День 25 з 90
Лк 10:1–11:54 · близько 9 хв
10:1 Після ж сього настановив Господь і других сїмдесять, та й післав їх по двоє перед лицем своїм у кожний город і місце, куди мав сам ійти.
10:2 Рече ж до них: Жниво велике, робітника ж мало: просїть же Господа жнива, щоб випровадив робітників на жниво своє.
10:3 Ійдїть; ось я посилаю вас, як ягнят між вовки.
10:4 Не носїть калитки, нї торбини, нї обувя, і нїкого в дорозї не витайте.
10:5 У котру ж господу ввійдете, перше кажіть: Впокій домові сьому;
10:6 і коли там буде син упокою, спочине на йому впокій ваш; коли ж нї, до вас вернеть ся.
10:7 У тім же дому зоставайтесь, ївши й пивши, що є в них: достоєн бо робітник нагороди своєї. Не ходїть од хати до хати.
10:8 І в которий город увійдете, й приймуть вас, їжте що поставлять перед вами,
10:9 і сцїляйте в ньому недужих, і кажіть їм: Наближилось до вас царство Боже.
10:10 У которий же город прийдете й не приймуть вас, вийшовши на улицї його, скажіть:
10:11 І порох, що поприлипав до нас із города вашого, обтрушуємо вам; тільки ж се знайте, що наближилось до вас царство Боже.
10:12 Глаголю ж вам, що Содомлянам дня того одраднїщ буде, нїж городові тому.
10:13 Горе тобі, Хоразине! горе тобі, Витсаїдо! бо коли б у Тирі та Сидонї стались чудеса, що стали ся в вас, давно б, у веретищі та в попелї сидячи, покаялись.
10:14 Тільки ж Тирові й Сидонові одраднїщ буде на судї, нїж вам.
10:15 І ти, Капернауме, що аж до неба підняв ся, аж у пекло провалиш ся.
10:16 Хто слухає вас, мене слухає; а хто гордує вами, мною гордує; хто ж мною гордує, гордує Пославшим мене.
10:17 І вернулись сїмдесять назад з радощами, кажучи: Господи, й біси корять ся нам в імя Твоє.
10:18 Рече ж їм: Видїв я сатану, як блискавку з неба падаючого.
10:19 Ось даю вам силу наступати на гадюки й на скорпиони, й на всю силу ворожу, й нїщо вам не шкодити ме.
10:20 Тільки ж бо сим не втїшайтесь, що духи вам корять ся; втїшайте ся ж більш, що імена ваші написані на небесах.
10:21 Того часу зрадїв духом Ісус, і рече: Дякую Тобі, Отче, Господи неба й землї, що втаїв се від премудрих і розумних, а відкрив недолїткам. Так, Отче: бо так воно вподобалось перед Тобою.
10:22 Усе передане менї від Отця; і нїхто не знає, хто Син, тільки Отець, і хто Отець, тільки Син та кому схоче Син одкрити.
10:23 І, обернувшись до учеників на самотї, рече: Блаженні очі, котрі бачять, що ви бачите:
10:24 глаголю бо вам: Що многі пророки й царі хотїли бачити, що ви бачите, та й не бачили, й чути, що ви чуєте, та й не чули.
10:25 І ось, законник один устав, спокушуючи Його й кажучи: Учителю, що робивши, життє вічнє наслїджу?
10:26 Він же рече до него: В законї що написано? як читаєш?
10:27 Він же, озвавшись, каже: Люби Господа Бога твого всїм серцем твоїм, і всією душею твоєю, і всією силою твоєю, і всією думкою твоєю, та ближнього твого, як себе самого.
10:28 Рече ж йому: Право відказав єси. Се чини, то й жити меш.
10:29 Він же, хотївши оправдити себе, каже до Ісуса: Хто ж мій ближнїй?
10:30 Підхопивши ж Ісус, рече: Чоловік один ійшов з Єрусалиму в Єрихон, і попав ся розбійникам, котрі, обдерши його й рани завдавши, пійшли, зоставивши півмертвого.
10:31 Случаєм ійшов якийся священик дорогою тією, і, побачивши його, пройшов мимо.
10:32 Так само ж і левит, лучившись на те місце, приступивши й подивившись, пройшов мимо.
