День 16 з 90

Мк 9:1–10:52

9:1 І рече їм: Істино глаголю вам: Що є деякі між стоячими тут, котрі не вкусять смерти, поки побачять царство Боже, що прийде в потузї.

9:2 А через шість день бере Ісус Петра, та Якова, та Йоана, й веде їх на гору високу окроме самих; і переобразивсь перед ними.

9:3 І стала одежа Його осяйна, вельми біла мов снїг, якої біляр на землї не може вбілити.

9:4 І явив ся їм Ілия з Мойсейом, і розмовляли з Ісусом.

9:5 І озвавшись Петр, каже до Ісуса: Учителю, добре нам тут бути; зробимо три намети, Тобі один, і Мойсейові один, і Ілиї один.

9:6 Не знав бо, що казати: були бо полякані.

9:7 І постала хмара отїняюча їх, і вийшов голос із хмари, глаголючи: Се Син мій любий; Його слухайте.

9:8 І зараз озирнувшись, уже нїкого не бачили, тільки Ісуса одного з собою.

9:9 Як же вони сходили з гори, наказав їм, щоб нїкому не казали, що бачили, аж поки Син чоловічий з мертвих воскресне.

9:10 І задержали вони се слово в себе, перепитуючись, що се єсть: із мертвих воскреснути.

9:11 І питали Його, говорячи: Що се кажуть письменники, що Ілия мусить прийти перше?

9:12 Він же, озвавшись, рече їм: Ілия, прийшовши перше, налагодить усе; і як писано про Сина чоловічого, щоб Він багато витерпів і був погорджений.

9:13 Тільки ж глаголю вам: Що Ілия прийшов, і зробили йому, що схотїли, як писано про него.

9:14 І, прийшовши до учеників, побачив багато народу кругом них, і письменників, що перепитують ся з ними.

9:15 І зараз увесь народ, побачивши Його, вельми сполохнув ся, і прибігаючи витали Його.

9:16 І питав Він письменників: Про що ви перепитуєте ся з ними?

9:17 І озвавшись один з народу, каже: Учителю, привів я сина мого до тебе, що має духа нїмого.

9:18 І як схопить його, то рве його, й пінить ся він, і скрегоче зубами своїми, та все сохне. І казав я ученикам твоїм, щоб його вигнали, та не здолїли.

9:19 Він же, озвавшись, рече йому: О кодло невірне! доки в вас буду? доки терпіти му вас? Приведїть його до мене.

9:20 І привели його до Него. І, побачивши Його, зараз дух затряс ним; і впавши той на землю, качав ся запінившись.

9:21 І спитав батька його: З якого се часу, що так сталось йому? Він же казав: З малку.

9:22 І почасту в огонь кидав його і в воду, щоб погубити його. Тільки ж, коли що зможеш, поможи нам, змилосердившись над нами.

9:23 Ісус же рече йому: Коли можеш у те вірувати, то все можливе віруючому.

9:24 І зараз, заголосивши, батько хлопчика, каже кріз сльози: Вірую, Господи; поможи моєму недовірству.

9:25 Бачивши ж Ісус, що збігаєть ся народ, погрозив духові нечистому, глаголючи йому: Душе нїмий і глухий, я тобі повелїваю, вийди з него й більш не входь в него.

9:26 І закричавши, й вельми потрясши ним, вийшов; і став наче мертвий; так що многі казали: Що вмер.

9:27 Ісус же, взявши його за руку, підвів його; й він устав.

9:28 І, як увіходив у господу, ученики Його питали Його окроме: Чому ми не змогли вигнати його.

9:29 І рече їм: Се кодло нїчим не може вийти, тільки молитвою та постом.

9:30 І, вийшовши звідтіля, переходили через Галилею; і не хотїв, щоб хто знав.

9:31 Навчав бо учеників своїх, і глаголав їм: Що Син чоловічий буде виданий у руки чоловічі, і вбють Його, і вбитий, Він третього дня воскресне.

9:32 Вони ж не розуміли слова, й боялись Його спитати.

9:33 І прийшов у Капернаум, і, бувши в господї, спитав їх: Про що ви дорогою між собою міркували?

9:34 Вони ж мовчали; перемовлялись бо між собою в дорозї, хто більший.

9:35 І сївши, призвав дванайцятьох, і рече їм: Коли хто хоче першим бути, нехай буде з усїх останнїм і всїм слугою.

