День 235 з 365

Езд 2:1–3:13

2:1 Оце сини краю з виселених бранцїв, що їх Набуходонозор, царь Вавилонський, одвів був у Вавилон, повернувші в Ерусалим та Юдею, кожний в своє місто, —

2:2 Прийшовші з Зоровавелем, Ісусом, Неємією, Сараєм, Реелаєм, Мардохеєм, Білшаном, Мисфаром, Бигваєм, Рехумом, Бааном. Число людей народу Ізрайлевого:

2:3 Синів Пароша дві тисячі сто сїмдесять два;

2:4 Синів Сафатії триста сїмдесять два;

2:5 Синів Араха сїмсот сїмдесять пять;

2:6 Синів Пахат-Моава, з синів Ісуса та Йоаба, дві тисячі вісїмсот дванайцять;

2:7 Синів Елама тисяча двістї пятьдесять чотири;

2:8 Синів Заттуя девятьсот сорок пять;

2:9 Синів Закхая сїмсот шістьдесять;

2:10 Синів Банїя шістьсот сорок два;

2:11 Синів Бебая шістьсот двайцять три;

2:12 Синів Азгада тисяча двістї двайцять два;

2:13 Синів Адоникама шістьсот шістьдесять шість;

2:14 Синів Бігбая дві тисячі пятьдесять шість;

2:15 Синів Адина чотириста пятьдесять чотири;

2:16 Синів Атера, з дому Езекії, девятьдесять вісїм;

2:17 Синів Безая триста двайцять три;

2:18 Синів Йори сто дванайцять;

2:19 Синів Хашума двістї двайцять три;

2:20 Синів Гиббара девятьдесять пять;

2:21 Що родом з Бетлеєму, — сто двайцять три;

2:22 Мужів з Нетофи пятьдесять шість;

2:23 Мужів з Анатота сто двайцять вісїм;

2:24 Що родом з Азмавета, сорок два;

2:25 Що родом з Киріят-Яриму, Кефири та Беероту, сїмсот сорок три;

2:26 Що родом з Рами та Геви, шістьсот двайцять один;

2:27 Мужів з Михмаса сто двайцять два;

2:28 Мужів з Бетеля та Гая двістї двайцять три;

2:29 Що родом з Нево, пятьдесять два;

2:30 Що родом з Магбиша, сто пятьдесять шість;

2:31 Синів другого Елама тисяча двістї пятьдесять чотири;

2:32 Синів Хирама триста двайцять;

2:33 Що родом з Лидди, Хадида та Оно, сїмсот двайцять пять;

2:34 Що родом з Ерихону, триста сорок пять;

2:35 Що родом з Сенаї, три тисячі шістьсот трийцять;

2:36 Сьвященників: синів Едаї, з дому Ісусового, девятьсот сїмдесять три;

2:37 Синів Іммера тисяча пятьдесять два;

2:38 Синів Пашхура тисяча двістї сорок сїм;

2:39 Синів Харима тисяча сїмнайцять;

2:40 Левітів: синів Ісуса та Кадмуїла, з Годавіїнїх синів, сїмдесять чотири;

2:41 Сьпівцїв: синів Асафа сто двайцять вісїм;

2:42 Синів воротарів: сини Шаллума, сини Атерові, сини Тилмонові, сини Аккувові, сини Хатітині, сини Шоваєві, — всього сто трийцять девять.

2:43 Нетинеїв: сини Зихи, сини Хасуфи, сини Таббаота,

2:44 Сини Кероса, сини Сіяги, сини Фадона,

2:45 Сини Лебани, сини Хагаби, сини Аккува,

2:46 Сини Хагава, сини Шамлая, сини Ханана,

2:47 Сини Гіддела, сини Гахара, сини Реаї,

2:48 Сини Резина, сини Некоди, сини Газзама,

2:49 Сини Уззи, сини Песеаха, сини Бесая,

2:50 Сини Асни, сини Меунима, сини Нефисима,

2:51 Сини Бакбука, сини Хакуфи, сини Хархура,

2:52 Сини Базлута, сини Мехіди, сини Харші,

2:53 Сини Баркоса, сини Сісри, сини Тамаха,

2:54 Сини Незіяха, сини Хатифи,

2:55 Сини слуг Соломонових: сини Сотая, сини Гассоферета, сини Феруди,

2:56 Сини Яали, сини Даркона, сини Гіддела,

2:57 Сини Сефатії, сини Хаттила, сини Похерета з Газзебаїма, сини Амія,

2:58 Усього — нетинеїв і синів слуг Соломонових триста девятьдесять два.

