День 59 з 365
Лев 17:1–18:30, Мк 7:1–24, Прип 14:1–15
Старий Заповіт
17:1 І рече Господь Мойсейові:
17:2 Промов до Арона та до синів його і скажи їм: Ось що заповідав Господь глаголючи:
17:3 Хто б то нї був із дому Ізрайлевого, що заколов би вола, чи ягня, чи вівцю, чи козу в таборі, або хто б заколов за табором,
17:4 Та не принїс його до входу громадського намета на жертву Господеві перед храминою Господньою, тому чоловікові буде полїчена кров за гріх: кров пролив він, і викорениться чоловік той зміж люду свого;
17:5 Се длятого, щоб сини Ізрайлеві приносили жертви свої, що заколюють їх у чистому полї, щоб вони подавали їх Господеві до входу в громадський намет сьвященникові, та заколювали їх як жертви мирні Господеві.
17:6 І кропити ме сьвященник кровю на жертівник Господень коло входу в соборний намет і пускати ме з димом тук про любі пахощі Господеві.
17:7 І не приносити муть уже потім жерти ідолам, з котрими блудно ходять. Установою віковічною буде се їм у роди їх.
17:8 І промовиш їм іще: Хто б то нї був, чи з дому Ізрайлевого, чи з приходнїв, що між вами, що приносити ме всепаленнє чи жертву,
17:9 І не подасть до входу в громадський намет на приніс Господеві, викорениться чоловік той із між людей своїх.
17:10 І хто б то нї був із дому Ізрайлевого, чи з приходнїв, що пробувають між вами, хто їсти ме яку б то нї було кров, проти людини, що їсть кров, поверну лице моє і викореню її зміж людей.
17:11 Бо в крові душа тїла, і призначив я її для жертівника, щоб роблено покуту за душі ваші; кров бо се, що чинить покуту за душу.
17:12 Тим же то глаголав я Ізрайлевим синам: Нї одна душа зміж вас нехай не їсть крові; і приходень, що пробуває між вами, нехай не їсть крові.
17:13 І хто б то нї був між синами Ізрайлевими, чи між приходнями, що між вами, що вловить животину чи птицю яку, що їдять, мусить вицїдити кров її, і засипати її землею.
17:14 Бо душа кожного тїла: кров його, се душа його; і сказав я Ізрайлевим синам: Крові з усякого тїла щоб ви не їли, бо душа кожного тїла се кров його; кожен, хто зʼїсть її, викорениться.
17:15 І всякий хто їсти ме або трупа, або те що зьвір розідре, чи землянин, чи приходень, мусить випрати одїж свою та викупатись у водї, і нечистий буде він до вечора; тодї ж стане чистий. Коли ж не повипирає її і не скупається, так нести ме на душі гріх свій.
18:1 І рече Господь Мойсейові:
18:2 Промов до синів Ізрайлевих і скажи їм: Я Господь, Бог ваш.
18:3 Не будете ви ходити робом Египецької землї, де ви жили, і не будете ходити робом Канаан землї, куди приведу вас; і по установам тамешнім не будете жити.
18:4 Суди мої сповняйте і установ моїх пильнуйте, щоб ходити в них. Я Господь, Бог ваш.
18:5 І будете сповняти установи мої й суди мої, котрі сповняючи, чоловік жити буде. Я Господь.
18:6 Нїхто не буде наближуватись до родички, щоб відкрити наготу її. Я Господь.
18:7 Наготи батька і матері не відкривати меш; вона мати твоя, не відкриєш наготи її.
18:8 Наготи жінки батькової не відкривати меш; нагота се батька твого.
18:9 Наготи сестри твоєї, дочки батька твого, або дочки матері твоєї, що родилась дома, чи осторонь родилась, не відкривати меш наготи її.
18:10 Наготи дочки сина твого, чи дочки твоєї дочки не відкривати меш; бо се твоя нагота.
18:11 Наготи дочки в жінки батька твого, що родилась від батька твого, та що сестра тобі, наготи її не відкривати меш.
18:12 Наготи сестри батька твого не відкривати меш; вона родичка батька твого.
18:13 Наготи сестри матері твоєі не відкривати меш; бо вона родичка матері твоєї.
18:14 Наготи брата батька твого не відкривати меш: до жінки його не наближишся, вона тїтка тобі.
18:15 Наготи невістки твоєї не відкривати меш: вона жінка сина твого, не відкривати меш наготи її.
18:16 Наготи жінки брата твого не відкривати меш; се нагота брата твого.
18:17 Наготи молодицї і дочки її не відкривати меш; дочки в сина її і дочки в дочки її не брати меш, щоб відкрити наготу її: родичі вони: се дїло соромне.
18:18 І жінки в купі з сестрою не брати меш, щоб ревнувала, як відкривати меш наготу її коло неї за життя її.
18:19 І до молодицї в днї чищення її не наближувати мешся, щоб відкрити наготу її.
18:20 А з жінкою ближнього твого не злягати мешся, щоб вийшло сїмя, та й опоганитись тобі із нею.
18:21 І сїмя твого не оддаси провести через огонь ради Молеха, і не паскудити меш імени Бога твого. Я Господь.
18:22 І з музьким полом не зляжешся, як злягаєш з жінкою; гидота бо се.