9:36 І, взявши дитину, поставив її серед них, і обнявши її, рече їм:

9:37 Хто одно з таких дїтей прийме в імя моє, мене приймає; а хто мене приймає, не мене приймає, а пославшого мене.

9:38 Озвавсь до Него Йоан, говорячи: Учителю, бачили ми одного, що імям Твоїм виганяв біси, а не ходить слїдом за нами, й заборонили йому; бо не ходить слїдом за нами.

9:39 Ісус же рече: Не боронїть йому, нема бо такого, що зробить чудо в імя моє, і зможе скоро злословити мене.

9:40 Хто бо не проти вас, той за вас.

9:41 Хто бо напоїть вас чашею води в імя моє, що ви Христові, істино глаголю вам: не втеряє нагороди своєї.

9:42 Та хто зблазнить одного з малих віруючих у мене, лучче йому, коли б почеплено жорно млинове на шию йому, та й укинуто в море.

9:43 І коли блазнить тебе рука твоя, відотни її; лучче тобі калїкою в життє ввійти, нїж, дві руцї мавши, пійти в пекло, в огонь невгасаючий,

9:44 де червяк їх не вмирає, й огонь не вгасає.

9:45 І коли нога твоя блазнить тебе, відотни її; лучче тобі ввійти в життє кривим, нїж дві нозї мавши, бути вкинутим у пекло, в огонь невгасаючий,

9:46 де червяк їх не вмирає й огонь не вгасає.

9:47 І коли око твоє блазнить тебе, вирви його; лучче тобі однооким увійти в царство Боже, нїж, дві оцї мавши, бути вкинутим ув огняне пекло,

9:48 де червяк їх не вмирає, й огонь не вгасає.

9:49 Кожен бо огнем посолить ся, і кожна жертва сіллю посолить ся.

9:50 Добро сіль; коли ж сіль несолона стане, то чим солити її? Майте в собі сіль, і майте впокій між собою.

10:1 І, вставши звідтіля, приходить у гряницї Юдейські через той бік Йордану; і знов сходять ся люде до Него, й своїм звичаєм знов навчав їх.

10:2 І приступивши Фарисеї, питали Його: Чи годить ся чоловікові з жінкою розводитись? спокушуючи Його.

10:3 Він же, озвавшись, рече їм: Що заповідав вам Мойсей?

10:4 Вони ж сказали: Мойсей дозволив написати розвідний лист, та й відпустити.

10:5 І озвавшись Ісус, рече їм: Ради жорстокости серця вашого написав вам заповідь сю.

10:6 З почину ж творення — чоловіком і жінкою створив їх Бог.

10:7 Тим покине чоловік батька свого й матїр, і пригорнеть ся до жінки своєї,

10:8 і будуть удвох тїло одно; то вже їх більш не двоє, а одно тїло.

10:9 Оце ж, що Бог злучив, чоловік нехай не розлучує.

10:10 А в господї знов ученики Його про се питали Його.

10:11 І рече їм: Хто розведеть ся з жінкою своєю, і оженить ся з иншою, робить перелюб з нею.

10:12 І коли жінка розведеть ся з чоловіком своїм, та вийде за иншого, робить перелюб.

10:13 І приношено Йому дїтей, щоб приторкнувсь до них; ученики ж заказували тим, що приносили.

10:14 Побачивши ж Ісус, прогнївив ся, і рече їм: Дайте дїтям приходити до мене, й не боронїть їм; таких бо царство Боже.

10:15 Істино глаголю вам: Хто не прийме царства Божого, як мала дитина, не ввійде в него.

10:16 І, обнявши їх, положив руки на них, і благословив їх.

10:17 І, як виходив Він у дорогу, прибіг один, і впавши перед Ним на колїна, питав Його: Учителю благий, що робити менї, щоб життє вічнє наслїдувати?

10:18 Ісус же рече йому: Чого мене звеш благим? Нїхто не благий, тільки один, Бог.

10:19 Заповідї знаєш: Не роби перелюбу, Не вбивай, Не кради, Не сьвідкуй криво, Не обижай, Поважай батька твого й матїр.

10:20 Він же, озвавшись, каже Йому: Учителю, се все я хоронив з малку мого.

10:21 Ісус же, поглянувши на него, уподобав його, й рече йому: Одного тобі не достає: ійди, що маєш, продай і дай убогим, і мати меш скарб на небі; і прийди, та й іди слїдом за мною, взявши хрест.

