День 15 з 365

Бут 30:1–31:28

30:1 Вбачаючи ж Рахеля, що не вродила Яковові нїякої дитини, завидувала Рахеля сестрі своїй, та й каже Яковові: Дай менї дїток, ато вмру.

30:2 Загорівся ж Яков гнївом на Рахелю, і каже: Хиба я тобі замість Бога, що не дав тобі утробного плоду?

30:3 Каже ж вона: Ось раба моя Балла; увійди до неї та нехай уродить на колїна мої, щоб і в мене були дїтки від неї.

30:4 І оддала йому Баллу, рабиню свою за жінку, і ввійшов до неї Яков.

30:5 І завагонїла Балла, та й уродила Яковові сина.

30:6 І рече Рахеля: Бог судив менї, і послухав голосу мого, і дав менї сина. Тим і дала йому імя: Дан.

30:7 І завагонїла знов Балла, рабиня Рахелина, й уродила сина другого Яковові.

30:8 І рече Рахеля: Великою боротьбою боролась я з сестрою моєю, та й перемогла. Тим і дала йому імя: Нафталїй.

30:9 Вбачала ж Лея, що перестала роджати, і взяла Зелфу, рабу свою, та й оддала її Яковові за жінку.

30:10 І вродила Зелфа, рабиня Леїна, Яковові сина.

30:11 І рече Лея: Пощастило менї! І дала йому імя: Гад.

30:12 І вродила Зелфа, рабиня Леїна, Яковові сина другого.

30:13 І каже Лея: Щасна я; бо дочки зватимуть мене блаженною. І дала йому імя: Ассер.

30:14 І пійшов Рубен під пшеничні жнива, та й знайшов любовні яблука на полї, та й принїс їх до Леї, матері своєї. Каже ж Рахеля до Леї: Дай менї любовних яблук сина твого!

30:15 Рече ж вона їй: Хиба се мала річ, що взяла єси мужа мого? Чи й любовні яблука сина мого віднїмеш? Каже ж Рахеля: Дак нехай переночує з тобою сьогоднї за любовні яблука сина твого.

30:16 Прийшов же Яков з поля в вечорі, і вийшла Лея зустріч йому, і каже: Мусиш увійти до мене; найняла бо я справдї тебе за любовні яблука сина мого. І переночував він з нею тієї ночи.

30:17 І послухав Бог Леї, і завагонїла вона, і вродила Яковові сина пятого.

30:18 І каже Лея: Дав менї Бог плату мою; бо оддала рабиню мою мужеві мойму. І дала йому імя: Іссахар.

30:19 І завагонїла знов Лея, і вродила сина шестого Яковові.

30:20 І каже Лея: Подарував менї Бог гостиньца гарного, поважити ме мене муж мій; уродила бо йому шестьох синів. І дала імя йому: Себулон.

30:21 А потім уродила дочку, і дала імя їй: Дина.

30:22 І зглянувся Бог на Рахелю, і почув її Бог, і відчинив утробу їй.

30:23 І завагонївши вродила сина, і каже: Одняв Бог докір мій.

30:24 І дала імя йому: Йосиф, говорючи: Дай менї, Господе, й другого сина.

30:25 Сталося ж, як уродила Рахеля Йосифа, каже Яков Лабанові: Відпусти мене, нехай іду в домівку мою й на вкраїну мою.

30:26 Віддай жени й діти мої, що за них парубкував тобі; ти знаєш роботу, що робив тобі.

30:27 Каже йому Лабан: Коли б знайшов я ласку в тебе! Вбачаю бо, що благословив мене Господь задля тебе.

30:28 І каже: Визнач плату свою в мене, я й дам тобі.

30:29 Каже йому: Ти знаєш, як я парубкував у тебе, і якою твоя скотина зробилась у мене.

30:30 Мало бо що було в тебе до мене, та й наросло багацько, і благословив тебе Господь з приходу мого. Тепер же коли менї дбати й про власну господу?

30:31 І каже: Що мушу тобі дати? Каже ж Яков: Не давай менї нїчогісїнько, аби вчинив, що скажу, знов пасти му вівцї твої й доглядати му.

30:32 Пройду я через усю отару твою сьогоднї, а й вилучу все переполасе й крапасте, і все чорне між вівцями, й усе переполасе й крапасте між козами, і се буде моя плата.

30:33 Так моя правда говорити ме за мене завтрашнёго дня, як прийдеш давати плату мою. Усе непереполасе й не крапасте між козами і не чорне між вівцями, мусить уважатись у мене за вкрадене.

