День 346 з 365

Ос 1:1–3:5

1:1 Слово Господнє, що надійшло до Осії Беерієнка в часах Юдейських царів Озії, Йоатама, Ахаза й Езекії та за днїв Ізраїлського царя Еробоама Йоасенка.

1:2 Початок слова Господнього до Осії. І сказав Господь Осії: Ійди, возьми за себе жену-блудницю, та й мати меш дїти блудні; бо вельми блудує ся земля, покинувши Господа.

1:3 І пійшов він та й узяв Гомеру Диблаїмівну; й завагонїла вона та й уродила йому сина.

1:4 І сказав йому Господь: Назви його Езреель (насїннє Боже); не задовгий бо час навідаю я карою за кров Езреелеву дом Егуїв і зроблю кінець царюванню дому Ізрайлевого,

1:5 І станеться того дня, що поломлю лука Ізрайлевого на Езреель-долинї.

1:6 І завагонїла вона вдруге, та й уродила дочку; й повелїв йому: Назви її Лорухама (непомилувана); бо я вже не буду милуватись над домом Ізрайлевим, щоб прощати йому.

1:7 Дом же Юдин помилую й спасу їх у Господї Бозї їх, спасу їх не луком, нї мечем, нї боєм, нї кіньми й їздецями.

1:8 Як же вона одлучила Лорухаму, завагонїла й вродила сина.

1:9 І сказав (Господь): Назви його Лоаммій (не мій нарід); ви бо не мій люд, а я не ваш.

1:10 Та все ж таки буде синів Ізрайлевих стілько, як піску морського, що не мож його нї переміряти, нї перелїчити, й там, де їм говорено: ви не мій люд, звати муть їх синами живого Бога.

1:11 І зійдуться сини Юдині й сини Ізрайлеві докупи й настановлять над собою одного головою та й вийдуть із землї неволї; день бо Езреелїв великий.

2:1 Говоріть братам вашим: Мій народе, а сестрам вашим: Помилувана.

2:2 Позивайтесь із матїррю вашою, позивайтесь; бо вона не жена менї, я їй не муж; нехай вона віддалить блуд від лиця свого, й перелюбство від грудей своїх,

2:3 Щоб її не роздяг я до нага, й не зробив такою, як була в день уродин своїх; щоб не вчинив її пустинею, не обернув у землю суху та не заморив спрагою.

2:4 І дїтей її я не помилую, бо вони дїти блудницькі.

2:5 Бо мати їх блудувала, соромом окривала себе та, що їх почала; бо казала: Пійду за полюбовниками моїми; вони ж дають менї хлїб і воду й вовну й лен, оливу й напій.

2:6 Тим же то їй терниною стежку закидаю, — плотом загороджу, й не знайде вона стежок своїх.

2:7 Пожене слїдом за полюбовниками своїми, та їх не здогонить і буде їх шукати, але їх не знайде; а тодї скаже: Пійду, вернуся до мого першого мужа; тодї бо лучше було менї, нїж тепер.

2:8 Так, вона не знала, що се я, — я давав їй і хлїб і вино й олїю; що вистачав їй срібло й золото, з чого вони робили собі Баала.

2:9 За те ж я возьму назад хлїб мій в його часї, і вино в його порі; відберу вовну й лен мій, чим вона свою наготу прикриває.

2:10 А так відкрию сором її перед очима полюбовників її, і нїхто не вирве її із руки в мене.

2:11 Її втїхам кінець положу, й сьвятам її й новим місяцям її й суботам її та й усїм сьвяточним часам її.

2:12 І попустошу в неї сади виноградні й фиґовину, що про них вона мовляла: се в мене подарунки, що полюбовники мої менї дарували; все те оберну я в лїс; польові зьвіри живитись муть ними.

2:13 Я скараю її за ввесь час, що вона Баалам служила, їм кадило палила, а нарядившись в намисти та ланцюжки, за полюбовниками своїми ходила, про мене ж забула, говорить Господь.

2:14 Та ось, і я заманю її в пустиню до себе, й буду їй до серця промовляти.

2:15 І верну їй звідти виноградники її, й долина Ахор (сумна) буде їй дверима до надїї, і сьпівати ме знов, як у своїх молодощах, як тодї, коли виходила з землї Египецької.

2:16 І буде так із того часу, говорить Господь, що мене ти звати меш „чоловіче мій,‟ а не звати меш „Баале‟ (пане мій).

2:17 І викину з уст її імена Баалів, та й не буде вже більше згадувати назви їх.

2:18 І вчиню тодї вмову задля них із зьвірми польовими, з птаством під небом і всїм тим, що човгає по землї; й закину луки та мечі й війну з землї, й дам їм жити безпечно.

