День 184 з 365

1 Цар 20:1–21:29

20:1 Бенадад, царь Сирийський, зібрав усю військову силу свою; й з ним було трийцять і два князї з кіньми й колесницями; й пійшов, облїг Самарию й добував її.

20:2 І послав посли в город до Ахаба, царя Ізраїлського,

20:3 І повелїв сказати йому: Так говорить Бенадад: срібло твоє й золото твоє — воно моє, й твої молодицї й найлучші сини — мої.

20:4 І відповів царь Ізраїлський і сказав: Як кажеш, мій пане царю, я твій з усїм, що маю.

20:5 Посли прийшли однакже знов й казали: Так мовляє Бенадад: Я посилав сказати тобі, що срібло твоє й золото твоє, й молодицї твої й синів твоїх мусиш оддати менї;

20:6 Тим то завтра о сїй добі пришлю до тебе людей моїх, щоб вони обшарили твою господу й господи підданих твоїх, і все, що вподобають, позабірали як власне своє.

20:7 І скликав царь Ізраїлський всї громадські мужі в своїй землї та й каже їм: Бачите ясно, яке зло він задумав; він присилав до мене й зажадав моїх молодиць і дїтей, мого срібла й золота, та я не відказав йому.

20:8 І відповіли йому всї громадські мужі й увесь люд: Не слухай й не згоджуйся.

20:9 І каже він послам Бенададовим: Скажіте мойму панові, цареві: Все, про що ти присилав первим разом до слуги твого, вчиню; сього ж не можу вчинити. І пійшли посли й віднесли йому відповідь.

20:10 І прислав до його Бенадад, сказати: Нехай боги заподїють менї те й те, й ще більш причинять, коли пороху Самарийського стане на те, щоб узяти по жменї всїм людям, що я їх веду.

20:11 Царь же Ізраїлський відповів: Скажіть йому: хто підперізується (зброєю), нехай не хвалиться так, як той, хто розперізується.

20:12 Почувши сю відповідь саме тодї, як попивав із князями в своїх холодних шатрах, повелїв людям своїм: Облягайте місто! І вони облягли місто.

20:13 І ось приступив один пророк до Ахаба, царя Ізраїлського, й рече: Тако глаголе Господь: Чи бачиш оцю велику купу? Я сьогоднї подам її тобі в руки, щоб ти зрозумів, що я Господь.

20:14 І спитав Ахаб: Через кого? І відказав він: Так говорить Господь: Через людей, що під земськими начальниками. І спитав далїй: Хто розпічне битву? Відказав той: Ти.

20:15 І перелїчив він людей під земськими войтами, й найшлось їх двістї трийцять і два. Після їх же перелїчив увесь люд, усїх Ізрайлитян, сїм тисяч.

20:16 І вирушили вони о півднї, тим часом як Бенадад напивавсь до пяна в холоднику з трийцятьма й двома князями, що прийшли йому на підмогу.

20:17 Люде земських начальників вирушили перші. І вислав Бенадад, і сказали йому: Вирушили мужі з Самариї.

20:18 І повелїв він: Чи вийшли вони з мирним задумом, чи з боєвим, хапайте їх живцем.

20:19 Скоро ж вирушили з городу люде земських начальників і військо за ним, —

20:20 Ударив кожен з них на свого противника. І повтїкали Сирийцї, Ізрайлитяне ж погнались за ними. А Бенадад, царь Сирийський, втїк на конї з кіннотою своєю.

20:21 Царь же Ізраїлський вирушив та й забрав конї й колесницї, й завдав Сирийцям великий побій.

20:22 І приступив пророк до царя Ізраїлського й рече йому: Держися мужно, міркуй й розваж, що тобі чинити, бо на той рік наступить знов на тебе царь Сирийський.

20:23 Слуги ж царя Сирийського говорили йому: Бог їх — се бог гір, тим вони взяли над нами гору; коли б ми бились із ними на поділлї, так певно б ми їх переважили;

20:24 От же що зроби: відправ усїх царів із їх місць, а намість їх постав гетьманів;

20:25 І назатягай собі стілько війська, скільки погибло в тебе, й коней й колесниць, скільки було коней й колесниць, та й битись мемо з ними на поділлї, так певно подужаємо їх. І послухав він їх ради й вчинив так.

