2 Хронікрозділ 25

Тлумачення на розділ (російською)

(Ср. 4 Цар XIV:1–20)

Амасия, 9-й царь иудейский.

1–4. Начало царствования, казнь над убийцами Иоаса. 5–13. Война с Идумеей. 14–16. Поклонение Амасии богам Сеира и пророческое обличение. 17–24. Война Амасии с Иоасом израильским поражение и плен Амасии, ограбление храма и дворца. 25–28. Вторая половина царствования Амасии, насильственная смерть его.

1Двайцять пять років було Амасії, як став царем, а двайцять девять років царював він у Ерусалимі: його мати звалась Егоаддань із Ерусалиму.

2І чинив він угодне в очах Господнїх, та не з щирого серця.

3Як скріпилось його царство, тодї він повбивав слуг своїх, що вбили царя, батька його.

4Та дїтей їх не повбивав, через те, що написано в законї, в книзї Мойсейовій, де Господь заповів, говорючи: не належить вбивати батьків за дїтей, а дїтей не належить вбивати за батьків, але кожний за свою провину повинен умерти.

Тлумачення, в. 1–4 (російською)

. Сн. 4 Цар XIV:2–6. В характеристике религиозной двойственности Амасии во 2 Пар ст. 2 стоит (делал угодное в очах Господних, однако ) «не от полного сердца» (слав.: не сердцем совершенным ) вместо стоящего в 4 Цар XIV:3 (делал угодное в очах Господних, впрочем ) «не как отец его Давид» . Большей верностью Иегове отличался Амасия в первую половину царствования своего. См. Толков. Библия т. II, с. 512.

5І зібрав Амасія Юдеїв і поставив їх по поколїннях під власть тисячників та сотників, усїх Юдеїв і Беняминїїв, і перелїчив їх від двайцяти років і старших, і знайшов їх триста тисяч чоловіка добірнїх, що могли вступити в військо й орудувати списом та щитом.

6Та ще найняв сто тисяч Ізрайлитян хоробрих воінів за сто талантів срібла.

7Але прийшов до його чоловік Божий та й сказав: Царю! нехай не йде з тобою військо Ізраїлське, бо нема Господа з Ізрайлитянами, з усїма синами Ефраїмовими.

8Йди ти сам, роби дїло, покажи відвагу в битві; а як нї, то повалить тебе Бог перед лицем ворога, бо в Бога є сила й піддержати й повалити.

9І сказав Амасія чоловікові Божому: що ж робити з стома талантами, що я віддав військові Ізрайлевому? І сказав Божій чоловік: Господь може дати тобі більше від сього.

10І відлучив Амасія військо, що прийшло до його від Ефраїма, щоб вернулись у своє місце. І запалився вельми гнїв їх на Юдею, й пішли вони назад в своє місце в палаючому гнїві.

11А Амасія осьмілився і повів народ свій, і пійшов на Соляну долину, й побив синів Сеїру десять тисяч;

12А десять тисяч забрали сини Юдині в полон живцем, і вивели їх на верх скелї, та й поскидали їх з верха скелї, і всї вони порозбивались.

Тлумачення, в. 11–12 (російською)

. В описании блестящей победы Амасии над идумеями 2 Пар добавляет, сравнительно с 4 Цар XIV:7, что, кроме 10 000 убитых в сражении, Амасия другие десять тысяч пленников низверг со скалы — способ казни особенно жестокой; подобную казнь однажды хотели применить к Иисусу Xристу жители Назарета (Лк IV:29); у римлян обычно было низвержение казнимых с Тарпейской скалы. В данном случае между 4 Цар XIV:7 и 2 Пар XXV:12 существует следующая разность: тогда как по 4 Цар Амасия взял идумейский город Селу, греч. Петра, 2 Пар упоминает лишь о скале, евр. села, LXX: τού κρημνού, Vulg.: petrae, слав.: стремнины . Очевидно, обе книги здесь взаимно дополняют друг друга.

13Але військо, що Амасія відіслав назад, щоб не йшло з ним на війну, розійшлося по містах Юдейських від Самариї до Беторона, й повбивало в їх три тисячі, та награбувало силу добичі.

