2 Хронікрозділ 32

Тлумачення на розділ (російською)

Нашествие Сеннахирима на Иудею при Езекии.

1–8. Укрепление Иерусалима Езекиею и ободрение им народа. 9–19. Завоевательные планы Сеннахирима и его издевательства над религией Иеговы. 20–23. Чудесное поражение Сеннахирима. 24–26. Болезнь и чудесное исцеление Езекии, его грех тщеславия и покаяние. 27–33. Богатство и могущество Езекии, его смерть и погребение.

1Після таких дїл та вірностї, прийшов Сеннахирим, царь Ассирийський, і вступив у Юдею, і облїг утверджені міста, й задумав загарбати їх собі.

2Як Езекія побачив, що прийшов Сеннахирим, маючи на думцї воювати проти Ерусалиму;

3То постановив з князями своїми та з своїми військовими людьми позасипати водні джерела, що за містом; і ті допомогли йому.

4І зібралась сила народу, і засипали всї джерела й потік, що перепливав тую сторону, кажучи: Нехай не знайдуть царі Ассирийські, що поприходили, багато води, (щоб не мали сили).

Тлумачення, в. 4 (російською)

Царств, упомянув, согласно со 2 Пар, об осаде крепостей Сеннахиримом далее говорит (ст. 14), что Езекия послал послов к Сеннахириму с выражением покорности, что Сеннахирим наложил на Езекию тяжкую дань, которую тот и уплатил (ст. 14–16), но что Сеннахирим, тем не менее, отправил большое войско против Иерусалима, которое нашло город запертым и укрепленным. 2 Пар не упоминает о посольстве Езекии и дани его ассирийскому царю, но, восполняя рассказ 4 Цар, сообщает, что Езекия, очевидно, убедившись в бесполезности мирных сношений с Сеннахиримом, решил на случай вероятной атаки с его стороны Иерусалима возможно больше укрепить эту столицу царства Иудейского (ст. 5), а вместе сделать осаду Иерусалима затруднительной для ассириян — посредством известного в древности стратегического приема уничтожения питьевой воды на территории расположения осаждающих неприятельских войск (в свою очередь обычно пытавшихся лишить осажденных воды, как сделал, напр., Александр Великий при осаде Вавилона). С этой целью были засыпаны все источники вне Иерусалима (каких в древнем Иерусалиме было немало, Пс XLV:5; по письму Аристея, вода из них через подземные трубы поступала в храм), в том числе «поток (евр. нахал ), протекавший по стране» (ст. 4), поток Кедрон с близкими к нему источниками: Гионом (ст. 30), Силоамом и др. (О положении Гиона — Силоама см. примеч. к 3 Цар I:33: Толков. Библия II).

Об этой мере Езекии и вообще о работах его по искусственному орошению Иерусалима говорят, кроме 2 Пар XXXII:3–4, и другие библейские свидетельства: 4 Цар XX:20; Ис XXII:9–11; Сир XLVIII:19. С этими работами могло иметь связь также прорытие Силоамского туннеля, которое, на основании библейско-археологических данных, заключающихся в открытой в 1880 году Силоамской надписи, относят обыкновенно ко времени Езекии (см Толков. Библию II, с. 523).

Другим важным предприятием Езекии — в оборонительных же целях — было (ст. 5) восстановление древней или, по терминологии Иосифа Флавия, «первой» стены (сн. 3 Цар III:1; IX:15) и начало постройки «второй» внешней стены Иерусалима, законченной ухе Манассией (2 Пар XXXIII:14), эта «вторая» стена, по И. Флавию (Иуд. война V, 4, 2), начиналась у ворот Гиннаф, принадлежавших еще первой Сионской стене, обнимала северную часть Иерусалима, так называемую Акру, и доходила на севере до Рыбных ворот и на северо-востоке до башен Анамеила и Меа и Овечьих ворот (Неем III:1; XII:39; Зах XIV:10; Иер XXXI:37; см. «Богословская Энциклопедия». Спб. 1906, т. VI, с. 450 и д.).