20:26 На другий год зібрав Бенадад Сирийцїв та й двинув під Афек на війну проти Ізраїля.

20:27 Зібрались і Ізрайлитяне, й набравши живностї, вирушили їм на зустріч. І отаборились Ізрайлитяне навпроти них, як дві невеличкі козині купки, тим часом як Сирийцї вкрили землю.

20:28 І прийшов Божий чоловік та й промовив до царя Ізраїлського: Тако глаголе Господь: За те, що Сирийцї мовляли: Господь є Богом нагірнїм, а не Богом подолянським, подам я тобі на поталу сю величезну купу, щоб ви зрозуміли, що я Господь.

20:29 І таборували вони один проти одного сїм день; на сьомий же день прийшло до бою, й вклали Ізрайлитяне одного дня Сирийцїв сто тисячей чоловіка піхоти.

20:30 Що ж позоставалось, повтїкали в город Афеку. Там же обваливсь мур на остальнїх двайцять і сїм тисячей чоловіка. Утїк же й Бенадад у місто та й бігав із однієї сьвітлицї в другу.

20:31 І кажуть йому слуги його: Ми зачували, що царі Ізраїлські милосердні; позволь же нам одягти чересла наші в вереттє, а на голови (шиї) взяти повороззя, та й пійти перед царя Ізраїлського; може, він зоставить тебе живим.

20:32 От і попідперізувались вереттєм, а на голови взяли повороззя, й подались до царя Ізраїлського та й промовили: Твій слуга Бенадад звелїв тобі сказати: Зостав мене з душею! Відказує той: А він ще жив? Він мій брат.

20:33 Люде сї взяли те за добрий знак і чимскорше підхопили слово з уст його та й промовили: Брат твій Бенадад. Він же каже: Йдїте й приведїть його. І вийшов до його Бенадад, і він посадив його на колесницю.

20:34 І сказав йому той: Городи, що позабірав отець мій у твого батька, я верну, й можна тобі мати в Дамаску базарі (про торги), як мій отець мав у Самариї; й я, вчинивши вмову, відїду собі. І вчинивши з ним умову, (Ахаб) відпустив його.

20:35 Під той час один з пророчих мужів сказав, по наказу Господньому, свойму товаришові: Попобий мене! Той же затявсь бити його.

20:36 І сказав він до його: За те, що не послухав єси слова Господнього, скоро пійдеш від мене, убє тебе лев. І як пійшов той від його, наскочив на його лев, та й убив його.

20:37 І зустрів він другого чоловіка та й каже: Попобий же мене! І попобив його другий до рани.

20:38 Тодї пророк пійшов, зупинивсь на дорозї, де мусїв їхати царь, і зробив себе незнаним, повязавши повязю очі собі.

20:39 Коли ж царь переїздив мимо, покликнув він до царя й сказав: Раб твій ходив на війну, аж ось хтось відійшов на бік і привів до мене чоловіка та й каже: Постережи сього чоловіка; коли ж не встережеш, так оддаси за його свою душу, або мусиш одважити талант срібла.

20:40 Тим часом же, як твій раб робив то се, то те, той якось ізник. — Царь же Ізраїлський каже йому: Так говорить і твій вирок. Ти сам присудив його собі.

20:41 Він зняв хутенько повязь із очей, і царь впізнав його, що він із пророків.

20:42 Той же сказав йому: Тако глаголе Господь: Ти випустив із твоїх рук чоловіка, що підпав під мій проклін; за те буде душа твоя за його душу й твій нарід за його нарід.

20:43 І подавсь царь Ізраїлський додому сумний й сердитий та й прибув у Самарию.

21:1 Після сих бувальщин сталося таке: У Езреелїя Набота був виноградник ув Езреелї коло палати Ахабової, царя Самарийського.

21:2 От і каже Ахаб Наботові: Поступись менї твоїм виноградником, щоб обернути менї його на овощний сад. Я ж тобі дам лучший виноградник, або, коли схочеш, заплачу за його тобі грошима.