Тлумачення, в. 5–13 (російською)

. О войне Амасии с идумеянами в 4 Цар XIV есть лишь краткое упоминание в одном стихе — 7-м; здесь же об этом событии рассказывается со всей обстоятельностью (ср. наши пояснительные замечания к 4 Цар XIV:7. — Толков. Библия т. II, с. 512). 2 Пар здесь, прежде всего, добавляет сообщение, что Амасия, приведя в известность число собственной боевой армии Иудейского царства — 300 000 солдат (ст. 5), нанял, кроме того, за 100 талантов серебра (около 150 000 рублей) 100 000 израильского войска (ст. 6). Это первый и единственный в библейско-еврейской древности случай найма иноземных войск на помощь собственному войску. У классических народов, как и у иудеев в последние века их самостоятельного существования, наем такой практиковался нередко и состоял обычно в уплате денег царю или вообще повелителю войск, сами же войска и солдаты ничего не получали, кроме добычи и грабежа. Понятно, какое зло для страны представляло такое наемное войско. И уже потому, а еще более ввиду преступности Израильского царства с теократической точки зрения и небогоугодности союза Иудейского царства с ним (ср. 2 Пар XX:37), пророк Божий потребовал от Амасии отпустить нанятое им израильское войско (ст. 7–8), что Амасией и было сделано, хотя и с сожалением о даром потерянной плате войску израильскому (ст. 9). Последнее отказом было крайне раздражено (ст. 10) и на обратном пути вознаградило себя великим грабежом и убийствами в пределах Иудеи (ст. 13). Историческая достоверность всего этого сообщения 2 Пар о найме израильского войска царем Амасией и последующем распущении его не может подлежать сомнению: в пользу достоверности факта говорит последствие его: начатая по инициативе Амасии война с Иоасом израильским (ст. 17 и д.), довлеющая причина которой может заключаться только в желании Амасии — отомстить за неистовства израильских солдат в Иудее (ст. 13), а также вознаградить себя за потерянную на наем войска сумму (ст. 6, 9).

14Амасія ж, вернувши після побою Ідумеїв, принїс богів синів Сеїру і поставив їх у себе за богів, і молився їм і кадив перед ними.

15І запалився гнїв Господа на Амасію, і послав він до його пророка, а той сказав йому: Чого ти обертаєшся до богів сього народу, що не спасли свого народу від твоєї руки?

16Як він так говорив до його, відповів царь: Хиба тебе настановили царським порадником? перестань, щоб не вбили тебе! І перестав пророк, промовивши: Знаю, що Бог призначив тебе на згубу, за те, що ти зробив се й не слухаєш моєї ради.

Тлумачення, в. 14–16 (російською)

. Известие о поклонении Амасии каким-то богам Сеира, находящееся только во 2 Пар, характеризует нетвердость Амасии в вере Иеговы, тем более преступную, что проявилась она вскоре после дарованной ему Богом победы над идумеями. Возможно, что первоначально Амасия взял «богов сынов Сеира» и поставил их у себя только в качестве военных трофеев, памятников победы своей над Сеиром, а затем низошел до действительного преклонения пред ними, за что и был обличен пророком, предсказавшим ему гибель вследствие его высокомерия.

17І порадився Амасія, царь Юдейський, й послав до Йоаса, сина Йоахазового, сина Іуєвого, царя Ізраїлського, і звелїв сказати: Приходь, побачимось (зміряємось) один із одним.

18І одослав Йоас, царь Ізраїлський, до Амасії, царя Юдейського, і звелїв сказати йому: Терен, що на Ливанї, послав до кедра, що на Ливанї, сказати: віддай свою дочку за жінку моєму синові. Та прийшли дикі зьвірі, що на Ливанї, й здоптали той терен.

19Ти кажеш: Ось я побив Ідумеїв, — і згордїло твоє серце, і ти запобігаєш пустої слави. Сиди лїпше в себе в дома. Чого тобі викликувати небезпечність? Впадеш ти й Юдея з тобою.

20Але Амасія не послухав, бо то було від Бога, щоб віддати їх в руку Йоасові за те, що стали удаватись до богів Ідумейських.

21І виступив Йоас, царь Ізраїлський, і побачились особисто, він і Амасія, царь Юдейський, в Бетсамисї Юдейському.