30:34 Каже ж йому Лабан: Добре, нехай буде по слову твойму.

30:35 І повилучував того ж дня козли переполасі й крапасті, і усе, що мало біле в себе і все, що чорне між вівцями, та й пооддавав в руки синам своїм.

30:36 І поставив три днї ходи між собою й Яковом. Яков же пас остальні вівцї Лабанові.

30:37 Узяв же Яков собі по цїпку зеленому тополевому, лїсковому й каштановому, та й помережив білими мережками, і луплячи повиявлював біле, що було на цїпках.

30:38 І клав цїпки, що помережив, у напувальні корита та в водяні ринви, як приходили отарі до водопійла, щоб вагонїли на водопійлї.

30:39 І вагонїли отарі перед цїпками, та й котились ягнятами й козенятами переполасими й крапастими.

30:40 Ягнята ж вилучав Яков і ставляв отарі лицем до переполасого і чорного в отарі Лабановій, й держав свої отарі окроме, і не ставляв укупі з Лабановими.

30:41 І сталося, як вагонїла лучча скотина, Яков клав цїпки перед очима в скоту в корита, щоб вагонїли між цїпками.

30:42 Як же гуляла скотина слабовита, не клав туди цїпків; тим робом слабовите було Лабанові, а лучче Яковові.

30:43 І збогатився чоловік безлїч, і було в його скотини много, і раби, і рабинї, і верблюди, й осли.

31:1 Перечув же Яков слова синів Лабанових, що мовляли: Узяв Яков усе, що було в батька нашого, і з того, що було в батька нашого, вбивсь у всю славу його.

31:2 І дививсь Яков на лице Лабанове, аж воно до його не таке, як перше.

31:3 Каже ж Господь Яковові: Вертайсь на батьківщину твою, і до роду твого, і буду з тобою.

31:4 Послав же Яков, і покликав Лею й Рахелю на поле, де були стада.

31:5 І каже їм: Бачу я лице батька вашого, що не таке до мене, як перше; Бог же панотця мого був зо мною.

31:6 І самі знаєте, що всьою снагою моєю працював я батькові вашому.

31:7 Батько ж ваш ошукав мене, і переміняв плату мою десять раз; та не попустив йому Бог ушкодити менї.

31:8 Як скаже було так: Пестрі будуть плата твоя; тодї котяться вівцї всї пестрими; як же скаже: Крапасті будуть плата твоя, тодї котяться всї вівцї крапастими.

31:9 Так одняв Бог усю скотину в батька вашого й дав менї.

31:10 І сталось того часу, як вівцї гуляли, зняв я очі мої й бачив уві снї: се, которі барани і козли спинались на вівцї й кози, були переполасі крапасті й рябі.

31:11 І рече менї ангел Божий уві снї: Якове! Я ж кажу: Ось я!

31:12 І рече: Споглянь лишень очима твоїми, та подивись: усї барани й козли, що спинаються на вівцї й кози, переполасі, пестрі й крапасті; вбачав бо я все, що Лабан тобі витворяє.

31:13 Я Бог з Бетеля, де намастив єси стовпа і обрікся єси менї словом. Тепер же встань, ізійди з сієї країни, та вертайсь на країну рідну.

31:14 І відказуючи Рахеля й Лея, сказали йому: Хиба є тутеньки нам частина й наслїддє в госпо́дї, в батька нашого?

31:15 Хиба ж не за чужениць уважає нас він? Попродав бо нас і зажер срібло наше.

31:16 Бо все багатирство й слава, що відняв Бог у батька нашого, наше й дїток наших. Оце ж тепереньки все, що Бог рече, чини.

31:17 Зьнявся ж Яков, і посадив сини свої і жени на верблюди.

31:18 І позабирав усю скотину свою й усї добутки, що здобув у Падам-Арамі в Мезопотамії, щоб вертатись до Ізаака, батька свого в Канаан землю.

31:19 Як же відлучився Лабан стригти вівцї свої, покрала Рахеля ідоли в батька свого;

31:20 І викрався Яков несподївано Лабанові, Араміянинові, не сповістивши його про втеки.

31:21 І втїк сам з усїм своїм, і перебрів через річку й простував у Галаад гори.

31:22 Переказано ж Лабанові на третїй день, що Яков утїк.

31:23 І взявши сини й браттє своє з собою, здоганяв його семиденним погоном, та й наздогнав його на Галаад горах.