2:59 А оце ті, що вийшли з Телмелаха, Тел-харші, Херуб-Аддан-Іммера, та що не могли сказати про своє поколїннє й про своє племя — чи вони від Ізраїля:

2:60 Сини Делаї, сини Товії, сини Некоди, шістьсот пятьдесять два.

2:61 А з синів сьвященницьких: сини Хабаї, сини Гаккоза, сини Берзеллїя, що взяв жінку з дочок Берзеллїя, Галаадїя, й став зватись їх іменнєм.

2:62 Вони шукали свого родовідного запису, та не знайшлось його, та через те вилучено їх від сьвященства.

2:63 І Тиршата сказав їм, щоб вони не їли від великих сьвятощів, доки не настане сьвященник із урімом і туммімом.

2:64 Усієї громади загалом було сорок дві тисячі триста шістьдесять душ,

2:65 Окрім слуг їх та служебок їх, а тих було сїм тисяч триста трийцять сїм, а між ними сьпівцїв та сьпівачок двістї.

2:66 Коней в їх — сїмсот трийцять шість; мулів у них двістї сорок пять;

2:67 Верблюдів у їх чотириста трийцять пять; ослів шість тисяч сїмсот двайцять.

2:68 Декотрі з голов над поколїннями, прийшовши до дому Господнього, що в Ерусалимі, жертвували доброхіть на дім Божий, щоб наново поставити його на основах його.

2:69 По своїй змозї дали вони до скарбівнї на веденнє роботи шістьдесять одну тисячу драхм золота і пять тисяч мін срібла, та сто сьвященницьких риз.

2:70 І стали жити сьвященники й левіти, й народ і сьпівцї, й воротарі, і нетинеї в своїх містах, і ввесь Ізраїль по своїх містах.

3:1 Як настав сьомий місяць, і Ізрайлеві сини вже були в містах, тодї зібрався народ, як один чоловік, в Ерусалимі.

3:2 І встав Ісус, син Йоседеків, і брати його, сьвященники, й Зоробабель, син Салатиїлів, та брати його, й построїли вони жертівник Богові Ізрайлевому, щоб приносити на йому всепалення, як написано в законї Мойсея, чоловіка Божого.

3:3 І поставили жертівник на основі його, бо вони боялись народів чужоземнїх; і почали приносити на йому всепалення Господеві, всепалення поранїшні й вечірні.

3:4 І справили празник кучок, як написано, з щоденним всепаленнєм в наказаному числї, після постанови на кожний день.

3:5 І потім приносили всепаленнє повсячасне, нового місяця й на всї сьвята, присьвячені Господеві, й доброхітні приноси Господеві від кожного, хто був щирий.

3:6 Від першого таки дня сьомого місяця почали приносити всепалення Господеві. А під храм Господень не були ще основи заложені.

3:7 І стали видавати срібло камянотесам і теслям, і харч і напої й оливу Сидонцям та Тирійцям, щоб приставляли кедрину з Ливану морем у Яфу, по дозволу Кира, царя Перського.

3:8 Другого року після свого приходу до дому Божого в Ерусалим, другого місяця, Зоробабель Салатиїленко, та Ісус Йоседекієнко, та другі брати їх, сьвященники й левіти, й усї прибувші з полону в Ерусалим, зробили початок і поставили левітів від двайцяти років і старших до нагляду за роботою дому Господнього.

3:9 І стали Ісус, його сини й брати його; Кадмиїл і сини його та сини Юдині, як одна душа, до догляду за виконавцями робіт коло дому Божого, а так само й сини Хенададові, та сини їх і брати їх, левіти.

3:10 Як же мулярі заложили храм Господнїй, тодї поставили сьвященників в їх ризах з трубами, а левітів, синів Асафових, з кимвалами, щоб славити Господа по постанові Давида, царя Ізрайлевого.

3:11 І почали вони навперемінки сьпівати: „Хвалїть‟ та „Оповідайте про Господа, бо добрий, бо віковічня ласка його до Ізраїля‟; і весь народ кричав грімким голосом, прославляючи Господа за те, що заложено дом Господень.

3:12 Одначе багато зпоміж сьвященників та левітів і голов у поколїннях, дїдів, що бачили давнїйший храм, плакали голосно при закладинах сього храму в їх очах, але багато й викликувало з радощів дуже голосно.

