День 110 з 365

Нав 5:1–6:27

5:1 Як же всї царі Аморійські по тім боцї Йорданї на заходї, і всї царі Канаанські, що жили понад морем, почули, що Господь висушив Йорданську воду перед синами Ізрайлевими, докіль вони перейшли, так удались вони в тугу і не стало в них духа проти синів Ізрайлевих.

5:2 Того часу повелїв Господь Йозейові: Пороби собі камяні ножі, та й почни обрізувати синів Ізрайлевих!

5:3 І поробив собі Ісус камяні ножі та й пообрізував синів Ізраїля на підгіррі Відрізків.

5:4 І ось про що Йозуа пообрізував: Усї люде, що вийшли з Египту, скілько було їх мужого полу, увесь війсковий люд, повмірали в дорозї на пустинї після того, як вийшли з Египту.

5:5 Всї ж ті, що вийшли, були обрізані; усїх же, которі породились у пустинї в дорозї з того часу, як вийшли вони з Египту, не обрізувано;

5:6 Бо сорок років Ізрайлитяне блукали в пустинї, покіль усї мужі спосібні до війни, що вийшли з Египту, вимерли, тому що не слухали вони слів Господнїх; а Господь клявсь їм, що не побачать землї, котору з клятьбою обіцяв батькам їх, надїлити їм землю текучу молоком та медом;

5:7 Та на їх місце поставив сини їх; сих Йозей й пообрізував; бо вони були не обрізувані, тим що в дорозї їх не обрізувано.

5:8 Як же пообрізувано всїх до одного, пробували вони на свойму місцї в таборі, аж покіль повигоювались.

5:9 І сказав Господь Йозейові: Сьогоднї зняв я з вас сором Египецький. Тим і проложено призвіще тому місцю Галгал (сьміховище) по сей день.

5:10 І оставали сини Ізрайлеві в Галгалї, тай сьвяткували паску на чотирнайцятий день місяця ввечорі там на степах Ерихонських.

5:11 І їли вони на другий день паски неквашений хлїб та пражене зерно із уроджаю тієї землї того ж самого дня.

5:12 На другий же день перестала падати манна, як вони стали їсти хлїб з уроджаю тамешної землї; і не було більш манни у синів Ізрайлевих. Оце ж харчувались вони вже в тім роцї з уроджаю Канаан землї.

5:13 Як стояв же Йозуа під Ерихоном, зняв він раз очі та й бачить, що стоїть навпроти його чоловік із голим мечем у руцї. І приступив до нього Ісус та й питає: Чи ти наш, чи з ворогів наших?

5:14 А той відказав: Нї, я гетьман війська Господнього, і прийшов тепер сюди. І впав Йозуа на лице своє та й поклонивсь йому; тодї питає в його: Пане, що ж повелиш ти слузї свойму?

5:15 Рече тодї гетьман війська Господнього до Йозея: Іззуй обуву твою з ніг твоїх, бо місце, де стоїш, сьвяте. І вчинив так Йозуа.

6:1 У Ерихонї ворота були зачинені, а зачинивсь він зі страху перед синами Ізраїля, так що нїкому не можна було виходити й увіходити.

6:2 І сказав Господь Йозейові: Подам тепер тобі на поталу Ерихон вкупі з його царем і військовими мужами.

6:3 Будете обходити місто навкруги всї спосібні до війни по одному разу, а чинити меш так шість день рядом;

6:4 І сїм сьвященників нехай носять сїм труб із баранячого рога перед кивотом; на семий же день обійдете місто сїм раз, а сьвященники трубити муть у труби.

6:5 Як же затрублять ювилейні труби, то ввесь люд, скоро почує трубний голос, нехай загукає боєвим гуком; тодї мури міста впадуть руїною, і народ увійде в город, кожний звідти, де стояв.

6:6 І покликав Йозей Нуненко сьвященників, і озвавсь до них: Будете обносити скриню закону, а сїм сьвященників нехай несуть сїм труб із баранячого рога перед ковчегом Господнїм.

6:7 Тодї повелїв людові: Ідїте й обходьте город навкруги, збройні ж пійдуть поперед ковчега Господнього.

6:8 Як же дав Ісус людові такий наказ, виступило тодї перед Господом сїм сьвященників, що несли сїм труб з баранячого рога, і пійшли та затрубили в труби; скриня завіту Господнього поступала за ними.