Об укрепленном Езекиею Милло (ст. 5), см. примеч. к 3 Цар IX:15; Толков. Библия II. Вместе с тем Езекия сделал большой запас вооружения в Иерусалиме.

Но, как царь благочестивый, Езекия не возлагает надежды на все эти человеческие средства защиты, напротив, обращает мысль свою и своих подданных к Богу, в надежде на благодатную помощь свыше, высказывая (ст. 7), подобно пророку Елисею (4 Цар VI:16), убеждение в превосходстве силы небесных защитников народа Божьего над земными врагами его, и выражая (ст. 8), подобно пророку Исаии (Ис XXXI:3), твердую уверенность в несравнимом преимуществе духовной силы Иеговы перед плотской силой даже могущественнейшего врага (ср. Иер XVII:5).

В обращении ассирийского царя к жителям Иерусалима (ст. 9–19) различается, с одной стороны, устная беседа посланцев Сеннахирима с иудеями (ст. 10–16) и, с другой стороны, — письма ассирийского царя в Иерусалим (ст. 17–19). Но и то и другое, в существенном, совпадает с изложенной в 4 царств (XVIII:19–25, 27–35) речью Рабсака (см. Толков. Библию т. II, стр. 522–524), с немалочисленными, однако, отличиями в стиле и изложении.

5І поновив він сквапно ввесь мур, що був завалився, та построїв наверху башту, а знадвору поставив другий мур, і укріпив Милло в містї Давидовому, й наготував безлїч зброї та щитів.

6І настановив військових начальників над народом, і зібрав їх перед себе на майдан коло міської брами, і промовляв їм до серця, й сказав:

7Кріпіться й будьте відважні, не бійтесь і не лякайтесь царя Ассирийського і всього множества, що з ним; бо з нами більше нїж з ним:

8З ним рамя тїлесне, а з нами Господь, Бог наш, щоб помагати нам і битись в битвах наших. І скріпився народ від таких слів Езекії, царя Юдейського.

9Після сього послав Сеннахирим, царь Ассирийський, своїх слуг у Ерусалим, — сам він стояв проти Лахиса, і вся сила його з ним, — до Езекії, царя Юдейського, й до всїх Юдеїв, що в Ерусалимі, сказати:

10Так говорить Сеннахирим, царь Ассирийський: На що ви покладаєте надїю й седите в твердинї в Ерусалимі?

11Чи не зводить вас Езекія, щоб заморити вас на смерть голодом та спрагою, говорячи: Господь, Бог наш, спасе нас від руки царя Ассирийського?

12Чи ж не сей то Езекія опустошив висоти його й жертовники його, та й сказав Юдеї та Ерусалимові: Перед одним жертовником покланяйтесь і палїть на йому кадило?

13Хиба ж ви не знаєте того, що зробив я й батьки мої з усїма народами країв? Чи змогли ж боги народів тих земель спасти свій край від руки моєї?

14Котрий з усїх богів в народів, вигублених батьками моїми, зміг урятувати свій народ від руки моєї? Як же зможе ваш Бог спасти вас від руки моєї?

15І тепер нехай не ошукує вас Езекія й не відхиляє вас на такий спосіб; не йміть йому віри. Коли нї один бог нї в одного народу й царства не мав сили спасти свій народ від моєї руки та від руки батьків моїх, то й ваш Бог не спасе вас від руки моєї.

16І багато ще говорили слуги його проти Господа Бога та проти Езекії, слуги його.

17І листи писав він, а в них зневажав Господа, Бога Ізрайлевого й говорив проти його такі слова: Як боги народів земних не спасли своїх народів від моєї руки, так і Бог Езекіїн не врятує свого народу від руки моєї.

18І кричали вони голосним криком мовою Юдейською до народу Ерусалимського, що був на мурі, щоб настрахати його, й злякати його, та взяти місто.

