2 Хронікрозділ 23

Тлумачення на розділ (російською)

1–11. Воцарение Иоаса, 8-го царя иудейского. 12–15. Гибель Гофолии. 13–21. Первые шаги молодого царя и его религиозность и преданность теократии.

1Але сьомого року набрав Йодай сьміливостї і прийняв до спілки начальників над сотнями: Азарію, сина Ерохамового, й Ізмаїла, сина Егохананового, і Азарію, сина Обедового, й Маасею, сина Адаіїного, та Елишафата, сина Зихриного.

Тлумачення, в. 1 (російською)

. При общем и нередко дословном сходстве рассказа 2 Пар XXIII гл. о произведенном первосвященником Иодаем политическом перевороте в Иудейском Царстве с рассказом 4 Цар XI гл. об этом же событии (см. Толков. Библию, II, 509–510), рассказ 2 Пар имеет и некоторые особенности в содержании и, особенно, в изложении по сравнению с 4 Цар. Особенности эти касаются частью отличающей книги Паралипоменон преимущественной документальности, частью столь же характерной для этих книг точки зрения левитского священства. В первом отношении имеет значение то обстоятельство, что в ст. 1 названы по именам все участники заговора Иодая.

Что касается хронологической даты события, то в принятом тексте LXX она обозначена 8-м годом царствования Гофолии (ev τώ ετει τώ όγδόώ), но в код. XI, 19, 52, 55, 60, 64, 71, 74, 93, 106, 108, 119, 120, 121, 134, 158, 236, 243 у Гольмеса, в код. Алекс., Альд. Комплют., в Вульг., слав.-русск., согласно с еврейским текстом, назван 7-ой год.

2І перейшли вони Юдею та й зібрали левітів із усїх городів Юдейських, і голов поколїнь Ізрайлевих, і прийшли в Ерусалим.

Тлумачення, в. 2 (російською)

. Здесь два новых, не отмеченных в 4 Цар, частных обстоятельства предпринятого по инициативе первосвященника Иодая, переворота. Первое: подготовительная агитация в пользу этого переворота со стороны поименованных в ст. 1 глав движение приняли левиты и священники, вместе с главами народных поколений, прибывшие в Иерусалим для указанной им цели. Такое участие священников и левитов в политическом движении, организованном по инициативе первосвященника, вполне естественно и только случайно не упомянуто в 4 Цар. Приглашение всех упомянутых лиц в Иерусалим могло быть приурочено к какому-либо празднику, так что государственная тайна предприятия могла оставаться ненарушенной. В код. 240 у Кенн. к словам (ст. 2) «пришли в Иерусалим» прибавлено: «все общества» (kol qahal ).

3І зложив увесь збір у дому Божому вмову з царем. І сказав їм Йодай: Оце син царів повинен бути царем, як вирік Господь про синів Давидових.

4Ось що ви вчинїть: третина вас, що приходять в суботу, з сьвященників та левітів, буде за воротарів коло порогів,

5А третя частка при домі царському, третя же частка коло брами Есод, а ввесь народ в сїнях дому Господнього.

6І нехай нїхто не входить у дім Господнїй, окрім сьвященників та левітів, що служать. Вони можуть увійти, бо висьвячені, а ввесь народ нехай стоїть на сторожі Господнїй.

7І нехай левіти обступлять царя звідусїль, кожний з зброєю своєю в руцї своїй, і хто входити ме в храм, того нехай вбивають. І будьте коло царя, коли він входити ме й виходити ме.

8І зробили левіти й усї Юдеї, що звелїв Йодай сьвященник; і забрав кожний своїх людей, що приходили в суботу, разом із тими, що відходили в суботу, бо сьвященник Йодай не пускав тих черг, що вже змінились.

9І роздав сьвященник Йодай начальникам над сотнями списи та малі й великі щити царя Давида, що були в домі Божому;

10І повставляв увесь народ, кожного з зброєю його в руцї його, від правого угла храму до лївого угла храму, коло жертівника й коло дому, навкруги царя.

11І вивели царевича й надїли на його вінець та прикраси, й постановили його царем; і помазали його Йодай та сини його, й сказали: Нехай живе царь!

12І почула Готолїя клик народу, що збігався та викликував цареві, й вийшла до народу в дім Господнїй.

13І поглянула, — аж ось стоїть царь на своїй підвишцї при входї, і князї й труби коло царя, а ввесь народ землї радїє, і трублять в труби, а сьпівцї славлять на приборах музичних. І роздерла Готолїя одежу свою, й закричала: Зрада, зрада!

