День 77 з 90
Кол 4:1–18, 1 Сол 1:1–4:18 · близько 8 хв
1 Панове, оддавайте слугам правду і рівноту, знаючи, що й ви маєте Господа на небесах.
2 В молитві кріпіть ся, пильнуючи в нїй з подякою,
3 молячись разом і за нас, щоб Бог відчинив нам двері слова, проглаголати тайну Христову, за котру я і в кайданах,
4 щоб явив я її, як подобає менї глаголати.
5 У премудростї ходїть перед тими, що осторонь, викупляючи час.
6 Слово ваше нехай буде завсїди ласкаве, приправлене сіллю, щоб знали ви, як кожному відказувати.
7 Що дїєть ся зо мною, про все скаже вам Тихик, любий брат і вірний служитель і слуга-товариш у Господї,
8 котрого післав я до вас на те, щоб довідавсь, що з вами дїєть ся, і утїшив серця ваші,
9 з Онисимом, вірним і любим братом нашим, котрий з між вас: все вони скажуть вам, що тут (дїєть ся).
10 Витає вас Аристарх, товариш мій у неволї, та Марко, сестринець Варнави (про нього маєте наказ: як прийде до вас, прийміть його),
11 та Ісус, на прізвище Юст, котрі з обрізання. Сї одні помічники мої в царство Боже, котрі були менї втїхою.
12 Витає вас Єпафрас, що з вас, слуга Христа; всякого часу подвизаєть ся за вас у молитвах, щоб ви стояли звершені і сповнені у всякій волї Божій.
13 Сьвідкую бо за нього, що має велику ревність про вас і про Лаодичан і Єрополян.
14 Витає вас Лука, любий лїкарь, та Дамас.
15 Витайте братів, що в Лаодикиї, і Нимфана, і домашню церкву його.
16 І як прочитаєть ся се посланнє між вами, постарайтесь, щоб і в Лаодикийській церкві прочитане було, а написане з Лаодикиї щоб і ви прочитали.
17 Та скажіть Архипові: Гледи служення, що прийняв єси в Господї, щоб довершив його.
18 Витаннє моєю рукою, Павловою. Згадуйте про мої кайдани. Благодать з усїма вами. Амінь.
1:1 Павел, та Сильван, та Тимотей до церков Солунських у Бозї Отцї і Господї Ісусї Христї: Благодать вам і мир од Бога Отця і Господа Ісуса Христа.
1:2 Дякуємо Богові всякого часу за всїх вас, роблячи спомин про вас у молитвах наших,
1:3 без перестану згадуючи ваше дїло віри, і працю любови, і терпіннє уповання на Господа нашого Ісуса Христа перед Богом і Отцем нашим,
1:4 знаючи, браттє Богові любе, вибраннє ваше.
1:5 Бо благовістє наше не було до вас у слові тілько, а і в силї, і в Дусї сьвятому, і в великій певнотї, яко ж і знаєте, які ми були між вами задля вас.
1:6 І ви стали послїдувателями нашими і Господнїми, прийнявши слово в великому горю з радощами Духа сьвятого,
1:7 так що ви стали ся взором усїм віруючим у Македониї і Ахаї.
1:8 Од вас бо промчало ся слово Господнє не тілько в Македониї і Ахаї, та й у всяке місце віра ваша в Бога пройшла, так що не треба нам що й казати.
1:9 Вони бо самі про нас звіщають, який вхід мали ми до вас і як ви обернулись до Бога од ідолів, служити Богу живому і правдивому,
1:10 і ждати Сина Його з небес, котрого воскресив з мертвих, Ісуса, збавляючого нас від наступаючого гнїва.
2:1 Самі бо знаєте, браттє, про вхід наш між вас, що не марно він став ся;
2:2 нї, пострадавши перед тим і дознавши зневаги, як знаєте, в Филипах, зосьмілились ми в Бозї нашому глаголати до вас благовістє Боже з великою боротьбою.
2:3 Утїшеннє бо наше (було) не від лукавства, анї від нечистоти, анї в підступі,
2:4 а яко ж ми вибрані від Бога, щоб повірити нам благовістє, так ми й глаголемо, не як ті, що людям догоджують, а Богу, що розвідує серця наші.
2:5 Нїколи бо не було в нас лестивого слова до вас, яко ж знаєте, анї думки зажерливої: Бог сьвідок.
2:6 Не шукали ми нї від людей слави, нї од вас, нї од инших, можучи в повазї бути, яко Христові апостоли.
2:7 Нї, ми були тихі серед вас. Як мамка гріє дїток своїх,
2:8 оттак, бажаючи вас, мали ми щиру волю, передати вам не тілько благовістє Боже, та ще й свої душі, тим що ви були нам любі.
2:9 Згадайте бо, браттє, труд наш і працю: ніч бо і день роблячи, щоб нїкого з вас не отяготити, проповідували ми вам благовістє Боже.
2:10 Ви сьвідки і Бог, як преподобно, і праведно, і непорочно ми обертались між вами віруючими,
2:11 яко ж знаєте, що ми кожного з вас, як батько дїток своїх, утїшали і розважали, і сьвідкували;
2:12 щоб ви ходили достойно перед Богом, що покликав вас у своє царство і славу.
