День 22 з 90

Лк 5:1–6:49

5:1 І сталось, як народ товпивсь до Него слухати слово Боже, Він стояв коло озера Генисарецького.

5:2 І побачив два човни, що стояли край озера, рибалки ж, одійшовши від них, полоскали неводи.

5:3 Ввійшовши ж ув один з човнів, що був Симонів, просив його від землї відчалити трохи. І сївши, навчав народ із човна.

5:4 Як же перестав глаголати, рече до Симона: Поступи на глибінь, та закиньте неводи ваші на ловитву.

5:5 І озвавшись Симон, каже Йому: Наставниче, всю ніч трудившись, нїчого не піймали ми; тільки ж, по слову Твоєму, закину невода.

5:6 І, се зробивши, вловили пребагато риби; роздер ся ж невід їх,

5:7 і махнули вони на товаришів своїх, що були в другому човнї, щоб прийшли помогти їм. І прийшли вони, й сповнили обидва човни, так що потопали вони.

5:8 Бачивши ж Симон Петр, припав до колїн Ісусових, кажучи: Йди від мене: бо я чоловік грішний, Господи.

5:9 Страх бо обняв його і всїх із ним од улову риби, що вловили.

5:10 Так само й Якова і Йоана, синів Зеведеєвих, що були спільниками Симоновими. І рече до Симона Ісус: Не лякай ся, від нинї людей ловити меш.

5:11 І пригнавши вони човни свої до берега, та покинувши все, пійшли слїдом за Ним.

5:12 І сталось, як був Він ув однім городї, аж ось чоловік увесь у проказї. І, побачивши Ісуса, упавши на лице, благав Його, кажучи: Господи, коли хочеш, можеш мене очистити.

5:13 І простягши Він руку, приторкнувсь до него, глаголючи: Хочу, очистись. І зараз проказа покинула його.

5:14 І наказав Він йому нїкому не говорити, а, пійшовши, покажи себе священикові та принеси за очищеннє твоє, як звелїв Мойсей, на сьвідкуваннє їм.

5:15 Та слово про Него розійшлось тим більш, і насходилось народу пребагато слухати й сцїлятись у Него від недуг своїх.

5:16 Він же виходив у пустиню та молив ся.

5:17 І сталось одного дня, що Він учив, і сидїли Фарисеї та учителї закону, що поприходили з усїх сїл Галилейських та Юдейських і з Єрусалиму, й сила Господня була на сцїленнє їх.

5:18 І ось мужі принесли на постелї чоловіка, що був розслаблений, і шукали, як би внести його та положити перед Ним.

5:19 І, не знайшовши, як би внести його кріз натовп, вилїзли на хату, й кріз черепяну стелю спустили його з постїллю в середину перед Ісуса.

5:20 І, бачивши віру їх, рече йому: Чоловіче, оставляють ся тобі гріхи твої.

5:21 І почали міркувати письменники та Фарисеї, кажучи: Хто сей, що говорить хулу? Хто може оставляти гріхи, як тільки один Бог?

5:22 Постерігши ж Ісус думки їх і озвавшись, рече до них: Що ви говорите в серцях ваших?

5:23 Що легше? сказати: Оставляють ся тобі гріхи твої; або сказати: Встань та й ходи?

5:24 От же, щоб знали ви, що власть має Син чоловічий на землї оставляти гріхи, (рече розслабленому:) Тобі глаголю: Устань, і, взявши постїль твою, йди до дому твого.

5:25 І зараз уставши перед ними й узявши на чому лежав, пійшов до дому свого, прославляючи Бога.

5:26 І острах обняв усїх, і прославляли Бога, й сповнили ся страхом, кажучи: Що бачили предивне сьогоднї.

5:27 А після сього вийшов, і побачив митника на ймя Левію, сидячого на митницї, і рече йому: Йди слїдом за мною.

5:28 І, зоставивши все, уставши пійшов слїдом за Ним.

