БІБЛІЯБайкальське видання
UK
Налаштування

День 19 з 40

Євангеліє від Марка: Мк 7:24–8:10

1Зупинитися

«Глаголи, Господи, раб твій слухає.»

1 Сам 3:9. Або просто помовчіть кілька секунд перед читанням.

2Прочитати

7:24 І, піднявшись ізвідтіля, пійшов на узграниччя Тирські та Сидонські, і ввійшовши в господу, хотїв, щоб нїхто не знав; та не міг утаїтись.

7:25 Почувши бо жінка, в котрої дочка її мала духа нечистого, приступила і впала в ноги Йому.

7:26 Була ж жінка Грекиня, родом Сирофиникиянка; й благала Його, щоб вигнав біса з дочки її.

7:27 Ісус же рече їй: Дай перше наїстись дїтям: не добре бо взяти хлїб у дїтей, і кинути собакам.

7:28 Вона ж озвалась, та й каже до Него: Так, Господи; тільки ж і собаки під столом їдять кришки від дїтей.

7:29 І рече їй: За се слово йди; вийшов біс із дочки твоєї.

7:30 І, пійшовши в домівку свою, знайшла, що біс вийшов, і дочка її лежить на постелї.

7:31 І, знов вийшовши з гряниць Тирських та Сидонських, прийшов до моря Галилейського, у гряницї Десятиградські.

7:32 І приводять до Него глухого й тяжкомовного; й просять Його, щоб положив на него руку.

7:33 І, взявши його від народу окроме, вложив пучки свої в уші йому, й сплюнувши, приторкнувсь до язика йому;

7:34 І, позирнувши на небо, зітхнув і рече до него: Єфата, се єсть: Одчинись.

7:35 І зараз одчинив ся йому слух, і розімкнулись окови язика його, й заговорив добре.

7:36 І наказав їм, щоб нїкому не говорили. Що ж більше Він наказував, то надто більше вони проповідували;

7:37 І превельми дивувались, кажучи: Гаразд усе вчинив: і глухим дає чути, й нїмим говорити.

8:1 Тими днями, як було пребагато народу й не мали що їсти, покликавши Ісус учеників своїх, рече їм:

8:2 Жаль менї народу, що вже три днї пробувають зо мною, і не мають що їсти;

8:3 А коли відпущу їх голодних до домівок їх, помлїють в дорозї; деякі бо з них здалека поприходили.

8:4 І відказали Йому ученики Його: Звідкіля ж сих зможе хто тут нагодувати хлїбом у пустинї?

8:5 І питав їх: Скільки маєте хлїбів? Вони ж кажуть: Сїм.

8:6 І звелїв Він народові сїдати на землї; і взявши сїм хлїбів, оддавши хвалу, ламав і давав ученикам своїм, щоб клали перед ними; і клали перед народом.

8:7 І мали рибок кілька; й поблагословивши, казав покласти й те.

8:8 Їли ж і наситились, і назбирали останків ламаного сїм кошів.

8:9 Було ж тих, що їли, з чотири тисячі; і відпустив їх.

8:10 І, зараз увійшовши в човен з учениками своїми, прибув у сторони Далманутанські.

Відкрити розділ з тлумаченням

І псалом дня: Пс 4

1 Начальнику хора: на струнах. Псальма Давидова. Коли взиваю, вислухай мене, Боже правди моєї! В тїснотї робив Ти менї простір; помилуй мене й вислухай молитву мою.

2 Сини людські, доки слава моя буде посьміховиском? Доки будете любити марне й шукати неправду?

3 Знайте, що Господь звеличив праведника свого. Господь почує, коли буду молити його.

4 Зворушуйтесь і не грішіть! Роздумуйте в серцях ваших на постелях ваших, і втихомирітесь.

5 Принесїть жертву правди, і вповайте на Бога.

6 Многі кажуть: Хто покаже нам добро? Яви нам, Господи, сьвітло лиця твого!

7 Ти сповнив серце моє радостю більше, як часу того, коли було в них подостатком хлїба й вина.

8 Спокійно і ляжу і засну; бо ти, Господи, один даєш менї жити безпечно.

3Зрозуміти

Одне питання на сьогодні.

Питання на сьогодні, можна відповісти на будь-яке.

Поки що лише російською

Что здесь сказано?

Что это значило тогда?

Что это значит мне?

4Відповісти

Отче наш · Мт 6:9–13

9 Тим же то молїться ось як: Отче наш, що на небі! Нехай святить ся імя твоє.

10 Нехай прийде царство твоє. Нехай буде воля твоя, як на небі, так і на землї.

11 Хлїб наш щоденний дай нам сьогоднї.

12 І прости нам довги наші, як і ми прощаємо довжникам нашим.

13 І не введи нас у спокусу, а ізбави нас од лукавого. Бо твоє єсть царство й сила, й слава по віки. Амінь.

Потім своїми словами, за чотирма словами:

  • Дякую
  • Прошу прощення
  • Прошу за інших
  • Прошу за себе

5Взяти з собою

Думка на день: її можна записати, а можна й ні. Запис лишається в цьому браузері й нікуди не надсилається.

Текст: Переклад П. Куліша та І. Пулюя, 1905.