День 10 з 365
Бут 22:1–23:20, Мт 8:1–19, Пс 5:1–12
Старий Заповіт
22:1 І було по сих речах, що Бог спокушував Авраама, і рече йому: Аврааме, Аврааме! І каже: Ось я!
22:2 І рече: Возьми сина твого, єдиного твого, що його возлюбив єси, Ізаака, та йди в Морія землю, та й принеси його там у всепаленнє-жертву на одній горі, що тобі речу.
22:3 І встав Авраам рано вранцї та й осїдлав осла свого, та взяв два парубки з собою, та Ізаака сина свого, та наколов дров на всепаленнє, та й рушив до врочища, що про його рече йому Бог.
22:4 На третїй же день позирнув Авраам очима своїми, та й побачив те врочище здалеку.
22:5 І каже Авраам слугам своїм: Седїте тутеньки з ослом, я ж із сином пійдемо аж он туди, та поклонившись і вернемось до вас.
22:6 Узяв же Авраам дрова на всепаленнє, та й положив на Ізаака, сина свого; взяв же в руки й огонь і жертівного ножа, та й пійшли обидва вкупі.
22:7 Каже ж Ізаак до Авраама, батька свого: Панотче! Він же каже: Що тобі, синку? Каже ж: Ось огонь і дрова, а де ж овеча на всепаленнє?
22:8 Каже ж Авраам: Бог обмислить собі ягня на всепаленнє. І йшли собі обоє вкупі.
22:9 Прийшли на врочище, що рече йому Бог, і зробив там Авраам жертівника, і розложив дрова, і звязавши Ізаака, сина свого, положив його на жертівнику зверху на дровах.
22:10 І простїг Авраам руку свою, щоб узяти ножа заколоти сина свого.
22:11 Аж озветься до його ангел Господень і рече: Аврааме, Аврааме! Він же каже: Ось я.
22:12 І рече: Не возложи руки твоєї на хлопя, а нїчогісїнько не чини йому; тепер бо взнав я, що боїшся ти Бога, і не пощадив єси сина твого возлюбленого мене ради.
22:13 І позирнувши Авраам очима своїми побачив, що баран із заду завяз рогами в гущинї. І пійшов Авраам і взяв барана і принїс його на всеспаленнє замість Ізаака сина свого.
22:14 І приложив Авраам прізвище врочищу тому Єгова-Уре, Господь бачить, як і по сей день говорять: На горі Господа побачять.
22:15 І озветься ангел Господень до Авраама вдруге з небес,
22:16 Глаголючи: Мною самим клявсь я — се Господнє слово — за те, що вчинив єси таку річ, і не пощадив єси сина свого возлюбленого мене ради.
22:17 Велико благословлю тебе, і намножу твій рід як зорі небесні, і як пісок узкрай моря, і внаслїдує потомство твоє царини ворогів своїх.
22:18 І благословляться в потомстві твойму всї народи землї, тим що послухав єси голосу мого.
22:19 Вернувся ж Авраам до слуг своїх і рушили вони й пійшли вкупі до Бейер-Себи, і вселивсь Авраам коло колодязя клятьби.
22:20 Сталося ж по сїх речах, що зъясовано Абраамові словами: Ось і Милка і вона вродила сини братові твойму Нахорові,
22:21 Уза, перворідня його, та Буса, брата його, та Кемуїла, отця Арамова,
22:22 Та Хеседа, та Газа, та Пидаса, та Ідлафа, та Батуїла.
22:23 Батуїл же появив Ребеку. Сих восьмерох уродила Милка Нахорові, братові Авраамовому.
22:24 І наложниця його, на імя Реюма, ся вродила Тебаха та Гахама та Тегаса та Маяха.
23:1 Було ж віку Сарриного сто і двайцять і сїм год. Се года живота Сарриного.
23:2 І вмерла Сарра в Кирят-Арбі. Се Геброн в Канаан землї. Прийшов же Авраам плакати по Саррі да падкувати.
23:3 І встав Авраам од мерця свого, і рече синам Хетовим:
23:4 Пересельник і чужениця я в вас! Дайте ж менї в наслїддє гробовище між вами, щоб менї поховати мерця мого від мене.
23:5 Відказали ж Авраамові сини Хетові говорючи:
23:6 Нї, добродію! Князь від Бога ти єси в нас; вибравши гробовище з наших, поховай мерця твого. Нїхто бо з нас не заборонить гробовища свого тобі, щоб тобі поховати мерця твого таменьки.
23:7 Устав же Авраам і вклонився землякам, синам Хетовим.
23:8 І каже до них Авраам і промовив: Коли вам по душі, щоб менї поховати мертве моє від мене, послухайте мене, і мовляйте про мене Ефронові Зогаренкові.
23:9 І нехай поступиться менї печерою Махпеловою, що конець поля його. За повну цїну нехай поступиться менї нею в наслїднє гробовище між вами.
23:10 Ефрон же седїв посеред синів Хетових. Відказуючи ж Ефрон Хетїянин Авраамові каже так, що чули його сини Хетові і всї, що повиходили до міської царини.