5:29 І справив гостину велику Левій Йому у господї своїй, і було там багато митників і инших, що сидїли з ними.

5:30 І нарікали письменники їх та Фарисеї на учеників Його, кажучи: На що з митниками та грішниками їсте й пєте?

5:31 І озвавшись Ісус, рече до них: Не треба здоровому лїкаря, а недужому.

5:32 Не прийшов я кликати праведників, а грішників до покаяння.

5:33 Вони ж казали до Него: Чого ж ученики Йоанові постять часто й молять ся, так само й Фарисейські, Твої ж їдять і пють?

5:34 Він же рече до них: Чи зможете синів весїльних, поки жених з ними, заставити постити?

5:35 Прийдуть же днї, що візьмуть жениха від них, тодї постити муть у ті днї.

5:36 Сказав же й приповість до них: Що нїхто латки з одежини нової не пришиває до одежини старої; коли ж нї, то й нову розідре, й старій не личить латка з нового.

5:37 І нїхто не наливає вина нового в бурдюки старі; коли ж нї, порве нове вино бурдюки, й вино витече, й бурдюки пропадуть.

5:38 А вино нове в бурдюки нові наливають, то й буде все цїле.

5:39 Нїхто, пивши старе, не бажає зараз нового; каже бо: Старе лучче.

6:1 І сталось другої суботи після першої, ійшов Він через засїви, й рвали ученики Його колоссє, та й їли, потерши в руках.

6:2 Деякі ж з Фарисеїв казали їм: На що робите, чого не годить ся робити в суботу?

6:3 І, озвавшись до них, рече Ісус: Хиба й того не читали, що зробив Давид, як зголоднїв він і ті, що були з ним:

6:4 як, увійшовши він у дом Божий, хлїби показні взяв і їв, і дав також тим, що були з ним, котрих не годилось їсти, хиба одним священикам?

6:5 І рече їм: Син чоловічий — Він Господь і суботи.

6:6 І сталось також другої суботи: ввійшов Він у школу та й навчав; а був там чоловік, що рука в него права була суха.

6:7 Назирали ж Його письменники та Фарисеї, чи в суботу сцїляти ме, щоб знайти вину на Него.

6:8 Він же знав думки їх, і рече чоловіку сухорукому: Устань і стань на середину. Він же, вставши, стояв.

6:9 Рече ж Ісус до них: Спитаю вас: Що годить ся по суботам: добре робити, чи лихе робити? душу спасати, чи погубляти?

6:10 І, споглянувши кругом по всїх їх, рече чоловікові: Простягни руку твою. Він же зробив так, і стала рука його здорова, як і друга.

6:11 Вони ж сповнились лютостю і говорили один до одного, що б зробити Ісусові.

6:12 Стало ж ся тими днями, вийшов Він на гору молитись, і був усю ніч на молитві Богу.

6:13 А, як настав день, покликав учеників своїх; і, вибравши з них дванайцятьох, котрих і апостолами назвав:

6:14 Симона, що назвав Петром, та Андрея брата його, Якова та Йоана, Филипа та Вартоломея,

6:15 Маттея та Тому, Якова Алфеєвого та Симона, на прізвище Зилота,

6:16 Юду Якового та Юду Іскариоцького, що й став ся зрадником;

6:17 і зійшовши з ними, став на місцї рівному, й товариство учеників Його, і множество велике людей з усієї Юдеї і Єрусалиму, й з побережжя Тирського та Сидонського, що поприходили слухати Його і сцїляти ся від недуг своїх,

6:18 і мучені від духів нечистих; і сцїляли ся.

6:19 І ввесь народ шукав приторкнутись до Него: бо сила від Него виходила, й сцїляла всїх.

6:20 І знявши Він очі свої на ученики свої, рече: Блаженні вбогі, бо ваше царство Боже.

6:21 Блаженні голодні тепер, бо насититесь. Блаженні плачущі тепер, бо сьміяти метесь.