31:24 Прийшов же Бог до Лабана Араміянина ночною добою вві снї, і рече йому: Остерегайся звязуватись із Яковом.

31:25 І наздогнав Лабан Якова. Яков же поставив намети свої на горі, і Лабан отаборив браттє своє на Галаад горах.

31:26 Каже ж Лабан Яковові: Що вкоїв єси? Про що викравсь єси потай мене, та позавозив дочки мої мов бранки?

31:27 Чого втїкав єси потай мене, та викравсь від мене, не сповістивши мене? Відпустив би тебе з покликами й пісьнями, з тимпанами й гуслями.

31:28 І не дозволив єси менї цїлувати внуки мої й дочки мої. Се ж учинив єси по дурному, вдїявши таке.

Мт 11:1–18

1 І сталось, як скінчив Ісус, наказуючи дванайцятьом ученикам своїм, пійшов звідтіля навчати й проповідувати по городах їх.

2 Почувши ж Йоан у темницї про дїла Христові, послав двох учеників своїх,

3 сказати Йому: Чи ти грядущий, чи иншого ждати нам?

4 Одказав Ісус і рече їм: Ійдїть та сповістїть Йоана про все, що чули й бачили:

5 слїпі бачять, і криві ходять, прокажені очищають ся, і глухі чують, мертві встають, і вбогі проповідують благовістє.

6 І щасливий, хто не поблазнить ся мною.

7 Як же вони відходили, почав Ісус говорити людям про Йоана: Чого виходили ви в пустиню дивитись? На тростину, що вітер колише?

8 Або чого виходили ви дивитись? На чоловіка одягненого в мяку одежу? ось ті, що носять мяку одежу, вони в царських будинках.

9 Або чого виходили ви дивитись? На пророка? Так, глаголю вам: І більше пророка.

10 Се ж бо той, про кого писано: Ось посилаю ангела мого перед лицем твоїм, що приготовить дорогу твою перед тобою.

11 Істино глаголю вам: Не явив ся між нарожденими від жінок більший од Йоана Хрестителя; найменший же у царстві небесному більший од него.

12 І від часів Йоана Хрестителя та й до сього дня царство небесне здобуваєть ся силою, і хто здобуває, той силоміць бере його.

13 Бо всї пророки й закон пророкували до Йоана.

14 І коли хочете прийняти, він єсть Ілия, що має прийти.

15 Хто має уші слухати, нехай слухає.

16 Кому ж я уподоблю рід сей? Подібен він тим дїтям, що сидять на торгу, та гукають до своїх товаришів,

17 та кажуть: Ми вам сурмили, а ви не скакали; ми вам жалібно приговорювали, а ви не плакали.

18 Бо прийшов Йоан, не їсть і не пє, а вони кажуть: Диявола має.

Пс 7:1–17

1 Жалібна пісня, котру сьпівав Давид перед Господом задля слів Хуса, сина Беняминового. Господи, Боже мій! На тебе я вповаю, спаси мене від всїх гонителїв моїх, і визволи мене!

2 Щоб не попав душу мою, як лев, сокрушаючи, як нема спасающого.

3 Господи, Боже мій, коли я що заподїяв, коли неправда є в руках моїх,

4 Коли я оддячив кому лихом, хто жив зо мною в спокою, — спасав же я навіть того, хто без причини ворогував на мене,

5 То нехай гонить ворог душу мою і постигне; нехай розтопче на землї життє моє, й славу мою кине у порох.

6 Встань, Господи, у гнїві твоїм; вознесись проти лютування ворогів моїх, пробудись задля мене на суд, котрий заповів єси.

7 Зберуться громадою народи кругом тебе; піднімись на висоту над ними.

8 Господь судить народи. Суди мене, Господи, по правдї моїй і по невинностї моїй.

9 Зроби конець злобі безбожників, а праведника підкріпи; Бог бо справедливий, випробовує серця і внутро.

10 Щит мій у Бозї, котрий спасає правих серцем.

11 Бог суддя справедливий і Бог, що по всяк день гнївом палає.

12 Коли хто не навертається, він гострить меча свого, напинає лука свого, і цїляє.

13 Готовить для него зброю смертиносну: стріли свої робить палящими.

14 Ось безбожник зачав лихо, завагонїв од злоби, й породив лукавство.

15 Копав яму, і викопав її, і впав у яму, що приготовив її.

16 Злоба його обернеться на голову його, і насильство його впаде на тїмя його.

17 Я прославлю Господа за правду його, і возвеличу імя Господа всевишнього.