2:19 Я одружу тебе зо мною на віки, одружу тебе в справедливостї й судї, в ласкавостї й милосердю,

2:20 Одружу тебе зо мною в вірностї, й спізнаєш, що я — Господь.

2:21 І буде того часу: я вислухаю, говорить Господь, вислухаю небо, а воно вислухає землю,

2:22 Земля ж вислухає збіжє, вино й оливу; а сї вислухають Езрееля.

2:23 І я посїю його на землї про себе, й помилую Непомилувану, й скажу Немій-людові: Ти — мій люд, а він скаже: Ти — мій Бог!

3:1 І сказав менї Господь: Ійди ще, полюби таку, що її чоловік любить, а вона перелюбкує, так само, як се Господь любить синів Ізрайлевих, а вони до инших богів прихиляються й смакують виноградні скірочки (лупинки).

3:2 І купив я собі її за пятнайцять срібних грошей та за один гомер і пів гомера ячменю.

3:3 І сказав їй: Довгий час сидїти й ждати меш мене, не блудуючи з другим; таким же й я буду до тебе.

3:4 Бо довгий час седїти муть і сини Ізрайлеві без царя й без старшини, без жертви й без жертівника й без ефоду й терафиму.

3:5 Аж потім обернуться сини Ізрайлеві, та шукати муть Господа, Бога свого, й Давида, царя свого, й будуть у страху стояти перед Господом і ласкою його — в останнї днї.

Об 4:1–11

1 Після сього поглянув я, і ось, двері відчинені на небі, і перший голос, що я чув, якби (від) труби говорячої зо мною, сказав: зійди сюди, і покажу тобі, що має бути після сього.

2 І зараз був я в дусї; і ось, престол стояв в небі, а на престолї Сидячий;

3 а Сидячий був подібний видом до каменя ясписового і сардинового; і веселка кругом престола, подібна видом як смарагд.

4 А кругом престола двайцять і чотири престолів; а на престолах бачив я двайцять і чотири старцїв сидячих, зʼодягнених у білі одежі; а на головах своїх мали золоті вінцї.

5 А з того престола виходять блискавки, громи і голоси; і сїм сьвічників огняних горять перед престолом, а се сїм духів Божих:

6 А перед престолом море шклянне, подібне до христалї. А в серединї престола, і кругом престола четверо животних, повні очей зпереду і ззаду.

7 А перше животне подобне до лева, а друге животне подобне до теляти, а третє животне мало лице, як чоловік, а четверте животне подобне до летячого орла.

8 А четверо животних мали, кожне з осібна, по шість крил в округ, а в серединї повно очей; і не мають вони впокою день і ніч, говорячи: Сьвят, сьвят, сьвят Господь Бог вседержитель, що був, і єсть, і прийде.

9 І, коли давали ті животні славу і честь, і подяку Сидячому на престолї, Живучому по вічні віки,

10 упали двайцять і чотири старцї перед Сидячим на престолї, і покланялись Живучому по вічні віки, і кидали вінцї свої перед престолом, говорячи:

11 Достоєн єси, Господи, приняти славу і честь і силу; Ти бо створив єси усе, і волею Твоєю (усе) єсть, і створено.

Пс 144:1–15

1 Давидова. Благословен Господь, скеля моя; він навчає руки мої до бою, до війни палцї мої!

2 Він моя милість і огорода моя, твердиня моя висока і мій спаситель; щит мій, і той, на кого я вповаю, котрий корить народ мій під мене.

3 Господи, що таке чоловік, щоб тобі знати про його, той син чоловічий, щоб ти зважав на його?

4 Чоловік, як той подих; днї його, як тїнь, що перелїтає.

5 Господи, прихили небо твоє, і зійди на долину! До гір торкнися, нехай задимують!

6 Блискай блискавками, і розсип їх! Пусти стріли твої, й замішай їх!

7 Простри руку твою з висоти, вихопи мене, і вирятуй із вод великих, із руки чужинцїв.

8 Уста їх про марне говорять, а правиця їх є правиця брехнї!

9 Боже, нову пісню тобі засьпіваю, на псалтирі десятострунній до похвальної піснї тобі заграю;

10 Тобі, що даєш спасеннє царям, ізбавляєш Давида, слугу свого, від меча смертиносного.

11 Вихопи мене і вирятуй з руки чужинцїв, котрих уста про марне говорять, а котрих правиця є правиця брехнї!

12 Щоб сини наші були, як висадки, зрощені в їх молодостї; дочки наші стрункі, як тесані стовпи угольні збудованої палати;

13 Щоб засїки наші були повні, всяким хлїбом багаті; щоб скотина наша тисячма множилась, десятки тисяч по вертепах наших;

14 Щоб корови наші телились; щоб не було влому, і жадного убитку, і жадної лайки на улицях наших.

15 Щасливий нарід, в котрого така доля! Щасливий нарід, котрому Господь — Бог його!