19І говорили про Бога Ерусалима, неначе про богів народів землї, — виробів рук людських.

Тлумачення, в. 1–19 (російською)

. О нашествии Сеннахирима 2 Пар сообщает лишь краткие известия, всецело предполагающие известным своим читателям подробное повествование об этом предмете 4 Царств, гл. XVIII, ст. 13–19 (см. Толков. Библию т. II, с. 522–526). Однако, некоторые черты рассказа 2 Пар заключают в себе нечто новое в сравнении с рассказом 4 Цар и, очевидно, взяты свящ. писателем из бывшего под его руками летописного источника, как показывает архивно-документальный характер этих дополнительных сведений.

Поводом к нашествию Сеннахирима на Иудею и Иерусалим (ст. 1) послужил, вероятно, отказ Езекии от дани ассирийскому царю (4 Цар XVIII:7). О хронологии события см. примеч. к 4 Цар XVIII:13 — Толков. Библия т. II. Предметом завоевательных стремлений Сеннахирима были вообще «укрепленные города Иудеи», по LXX: έπί τάς πόλεις τάς τειχήρεις, т. е. окруженных стенами (ср. Лев XXV:29), в которых обычно устроились башни.

20І помолився царь Езекія й пророк Ісаїя Амосенко, і взивали до неба.

Тлумачення, в. 20 (російською)

. О молитве Езекии (ст. 20) подробнее говорится в 4 Цар (XIX:1, 14); молитва же пророка Исаии, по крайней мере, предполагается общим смыслом рассказа 4 Цар (XIX:3–8) и кн. пророка Исаии (XXXVII:3–7).

21І послав Господь ангела, і вигубив він усїх хоробрих і головного начальника, і начальників в війську царя Ассирийського. І вернувся він засоромлений в свій край; і як прийшов в дім бога свого, то його сини, що вийшли з чересел його, вбили його там мечем.

22Так спас Господь Езекію і осадників Ерусалимських від руки Сеннахирима, царя Ассирийського, і від руки всїх; і хоронив їх звідусїль.

Тлумачення, в. 21–22 (російською)

. Сн. 4 Цар XIX:35–37. См. Толков. Библию т. II. Убийцы Сеннахирима во 2 Пар (ст. 21) названы общим термином: «исшедшие из чресл его», тогда как в 4 Цар XIX:37 они определенно названы сыновьями его и указаны сами имена их. LXX, Vulg., слав. и во 2 Пар добавляют «сыновья».

23Тодї многі приносили дари Господеві в Ерусалим і дорогі речі Езекії, цареві Юдейському. І став він після сього великим в очах усїх народів.

24В той час заслаб Езекія смертельно. І помолився Господеві, і він вислухав його і показав йому чудо.

Тлумачення, в. 24 (російською)

. Здесь в кратком замечании обнято рассказанное подробно в 4 Цар XX:1–11 о болезни Езекии, чудесном исцелении и бывшем при этом небесном знамении (см. Толков. Библию т. II, с. 526–527).

25Але не подякував Езекія за послані йому добродїйства; бо згордїло серце його. І був на його гнїв Божий й на Юдею, й на Ерусалим.

26Але як впокорився Езекія, через те що згордїло було серце його, сам він і осадники Ерусалимські, то не впав на його гнїв Господнїй за часів Езекії.

27І мав Езекія багацтво й славу дуже велику, й зробив собі скарбівню на срібло й золото, й дороге каміннє, та на пахощі, і щити, й на всякий дорогоцїнний посуд,

28І комори на добутки з землї, на хлїб, вино й оливу, і стайнї про всякий скот, і загороди про череди;

29І побудував собі міста. А черед овець та товару було в його дуже много, бо Бог дав йому дуже великі маєтки.

30Він же, Езекія, загатив верхню течію води Геона й провів її на низ до західнього боку міста Давидового; й щастилось Езекії в кожному дїлї його.