6:9 А збройні ійшли поперед сьвященниками, що трубили в труби, велика ж громада йшла поза ковчегом, тим часом як передні трубили в труби.

6:10 І повелїв Йозей людові: Гледїть же, не гукайте, не чинїть крику, ба й одного слова не промовляйте, аж покіль я звелю вам: Гукайте! тодї й гукати мете.

6:11 І обнїс він один раз Господню скриню навкруги міста; тодї вернулись у табір та й обляглись у таборі.

6:12 Йозей же устав рано вранцї, і сьвященники взяли скриню закону Господнього,

6:13 А сїм з них, що несли сїм труб ювилейних поперед ковчегом Господнїм, трубили неперестаючи в труби, а збройний люд ійшов поперед ними, велика ж купа йшла позад ковчега Господнього, тим часом як ті трубили безперестанно в труби.

6:14 Сим робом обійшли вони й на другий день город, та й вернулись до табору. Так чинили шість день за рядом.

6:15 На семий же день повставали рано, як зачервонїла рання зоря, та й обійшли город звичайним робом сїм раз навкруги; тілько того дня обійшли місто навкруги сїм раз.

6:16 За семим же разом затрубили сьвященники в труби, а Йозуя сказав людові: Здиймайте гук, бо Господь піддав вам місто.

6:17 Місто же се з усїм, що в йому є, мусить бути проклятим перед Господом; тільки блудниця Рагаба з усїма, що з нею у хатї, зістанеться жива; вона бо переховала посланьців, що ми їх посилали.

6:18 Ви ж гледїть, остерегайтесь, щоб хто не взяв собі що небудь із проклятого посьвяту. Сим би ви підвели під прокляттє й самий табір Ізрайлїв і довели його до погибелї.

6:19 Нї, нї! усе срібло й золото і все мідяне й залїзне знаряддє нехай присьвятиться Господеві і ввійде в його скарбівню.

6:20 Тодї загукали люде і затрубили сьвященники в труби. Як же люд почув, що трублять, тодї загукали всї страшенним криком, і мури міста впали руїною; нарід же ринув у город, кожен звідти, де стояв; сим робом і опановано місто.

6:21 І простерли мечем прокляття на все, що було в городї, на чоловіка й жінку, на молодого й старого, на вола й овеча й осла.

6:22 Обом же тим, що ходили на розглядини, повелїв Йозей: Ідїте в хату тої блудницї та приведїте звідти сюди молодицю з усією ріднею її, як заприсягли ви їй!

6:23 І пійшли молодики, що ходили на розглядини, та й привели Рагабу з її батьком і матїрю, з її братами й иншими домовниками; і всю рідню її вивели та й остановили за табором Ізраїльським.

6:24 Місто же і все, що було в ньому, пустили пожаром, тільки срібло та золото та мідяний і залїзний посуд віддали в скарбівню Господнього дому.

6:25 А блудницю Рагабу і батьківську родину її і всїх що були в неї, зоставив Йозуа живими і пробуває вона в потомках своїх у Ізраїлї по сей день; бо переховала посланьців, що послав був Ісус на розглядини в Ерихон.

6:26 Того часу вимовив Йозей такий проклін: Будь проклят перед Господом чоловік той, що зважився б сей город Ерихон відбудувати! Роскопуючи грунт на основини його, перворідня сховає, а на послїдньому з дїтей нехай построїть ворота його.

6:27 Господь же був з Йозейом і слава його носилась по всїй країнї.

Лк 15:1–32

1 Приближували ся ж до Него всї митники й грішники, слухати Його.

2 І нарекали Фарисеї та письменники, кажучи: Що сей грішників приймає і їсть із ними.

3 Сказав же до них приповість сю, глаголючи:

4 Которий чоловік з вас, мавши сотню овечок, та загубивши одну з них, не зоставить девятьдесять і девять у степу, та не пійде за загубленою, доки знайде її?

5 А знайшовши, положить на плечі собі, радїючи.

6 І, прийшовши до дому, скликає другів та сусїд, кажучи їм: Радуйтесь зо мною, бо я знайшов овечку мою загублену.

7 Глаголю вам, що оттак радість буде на небі над одним грішником каючим ся, більше нїж над девятьдесять і девятьма праведниками, котрим не треба покаяння.

