День 359 з 365

Соф 2:1–3:20

2:1 Дослїдждуйте ж себе вважно, вивідуйте себе, народе бутний,

2:2 Докіль не настигло ще те, що призначено, — час бо пролїтає, мов полова — докіль іще не прийшов на вас палаючий гнїв Господень, не наспів на вас день досади Господньої.

2:3 Шукайте Господа, всї ви покірні в землї, що певните закони його; шукайте справедливостї, шукайте смирностї; може хоч ви оцїлїєте в день гнїву Господнього.

2:4 Ось бо, й Газа обезлюдїє, й Аскалон опустїє, ополуднї з Азоту всїх повиганяють, а Екрон буде викоренений.

2:5 Горе поморянам, — народові Крити! Проти вас слово Господнє, Кананеї, — земле Филистійська! витрачу тебе що до одного осадника, —

2:6 І обернеться поморрє в кошару на вівцї, в загін на товар.

2:7 І допадеться та країна Юдиним останкам, і будуть вони там пасти, а настане вечір, у будинках Аскалонських одпочивати; бо Господь Бог навідається до них і заверне з неволї.

2:8 О, я чув наругу Моаба і насьміхи синів Аммонових, як вони з люду мого глузували та пишались у його займанщинї.

2:9 Тим же то, так певно, як я живу, говорить Господь сил небесних, Бог Ізраїля: Моаб буде, як Содома, а сини Аммонові — як Гоморра; будуть місцем кропиви, солоним проваллєм, — пустинею на віки; останок мого люду займе їх, як здобич, і ті, що вцїлїють, заберуть їх собі в наслїддє.

2:10 Се буде їм за їх гордощі, за те, що вони пишались та глузували з народу Господа сил небесних.

2:11 О, страшним стане їм Господь; він повигублює всї боги на землї, й йому будуть покланятись — кожний в свому краю — й усї острови далекі.

2:12 І ви, Етіопії, поляжете від меча мого.

2:13 І простягне він руку свою на північ, і затратить Ассура, та й Ниневію оберне в розвалища, в степ сухий, як пустиня,

2:14 І будуть посеред неї спочивати стада та всяка животина; пеликан та їжак будуть по різьбових окрасах ночувати; голоси їх будуть із вікон роздаватись, а опустїннє видне буде й на одвірках, бо не стане на них кедрових окладин.

2:15 От, яким стане той город веселий, що жив собі безпеч, що то мовляв у серцї свому: Ось, я! нема понад мене! О, що ж із нього зробилось! — розвалища, леговища зьвірям! Хто нї проходити ме попри його, — засвище та й махне рукою.

3:1 Горе місту нечистому, опоганеному, кровожадному!

3:2 Не слухає воно голосу, не приймає науки, на Господа не вповає, до свого Бога й не приближується.

3:3 Князї в його — рикаючі леви; суддї його — вовки під вечір, що до ранку й однієї не лишають кістки.

3:4 Пророки в його — безглузді й зрадливі, а сьвященники його поганять сьвятиню, топчуть закон.

3:5 Та справедливий Господь посеред його не творить несправедливостї: Він що-ранку виявлює суд свій нехибний, та беззаконник і стиду не знає.

3:6 Я повитрачував народи, повалив їх твердинї; поробив безлюдними в них улицї, що нїхто ними не ходить; попустошені їх городи: нема в них нї осадників нї людини.

3:7 До того й говорив я: Тілько бійся мене, приймай науку, то й не спустошу пробуток твій, не прийде на нього те лихо, що я призначив йому; вони ж про те тільки й дбали, щоб погіршувати свої вчинки.

3:8 Оце ж ждїте мене, говорить Господь, до того дня, як устану, щоб пустошити; бо я постановив, позбірати народи, поскликати царства, щоб на них досаду мою зігнати, стрясти на них жар гнїву мого: від огню бо ревностї моєї погибне вся земля.

3:9 Тодї дам я знов народам уста чисті, щоб вони призивали ймя Господнє й служили йому однодушно.

3:10 Із земель Етіопських, що по тім боцї ріки, будуть мої поклонники — дїти розсїяних вірних моїх, — приносити менї дари.

3:11 Того часу не будеш ти соромити себе давними вчинками твоїми, якими ти проступався проти мене; тодї бо повидалюю зпроміж тебе тих, що гордяться твоєю величавостю, та й — і ти не будеш пишатись сьвятою горою моєю;

3:12 А дам тобі людей покірних і вбогих, а сї будуть вповати на ймя Господнє.

3:13 Останок Ізраїля не чинити ме несправедливостї, не мовляти ме льжи, й не знайдеться в устах у них язика зрадливого; вони будуть пастись спокійно й нїхто їх не буде лякати.

3:14 О, висьпівуй, дочко Сионова! викликуй гучно, Ізраїлю! радуйся й веселися, дочко Ерусалимська, від щирого серця!

3:15 Господь перемінив свій засуд на тебе, прогнав ворога твого! Сам Господь, Царь Ізраїля, посеред тебе; не будеш дознавати лиха.

3:16 Тодї скажуть Ерусалимові: Не бійся, а Сионові: Нехай не опадають руки в тебе!