31Тільки при посланцях від князїв Вавилонських, що посилали до його спитати про чудо, бувше на землї, покинув його Бог, щоб вивірити його і виявити все, що в його на серцї.

Тлумачення, в. 25–31 (російською)

. Рассказ 2 Пар здесь чрезвычайно сжат и делается понятным лишь при снесении с 4 Цар XX:12–20 (см. Толков. Библию т. II, с. 531–532). Сказанное в ст. 25–26 о тщеславии Езекии, гневе Божием на него, его смирении и помиловании Богом относится к истории посещения его послами Меродах-Валадана Вавилонского (4 Цар XX,12–13 и след., Ис XXXIX:1–2 д.). К тому же историческому событию приурочивается и речь ст. 27–29 о славе и богатствах Езекии.

О работах Езекии по усилению водоснабжения Иерусалима ст. 30, см. выше ст. 4; 4 Цар XX:20 (см. Толков. Библию II, 528); ср. Сир XLVIII:19. Из ст. 30 данной главы, как и из ст. 34 следующей XXXIII главы 2 Пар, с правом заключают, что Гион протекал на восточной (а не на западной, как думали прежние исследователи Палестины и Иерусалима) стороне Иерусалима, откуда и возникло сближение Гиона с нынешним источником Пресвятой Девы (см. Толков. Библию II, с. 446). Блаж. Феодорит отожествлял Гион с Силоамом (Quaest. in II Paral. Migne Patrol. LXXX, col. 854–856).

В ст. 31 2 Пар указывает иную причину посольства к Езекии от вавилонского царя, чем какая названа в 4 Цар XX:12 и Ис XXXIX:1 (слух о бывшей болезни Езекии и последовавшем исцелении его), именно: «спросить о знамении бывшем на земле», т. е. о совершившемся при исцелении Езекии астрономическом чуде (4 Цар XX:11; Ис XXVIII:8), или, по другому объяснению (Grotius, Philippson ), o совершившемся факте чудесного поражения войска Сеннахирима (ст. 26). Последний мотив наиболее отвечал политическим видам вавилонского царя, в то время недавно отложившегося от Ассирии, сделавшегося самостоятельным и враждебным Ассирии и, естественно, интересовавшегося поражением царя ассирийского в Иудее, с которою он желал вступить в политический союз против Ассирии (ср. Philippson . Die Israelitische Bibel. Bd. II. S. S. 680, 757). Но, в сущности, все три мотива могли объединяться в отправлении Вавилонского посольства.

32Прочі дїї Езекіїні і чесноти його списані в видїннї Ісаїї Амосенка, пророка, і в книзї царів Юдейських та Ізраїлських.

33І спочив Езекія при батьках своїх, і поховали його над гробовищем синів Давидових; і віддали йому пошану після його смертї всї Юдеї і осадники Ерусалимські. І став царем Манассія, син його, замість його.

Тлумачення, в. 32–33 (російською)

. Подробное описание царствования Езекии (как и прадеда его Озии 2 Пар XXVI:22) дано было в особом произведении пророка Исаии, откуда извлечения сохранились в его пророческой книге (Ис XXXVI–XXXIX), в 4 Царств (гл. XVIII–XX) и 2 Пар (XXIX–XXXII гл.).

Погребен был Езекия с великою честью «над гробницами сыновей Давидовых» (ст. 33), LXX: έν άναβάσει ταφων υιών Δαυίδ, сл. на выходах гробов сынов Давидовых, т. е. в верхнем ярусе погребальных ниш фамильного склепа иудейских царей династии Давида (см. Толков. Библию т. II, стр. 449).

Текст: Переклад П. Куліша та І. Пулюя, 1905. Тлумачення: «Тлумачна Біблія» за ред. О. П. Лопухіна (російською). Нумерація тлумачень у цій книзі ще звіряється із синодальною: окремі тлумачення можуть стояти біля сусіднього вірша.