День 48 з 90

Дії 15:1–16:40

15:1 І, поприходивши деякі з Юдеї, навчали братів: що коли не обріжетесь по звичаю Мойсейовому, не можете спасти ся.

15:2 Як же почав ся спір і немале змаганнє Павла та Варнави з ними, то постановили, щоб Павел та Варнава і деякі инші з них пійшли до апостолів та старших у Єрусалим ради сього питання.

15:3 Вони ж, послані від церкви, проходили Финикию та Самарию, оповідуючи про наверненнє поган; і зробили великі радощі всїм братам.

15:4 Прийшовши ж у Єрусалим, прийняті були від церкви і апостолів і старших, і сповістили про все, що Бог з ними зробив.

15:5 Устали ж деякі з єресї Фарисейської, що увірували, кажучи, що треба обрізати їх та наказати, щоб хоронили закон Мойсеїв.

15:6 І зібрались апостоли та старші вглянути в сю річ.

15:7 Як же постало велике змаганнє, вставши Петр, рече до них: Мужі брати, ви знаєте, що з давнїх днїв Бог між нами вибрав мене, щоб через мої уста погане чули слово благовістя, та й увірували.

15:8 І Бог, що знає серця, сьвідкував їм, давши їм Духа сьвятого, як нам,

15:9 і не розріжнив нїчого між нами й ними, вірою очистивши серця їх.

15:10 Тепер же чого спокушуєте Бога, щоб наложив ярмо на шию ученикам, котрого нї батьки наші, нї ми не здолїли носити.

15:11 Нї віруємо, що благодаттю Господа Ісуса Христа спасемось, яко ж і вони.

15:12 Умовкла ж уся громада, й слухала, як Варнава та Павел оповідували про ознаки та чудеса, що зробив Бог через них між поганами.

15:13 Як же вмовкли вони, озвав ся Яков, говорячи: Мужі брати, вислухайте мене.

15:14 Симон оповів, як Бог перше зглянув ся, щоб з поган прийняти людей в імя своє.

15:15 З сим сходять ся слова пророчі, яко ж писано:

15:16 Після сього знов верну ся, і збудую намет Давидів, що впав, і руїни його збудую знов і поставлю його,

15:17 щоб остальні з людей шукали Господа, і всї народи, на котрих призвано імя моє, глаголе Господь, що робить оце все.

15:18 Звісні од віку Богові всї дїла Його.

15:19 То ж суджу, що не треба тим докучати, которі від поган обернулись до Бога;

15:20 а написати їм, нехай удержують ся від ідолських гидот, та блуду, та давленого, та крови.

15:21 Мойсей бо від стародавнїх родів має проповідуючих його по городах, і читаний по школах що-суботи.

15:22 Зволили тодї апостоли і старші і вся церква вибраних мужів з між себе післати в Антиохию з Павлом та Варнавою: Юду, названого Варсавою, та Силу, мужів-проводирів між братами,

15:23 написавши через руки їх так: Апостоли та старші і брати — братам з поган, що в Антиохиї, і Сириї і Киликиї, радуйте ся.

15:24 Яко ж чули ми, що деякі з між нас вийшовши, потрівожили вас словами і захитали душі ваші, говорячи, щоб обрізувались та хоронили закон, чого ми їм не наказували;

15:25 то зволилось нам, зібравшим ся однодушно вибраних мужів післати до вас з любими нашими Варнавою та Павлом,

15:26 людьми, що віддавали душі свої за імя Господа нашого Ісуса Христа.

15:27 Післали ми оце Юду та Силу, котрі й самі розкажуть про те словом.

15:28 Зволилось бо сьвятому Духу та й нам, нїякої тяготи більш не накладувати вам, опріч сього конечного:

15:29 щоб удержувались від жертів ідолам, та крови, та давленого, та блуду. Від чого оберегаючи себе, добре робити мете. Бувайте здорові.

15:30 Послані ж прийшли в Антиохию і, зібравши громаду, подали посланнє.

15:31 Прочитавши ж (ті), зрадїли від сього потїшення.

15:32 Юда ж та Сила, будучи самі пророками, многими словами втїшали братів і утверджували.

15:33 Пробувши ж (там якийсь) час, відпущені були з упокоєм од братів до апостолів.

15:34 Зволив же Сила зостатись там.

15:35 Павел же та Варнава пробували в Антиохиї, навчаючи та благовіствуючи слово Господнє з многими иншими.

15:36 По кількох же днях рече Павел до Варнави: Вернувшись одвідаємо братів наших по всїх городах, де проповідували ми слово Господнє, як вони мають ся.

15:37 Варнава ж раяв узяти з собою Йоана, званого Марком.

15:38 Павло ж не удостоїв брати з собою того, хто одлучивсь од них з Памфилиї, і не пійшов з ними на дїло.

15:39 Постала ж ріжниця, так, що вони розлучились між собою; і Варнава, взявши Марка, поплив у Кипр,

15:40 Павел же, вибравши Силу, пійшов, переданий благодатї Божій від братів,

15:41 і проходив Сирию і Киликию, утверджаючи церкви.

