День 60 з 365

Лев 19:1–20:27

19:1 І рече Господь Мойсейові:

19:2 Промов до дїтей Ізрайлевих і скажи їм: Сьвятими ви мусите бути; я бо сьвятий, Господь, Бог ваш.

19:3 Матері своєї й батька свого кожне мусить боятись; і суботи мої пильнуйте. Я Господь, Бог ваш.

19:4 Не обертайтесь до ідолів, і литих богів собі не робіте. Я Господь, Бог ваш.

19:5 І як приносити мете жертву мирну Господеві, то приносїть її, щоб зʼєднати собі благословеннє.

19:6 В день, як будете приносити жертву, і другого дня можна вам їсти її; а що зостанеться на третій день, те спалити треба на вогні.

19:7 Коли ж би ззїли на третій день, так се гидь, не буде вона до вподоби.

19:8 І хто їв її, візьме на себе провину: бо сьвятиню Господню зневажив, і викорениться душа та зміж людей своїх.

19:9 І коли справляєте жнива на землї вашій, то не дожинати меш до країв поля твого і не збирай колосся, що попадало.

19:10 Так само з виноградника твого не збирати меш грони до послїднього, а грони, що попадали, не збирати меш; для вбогого і приходня покинеш їх. Я Господь, Бог ваш.

19:11 І не будете красти, нї ошукувати, нї брехати одно на одного.

19:12 І не божити метесь імям моїм льживо; бо зневажиш імя Бога твого. Я Господь, Бог ваш.

19:13 Не тїснити меш ближнього твого, і не грабувати меш. Не зоставляти меш у себе на ніч до ранку наймитової плати.

19:14 Не лаяти меш глухого, а перед слїпим не класти меш нїчого, об що можна спотикнутись, а мусиш боятись Бога твого. Я Господь.

19:15 Не кривдити мете на судї, і не потурати мете вбогому, і не вважати меш на особу богатого. По правдї будеш судити ближнього твого.

19:16 Не будеш обмовляти між людьми твоїми, і не вставати меш на життя ближнього твого. Я Господь.

19:17 Не будеш ненавидїти брата твого в серцї твойму. Докори поважно ближнього твого, щоб не бути тобі винуватим за гріх його.

19:18 Не мстити мешся і не ворогувати меш проти синів люду твого, а мусиш любити ближнього твого, як себе самого. Я Господь.

19:19 Установ моїх мусите пильнувати. Не злучувати меш твоєї скотини двох пород. Не засївати меш ниви своєї двома насїннями, і не вдягати мешся в одежину із двоякого ткання.

19:20 І коли хто зляжеться з жінкою, а вона заручена рабиня, та зовсїм не викуплена, анї випущена на волю, скарані будуть обоє; не смертю, бо вона не на волї.

19:21 А він мусить принести жертву за провину до входу в соборний намет, барана як жертву за провину;

19:22 І відправить сьвященник покуту за гріх його жертвуючи барана перед Господом; і проститься йому гріх його, що ним провинив.

19:23 Як же прийдете в країну та понасаджуєте дерева про харчуваннє, то вважайте перві плоди їх нечистими; три роки вони будуть про вас необрізаними, не їсти мете плоду з них;

19:24 На четвертому ж роцї посьвятите все, що вродить на їх, на хвалу Господеві: Я Господь Бог ваш.

19:25 А на пятій рік можна їсти, що вродить на них, і се буде ваша користь.

19:26 Не їсти мете нїчого з кровю. Не будете нї ворожити нї замовляти.

19:27 Не підстригати мете кругом потилицї вашої, і не псувати меш краю бороди твоєї.

19:28 І не будете робити нарізок задля мерця на тїлї своїм, і не будете наколювати письма на собі. Я Господь.

19:29 Не погань дочки твоєї, допускаючи її до блудування; ато стане блудувати земля та й сповниться розворотом.

19:30 Субіт моїх пильнуйте і перед сьвятинею моєю благовійте. Я Господь.

19:31 Не вдавайтесь до закленателїв, і до ворожбитів; не шукайте їх, щоб не опаскудитись вам від них. Я Господь, Бог ваш.

19:32 Перед сивим волосом уставати мусиш і шанувати лице старого, і бояти мешся Бога твого. Я Господь.

19:33 І коли пробувати ме в тебе приходень у землї вашій, не тїснити меш його.

19:34 Як землянин мусить бути приходень ваш, що пробуває між вами, і любити мусиш його, як себе самого; приходнями бо ви були в землї Египецькій. Я Господь, Бог ваш.

19:35 І не кривдите мете в судї, в мірі, у вазі, і в насипу;

19:36 Вірна вага, вірне каміннє вагове, вірна єфа і гин вірний буде у вас. Я Господь, Бог ваш, що вивів вас із Египецької землї.