2:13 Того ж то й дякуємо Богові без перестану, що ви, прийнявши слово проповідї Божої від нас, прийняли не яко слово чоловіче, а (яко ж справдї є,) слово Боже, котре й орудує в вас віруючих.
2:14 Ви бо, браттє, стали послїдувателями церквам Божим, що в Юдеї в Христї Ісусї, тим що й ви пострадали від своїх земляків, як і вони від Жидів,
2:15 що вбили й Господа Ісуса і своїх пророків, і нас вигнали, й Богу не вгодили, і всїм людям противні,
2:16 що забороняють нам глаголати поганам, щоб спасли ся, щоб сповнились гріхи їх всякого часу; настиг же їх на конець гнїв (Божий).
2:17 Ми ж, браттє, осиротївши без вас на час-годину, лицем, а не серцем, ще більш старались з великим бажаннєм бачити лице ваше.
2:18 Тим же хотїли ми йти до вас, я таки Павел раз і вдруге, та й заборонив нам сатана.
2:19 Яка бо нам надїя, або радість, або вінець похвали? чи й не ви ж перед Господом нашим Ісусом Христом у приходї Його?
2:20 Ви бо слава наша і радість.
3:1–2 Тим же вже, не стерпівши, зволили ми зостати ся самим в Атинах, і послали ми Тимотея, брата нашого, й слугу Божого, й помічника нашого в благовістю Христовому, утвердити вас і втїшити вас у вірі вашій,
3:3 щоб нї один не хитавсь у горю сьому; самі бо знаєте, що нас на се поставлено.
3:4 Бо коли і в вас були ми, наперед казали вам, що маємо горювати, яко ж і сталось, і знаєте.
3:5 Того ж то й я, більш не стерпівши, послав довідатись про віру вашу, щоб не спокусив вас спокусник, і не марний буде труд наш.
3:6 Тепер же, як прийшов Тимотей до нас од вас, та благовістив нам про віру вашу і любов, і що маєте спомин про нас добрий завсїди, бажаючи нас видїти, яко ж і ми вас,
3:7 тим то втїшились ми, браттє, вами у всякому горю, і нуждї нашій, вашою вірою:
3:8 бо ми тепер живі, коли ви стоїте в Господї.
3:9 Яку ж бо дяку Богу можемо оддати за вас, за всю радість, якою радуємось задля вас перед Богом нашим,
3:10 ніч і день ревно молячись, щоб видїти лице ваше і доповнити недостаток віри вашої?
3:11 Сам же Бог і Отець наш і Господь наш Ісус Христос нехай направить путь наш до вас.
3:12 Вас же нехай Господь намножить і збагатить любовю один до одного й до всїх, яко ж і ми до вас,
3:13 щоб утвердити серця ваші непорочні в сьвятостї перед Богом, Отцем нашим у прихід Господа нашого Ісуса Христа з усїма сьвятими Його.
4:1 Дальше ж благаємо вас, браттє, і напоминаємо в Господї Ісусї, яко ж прийняли від нас, як подобає вам ходити й угождати Богові, так щоб більш (у тому) достаткували.
4:2 Бо знаєте, які заповідї дали ми вам Господом Ісусом.
4:3 Така бо воля Божа, осьвяченнє ваше, щоб ви вдержувались од блуду,
4:4 щоб кожен з вас знав, як держати посудину свою у сьвятостї і честї,
4:5 не в страстї похотній, яко ж і погане, що не знають Бога;
4:6 щоб нїхто не переступав нї в якому дїлї і не обманював брата свого: тим що Господь відомститель за все те, яко ж ми й перше казали вам і сьвідкували.
4:7 Не покликав бо нас Бог на нечистоту, а на сьвятость.
4:8 Тим же, хто відкидає, відкидає не чоловіка, а Бога, що дав нам і Духа свого сьвятого.
4:9 Що ж до братньої любови, то не треба писати вам, самі бо ви навчені від Бога любити один одного.
4:10 І справдї ви так чините всїм братам по всїй Македониї. Благаємо ж вас, браттє, достаткувати ще більш,
4:11 і щоб пильно дбали (про те, щоб) бути тихими, та чинити своє, та робити своїми руками, яко ж ми заповідали вам,
4:12 щоб ви чесно ходили проти тих, що осторонь (вас), і не знали нужди нї в чому.
4:13 Не хочу ж, браттє, щоб ви не відали про тих, що впокоїлись, щоб не скорбіли ви, як инші, що не мають надїї.
4:14 Бо коли віруємо, що Христос умер і воскрес, так Бог і тих, що поснули в Ісусї, приведе з Ним.
4:15 Се бо вам глаголемо словом Господнїм, що ми, которі зостанемось живими до приходу Господнього, не попередимо тих, що впокоїлись.
4:16 Сам бо Господь з повелїннєм, з голосом архангелським і з трубою Божою зійде з неба, і мертві в Христї воскреснуть найперше;
4:17 потім ми, которі зостанемось живі, вкупі з ними будемо підхоплені в хмарах назустріч Господеві на воздух, і так завсїди з Господем будемо.
4:18 Тим же втїшайте один одного словами сими.