16:1 Прийшов же у Дервию та в Листру; і ось був там один ученик, на ймя Тимотей, син однієї жінки, вірної Жидівки, батька ж Грека,

16:2 що мав добру славу між братами у Листрі та Ікониї.

16:3 Сього схотїв Павел узяти з собою; і взявши обрізав його задля Жидів, що були в тих місцях; знали бо всї батька його, що був Грек.

16:4 Як же проходили городи, передавали їм хоронити устави, постановлені від апостолів та старших, що в Єрусалимі.

16:5 Церкви ж утверджувались у вірі, і прибували числом що-дня.

16:6 Як же пройшли Фригию та Галацьку сторону, заборонив їм сьвятий Дух промовляти слово в Азиї.

16:7 Прийшовши ж в Мисию, поривались ійти в Витинию, і не пустив їх Дух.

16:8 Перейшовши ж Мисию, прийшли в Трояду.

16:9 І явилось уночі видїннє Павлу: стояв один чоловік Македонець, благаючи його й говорячи: Прийшовши в Македонию, поможи нам.

16:10 Як же видїннє увидїв, забажали ми зараз іти в Македонию, зрозумівши, що Господь покликав нас благовіствувати їм.

16:11 Пустившись тодї з Трояди, приспіли ми в Самотракию, другого ж дня в Неаполь,

16:12 а звідтіля в Филипи, котрий єсть первий город тієї части Македониї, — осада. Пробували ж ми в сьому городї кілька днїв.

16:13 А субітнього дня вийшли геть з города над річку, де бувало звичайно моленнє, і посїдавши говорили до жінок, що посходились.

16:14 І слухала нас одна жінка, на ймя Лидия, купчиха кармазином, із города Тиятирського, що шанувала Бога; їй же Господь відчинив серце уважати на глаголане від Павла.

16:15 Як же охрестилась вона і дім її, благала, говорячи: Коли ви судили мене, що я вірна Господеві, то, ввійшовши в господу мою, пробувайте. І присилувала нас.

16:16 Стало ся ж, як ми йшли на молитву, зустріла нас одна дївчина, що мала духа віщого, і котра заробіток великий давала панам своїм, ворожачи.

16:17 Ся, йдучи слїдом за Павлом та за нами, покликувала, кажучи: Сї люде — слуги Вишнього Бога, що звіщають нам дорогу спасення.

16:18 Робила ж се многі днї. Далїй Павел, розсердившись і обернувшись, рече духові: Повелїваю тобі імям Ісуса Христа, вийди з неї. І вийшов тієї ж години.

16:19 Видївши ж пани її, що пропала надїя заробітку їх, схопивши Павла та Силу, потягли їх на майдан до князїв.

16:20 І привівши їх до воївод, казали: Сї люде вельми трівожать город наш, бувши Жидами,

16:21 і навчають звичаїв, котрих не годить ся нам приймати, анї робити, бувши Римлянами.

16:22 І встав народ проти них, а воїводи, роздерши одежу їх, звелїли бити їх.

16:23 І завдавши їм багато ран, повкидали в темницю, звелївши темничнику пильно стерегти їх

16:24 Котрий прийнявши такий наказ, повкидав їх у саму середню темницю і позабивав ноги їх у колоду.

16:25 О півночі Павел та Сила молившись славили Бога піснею, і чули їх вязники.

16:26 Нараз став ся великий трус, так що аж підвалини в вязницї захитались; і повідчинялись зараз усї двері, і поспадали кайдани з усїх.

16:27 Прокинувши ся ж темничник од сну, та побачивши відчинені двері темницї, вийнявши меч, хотїв себе вбити, думаючи, що повтїкали вязники.

16:28 Покликнув же голосом великим Павел, говорячи: Не роби собі нїчого лихого, всї бо ми тут.

16:29 Попросивши ж сьвітла, вбіг трусячись, і припав до Павла та Сили,

16:30 а, вивівши їх геть, каже: Добродїї, що менї робити, щоб спастись?

16:31 Вони ж рекли: Віруй в Господа Ісуса Христа, то спасеш ся ти і дім твій.

16:32 І глаголали йому слово Господнє, і всїм, що в дому його.

16:33 І, взявши їх тієї ж нічної години, пообмивав рани, та й охрестив ся сам і всї його зараз.

16:34 І, повівши їх у господу свою, заставив перед ними стіл, і веселив ся з усїм домом, увірувавши в Бога.

16:35 Як же настав день, прислали воїводи паличників, кажучи: Відпусти людей сих.

16:36 Звістив же темничник про сї слова Павла, що прислали воїводи, щоб відпустити вас;

16:37 Павел же рече: Бивши нас прилюдно неосуджених людей римських, повкидали в темницю, а тепер потай нас виганяють? Нї бо, а нехай самі, прийшовши, виведуть нас.

16:38 Звістили ж воїводам паличники слова сї; і перелякались, почувши, що вони Римляне.

16:39 І прийшовши благали їх, і вивівши просили, щоб вийшли з города.

16:40 І, вийшовши вони з темницї, прийшли до Лидиї, і, побачивши братів, утїшили їх, та й пійшли.