День 172 з 365

1 Цар 5:1–6:38

5:1 І послав Гирам, царь Тирський, слуги свої до Соломона, як перечув, що його помазано царем на місце отця його. Гирам же був повсячасно щирим приятелем Давидовим.

5:2 І послав також Соломон до Гирама сказати:

5:3 Ти знаєш сам, що мій отець Давид не спромігся збудувати дом іменню Господа, Бога свого, через войни з примежними народами, покіль Господь не положив їх під ноги йому;

5:4 Тепер же Господь, Бог мій, дав менї мир округи. Нема в мене противника, нема перепон.

5:5 От і задумав я збудувати дом іменню Господа, Бога мого, як сказав Господь отцеві мойму Давидові, словами: твій син, що його посаджу на престолї твойму намість тебе, той збудує дом іменню мойму.

5:6 Оце ж повели, щоб нарубали менї на Ливанї кедрини; мої слуги будуть разом з твоїми слугами, плату ж за кметїв твоїх давати му тобі, яку б нї призначив; сам бо знаєш, що у нас нема людей, що вміли б так дерево рубати, як Сидонїї.

5:7 Почувши Гирам слова Соломонові, зрадїв вельми та й каже: Благословен сьогоднї Господь, що дав Давидові мудрого сина над сим великим народом!

5:8 І послав Гирам до Соломона сказати: Вислухав я, що послував єси до мене, й чинити му все, чого бажати меш із кедриною й кипарисом:

5:9 Кметї мої провадити муть їх з Ливану до моря, й повелю тратвами гнати їх морем до місця, яке менї вкажеш; там я зложу їх, а ти забереш собі; тільки ти доставиш хлїба робучому домові мойму.

5:10 От і відступив Гирам Соломонові кедрини й кипарису, скільки він зажадав.

5:11 Соломон же давав Гирамові двайцять тисяч мір пшеницї на харчуваннє слуг його й двайцять мір олїї з битих маслин. Стілько віддавав Соломон Гирамові що року.

5:12 І надїлив Господь Соломона розумом, як обіцяв йому. І був мир між Гирамом і Соломоном, і вони вчинили вмову один з одним.

5:13 І наложив Соломон панщину на всього Ізраїля, й було панщан трийцять тисяч чоловіка.

5:14 І посилав їх на Ливан-гору по десять тисяч що місяця, на переміну: по місяцю були вони на Ливанї, а по два місяцї дома. Адонирам же був доглядником над панщиною.

5:15 І було в Соломона ще сїмдесять тисяч двигарів, і вісїмдесять тисяч камянорубів у горах,

5:16 Не влїчуючи наставників призначених Соломоном над роботою, щоб наглядали над робочим людом, а було їх три тисячі триста.

5:17 І дав царь наказ привозити величезне каміннє, дороге каміннє й тесане каміннє на основу дому.

5:18 А тесали їх будівники Соломонові та Гирамові та Гиблїї, й приготовляли бруссє й каміннє на будову храма.

6:1 У чотириста вісїмдесятому роцї по виходї Ізрайлитян із Египту, у четвертому роцї, місяця Зифа, — се є місяць другий — царювання Соломонового над Ізраїлем, почав він будувати храм Господеві.

6:2 А був храм, що його спорудив царь Соломон Господеві, шістьдесять локот завдовжки, двайцять локот завширшки, і трийцять локот заввишки.

6:3 А сьвітлиця (притвор) після ширини храму була завдовжки двайцять локот, і десять локот завширшки перед храмом.

6:4 І поробив в будівлї кратовані скосьні вікна.

6:5 І поприбудовував в округ стїн храму комнати, навкруги храму громадського й місця всесьвятого, й поробив так в округи бокові сьвітлицї.

6:6 Найнижча комната була завширшки пять локот, середня шість локот завширшки, а третя сїм локот завширшки, бо знадвору будівлї навкруги були уступи, щоб прибудовані комнати не припирали до стїн будівлї.

6:7 І як будовано храм, то брано до будовання каміннє тесане там, де його ламано, так що в храмі при роботї не чути було нї молота, нї сокири, анї якого иншого залїзного знаряддя.