22І були побиті Юдеї Ізрайлитянами, й розбіглись кожний в свою домівку.

23Та й Амасію, царя Юдейського, сина Йоаса Йоахазенкового, спіймав Йоас, царь Ізраїлський, в Бетсамисї й привів його в Ерусалим, і розвалив мур Ерусалимський від воріт Ефраїмових до брами углової на чотиріста ліктів;

24І забрав усе золото й срібло, і ввесь посуд, що знаходився в домі Божому в Обед-Едома, та скарби дому царського, й закладників, та й вернувся в Самарию.

Тлумачення, в. 17–24 (російською)

. Сн. 4 Цар XIV:8–14. См. Толков. Библию т. II. Единственным поводом для Амасии послать военный вызов Иоасу израильскому (ст. 17) могло быть, как сказано уже, желание отомстить Израильскому царству за произведенные израильскими солдатами грабежи и убийства на территории Иудейского царства. Ст. 20: «так как от Бога это…» — это замечание 2 Пар, находящееся только здесь, устанавливает религиозный прагматизм событий: причинную связь поражения Амасии с богопротивным служением его идолам Сеира (ст. 14 и д.): здесь имело место попущение Божие в отношении дурных действий человеческой воли, подобно как в ожесточении сердца фараона Исх XIV:4 и др., или в отношении неразумия Ровоама 3 Цар XII:15. См. Толков. Библию т. II. Сильнее и, кажется, слишком резко выражает мысль свящ. писателя 2 Пар Иосиф Флавий: «по моему мнению, сам Предвечный побуждал Амасию начать войну, чтобы наказать его за все его беззакония» (Древн. IX, 9, 2). Справедливо указывают здесь у Иосифа Флавия следы его фарисейского мировоззрения, именно фарисейского учения о судьбе (ср. Г. Скарданицкого . Фарисеи и Саддукеи… Киев, 1905, с. 79 и д.).

О положении Вефсамиса (ст. 21). См. замеч. к Нав XV:10 и к 4 Цар XIV:13. Толков. Библия т. I, II.

О положении в древнем Иерусалиме ворот Ефремовых и Угольных, см. Толков. Библию II, 513.

В 23 дед Амасии назван Иоахазом — в принятом тексте евр. (Jehoachaz), LXX (Ίοαχάζ), Vulg. (Ioachaz) и русск. синод.; между тем, всюду в 4 Царств и во 2 Пар, исключая лишь XXI:17 (Иоахаз) этот царь именуется Охозия (сн. замеч. к XXI:17, 2 Пар). В евр. код. 117, 188, 224 у Кенник. и 31, 196, 737 у Росси стоит имя Охозия равно и в греч. код. 19, 93, 108, 121 у Гольмеса. Таким образом, имя Иоахаз возникло здесь, как и в 2 Пар XXI:17, случайно, вследствие перестановки имени Божия Иегова с конца (Охозия) в начало (Иоахаз). Ср. у проф. Гуляева, с. 551.

Овед-Едом, слав.: Авдедом, — вероятно, лицо из потомства того Овед-Едома, которому при первоначальном разделении обязанностей левитов был вверен надзор за сокровищами храма 1 Пар XXVI:15 (Гуляев, там же).

25І жив Амасія Йоасенко, царь Юдейський, після смертї Йоаса Йоахазенка, царя Ізраїлського, пятнайцять років.

26Прочі дїї Амасіїні, перші й останні, списані в книзї царів Юдейських та Ізраїлських.

27Після того часу, як Амасія одступив від Господа, зложили в Ерусалимі проти його змову, й він утїк у Лахис. Та послали за ним у Лахис, і вбили його там.

28І привезли його кіньми, й поховали його при батьках його в містї Юдиному.

Тлумачення, в. 25–28 (російською)

. Сн. 4 Цар XIV:17–20. Толков. Библия т. II.

Текст: Переклад П. Куліша та І. Пулюя, 1905. Тлумачення: «Тлумачна Біблія» за ред. О. П. Лопухіна (російською). Нумерація тлумачень у цій книзі ще звіряється із синодальною: окремі тлумачення можуть стояти біля сусіднього вірша.