хананеи, сидоняне и евеи, (может быть, хеттеи), занимавшие самую северную часть Палестины по отрогам Ливанских гор, от горы Ваал-Xермона (Ваал-Гад, ср. Нав XI:17; XII:7; XIII:5) до города Эмафа (впоследствии город Епифания, ныне Омс, на реке Оронте, по дороге в Антиохию).

4А оставив їх на те, щоб випробувати Ізраїля і довідатись, чи слухати муть вони заповідей Господнїх, що дано батькам їх через Мойсея.

Тлумачення, в. 4 (російською)

. Ср. II:20-23.

5Оце ж і жили сини Ізраїля серед Канаанїїв, Гетїїв, Аморіїв, Ферезіїв, Гевіїв і Евузіїв,

Тлумачення, в. 5 (російською)

. Cp. Исх III:8; XXIII:28.

6Брали за себе їх дочки і віддавали свої дочки за їх синів, і служили їх богам.

Тлумачення, в. 6 (російською)

. Ср. Исх XXIII:32-33.

7І витворяли сини Ізрайлеві зло перед Господом, і забували Господа, Бога свого, і служили Баалам та Астартам.

Тлумачення, в. 7 (російською)

. Ср. выше II:11-13.

8І запалав гнїв Господень на Ізраїля, так що він оддав їх на поталу Хузанові Русатаїмові, цареві Мезопотамїї; і були сини Ізрайлеві підневоленими Хузанові Русатаїмові вісїм год.

Тлумачення, в. 8 (російською)

. За отступление от веры в Истинного Бога и уклонение в идолопоклонство Господь предал израильтян под власть месопотамского царя Xусарсафема, которому они служили восемь лет. Имя этого царя пока не найдено в ассиро-вавилонских надписях. Некоторые, как Гретц (Gesrhichte der luden, В. I, § 107 (SS. 413-414), Note 7), считают его царем Эдома и Xореев, или, как Кесслер (Clironolagia ludicum, p. 15-16), - царем аморреев. Самое имя его, читается по-еврейски "Кушан-Ришатаим", во второй части читается гебраизацией слова "risch'a" - злость, что как бы указывает на особую злость этого царя.

9І взивали тодї сини Ізрайлеві до Господа, і Господь вознїс їм спасителя і той вирятував їх, — Отониїла Кеназенка, сина меншого брата Калебового.

Тлумачення, в. 9 (російською)

. Когда израильтяне, притесняемые Xусарсафемом, обратились к Господу, тогда Господь воздвиг им избавителя в лице Гофониила, сына Кеназа. Ср. о Гофонииле Нав XI:17; Суд I:13.

10І зійшов на нього дух Господень і допоміг йому судити Ізраїля. І так виступив він у поход, і подав йому Господь на поталу Хузана Русатаїма, царя Мезопотамського, і взяв він гору над Хузаном Русатаїмом.

Тлумачення, в. 10 (російською)

. Как на Моисее, Иисусе Навине (Чис XI:17; XXVII:18), так и на Гофонииле почивал Дух Господень. Имея в себе Духа Божия, он судил Израиля и освободил его от ига Xусарсафема.

11І втїшалась супокоєм земля сорок год. І вмер Отониїл Кеназенко.

Тлумачення, в. 11 (російською)

. После свержения ига Xусарсафема, страна Израильская пользовалась спокойствием сорок лет, до смерти Гофониила.

12Та сини Ізраїля знов чинили те, що було не до вподоби Господеві. Тодї дав Господь Еглонові, цареві Моабійському, перевагу над Ізраїлем; бо чинили вони те, що було не до вподоби Господеві.

13Скупив він до себе Аморіїв та Амалекіїв, побив Ізраїля та й підневолив Пальмовий город.

14І були Ізрайлитяне підневоленими Еглонові, цареві Моабійському, вісїмнайцять год.

Тлумачення, в. 12–14 (російською)

. По смерти Гофониила израильтяне опять стали делать зло пред Господом, и Он воздвиг против них Еглона, царя моавитского, который, собрав к себе, кроме моавитян, также аммонитян и амаликитян, выступил против израильтян, и поразил их, причем овладел городом Пальм. Израильтяне служили Еглону, царю моавитскому, восемнадцать лет. О моавитянах и аммонитянах ср. Быт XIX:37-38; об амаликитянах Исх XVII:8-9, 16; Чис XXIV:20. Под городом Пальм большинство разумеет Иерихон, а Гретц - г. Зоар (Gesch. d. lud., I, S. 107). По свидетельству Иосифа Флавия Еглон выстроил в Иерихоне даже дворец (Aritiqu. lud., lib. V. c. lV, § 1).

15Заквилили тодї сини Ізраїля до Господа, і Господь вознїс їм визвольника, Аода, сина Герового, сина Еминїєвого, лївака. Через нього то послали Ізрайлитяне данину Еглонові, цареві Моабійському.