23:11 Нї, добродїю! Вислухай мене. Те поле оддаю тобі й печеру, що на йому, перед очима синів народу мого оддаю тобі; поховай мерця твого.
23:12 І поклонивсь Авраам перед земляками,
23:13 І каже Ефронові в слухи перед усїма земляками: Вислухай ти мене! Гроші за ниву возьми в мене; і поховаю мертве моє таменьки.
23:14 Відказав же Ефрон Авраамові:
23:15 Нї, добродїю! Землї тут за чотирі ста секлїв срібла; та що воно між мною й тобою? Ти ж поховай мерця твого.
23:16 І послухав Авраам Ефрона, та й одважив Авраам Ефронові срібло, скільки він казав в слухи перед синами Хетовими, чотирі ста секлїв срібла ходячого в купцїв.
23:17 І стало поле Ефронове в Махпелщинї, що навпроти Мамрійщини, поле й печера на йому з усїма деревами на полї, що було в усїх межах своїх, забезпечене,
23:18 Авраамові в наслїдню державу перед синами Хетовими й перед усїма, що приходили до міської царини.
23:19 І після того поховав Авраам Сарру, жінку свою, в печері Махпелевого поля, навпроти Мамрійщини. Се Геброн у Канаан землї.
23:20 Так дісталось Авраамові від синів Хетових поле й печера на йому в наслїдню державу на гробовище.
Новий Заповіт
1 Як же зійшов з гори, багато народу йшло слїдом за Ним.
2 Коли се приступив прокажений і вклонивсь Йому, кажучи: Господи, коли хочеш, то зможеш очистити мене,
3 І простяг Ісус руку, й приторкнувсь до него, й рече: Хочу, очистись. І зараз очистилась проказа його.
4 І рече до него Ісус: Гледи ж, не кажи нїкому, а йди та покажись священикові, й принеси дар, який повелїв Мойсей на сьвідкуваннє їм.
5 А як увійшов Ісус у Капернаум, приступив до Него сотник, благаючи Його,
6 й говорячи: Господи, слуга мій лежить дома розслаблений, і тяжко мучить ся.
7 І рече до него Ісус: Я пійду та сцїлю його.
8 Озвав ся же сотник і сказав: Господи, не заслужив я того, щоб Ти ввійшов під мою стелю; а промов одно слово, то й одужає слуга мій.
9 Бо сам я чоловік під властю, і маю воїни під собою; і скажу сьому: Йди, то й іде; а другому: Прийди, то й прийде, а слузї моєму: Роби те, то й робить.
10 Почувши се Ісус, дивував ся, і рече до тих, що йшли слїдом за Ним: Істино кажу вам: Навіть в Ізраїлї не знайшов я такої віри.
11 І кажу вам: Що многі прийдуть од сходу й заходу, та й сядуть з Авраамом, з Ісааком і з Яковом у царстві небесному,
12 а сини царства будуть повикидані у темряву надвірню: там буде плач і скриготаннє зубів.
13 І рече Ісус до сотника: Йди, і, як вірував єси, станеть ся тобі. І одужав слуга його тієї самої години.
14 І прийшов Ісус до Петрової господи, та й побачив, що теща його лежить у пропасницї.
15 І приторкнувсь до руки її, й покинула пропасниця її; й вставши вона, послуговала їм.
16 Як же настав вечір, приведено до Него багато біснуватих; і повиганяв Він біси словом, і сцїлив усїх недужих;
17 щоб справдилось, що сказав Ісаїя пророк, глаголючи: Узяв Він на себе недуги наші, й понїс болещі наші.
18 Як же побачив Ісус великий натовп кругом себе, то звелїв плисти на той бік.
19 І приступивши один письменник, каже до Него: Учителю, пійду слїдом за Тобою, куди б Ти нї пійшов.
Псалом
1 Проводиреві хора: на трубних. Псальма Давидова. Почуй, Господи, слова мої, зглянься на тугу мою.
2 Прислухайсь голосу кликання мого, мій царю і Боже, бо до тебе молюся.
3 Досьвіта почуєш, Господи, мій голос, досьвіта стану перед тобою, і дожидати му.
4 Ти бо єси Бог, що не любить беззаконня; перед тобою нема місця для лукавого.
5 Не устоять бутні перед очима твоїми; ти ненавидиш усїх, що беззаконствують.
6 Ти погубиш людей льживих; кровожадним і лукавим мерзиться Господь.
7 Я ж по великій милостї твоїй увійду в дім твій і поклонюся в страху твоїм у сьвятому храмі твоєму.
8 Веди мене, Господи, правдою твоєю задля ворогів моїх; рівняй передо мною дорогу твою.
9 Бо нема правди в устах їх; серце їх пропасть, пелька в них роззявлений гріб; язики їх льстиві.
10 Суди їх, Боже; нехай вони пропадуть у зрадливих задумах своїх; відкинь їх задля множества переступів їх, бо вони встали проти тебе.
11 І звеселяться всї, що вповають на тебе; вічно будуть радуватись, і ти будеш заступати їх; і будуть прославляти тебе люблячі імя твоє.
12 Бо ти благословляєш праведника, Господи, і благоволеннєм, як щитом, покриваєш його.