6:8 Двері в середню комнату були по правій руцї будівлї, й круглими сходами входилось в середнїй, а з середнього в третий поверх.

6:9 І спорудив будівлю і скінчив її, й прикрив будівлю стелею з кедрових дощок.

6:10 І спорудив притулок до всієї будівлї, заввишки по пять локот і звязав його з храмом кедровим бруссєм.

6:11 І надійшло Господнє слово до Соломона, таке:

6:12 Оце ти будуєш храм: Коли ж ходити меш у моїх установах, і будеш поступати по моїм правам та пильнувати всїх моїх заповідей, щоб ходити їх робом, так справджу я на тобі слово моє, що я глаголав отцеві твойму Давидові,

6:13 І жити му серед синів Ізраїля й не покину народу мого Ізраїля.

6:14 І спорудив Соломон храм і скінчив його.

6:15 І обложив стїни храму з середини кедровими дошками; від долівки в будівлї аж до брусся в криші пообкладував її з середини деревом кедровим, а стелю вистелив кипарисними дошками.

6:16 І обложив на двайцять локот заднїй бік дому кедровими дошками від долівки та й до верху, й устроїв внутрішню часть храму на Сьвяте Сьвятих.

6:17 На сорок локот був храм, то є передня часть храму.

6:18 А по кедринї була з середини різьба й квітки висячі. Усе було кедрина, каменя не видко було.

6:19 Заднїй же простір построїв у внутрі будівлї на те, щоб там поставити скриню завіту Господнього.

6:20 Сеся часть була двайцять локот завдовжки, двайцять локот завширшки й двайцять локот заввишки, й обложив він її щирим золотом; так саме обложив і кедрового жертівника.

6:21 І обтяг Соломон храм із середини щирим золотом, і протягнув золотий ланцюг перед місцем пресьвятим, і обтягнув (те місце) золотом.

6:22 Цїлий храм обложив він золотом, цїлий храм до кінця, та й всього жертівника в Пресьвятому обтяг золотом.

6:23 І зробив у Пресьвятому два херувими з дерева оливнього по десять локот заввишки.

6:24 Пять локот було одно крило херувима, а пять локот друге крило херувима, то є десять локот від кінця одного крила до кінця другого крила.

6:25–26 На десять локот був і другий херувим. Обидва херувими були однієї міри й одного виду. Заввишки один херувим десять локот, а стільки й другий херувим.

6:27 І поставив він херувимів серед внутрішньої частї храму. Крила ж херувимів були розпростерті, так що крило одного до однієї стїни торкалось, а крило другого херувима до другоі стїни торкалось; другі ж крила їх сходились крило з крилом серед храму.

6:28 І пообтягував він херувимів золотом.

6:29 А по всїх стїнах храму навкруги вирізьбив різьбою херувимів і, пальмових дерев і вислих квіток, що з стїни неначе виходили.

6:30 А й долівку в храмі обтяг золотом у внутрішній й передній частї.

6:31 До ввіходу в внутрішню часть зробив двері з дерева оливного, крила ж дверей були пятигранні.

6:32 На обох дверних крилах з дерева маслиннього повирізувано херувимів, пальми і вислі цьвіти, та й пообтягав їх золотом, се є покрив херувимів і пальми розплесканим золотом.

6:33 Так само поробив і до ввіходу в головний храм двокрилі двері з дерева дикої маслини чотироугольні;

6:34 А два дверні крила з кипарисового дерева; обі половини одних дверей й обі половини других дверей отвиралися.

6:35 І повірізував на них херувимів, пальми й вислі квітки, й пообтягав їх по різьбі золотом.

6:36 І построїв внутрішний двір із трьох покладів тесаного чотирогранного каменя й одного покладу кедрового брусся.

6:37 У четвертому роцї, в місяцї Зиф, заложив він основу під храм Господень,

6:38 А в одинайцятому роцї, в місяцї Бул — се є місяць восьмий — скінчив він храм по всїх його частинах і з усїм знаряддєм; а будував його сїм год.

Дії 4:20–37

20 Не можна бо нам того, що видїли й що чули, не говорити.

21 Вони ж заказавши, відпустили їх, не знайшовши нїчого, за що б їх покарати, задля народу; бо всї прославляли Бога за те, що стало ся.