10:33 Самарянин же один, ідучи дорогою, прийшов до него й, побачивши його, милосердував ся,
10:34 і, приступивши, обвязав рани його, ллючи оливу та вино, й, посадивши його на свою скотину, привів його в гостинницю, і пильнував його;
10:35 а назавтра, одходячи, вийняв два денариї, дав гостинникові, та й каже йому: Доглядай його, і що над се видаси, я, вернувшись, оддам тобі.
10:36 Хто ж оце з тих трох здаєть ся тобі ближнїм тому, що попавсь між розбійники?
10:37 Він же каже: Хто зробив милость йому. Рече тодї йому Ісус: Іди й ти чини так.
10:38 Стало ся ж, як ійшли вони, увійшов Він ув одно село; жінка ж одна, на ймя Марта, прийняла Його в господу свою.
10:39 А була в неї сестра, звана Мария, котра, сївши в ногах у Ісуса, слухала слово Його.
10:40 Марта ж зайнялась великою послугою; ставши ж каже: Господи, чи байдуже Тобі, що сестра моя одну мене зоставила послугувати? Скажи ж їй, щоб менї помагала.
10:41 Озвавши ся ж рече їй Ісус: Марто, Марто, журиш ся та побиваєш ся про многе,
10:42 одного ж треба. Мария добру частину вибрала, що не відніметь ся від неї.
11:1 І сталось, як Він молив ся на одному місцї, і як перестав, сказав один з учеників до Него: Господи, навчи нас молитись, як і Йоан навчив учеників своїх.
11:2 Рече ж їм: Коли молитесь, кажіть: Отче наш, що на небесах! Нехай святить ся імя Твоє, нехай прийде царство Твоє, нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землї.
11:3 Хлїб наш щоденний дай нам сьогоднї.
11:4 І прости нам довги наші, як і ми прощаємо кожному довжникові нашому; й не введи нас у спокусу, а ізбави нас од лукавого.
11:5 І рече до них: Хто з вас мати ме приятеля, і прийде до него о півночі, і скаже йому: Друже, позич менї три хлїби,
11:6 бо приятель мій прийшов до мене з дороги, й не маю що поставити перед ним;
11:7 а той із середини, озвавшись, скаже: Не турбуй мене; вже двері зачинені, і дїти мої зо мною в постелї; не можу, вставши, дати тобі:
11:8 глаголю вам: Хоч і не дасть йому, вставши, що він йому друг, та задля докучання його, вставши, дасть йому, скільки йому треба.
11:9 І я вам глаголю: Просїть, то й дасть ся вам; шукайте, то й знайдете; стукайте, то й одчинить ся вам.
11:10 Кожен бо, хто просить, одержує; і хто шукає, знаходить; і хто стукає, тому відчиняють.
11:11 У которого ж з вас, батьків, просити ме син хлїба, чи каменя подасть йому? а як риби, чи замість риби гадюку подасть йому?
11:12 Або коли просити ме яйця, чи подасть йому скорпиона?
11:13 Коли ж ви, лихими бувши, знаєте добрі дари давати дїтям вашим, як же більш Отець із неба, не дасть Духа сьвятого тим, що просять у Него?
11:14 І вигнав біса, а той був нїмий. Стало ся ж, як диявол вийшов, промовив нїмий; і дивувавсь народ.
11:15 Деякі ж з них казали: Вельзевулом, князем бісовським, виганяє біси.
11:16 Другі ж, спокушуючи Його, ознаки від Него шукали з неба.
11:17 Він же, знаючи думки їх, рече їм: Кожне царство, проти себе роздїлившись, пустїє; і господа — проти господи, падає.
11:18 Коли ж і сатана проти себе роздїлить ся, як устоїть царство його? Бо кажете, що Вельзевулом виганяю біси.
11:19 Коли ж я Вельзевулом виганяю біси, то сини ваші ким виганяють їх? Тим суддями вашими вони будуть.
11:20 Коли ж пальцем Божим виганяю біси, то конче пристигло до вас царство Боже.
11:21 Коли ж сильний, вʼоружившись, стереже свого двору, то в спокою добро його.
11:22 Коли ж сильнїщий над него, прийшовши, подужає його, то всю зброю його бере, що на неї вповав, та й роздає здобич його.
11:23 Хто не зо мною, той проти мене; і хто не збирає зо мною, розсипає.