16Аод же наготовив собі меча з двома лезвами (вістрями) на лікоть завдовжки, і підперезав його собі під одежою на правому боцї.

17От і принїс він Еглонові, цареві Моабійському, данину. Еглон же та був собі вельми пузатий чоловік.

18Віддавши данину, відослав Аод людей, що несли данину,

19Сам же вернувсь до виструганих ідолів у Галгалї і звелїв сказати Еглонові: Є в мене таємне слово до тебе, царю. Той повелїв: Тихо! і вийшли геть усї, що стояли кругом.

20Як увійшов до нього Аод, він седїв один у прохолоднїй хатї своїй, і каже Аод: Маю Боже слово до тебе, царю! Той піднявсь із свого сїдалища.

21Тодї вхопив Аод лївою рукою меча з правого боку свого, та й уткнув йому в тїло,

22Так що за лезвами вгрязло й держально, і жир обняв вістрє, бо не витяг він меча назад із його тїла, і він досяг задньої части.

23Вийшов тодї Аод, зачинив двері верхньої хати за собою і засунув засовом.

24Як вийшов він, прийшли дворяне і, бачивши, що двері верхньої хати засунено, подумали: Певно він у своїй прохолоднїй хатї робить потріб свою.

25Так ждали довго. Як же він не відчиняв усе ще дверій у верхній хатї, взяли ключа та й відомкнули, і от пан їх лежав на землї мертвий.

Тлумачення, в. 15–25 (російською)

. Когда израильтяне, угнетаемые Еглоном, обратились к Господу с просьбой о помиловании, тогда Господь воздвиг им избавителя в лице Аода, с. Геры, Вениамитянина, который посредством хитрости умертвил Еглона, когда находился с ним в горнице его дворца. По своему характеру Аод был олицетворением бесстрашия, храбрости и находчивости. У всех народов славились личности, подобные Аоду, хотя бы их поступки были не вполне нравственными. Аоидяне воспевали похвалы Гармодию и Аристогону, римляне - Муцию Сцеволе, которые по своим нравственным качествам стояли не выше Аода, но заслужили память потомства только за свою храбрость. На востоке до последнего времени встречаются личности, подобные Аоду. Лайярд, будучи консулом в Месопотамии, знал одного знаменитого областеначальника Ибрагима Агу, который прославился тем, что однажды, по предложению турецкого наместника Магомета Паши, отправился в крепость одного отложившегося курдского бея и, принятый им по правилам восточного гостеприимства, во время ужина снес ему саблей голову (Layard, Nineveh and its Remains, I, 97-98). О Галгале (современный Телль Джельджул или Джельджулийе, между Иерихоном и Иорданом) см. И. Нав IV:19-20 и др. Под "истуканами" (pesilim) при Галгале разумеются, вероятно, стоявшие здесь каменные столбики в виде бетилей (проф. А. А. Олесницкий. Мегалит. памятники Св. Земли, с. 77) или камни, определявшие брод Иордана (Будде).

26Покіль же вони гаялись, Аод утїк, пройшов мимо виструганих ідолїв і уйшов у Сеїрат.

27Вернувшися ж додому, ударив на Ефраїм горах у трубу, і спустились сини Ізраїля з ним із гір, а він поперед них.

28І повелїв їм: Сюди до мене! бо подав Господь наші вороги Моабії нам на поталу. Пустились тодї вони за ним, і пооблягали Йорданьські броди до Моабу і не пускали нїкого перейти.

29І побили вони тодї Моабіїв до десяти тисяч душ вельми сильних і здорових людей, так що нїхто не втїк.

30Тодї мусїли Моабії нагнутись під руку Ізраїлеві. І було мирно в землї вісїмдесять год. Аод же судив їх до смерти.

Тлумачення, в. 26–30 (російською)

. По умерщвлении Еглона, Аод убежал в Сфираф, местечко, находившееся на горах Ефремовых, где сообщил израильтянам о гибели Елгона. Собравшиеся израильтяне направились к Иордану, перехватили переправы через него, и, когда бежавшие из окрестностей г. Пальм (т. е. Иерихона) моавитяне намеревались здесь переправиться, их здесь избивали. После свержения моавитского ига страна покоилась восемнадцать лет.

31Після нього виступив Самгар; сей побив шістьсот Филистимів плуговим лемішем, і він також спасав Ізраїля.

Тлумачення, в. 31 (російською)

. Самегар, вероятно, во главе поселян, вооруженных каждый воловьим рожном, разбил шестьсот напавших на них филистимлян. Нечто подобное рассказывается у Гомера о Ликурге, отразившем воловьим рожном Дионисия и его сподвижников (Илиада, 6, 135).

Текст: Переклад П. Куліша та І. Пулюя, 1905. Тлумачення: «Тлумачна Біблія» за ред. О. П. Лопухіна (російською).