19:37 І мусите пильнувати усїх установ моїх, і всїх присудів моїх, і сповняти їх. Я Господь.

20:1 І рече Господь Мойсейові:

20:2 Промов до синів Ізрайлевих: Хто б нї був зміж синів Ізрайлевих, чи з приходнїв, що пробуває в Ізраїля, такий, що оддавати ме насїннє своє Молехові, скарати його смертю; люде країни тієї мусять побити його каміннємъ.

20:3 І сам я поверну лице моє проти чоловіка того, і викореню його зміж людей його; бо дїтей своїх він оддав Молехові, щоб опаскудити імя сьвятинї моєї.

20:4 Коли земляне заплющять очі свої на того чоловіка, як оддавати ме з дїтей своїх Молехові, та й не схоче стратити його,

20:5 Так поставлю моє лице проти чоловіка такого, і проти роду його, та й викореню його й усїх, що блудували слїдом за ним, щоб слїдом за Молехом блудувати; викореню їх зміж людей їх.

20:6 І душа, що обернулась до закленателїв мертвих і до ворожбитів, щоб слїдом за ними блудувати, оберну лице моє проти душі тієї, та й викореню її спроміж люду її.

20:7 Осьвячуйте ж себе й бувайте сьвятими, бо я, Господь, Бог ваш.

20:8 І пильнуйте установ моїх, і сповняйте їх. Я Господь, що осьвятив вас.

20:9 Бо кожний, хто лає батька свого й матїр свою, того мусять скарати смертю; батька свого й матїр свою лаяв, кров його на йому.

20:10 І коли чоловік робить перелюб із заміжною жінкою, коли робить перелюб з жінкою ближнього свого, смертю мусять скарати перелюбника й перелюбницю.

20:11 І такий, що лежати ме з батьковою жінкою; наготу батька свого відкрив він, обоє їх смертю карати муть; кров його на обох їх.

20:12 І такий, що лежати ме з невісткою своєю, смертю скарати мусять їх; огидно опоганили себе; кров їх на них.

20:13 І коли чоловік з чоловіком зляжеться, так як злягається з жінкою, гидоту вкоїли обоє; смертю мусять їх скарати; кров їх на них.

20:14 А коли чоловік бере жінку собі й матїр її, се плюгаство; огнем нехай спалять і його і їх, щоб не було розвороття між вами.

20:15 І як чоловік зляжеться із скотиною, смертю такого мусять скарати, а скотину мусите вбити.

20:16 І жінка, що наближиться до якої скотини, щоб злучитись з нею, вбити мусиш їх, жінку й скотину; мусять вони згинути, бо кров їх на них.

20:17 І коли чоловік возьме сестру свою, дочку батька або дочку матері своєї, та й побачить наготу її, а вона побачить наготу його; паскудний се вчинок, і викоренять їх обох перед очима всього люду їх; наготу сестри своєї відкрив; мусить понести кару за гріх свій.

20:18 І як чоловік ляже з жінкою під час недуги її, та й одкриє наготу її, криничину її одкрив, і вона відкрила криничину крові своєї; обох їх викоренити зміж людей їх.

20:19 І наготи в сестри матері твоєї і сестри батька твого не відкривати меш; бо хто се зробить, той відкриє родичку свою; нехай вони гріх свій несуть.

20:20 І коли чоловік ляже з жінкою дядька свого, наготу дядька свого відкрив він; понесуть вони кару за гріх свій, бездїтними помруть.

20:21 І коли возьме чоловік жінку брата свого, то се нечисть; наготу брата свого відкрив; бездїтними помруть.

20:22 Оце ж пильнуйте моїх установ, і всїх присудів моїх, і сповняйте їх, щоб не звергла земля вас, де приведу вас жити.

20:23 І не ходїте в установах народів, що перед вами проганяти му; бо все те коїли вони, та й поробились гидкими менї.

20:24 І казав я вам: Ви візьмете займище їх, і я оддам вам в державу землю текущу молоком та медом. Я Господь, Бог ваш, що вас повилучував із народів.

20:25 Оттим же то розбирайте між скотиною чистою й нечистою, і між птаством чистим і нечистим, і не робіте себе гидкими скотом і птаством і всїм, що метушиться на землї, що я вилучив вам як нечисте.

20:26 І будете ви передо мною сьвятими, я бо сьвятий, я Господь, і я вилучив вас ізміж инших народів, щоб ви були моїми.

20:27 Оце ж коли чоловік або жінка будуть заклинати помершого або ворожити, то нехай скарають їх смертю; каміннєм нехай побють їх; кров їх на їх.