21:3 Набот же відказав: Оборони мене, Господи, від того, щоб я відступив тобі наслїддє батьків моїх!

21:4 І вернувсь Ахаб у свою палату сумний й гнївний через відповідь, що дав йому Езреелїй Набот словами: Не можу поступитись тобі наслїддєм батьків моїх. І лїг він на постїль свою, одвернув лице й не схотїв нїчого їсти.

21:5 І ввійшла його супруга Езабель до його та й каже йому: Чого ти такий сумний, що й хлїба не їси?

21:6 Відказав їй: Оце я розмовляв із Езреелїєм Наботом та й кажу йому: Поступись менї твоїм виноградником за гроші, або, коли схочеш, дам тобі за його другий, а він каже: Не можу поступитись тобі моїм виноградником.

21:7 І відказала йому супруга його Езабель: Що б то за царство було в Ізраїлї, як би ти так поводився? Встань, їж і не журися; я добуду тобі виноградник Езрееля Набота.

21:8 І понаписувала вона ймям Ахабовим письма, позапечатувала їх його ж печатю, та й послала ті листи до громадських мужів, і старшини в його городї, що жили з Наботом.

21:9 У листах же писала таке: Оголосїть піст та й посадїть Набота на первому місцї в народнїй радї,

21:10 А навпроти його посадїте двох нужденників, щоб вони сьвідкували проти його й казали: Ти хулив Бога й царя. А потім виведїть його та й побийте каміннєм на смерть.

21:11 І мужі города його, значні й старшини, що жили в його городї, вчинили, як наказала їм Езабель, як стояло написане в листах, що переслала їм.

21:12 Зʼясували вони піст, та й посадили Набота між найпереднїйшими народу.

21:13 І прийшли два нужденники; посїдали навпроти його, й сьвідкували проти його ті недобрі люде й говорили: Набот проклинав Бога й царя. І вивели його поза город та й побили каміннєм на смерть.

21:14 А тодї сповістили Езабелю: Набота побито каміннєм, і він умер.

21:15 Скоро ж почула Езабель, що Набота побито каміннєм і він умер, сказала вона Ахабові: Вставай, бери в посїданнє виноградник Езреелїя Набота, що не хотїв віддати його тобі за срібло, бо Набот уже не жиє, він умер.

21:16 Коли почув Ахаб, що Набот убитий, то й встав він та й поїхав у виноградник Набота Езреелїя, щоб його посїсти.

21:17 Та прийшло слово Господнє до Ілиї Тесбія, таке:

21:18 Збірайся, йди на встрічу Ахабові, цареві Ізраїлському, що в Самариї — він саме тепер у винограднику Набота, що пійшов узяти його в державу, —

21:19 І промов до його: Так говорить Господь: Се ти вбив, та ще й входиш у наслїддє? а далїй промов: Тако глаголе Господь: На тому врочищі, де пси лизали кров Наботову, лизати муть вони й твою кров.

21:20 І сказав Ахаб Ілиї: Таки знайшов ти мене, вороже? Він же відказав: Знайшов; ти бо неначе запродав себе, щоб чинити таке, що Господеві не до вподоби;

21:21 За те я накличу на тебе лихо і вимету за тобою, й викореню ув Ахаба й те, що мочить до стїни, те що під замком і що покинуте в Ізраїлї;

21:22 І вчиню я з твоїм домом так, як учинив із домом Еробоамовим Набатенковим, і з домом Баасиним Ахієнковим, за тяжку досаду, що роздосадував єси мене й довів Ізраїля до гріхів.

21:23 І про Езабелю вирік Господь: пси пожруть Езабелю за муром Езреелевим:

21:24 Хто в Ахаба в городї вмре, того пожруть пси; хто ж на полі вмре, того птаство піднебесне пожирати ме.

21:25 Нїкого ще такого не бувало, як Ахаб, щоб оддававсь так, чинити противнє перед Господом, а до того підводила його жінка його Езабель.