3:13 Та народ не міг розібрати криків радісних і голосїння народнього, бо народ викликував голосно, й голос чути було далеко.

2 Ів 1:1–13

1 Старець — вибраній панї і дїтям її, котрих я істино люблю (і не я тільки, а також усї, що пізнали правду),

2 задля правди, що пробуває в нас, і з нами буде по вік:

3 Нехай буде з вами благодать, милость, впокій від Бога Отця, і від Господа Ісуса Христа, Сина Отцївського, в правдї і любові.

4 Вельми я зрадував ся, що знайшов дїтей твоїх, ходячих в правдї, яко ж заповідь прийняли ми від Отця.

5 І тепер прошу тебе, панї, не яко нову заповідь пишу тобі, а котру мали ми від почину, щоб любили один одного.

6 І се любов, щоб ми ходили по заповідям Його. Се заповідь, яко ж ви чули від почину, щоб у нїй ходили.

7 Бо многі зводителї увійшли у сьвіт, котрі не визнають Ісуса Христа, що прийшов у тїлї; а такий зводитель і антихрист.

8 Глядїть на себе, щоб не згубити нам, що заробили, а щоб нагороду повну прийняли.

9 Кожен, хто переступає, а не пробуває в науцї Христовій, не має Бога; хто пробуває в науцї Христовій, сей має і Отця і Сина.

10 Коли хто приходить до вас, і сієї науки не приносить, не приймайте його у хату, і не витайте його;

11 хто бо його витає, бере участь в дїлах його лихих.

12 Маючи много вам писати, не схотїв на папері і чернилом, а надїюсь прийти до вас, і устами з вами говорити, щоб благодать ваша була повна.

13 Витають тебе дїти сестри твоєї вибраної. Амінь.

3 Ів 1:1–14

1 Старець — Гайові любому, котрого люблю істино.

2 Любий, молю ся, щоб у всьому добре тобі вело ся, і ти здоров був, яко ж добре ведеть ся душі твоїй.

3 Вельми бо зрадїв я, коли прийшли брати, і сьвідкували про твою правду, яко ж ти в правдї ходиш.

4 Більшої радости над сю не маю, щоб чути, що дїти мої в правдї ходять.

5 Любий, ти вірно робиш, коли що робиш для братів і для постороннїх,

6 котрі сьвідкували про твою любов перед церквою; добре ти зробиш, одпровадивши їх достойно перед Богом.

7 Вони бо ради імени Його вийшли, нїчого не прийнявши від поган;

8 тим то мусимо приймати таких, щоб бути помічниками правдї.

9 Писав я церкві; тільки Диотреф, що побиваєть ся за старшуваннєм, не приймає нас.

10 Тим, коли прийду, згадаю про його дїла, що робить, докоряючи нас лихими словами; і не доволен тим, нї сам не приймає братів, і боронить тим, що хочуть, і з церкви виганяє.

11 Любий, не повертай за лихим, а за добрим. Хто добре робить, (той) від Бога, хто ж лихе робить, (той) не бачив Бога.

12 Про Димитрия сьвідковано од усїх, і від самої правди; і ми також сьвідкуємо, а знаєте, що сьвідченнє наше правдиве.

13 Багацько мав я писати, тільки не хочу чернилом та пером тобі писати;

14 надїю ся ж незабаром бачити тебе, то й устно поговоримо.

15 Впокій тобі. Витають тебе други. Витай другів по імени.

Йов 6:21–30

21 Так і ви тепер — нїчо: побачили страшне та й полякались.

22 Чи я казав вам коли: дайте менї, або заплатїть за мене з достатку вашого;

23 І вирятуйте мене з руки ворожої, і з рук мучителїв викупіть мене?

24 Навчіте мене, а я замовкну, укажіть, у чому я провинен.

25 Яка то сила в словах правди! Але що ж доказують докори ваші?

26 Ви видумуєте речи, щоб докоряти? На вітер пускаєте ви слова ваші!

27 Ви корите сироту, й копаєте яму другові вашому!

28 Але я прошу вас: спогляньте на мене; чи буду я говорити неправду перед лицем вашим?

29 Розберіть, чи є тут неправда? пошукайте, — правда у мене!

30 Чи є на язицї в мене неправда? Чи вже ж піднебіннє моє не може досмакуватись гіркого?