Псалмирозділ 20
Не вдалося завантажити тексти для порівняння. Перевірте з’єднання й спробуйте ще раз.
У Синодальному перекладі це Псалом 19 Чому в псалма два номери
Чому в псалма два номери?
Псалми в різних Бібліях нумеруються по-різному. Російський Синодальний переклад іде за грецькою Біблією (Септуагінтою), яку читала давня Церква. Єврейська Біблія і переклади з неї, зокрема англійські й переклад Куліша та Пулюя, рахують за єврейським (масоретським) текстом.
У грецькій Біблії Псалми 9 і 10 злиті в один, тому в більшості псалмів з 10-го по 147-й синодальний номер на одиницю менший за єврейський. «Господь — Пастир мій» — це Псалом 22 у Синодальному перекладі й 23 в єврейській Біблії, покаянний псалом Давида — 50 і 51, «Сказав Господь Господу моєму» — 109 і 110.
Це не помилка ні з того, ні з другого боку: давні традиції по-різному ділили один і той самий текст. Надпис над псалмом («Псалом Давида») в єврейській Біблії часто вважається першим віршем, тому в деяких псалмах зсунуті й номери віршів.
Відповідність номерів
| Синодальний | Єврейський |
|---|---|
| 1–8 | 1–8 |
| 9 | 9–10 |
| 10–112 | 11–113 |
| 113 | 114–115 |
| 114–115 | 116 |
| 116–145 | 117–146 |
| 146–147 | 147 |
| 148–150 | 148–150 |
Текст пояснення — чернетка і чекає вичитки.
Тлумачення на розділ (російською)
1Проводиреві хора: Псальма Давидова. Господь нехай вислухає тебе в день тїсноти; імя Бога Якового нехай заступить тебе.
Тлумачення, в. 1 (російською)
. В обоих псалмах говорится о Давиде в третьем лице. Мы сказали, что псалмы представляют молитву за Давида народа. Можно считать эти псалмы даже и молитвой Давида о себе самом. Говорить о себе в третьем лице не представляет особенности и исключительности такой формы; подобное мы встречаем, напр., и в Пс XVII:51 ст., в Пс LXXI и др.
Тлумачення, в. 1 (російською)
. Да услышит Господь молитву царя о помощи в борьбе с врагом (2-6)! Народ надеется не на свою силу, а на Бога, и враги его пали (7:-10).
2Нехай пошле тобі поміч із сьвятинї та із Сиона нехай спроможе тебе.
3Нехай згадає про всї жертви твої, і твій приніс цїлопалення нехай прийме.
Тлумачення, в. 3 (російською)
. "Да воспомянет все жертвоприношения… соделает тучным", - пусть всякая жертва, приносимая Давидом, вызовет благоволение со стороны Бога к нему. Тучное (жирное) животное, приносимое в жертву, свидетельствовало о благочестии и благоговении приносящего, так как оно показывало, что человек жертвует Богу самое дорогое из своих животных.
4І нехай дасть тобі по серцї твоєму, і сповнить всяку думку твою.
Тлумачення, в. 4 (російською)
. "Намерения" - план; пусть Господь даст возможность Давиду удачно выполнить свой план борьбы с врагами.
5Звеселїмся спасеннєм твоїм, і піднесїм стяг в імя Бога нашого. Господь нехай сповнить всї просьби твої.
6Тепер я знаю, що Господь спасає помазанця свого; з небес сьвятостї своєї вислухає його дїлами спасення правицї своєї.
Тлумачення, в. 6 (російською)
. "Ныне познал я" - прешедшее вместо будущего; ныне, т. е. в настоящую войну с сиро-аммонитянами, обнаружится как любит ("спасает… отвечает") Господь своего помазанника.
Евреи жаждут божественной помощи, так как военные силы борющихся сторон неравны: "иные", т. е. враги, обладали большим количеством боевых колесниц, чему евреи могут противопоставить только свою веру в Бога и надежду на Его помощь.
7Одні славляться колесницями, а другі кіньми, ми ж імям Господа, Бога нашого.
8Вони хляють і падають, ми ж стоїмо і держимось просто.
9Господи, спаси! Царю, вислухай нас в день поклику нашого!
Текст: Переклад П. Куліша та І. Пулюя, 1905. Тлумачення: «Тлумачна Біблія» за ред. О. П. Лопухіна (російською).
Эти псалмы представляют две части произведения, посвященного одному и тому же предмету. В XIX Пс излагается молитва к Богу от лица народа о даровании Давиду победы над врагами, владевшими большими боевыми силами (8 ст.). Кивот Завета тогда находился на Сионе (3 ст.). В XX Пс приводится благодарственная песнь Богу за дарованную победу, настолько блестящую, что Давид, уничтоживши врагов в большой массе (10 и 13 ст.), надел на себя корону с головы противника - царя, корону, украшенную дорогими камнями (4 ст.). Такое событие было во время борьбы Давида с сиро-аммонитянами, когда он, после победы над врагами, по взятии Раввы Аммонитской, взял венец царя Аммонитского и надел на свою голову, а народ, бывший в городе, истребил (2 Цар XII:30-31).