6:22 Блаженні, коли ненавидїти муть вас люде, й коли проженуть вас, і осоромлять, і викинуть імя ваше, як зло, задля Сина чоловічого.

6:23 Радуйтесь того дня і веселїтесь, ось бо нагорода ваша велика на небі; так бо чинили пророкам батьки їх.

6:24 Горе ж вам, багатим! бо прийняли ви утїху вашу.

6:25 Горе вам, ситим! бо голодувати мете. Горе вам, що сьмієтесь тепер; бо сумувати мете да плакати мете.

6:26 Горе вам, коли добре говорити муть про вас усї люде; так бо робили лжепророкам батьки їх.

6:27 Тільки ж глаголю вам, слухаючим: Любіть ворогів ваших, добре робіть ненавидникам вашим,

6:28 благословляйте кленучих вас, і молїть ся за обидників ваших.

6:29 Хто бє тебе у щоку, підстав і другу; а хто бере твою свиту, й жупанка не борони.

6:30 Всякому, хто просить у тебе, дай, і хто бере що твоє, не допевняй ся.

6:31 І, як хочете, щоб чинили вам люде, так і ви чинїть їм.

6:32 І коли любите тих, хто любить вас, яка вам дяка? бо й грішники тих, хто їх любить, люблять.

6:33 І коли добро робите тим, хто добро робить вам, яка вам дяка? бо й грішники те саме чинять.

6:34 І коли позичаєте тим, від кого маєте надїю одержати, яка вам дяка? бо й грішники грішникам позичають, щоб одержати стільки ж.

6:35 Нї, любіть ворогів ваших, і добро робіть, і позичайте, нїчого від них не сподїваючись; а буде нагорода ваша велика, й будете синами Вишнього; бо Він благий до невдячних і лихих.

6:36 Будьте ж оце милосерні, як і Отець ваш милосерден.

6:37 І не судїть, то й не будете суджені; не осуджуйте, то й не будете осуджені; прощайте, то й буде вам прощено.

6:38 Давайте, то й вам буде дано; міру добру, наталовану, й струснуту, й надто пересипану давати муть вам на лоно ваше. Такою бо мірою, якою міряєте, відміряєть ся вам.

6:39 Сказав же приповість їм: Чи може слїпий слїпого водити? хиба обидва в яму не впадуть?

6:40 Нема ученика над учителя свого; звершений же — буде кожен, як учитель його.

6:41 Чого ж дивиш ся на порошину в оцї брата твого, полїна ж у своєму оцї не чуєш?

6:42 І як можеш казати братові твоєму: Брате, дай вийму порошину, що в оцї твоїм, сам в оцї своїм полїна не бачивши? Лицеміре, викинь перше ломаку з ока твого, а тодї бачити меш вийняти порошину з ока брата твого.

6:43 Нема бо дерева доброго, що родить овощ пустий; анї дерева пустого, що родить овощ добрий.

6:44 Кожне бо дерево по свому овощу пізнаєть ся; не збирають бо з тернини смокви, анї збирають з ожини винограду.

6:45 Добрий чоловік з доброго скарбу серця свого виносить добре; а лихий чоловік з лихого скарбу серця свого виносить лихе: бо з переповнї серця промовляють уста його.

6:46 На що ж мене звете Господи, Господи, й не робите, що я глаголю?

6:47 Всякий, хто приходить до мене, й слухає слова мої, та й чинить їх, покажу вам, кому він подобен:

6:48 подобен він чоловікові, будуючому будинок, що викопав глибоко, й положив підвалину на каменї; як же повідь настала, наперла бистрінь на будинок той, та не змогла схитнути його: збудовано бо його на каменї.

6:49 Хто ж слухає, та не чинить, подобен чоловікові, будуючому будинок на землї, без підвалини, на котрий наперла бистрінь, і зараз упав, і була руїна будинка того велика.