8 Або котора жінка, мавши десять драхім, коли згубить драхму одну, не сьвітить сьвітла, та не вимітає хати, та не шукає пильно, доки знайде?

9 А знайшовши кличе подруг та сусїдок, кажучи: Радуйтесь зо мною, бо я знайшла драхму, що була згубила.

10 Так, глаголю вам, радість буде перед ангелами Божими над одним грішником каючим ся.

11 Рече ж: Один чоловік мав два сини,

12 і сказав молодший з них батькові: Отче, дай менї частину маєтку, що впадає менї. І роздїлив їм прожиток.

13 І не по многих днях, зібравши все молодший син, відʼїхав у землю далеку, та й протратив там маєток свій, живучи блудно.

14 Як же проїв усе, настала голоднеча велика в землї тій; і почав він терпіти недостаток.

15 І пійшовши пристав до одного з міщан землї тієї; і післав той його на поля свої пасти свинї.

16 І бажав він сповнити живіт свій лушпиннєм, що їли свинї, та й нїхто не давав йому.

17 Опамятавшись же, сказав: Скільки наймитів у батька мого надто мають хлїба! я ж голодом погибаю.

18 Уставши, пійду до батька мого, й скажу йому: Отче, згрішив я на небо й перед тобою,

19 і вже недостоєн зватись сином твоїм; прийми мене як одного з наймитів твоїх.

20 І вставши пійшов до батька свого. Ще ж він далеко був, побачив його батько його, й змилосердивсь, і побігши упав на шию йому, й поцїлував його.

21 Каже ж йому син: Отче, згрішив я на небо й перед тобою, і вже не достоєн зватись сином твоїм.

22 Каже ж батько до слуг своїх: принесїть шату найпершу та й одягнїть його; й дайте перстень на руку йому, й чоботи на ноги;

23 і, привівши теля годоване, заколїть і ївши веселїмось:

24 бо сей син мій мертвий був, та й ожив; згинув був, та й знайшов ся. І почали веселитись.

25 Був же син його старший на полї, і, як ідучи зближавсь до господи, почув сьпіви да танцї.

26 І покликавши одного з слуг, питав, що б се було таке.

27 Той же каже йому: Що брат твій прийшов, і заколов батько твій теля годоване, що здорового його прийняв.

28 Розсердив ся ж і не схотїв увійти. Оце ж батько його вийшовши просив його.

29 Він же, озвавшись, рече батькові: Ось стільки лїт служу тобі, й нїколи заповідї твоєї не переступив, та й нїколи менї не дав єси козеняти, щоб з приятелями моїми повеселитись;

30 як же син твій сей, проївши свій прожиток з блудницями, прийшов, заколов єси йому теля годоване.

31 Він же рече йому: Дитино, ти все зо мною єси, і все, що моє, твоє;

32 веселити ж ся і радувати ся треба було, що брат твій сей мертвий був, та й ожив, і згинув був, та й знайшов ся.

Пс 48:1–14

1 Пісня, псальма для синів Корея. Великий Господь, достоєн великої слави в городї Бога нашого, на сьвятій горі його.

2 Стремить у воздух гора Сион, радість землї цїлої, на самій півночі город царя великого!

3 Бог живе в палатах їх, знають його там, як високу твердиню.

4 Ось бо зібрались царі; всї вони відступили.

5 Побачили, тай сторопіли; затрівожились, втїкли, злякавшись.

6 Обняв їх там страх, злякались, як родюча жінка.

7 Бурею східною порозбивав єси кораблї Тарзийські.

8 Як ми почули, так і бачили в городї Господа сил небесних, в городї Бога нашого: Бог укріпить його на віки.

9 Згадуємо, о Боже, про милосердє твоє, в серединї храму твого.

10 Як імя твоє, Боже, так і хвала твоя аж по край землї; правиця твоя повна справедливостї.

11 Нехай веселиться гора Сионська, нехай зрадуються дочки Юди задля судів твоїх, Господи.

12 Обійдїть кругом Сиона, окружіть його, і полїчіть башти його.

13 Огляньте добре оком його, перегляньте його палати, щоб ви росказали будучому поколїнню.

14 Бо той Бог наш — Бог по віки! Він буде проводирем нашим аж до смерти.