10:22 Він же, зажурившись од слова сього, пійшов сумуючи: мав бо достатки великі.

10:23 І позирнувши Ісус округи, рече ученикам своїм: Як тяжко багацтва маючим у царство Боже ввійти!

10:24 Ученики ж вжахнулись од словес Його. Ісус же, знов озвавшись, рече їм: Дїти, як тяжко вповаючим на багацтва в царство Боже ввійти!

10:25 Легше верблюдові кріз ушко голки пройти, нїж багатому в царство Боже ввійти.

10:26 Вони ж, надто здивувались, говорячи між собою: То хто ж може спастись?

10:27 Споглянувши ж на них Ісус, рече: У людей неможливе, та не в Бога; все бо можливе в Бога.

10:28 І почав Петр говорити Йому: Ось ми покинули все, та й пійшли слїдом за Тобою.

10:29 Озвав ся ж Ісус і рече: Істино глаголю вам: Нема чоловіка, що покинув домівку, або братів, або сестер, або батька, або матїр, або жінку, або дїтей, або поля ради мене і євангелиї,

10:30 та й не прийняв у сотеро тепер, часу сього, серед гонення, домівок, і братів, і сестер, і матїрок, і дїтей, і земель, а в віку будучому життє вічнє.

10:31 Многі ж перві будуть останнї, а останнї перві.

10:32 Були ж вони в дорозї, ідучи в Єрусалим, і випередив їх Ісус; й вжахнули ся вони; і, йдучи за ним, лякались. І, взявши знов дванайцятьох, почав їм глаголати, що Йому станеть ся:

10:33 Що ось ідемо в Єрусалим, і Син чоловічий буде виданий архиєреям та письменникам, і осудять вони Його на смерть, і видадуть Його поганам;

10:34 і насьміхати муть ся з Него, й бити муть Його, й плювати муть на Него, і вбють Його; й третього дня воскресне.

10:35 І приступають до Него Яков та Йоан, сини Зеведеєві, кажучи: Учителю, хочемо, щоб, про що просити мем, зробив нам.

10:36 Він же рече їм: Що хочете, щоб зробив вам?

10:37 Вони ж кажуть Йому: Дай нам, щоб один по правицї в Тебе, а один по лївицї в Тебе сидїли ми в славі Твоїй.

10:38 Ісус же рече їм: Не знаєте, чого просите. Чи зможете пити чашу, яку я пю, і хрещеннєм, яким я хрещу ся, хрестити ся?

10:39 Вони ж кажуть Йому: Можемо. Ісус же рече їм: Ви-то чашу, яку я пю, пити мете, й хрещеннєм, яким я хрещусь, хрестити метесь;

10:40 тільки ж, щоб сидїти вам по правицї в мене й по лївицї в мене, се не єсть моє дати, а кому приготовлено.

10:41 І почувши десять, почали ремствувати на Якова та Йоана.

10:42 Ісус же, покликавши їх, рече їм: Ви знаєте, що котрі, здаєть ся, князюють над поганами, панують над ними, й великі їх управляють ними.

10:43 Не так же буде в вас; нї, хто хоче стати ся великим між вами, нехай буде слугою вам;

10:44 і хто хоче між вами стати ся першим, нехай буде усїм рабом.

10:45 Бо й Син чоловічий не прийшов, щоб служено Йому, а служити й дати душу свою викуп за многих.

10:46 І приходять у Єрихон; і як виходив Він із Єрихону, й ученики Його, й багато народу, син Тимеїв, Вартимей слїпий, сидїв над шляхом, просячи.

10:47 І, почувши, що се Ісус Назарянин, почав кричати й казати: Сину Давидів Ісусе, помилуй мене.

10:48 І сварили на него многі, щоб мовчав; він же ще більше кричав: Сину Давидів, помилуй мене.

10:49 І, зупинившись Ісус, звелїв його покликати. І покликали слїпого, говорячи йому: Бодрись, устань; кличе тебе.

10:50 Він же, скинувши одежу свою, встав і приступив до Ісуса.

10:51 І, озвавшись, рече йому Ісус: Що хочеш, щоб зробив тобі? Слїпий же каже Йому: Учителю, щоб прозрів.

10:52 Ісус же рече йому: Іди, віра твоя спасла тебе. І зараз прозрів він, й пійшов слїдом за Ісусом дорогою.