21:26 Він виробляв над усяку міру гидке, ходючи слїдом за ідолами, зовсїм так, як чинили Аморії, що їх Господь вигубив зперед очей синів Ізрайлевих.

21:27 Почувши ж Ахаб сї слова, роздер на собі одежу, надїв волосяне веретище на тїло й постив, і спав у веретищі й ходив, звісивши голову.

21:28 І прийшло слово Господнє до Ілиї Тесбія, таке:

21:29 Чи постеріг єси, як упокоривсь Ахаб передо мною? Що він впокорився передо мною, не дам лихій годинї прийти за його віку; в днї сина його нашлю горе на дом його.

Дії 10:33–48

33 Зараз оце післав я до тебе, і добре зробив єси, прийшовши. Нинї ж усї ми перед Богом стоїмо, щоб слухати все, що звелено тобі від Бога.

34 Відкривши ж Петр уста, рече: Поправдї постерегаю, що не на лице дивить ся Бог,

35 а в кожному народї, хто боїть ся Його, і робить правду, приятен Йому.

36 Слово, що післав синам Ізраїлевим, благовіствуючи впокій через Ісуса Христа (се Господь усїх);

37 ви знаєте слово, що було по всїй Юдеї, почавши від Галилеї після хрещення, що проповідував Йоан,

38 Про Ісуса з Назарета, як помазав Його Бог Духом сьвятим і силою, а котрий ходив, роблячи добро та сцїляючи всїх підневолених дияволом, бо Бог був з Ним.

39 І ми сьвідки всього, що Він робив і в землї Жидівській, і в Єрусалимі; котрого убили й повісили на дереві.

40 Сього воскресив Бог третього дня, і дав Йому статись явним

41 не всьому народові, а сьвідкам наперед вибраним від Бога, — нам, що їли й пили з Ним по воскресенню Його з мертвих.

42 І повелїв нам проповідувати народові і сьвідкувати, що Він призначений від Бога суддею живим і мертвим.

43 Про Сього всї пророки сьвідкують, що всякий, хто вірує в Него, відпущеннє гріхів прийме через імя Його.

44 Ще, як промовляв Петр слова сї, найшов Дух сьвятий на всїх, хто слухав його.

45 І здивувались ті, що були від обрізання, котрі прийшли з Петром, що й на поган дар сьвятого Духа вилив ся.

46 Чули бо їх, що розмовляли мовами і величали Бога. Тодї озвав ся Петр:

47 Чи може хто боронити води, щоб оцїм охреститись, котрі Духа сьвятого прийняли, як і ми?

48 І звелів їм охреститись в імя Господнє. Тодї просили його, щоб пробув у них кілька днїв.

Пс 79:1–13

1 Псальма Асафова. Боже, погани увійшли в наслїддє твоє, осквернили сьвятий храм твій, обернули Єрусалим в руїну.

2 Трупом слуг твоїх птаство небесне годували, тїло праведних твоїх зьвірам земним кидали.

3 Як воду, кров їх кругом Єрусалима розливали, і не було кому ховати їх.

4 Ми стали посьміховиском для сусїдів наших, наругою і соромом для всїх, що кругом нас осїлись.

5 Доки, Господи, буде гнїв твій тревати, і серце твоє поломям палати?

6 Вилий гнїв твій на народи, що тебе не знають, і на царства, що не призивають імені твого!

7 Вони бо зажерли Якова, і зруйнували домівку його.

8 Не памятай нам несправедливостї давні! Пошли нам скоро на зустріч милосердє твоє, ми бо дуже нужденні стали!

9 Поможи нам, Боже, спасителю наш, для слави імені твого; і спаси нас і прости нам гріхи наші задля імені твого!

10 Чому мали б казати народи: Де Бог їх? Нехай народи перед очима нашими дізнають помсту за кров слуг твоїх пролиту!

11 Нехай дійде до тебе стогнаннє невольника! По великостї рамени твого сохрани дїтей смертї!

12 І верни в семеро у серце сусїдам нашим наругу їх, котрою зневажали тебе, Господи!

13 Ми ж, люде твої і стадо твого пасовиска, будем вічно прославляти тебе, звіщати хвалу твою з роду в рід.