22 Було бо більш сорока років чоловікові тому, на котрому стала ся ся ознака сцїлення.

23 Відпущені ж прийшли до своїх і сповістили, що казали до них архиєреї та старші.

24 Вони ж, вислухавши те, однодушно підняли голос до Бога й промовили: Владико, Ти єси Бог, що сотворив небо, і землю, і море, і все, що в них;

25 котрий устами Давида, слуги Твого, промовив: Чого збунтувались погане, і люде задумують марні речі?

26 Повставали царі земні, і князї зібрались докупи на Господа й на Христа Його.

27 Бо зібрали ся справдї на сьвятого Сина Твого Ісуса, що Його помазав єси, і Ірод, і Понтийський Пилат з поганами й людьми Ізраїлськими,

28 зробити, що Твоя рука і рада Твоя наперед призначили статись.

29 І нинї, Господи, споглянь на закази їх, і дай слугам Твоїм з усякою одвагою промовляти слово Твоє,

30 і простягай руку Твою на сцїленнє, і нехай ознаки й чудеса стають ся через імя сьвятого Сина Твого Ісуса.

31 А як помолились вони, захитало ся місце, де зібрались, і сповнились усї Духом сьвятим, і промовляли слово Боже з одвагою.

32 Множество ж вірних мали одно серце й одну душу; й нї один, що мав, не казав, що се його, а було в них усе спільнє.

33 І з великою силою давали апостоли сьвідченнє воскресення Господа Ісуса, й ласка велика була на всїх їх.

34 Та й в недостатку нїхто між ними не був; хто бо був властительом земель або домів, ті, продавши, приносили гроші за продане,

35 та й клали у ногах у апостолів, і роздавали кожному, як кому треба було.

36 Так Йосія, названий від апостолів Варнава (що єсть перекладом: Син одради), левит, родом Кипрянин,

37 мавши поле, продав, та й принїс гроші, та й положив у ногах у апостолів.

Пс 74:1–23

1 Наука Асафова. Для чого відкинув єси нас, Боже, на віки, палає гнїв твій на стадо пасовиска твого?

2 Спогадай твою громаду, що зєднав її оддавна, — ізбавив, як твоє наслїддє, тую гору Сион, на котрій ти осївся!

3 Зверни стопи твої до недавньої руїни! Все у сьвятинї зруйнував ворог.

4 Рикають вороги твої серед зборів твоїх; поставили знаки свої як знамена.

5 Вони, як той, що сокирою замахнув в гущавинї лїса,

6 І тепер вони топором і молотами розбивають різьбу його.

7 З пожаром пустили сьвятиню твою, осквернили дім імені твого.

8 Сказали в серцї своїм: Нуте, винищимо їх до ноги! — Пустили з димом всї Божі собори на землї.

9 Знамен наших ми не бачимо: нема більш пророка, й нема між нами, хто б знав, доки так буде.

10 Доки, Боже, буде ругатись гнобитель? Чи вічно буде ворог зневажати імя твоє?

11 Чому здержуєш руку твою і правицю твою? Із лона твого допусти конець!

12 Бог царь мій з поконвіку, що дає спасеннє на землї.

13 Ти роздїлив море силою твоєю, розбив голови змиїв морських.

14 Ти потрощив голову левіятана, дав його на поживу людям в пустинї.

15 Ти вітворив жерела і потоки; ти висушив прудисті ріки.

16 І день твій і ніч твоя; ти сотворив сьвітло і сонце.

17 Ти утвердив всї гряницї землї; ти постановив лїто і зиму.

18 Спогадай се: ворог поругав Господа, а народ безумний зневажив імя твоє.

19 Не попусти зьвірюцї душу горлицї твоєї, не забудь на віки громаду нужденних твоїх.

20 Спогадай завіт! Бо темні закутки землї наповнились домівками насильства.

21 Нехай не вернеться з соромом пригноблений! Нужденний і бідний нехай возхвалять імя твоє.

22 Встань, Боже, суди справу твою! Спогадай щоденне руганнє беззаконного!

23 Не забудь крику ворогів твоїх! Буяннє тих, що проти тебе встали, не має кінця.