2 Хронікрозділ 16

Тлумачення на розділ (російською)

1–6. Война Асы с Ваасой, царем израильским, и союз первого с царем сирийским. 7–10. Обличение Асы прозорливцем и заключение последнего в темницу. 11–14. Последние дни Асы, болезнь и смерть.

1Трийцять шестого року Асиного царювання вирушив Бааса, царь Ізраїлський, на Юдею й почав утведжувати Раму, щоб нїхто нї відходив від Аси, царя Юдейського, нї приходив.

2Тодї взяв Аса срібло та золото з скарбівень дому Господнього та дому царського, й послав до Бенадада, царя Сирийського, що жив у Дамаску, кажучи:

3Нехай стане вмова між мною й тобою, як була між моїм отцем і твоїм отцем; оце я посилаю тобі срібла та золота: візьми та покинь твою спілку з Баасою, царем Ізраїлським, щоб він відступився від мене.

4І послухав Бенадад царя Аси, й послав військових начальників, що були в його, проти міст Ізраїлських, і вони спустошили Йон і Дан, та Авелмаїм, і всї запаси в городах Нефталїєвих.

5Як перечув про це Бааса, то й перестав утверджувати Раму, й залишив свою роботу.

6А царь Аса зібрав усїх Юдеїв, і вони повивозили з Рами каміння та деревню, що вживав Бааса до утверджування, й укріпив із їх Гиву та Масфу.

Тлумачення, в. 1–6 (російською)

. Ср. 3 Цар XV:16–22. О хронологических датах войны Асы с Ваасой см. Толков. Библию, т. II, стр. 477–478; сн. у проф. Гуляева, цит. соч., стр. 531. О положении взятых сирийским царем израильских городов см. примеч. к 3 Цар XV:20. Толков. Библия, II, с. 478.

7В той час прийшов віщий Ананїй до Аси, царя Юдейського, й сказав йому: За те, що ти поклав надїю на царя Сирийського, а не на Господа, Бога твого, спаслось військо царя Сирийського від твоєї руки.

8Чи ж не були Етіопії та Ливії в білшій силї, та з колесницями, й многочисленими їздецями? Але позаяк ти покладав надїю на Господа, то він віддав їх у руку твою,

9Бо ж очі Господнї обіймають усю землю, щоб піддержувати тих, що їх серце цїлковито йому віддане. Ти нерозсудливо зробив тепер. За се будуть від сього часу в тебе війни.

10І розсердився Аса на пророка, й вкинув його в тюрму, бо розгнївався за се на його; тїснив Аса в той час і многих із народу.

Тлумачення, в. 7–10 (російською)

. Прозорливец Анания жил и действовал и при сыне и преемнике Асы, Иосафате (2 Пар XIX:2 сл.) Причина и суть обличений его Асе — в недостатке веры последнего в защиту промыслительного действия Божия и в суеверной надежде на помощь и силу языческого царя (ср. подобные пророческие обличения израильскому царю Ахаву, 3 Цар XX, ст. 35–43; пророка Исаии — иудейскому царю Езекии 4 Цар XX:15–19). Аса тем более был виновен в малодушном неверии Промыслу Божьему, что в войне с Зараем имел поразительно очевидный пример чудесной помощи Божией (ст. 8; ср. гл. XIV), о чем нарочито еще поучал его пророк Азария (XV:1–7). В словах прозорливца Анании (ст. 9) дано ясное выражение библейского учения о промыслительной деятельности Божией, особенно в отношении к людям благочестивым. То, что Аса на пророческое обличение отвечал насилием над личностью пророка, равно как и другие притеснения, чинимые им некоторым из народа (ст. 10), показывает, что при всем благочестии своем Аса не был типичным истинно теократическим царем; потому-то И. Сирах не называет его в числе лучших царей теократических (Сир XLIX:5–6).

11А дїї Асині, перші й останні, записані в книзї про царів Юдейських та Ізраїлських.

12І став Аса нездужати на ноги трицять девятого року свого царювання, а хороба його дійшла до верхнїх часток тїла; але він в своїй слабостї шукав не Господа, а лїкарів.

13І спочив Аса з батьками своїми, й помер сорок першого року царювання.

14І поховали його в гробовищі, що його спорудив собі в містї Давидовому; й зложили його на ліжку наповненому пахощами й усякими добірними мастями, й спалили їх для його велику силу.

Тлумачення, в. 11–14 (російською)

. В описании болезни Асы (ст. 12) отмечается отчасти особенная ее острота (болезнь — ревматизм ног или подагра, см. Толков. Библию II, 478), главным же образом уже известный (ср. ст. 7) его грех — грех человеконадеяния: предпочтение врачебной человеческой помощи пред всеисцеляющей силой Божией. В речи о погребении Асы (ст. 14) упомянуто, во-первых, о нарочитой гробнице Асы, им самим приготовленной, а во-вторых, дано замечательное в библейско-археологическом смысле описание обрядов погребения еврейских царей ср. ниже XXI:19 сн. Иер XXXIV:5. Некоторые последователи (между ними и проф. Гуляев, с. 533–534) на основании упомянутого здесь и в цитированных местах сожжения благовоний в честь царя полагали, что здесь имело место сожжение тела царя, и что вообще цари и знатные евреи вообще погребались через трупосожжение. Но единственное ясное свидетельство об этом способе погребения — в рассказе 1 Цар XXXI:12 о погребении павших в битве Саула и сыновей его жителями Иависа, случай сожжения трупов здесь был совершенно исключительный, вызванный благоговейным желанием предохранить трупы от поругания со стороны филистимлян.

Царствованию сына и преемника Асы Иосафата, о котором 3 Царств дает чрезвычайно краткий рассказ в несколько стихов XXII:41–51, 2 Паралипоменон посвящает четыре главы, XVII–XX, восполняя сведения 3 Цар как внешними событиями царствования Иосафата, так особенно изображением внутренней правительственной и религиозно-теократической деятельности этого благочестивого царя.

Текст: Переклад П. Куліша та І. Пулюя, 1905. Тлумачення: «Тлумачна Біблія» за ред. О. П. Лопухіна (російською). Нумерація тлумачень у цій книзі ще звіряється із синодальною: окремі тлумачення можуть стояти біля сусіднього вірша.