3:17 Господь, Бог твій, посеред тебе; у нього сила, рятувати тебе; він радістю радуватись буде тобою, буде милувати по своїй любові, буде зза тебе веселитись веселостю великою.

3:18 Тих, що банувати муть за врочистими своїми обходами, я позбіраю — вони твоїми будуть; досить ганьби, що на них ваготїла.

3:19 Ось, я притїсню всїх тих, що тебе тїснили, буду піддержувати-рятувати всякого кульгавого, поскуплюю до купи розпорошених, пороблю їх славетними й знакомитими по всїх землях, де побивав їх сором.

3:20 Так, того часу поприводжу вас і позбіраю вас; пороблю бо вас людьми славними й високо поважними між усїма народами на землї, як визволю вас із неволї перед очима вашими, говорить Господь.

Об 17:1–18

1 І прийшов один із семи ангелів, що мали сїм чаш, і говорив зо мною, глаголючи менї: Ходи, я покажу тобі суд блудницї великої, що сидить над многими водами;

2 з котрою блудили царі земні, і впивались вином блудодїяння її, ті, що домують на землї.

3 І повів мене духом у пустиню. І я бачив жінку, що сидїла на зьвірі кармазиновому, повному імен хули, в котрого сїм голов і десять рогів.

4 А жінка зʼодягнена в багряницю і кармазин, і озолочена золотом, і дорогим каміннєм, і перлами, а в неї золота чаша в руцї її, повна гидоти і нечистоти блудодїяння її,

5 а на чолї її імя написане: Тайна: Вавилон великий, мати блудницям і гидотам землї.

6 І бачив я, що жінка пяна від крові сьвятих, і від крові сьвідків Ісусових; і я дивував ся, бачивши її, дивом великим.

7 І рече менї ангел: Длячого дивуєш ся? Я тобі скажу тайну жінки, і зьвіра, що носить її, у котрого сїм голов і десять рогів:

8 Зьвір, котрого ти бачив, був, і вже нема його, і має він вийти з безоднї, та й іти в погибіль; і будуть чудуватись домуючі на землї, (котрих імена не записані в книзї життя від основання сьвіта,) бачивши зьвіра, що був, і нема його, хоч і єсть.

9 Ось розум, в котрого мудрість. Сїм голов се сїм гір, де жінка сидить на них, і царів сїм;

10 пять упало, а один єсть, а инший ще не прийшов; і коли прийде, то не довго має він бути.

11 А зьвір, котрий був, і (котрого) нема, — він восьмий, та з сїмох, і в погибіль іде.

12 А десять рогів, що бачив їх, се десять царів, котрі ще не приняли царства, тільки приймуть власть як царі, однієї години з зьвіром.

13 Ті мають одну думку і силу, і власть свою зьвірові передадуть.

14 Ті воювати муть з Агнцем, і Агнець побідить їх, бо Він Пан панів і Цар царів, а ті, що з Ним, покликані і вибрані і вірні.

15 І рече менї: Води, що ти бачив, де блудниця сидить, се люде, і громади, і народи і язики.

16 А десять рогів, що ти бачив на зьвірові, ті зненавидять блудницю, і спустошать її, і обнажать, і тїло її зʼїдять, і спалять її в огнї.

17 Бог бо дав у серця їх, щоб чинили волю Його, і чинили однодушно, і дали царство своє зьвірові, доки не сповнять ся слова Божі.

18 А жінка, котру ти бачив, се город великий, що має царство над царями земними.

Йов 41:9–26

1 Марна се була б надїя, (його спіймати); тільки спогляне на тебе, так і помертвієш.

2 Нема такого відважного, хто б посьмів непокоїти його, (хиба тільки я, бо) хто може остоятись перед лицем моїм?

3 Хто менї що дав уперед, щоб я мав віддавати йому? все що є скрізь під небом, все воно моє!

4 Не замовчу й про члени його, про силу й красну будову його!

5 Хто зможе зняти верхню одежу з його, або хто наближиться до подвійних челюстий його?

6 Хто ворота в його в пелцї відчинив би? Круг зубів його — страх-трепет, кругом зубів його страх!

7 Крепкі щити (тїло) його — се красота: вони сковані до купи лускою, неначе печаткою твердою;

8 Одна до одної прилягає так тїсно, що не пройде й воздух проміж них;

9 Одна на другій лежить щільно, щеплені й не розлїплюються.

10 Чхне він — аж заблисне, а очі в його, мов війки в ранньої зорі;

11 З пельки в його виходять, неначе поломє, вискакують огняні искри.

12 З ніздер дим димить, як із кипячого горшка або казана.

13 Подихом він роздуває (мов) у кузнї вуголь, а з пащі в його виходить поломє.

14 Сила ж в його в шиї, а вперід його страх.

15 Все мясне в його тїлї, мов злите з собою твердо, (від нїчого) не дрогне.

16 Серце в його тверде, наче камінь, збите в купу, мов спід у жорнах.

17 Як метнеться він, невміраки в страсї, зомлївають із переляку.

18 Меч, що вдарить його, одскочить, не вдїє нїчо нї спис, нї стріли нї панцир.