11:24 Як же нечистий дух вийде з чоловіка, то блукає по безвіддях, шукаючи впокою, і, не знайшовши, каже: Вернусь до домівки моєї, звідкіля вийшов.
11:25 І прийшовши знайде її виметену й прибрану.
11:26 Тодї йде та бере сїм инших духів, злїщих над себе; і, ввійшовши, домують там; і буде останнє чоловіка того гірше першого.
11:27 Стало ся ж, як промовляв Він се, піднявши одна жінка зміж народу голос, каже Йому: Блаженна утроба, що носила Тебе, й соски, що ссав єси.
11:28 Він же рече: Блаженні ж і ті, що слухають слово Боже, та й хоронять його.
11:29 Як же народ громадив ся, почав глаголати: Кодло се лукаве; воно ознаки шукає, і не дасть ся ознака йому, тільки ознака Йони пророка.
11:30 Бо, як Йона був ознакою Ниневянам, так буде й Син чоловічий кодлу сьому:
11:31 Цариця полуденна встане на суд із чоловіками кодла сього, та й осудить їх: бо прийшла вона з краю землї послухати премудростї Соломонової; а ось більший Соломона тут.
11:32 Ниневяне встануть на суд із кодлом сим, та й осудять його; бо покаялись по проповідї Йониній; а ось більший Йони тут.
11:33 Нїхто ж, засьвітивши сьвічку, на потайному не ставить, нї під посудину, а на сьвічнику, щоб хто входить, сьвітло бачив.
11:34 Сьвітло тїлу око; коли ж оце око твоє ясне буде, то й все тїло твоє сьвітле: коли ж лихе буде, то й тїло твоє темне.
11:35 Гледи ж оце, щоб сьвітло, що в тобі, не була темрява.
11:36 Коли ж тїло твоє все сьвітле, не маючи нїякої частини темної, то буде сьвітле все, як би сьвічка сяєвом просьвічувала тебе.
11:37 Як же Він промовляв, просив Його Фарисей один, щоб обідав у него; ввійшовши ж, сїв за столом.
11:38 Фарисей же, побачивши, здивував ся, що перше не обмив ся перед обідом.
11:39 Рече ж Господь до него: Тепер ви, Фарисеї, верх чаші і блюда очищаєте; середина ж ваша повна здирства та лукавства.
11:40 Безумні! хиба, хто зробив верх, і середини не зробив.
11:41 Тільки давайте милостиню з того, що є, і ось усе чисте вам буде.
11:42 Та горе вам, Фарисеї! бо даєте десятину з мяти, рути і всякого зїлля, а минаєте суд і любов Божу. Се повинні були чинити, да й того не залишати.
11:43 Горе вам, Фарисеї! бо любите перві сїдалища по школах і витання на торгах.
11:44 Горе вам, письменники та Фарисеї, лицеміри! бо ви мов гроби, що їх невидко, й люде, ходячи поверх них, не знають.
11:45 Озвав ся ж один з законників, і каже Йому: Учителю, так говорячи, ти й нас обижаєш.
11:46 Він же рече: І вам, законникам, горе! що накладуєте людям тягарі, котрі важко носити, а самі одним пальцем вашим не приторкнетесь до тягарів.
11:47 Горе вам! що будуєте гроби пророкам, батьки ж ваші повбивали їх.
11:48 Правдиво ви сьвідкуєте, і любі вам учинки батьків ваших; бо се вони повбивали їх, ви ж будуєте їм гроби.
11:49 Тим і премудрість Божа глаголе: Пішлю до них пророків та апостолів, і инших з них вони вбивати муть та гонити муть,
11:50 щоб відомстити за кров усїх пророків, пролиту від основання сьвіта, кодлу сьому,
11:51 від крові Авеля аж до крові Захарії, що полїг між жертївнею й храмом. Так, глаголю вам, відомстить ся кодлу сьому.
11:52 Горе вам, законники! що ви взяли ключ розуміння: самі не ввійшли, й тим, що входять, заборонили.
11:53 Як же промовляв Він се до них, стали письменники та Фарисеї вельми наступати на Него, й допитуватись у Него про многі речі,
11:54 чигаючи на Него й шукаючи вхопити що з уст Його, щоб обвинувати Його.