18:23 І нї з якою скотиною не зляжешся, та й опоганишся нею; і молодиця нехай не становиться перед скотиною, щоб злучитись; се огидне паскудство.
18:24 Не поганьтесь нїчим сим: бо сим усїм опоганились народи, що їх виганяю поперед вами.
18:25 І спаскуджено землю, і покарав я провину її, і земля викинула осадників своїх.
18:26 Тим же то допильновуйте установ моїх і присудів моїх, і не чинїте нї однієї з гидот сих, нї земляне, нї приходнї, що пробувають між вами.
18:27 Усї бо гидоти сї чинили осадники землї сієї, що були перед вами, і спаскуджено землю;
18:28 Щоб не викинула вас земля, як опаскудите її, так як викинула народа, що був перед вами:
18:29 Бо кожне, хто чинити ме що з тих гидот, — душі, що се зроблять, викореняться із між людей своїх.
18:30 Оце ж допильновуйте заповідей моїх, щоб не витворяли огидних привичок, що витворялись перед вами, та й щоб не опаскудились ними. Я Господь, Бог ваш.
Новий Заповіт
1 І сходять ся до Него Фарисеї та деякі з письменників, прийшовши з Єрусалиму.
2 І, побачивши деяких з учеників Його, що нечистими руками, се єсть немитими, їдять хлїб, судили:
3 (бо Фарисеї і всї Жиди, поки по локіть не помиють рук, не їдять, додержуючи переказу старших;
4 і з торгу, поки не обмиють ся, не їдять; і иншого багацько, що прийняли додержувати: обмиваннє чаш, і глеків, і мідяного посуду, і столів).
5 Тодї питали Його Фарисеї та письменники: Чом ученики Твої не живуть по переказу старших, а їдять хлїб непомитими руками?
6 Він же, озвавшись, рече їм: Що добре пророкував Ісаїя про вас, лицемірів, як писано: Сей народ устами мене шанує, серце ж їх далеко від мене.
7 Марно ж покланяють ся менї, навчаючи наук, заповідей чоловічих.
8 Занехаявши бо заповідь Божу, держите ви переказ чоловічий, обмиваннє глеків та чаш, і иншого подібного такого багато робите.
9 І рече до них: Добре відкидаєте ви заповідь Божу, щоб переказ ваш хоронити.
10 Мойсей бо сказав: Поважай батька твого й матїр твою; і: Хто налає батька або матїр, нехай смертю вмре.
11 Ви ж кажете: Коли скаже чоловік батькові або матері: Корван (що єсть: Дар), чим би ти з мене покористував ся;
12 і не даєте йому нїчого більше робити батькові своєму, або матері своїй,
13 обертаючи в нїщо слово Боже переказом вашим, що ви переказали; й подібного такого багато робите.
14 І, покликавши ввесь народ, рече до них: Слухайте мене всї, та й розумійте:
15 Нема нїчого осторонь чоловіка, що ввійшовши в него, могло б опоганити його; а що виходить від него, се те, що поганить чоловіка.
16 Коли хто має уші слухати, нехай слухає.
17 І як увійшов у господу від людей, питали в Него ученики Його про приповість.
18 І рече до них: Так і ви нерозумливі? Не зрозуміли, що все, що осторонь і входить у чоловіка, не може його опоганити;
19 бо не входить йому в серце, а в живіт, і виходить в одхідник, очищаючи всяку їжу?
20 Рече ж: Що виходить з чоловіка, те поганить чоловіка.
21 З середини бо, з серця чоловіка, думки лихі виходять, перелюбки, блуд, душогубство,
22 злодїйства, зажерливість, ледарство, підступ, роспутність, лихе око, хула, гордощі, дурощі:
23 все се лихе з середини виходить, і поганить чоловіка.
24 І, піднявшись ізвідтіля, пійшов на узграниччя Тирські та Сидонські, і ввійшовши в господу, хотїв, щоб нїхто не знав; та не міг утаїтись.
Мудрість
1 Жона розумна дом свій будує, безумна ж розвалить його своїми руками.
2 Хто ходить правою дорогою, той Господа боїться, чиї ж дороги криві, той про него не дбає.
3 В безумного в устах — бич гординї; мудрих же уста оберігають їх.
4 Де воликів нема, порожні там і ясла; а хороший вроджай від сили волів.
5 Правдливий сьвідок неправди не говорить, а ложний сьвідок наговорить багато неправди.
6 Шукає мудростї безпутний та й не знаходить, а мудрому знаннє легке.
7 Ійди геть від того, хто розуму не має, в кого невидні тобі уста розумні.
8 Мудрість розумного — свою дорогу знати, дурнота ж безумних — збиватись із дороги.
9 Недоумки з гріха сьміються, а між праведними — ласкавість.
10 Журбу душі своєї всяке серце знає, і в радощі його чужому не мішатись.
11 Будинок беззаконних розпадеться, а доброго намет, знай, процьвітати буде.
12 Доволї є шляхів, що нам здаються праві, та конець їх — се дорога до смертї.
13 І при сьміху болить нераз серце, та й кінцем радощів буває смуток.
14 Чоловік із ледачим серцем насититься з поступків своїх, а добрий — зо своїх.
15 Безумний віри йме всякому слову, а розумний вважає на дороги свої.