Мк 7:25–8:12

7:25 Почувши бо жінка, в котрої дочка її мала духа нечистого, приступила і впала в ноги Йому.

7:26 Була ж жінка Грекиня, родом Сирофиникиянка; й благала Його, щоб вигнав біса з дочки її.

7:27 Ісус же рече їй: Дай перше наїстись дїтям: не добре бо взяти хлїб у дїтей, і кинути собакам.

7:28 Вона ж озвалась, та й каже до Него: Так, Господи; тільки ж і собаки під столом їдять кришки від дїтей.

7:29 І рече їй: За се слово йди; вийшов біс із дочки твоєї.

7:30 І, пійшовши в домівку свою, знайшла, що біс вийшов, і дочка її лежить на постелї.

7:31 І, знов вийшовши з гряниць Тирських та Сидонських, прийшов до моря Галилейського, у гряницї Десятиградські.

7:32 І приводять до Него глухого й тяжкомовного; й просять Його, щоб положив на него руку.

7:33 І, взявши його від народу окроме, вложив пучки свої в уші йому, й сплюнувши, приторкнувсь до язика йому;

7:34 І, позирнувши на небо, зітхнув і рече до него: Єфата, се єсть: Одчинись.

7:35 І зараз одчинив ся йому слух, і розімкнулись окови язика його, й заговорив добре.

7:36 І наказав їм, щоб нїкому не говорили. Що ж більше Він наказував, то надто більше вони проповідували;

7:37 І превельми дивувались, кажучи: Гаразд усе вчинив: і глухим дає чути, й нїмим говорити.

8:1 Тими днями, як було пребагато народу й не мали що їсти, покликавши Ісус учеників своїх, рече їм:

8:2 Жаль менї народу, що вже три днї пробувають зо мною, і не мають що їсти;

8:3 А коли відпущу їх голодних до домівок їх, помлїють в дорозї; деякі бо з них здалека поприходили.

8:4 І відказали Йому ученики Його: Звідкіля ж сих зможе хто тут нагодувати хлїбом у пустинї?

8:5 І питав їх: Скільки маєте хлїбів? Вони ж кажуть: Сїм.

8:6 І звелїв Він народові сїдати на землї; і взявши сїм хлїбів, оддавши хвалу, ламав і давав ученикам своїм, щоб клали перед ними; і клали перед народом.

8:7 І мали рибок кілька; й поблагословивши, казав покласти й те.

8:8 Їли ж і наситились, і назбирали останків ламаного сїм кошів.

8:9 Було ж тих, що їли, з чотири тисячі; і відпустив їх.

8:10 І, зараз увійшовши в човен з учениками своїми, прибув у сторони Далманутанські.

8:11 І вийшли Фарисеї, та й почали перепитуватись із Ним, допевняючись у Него ознаки з неба, спокушуючи Його.

8:12 І зітхнувши Він духом своїм, рече: Чого кодло се ознаки шукає? Істино глаголю вам: Не дасть ся кодлу сьому ознака.

Пс 27:1–14

1 Давидова. Господь сьвітло моє і спасеннє моє; кого менї боятися? Господь твердиня життя мого; перед ким менї лякатись?

2 Як здогонили мене злюки, щоб пожерти тїло моє; напасники мої і вороги мої, — вони спіткнулись, і наложили головами.

3 Коли військо облогою проти мене стане, не боїться серце моє; як вдарять боєм на мене, я й тодї вповаю:

4 Одного в Господа прошу, одного тілько бажаю: жити в домі Господнїм поки життя мого, щоб дивитись на благость Господню і служити в храмі його.

5 Він бо заховає мене в своїй домівцї в день недолї, він захистить мене в заулку намета свого, він підніме мене на скелю!

6 І тодї піднесеться голова моя над моїми ворогами кругом мене; і принесу жертву радісну в чертозї його; сьпівати му псальми Господеві.

7 Почуй, Господи, голос мій взиваючий; зглянься, і вислухай мене.

8 Про тебе сказав я собі в серцї: Шукайте лице моє. Господи, лице твоє шукати му.

9 Не одвертай лиця твого від мене, не відсилай в гнїві слугу твого, не цурайся і не опусти мене, Боже, спасителю мій.

10 Бо коли б покинули мене батько мій і рідна мати, то Господь приняв би мене.

11 Вкажи менї, Господи, дорогу твою, і провадь мене по простій стежцї задля ворогів моїх!

12 Не віддай мене зажерливим гонителям моїм! Бо проти мене встали брехливі сьвідки й той, що злобою на мене дише.

13 Коли б я та не вірував, що побачу благость Господню на сьвітї між живими!

14 Вповай на Господа! Будь потужен, і май одвагу в серцї, і дожидай помочі від Господа.