14І покликав сьвященник Йодай начальників над сотнями, що правили військом, і сказав їм: Виведїть її геть за двір, а хто пійде слїдом за нею, буде зарубаний мечем. Бо сьвященник звелїв, щоб не вбивали її в домі Господньому.

15І перепустили її, але як вона прийшла до ввіходу кінської брами дому царського, то там вбили її.

16І вчинив Йодай вмову між собою й усїм народом та царем, щоб їм бути народом Господнїм.

17І пійшов увесь народ у божницю Баала, й збурили її, й жертівники її, й ідолів її порозбивали, а Маттана, жерця Баалового, вбили перед жертівниками.

18І віддав Йодай службу в домі Господньому сьвященникам та левітам, (і відновив щоденну чергу сьвященників і левітів), як призначив Давид в домі Господньому, щоб приносити всепаленнє Господеві, як написано в законї Мойсейовому, з радощами та пісьнями, заведеними Давидом.

19І поставив він воротарів коло брам дому Господнього, щоб нїхто нечистий від чого небудь не міг входити.

20І забрав начальників над сотнями, й дуків та старшину в народї, і ввесь народ землї, і проводив царя з дому Господнього, та й перейшли через верхні ворота в дім царський, й посадили царя на царський престол.

Тлумачення, в. 20 (російською)

. Иодай провожает малолетнего (7-ми лет) царя со стражем и народом от храма до дворца и устраивает его дом. Несомненно, Иодай был регентом царства во время несовершеннолетия царя (Властов . Свящ. летопись IV, ч. II, с. 189).

21І радїв увесь народ в землї і місто заспокоїлось. А Готолїю зарубали мечем.

Тлумачення, в. 3–21 (російською)

. Сн. 4 Цар XI:4–20 и Толков. Библия, II, 509.

В 5 упомянуты ворота Иесод, т. е. основания (Vulg: ad portam, quae appellatur Fundamenti); в 4 Цар XI:6 они названы воротами Cyp (Sdiaar-Sur), a в ст. 19 той же главы — воротами телохранителей (schaar harazim). «Воротами основания» они названы по их низкому уровню в сравнении с другими воротами (проф. Олесницкий, Ветхоз. храм, стр. 354). Конечно, оба названия «могут быть верными, заключаясь, одно в другом» (проф. Гуляев, с. 549–550). LXX передают Иесод: έν τή Πύλη τή μέση; слав.: во вратах средних . Расположены были на западной стороне храма.

В 5б-6 подчеркивается различие священнослужителей и мирян в отношении приближения к святыне (сн. Чис VIII:5; XVI:6; 1 Езд VIII:28–29). Кроме того, выдвигается, в отличие от 4 Царств, более активное участие всего клира — священников, левитов (7–8 ст.), певцов (ст. 13) в деле возведения Иоаса на престол. «Кажется, нет повода сомневаться в том, что к участию в заговоре первосвященник, пламенно желавший восстановить в чистоте культ Господа Бога завета, привлек все колено Левиино; при том оба сказания легко согласуются, так как очевидно из того и другого, что первыми заговорщиками были начальники охранной стражи» (Властов . Свящ. летопись т. IV, ч. II, стр. 188).

В 16 сказано: «заключил Иодай завет между собою и между всем народом и царем». Взамен слов, нами отмеченных курсивом, в параллельном стихе 17 гл. XI 4 Цap имеются слова «между Господом» (бейн-Иегова ). Но сущность дела остается в обоих случаях одинаковой: первосвященник по 2 Пар действует в качестве представителя Иеговы в силу первенствующего своего положения в теократическом обществе. По характеру своему, завет царя и народа с Иеговою, — подобно другим заветам этого рода, напр., бывшему при Асе (2 Пар XV:10–14), — состоял в торжественном клятвенном обещании народа и царя свято блюсти обязанности, определяемые сущностью теократии (ср. 1 Цар X:25; 2 Цар V:3. См. у г. А. Миролюбова . Быт еврейских царей. Казань. 1893, с. 10–11).

Текст: Переклад П. Куліша та І. Пулюя, 1905. Тлумачення: «Тлумачна Біблія» за ред. О. П. Лопухіна (російською). Нумерація тлумачень у цій книзі ще звіряється із синодальною: окремі тлумачення можуть стояти біля сусіднього вірша.