2 Хронікрозділ 31

Тлумачення на розділ (російською)

1–21. Заботы Езекии о восстановлении черед священнослужения и об источниках содержания левитов и священников.

1Скінчивши все це, пійшли всї Ізрайлитяне, що там були, по містах Юдейських і порозбивали ідолів, повирубували посьвячені дерева, й спустошили висоти та жертовники по всїй Юдеї і в землї Беняминовій Ефраїмовій та Манассіїній, цїлковито. А потім повертались всї сини Ізрайлеві, кожний в свою державу, в свої міста.

Тлумачення, в. 1 (російською)

. Религиозная ревность Езекии по истреблению принадлежностей языческого культа и не только в пределах Иудейского царства (4 Цар XVIII:4), но и на территории царства Израильского (доживавшего тогда уже последние дни самостоятельного политического существования), могла находить, как было уже упомянуто, сочувственный отклик со стороны последнего израильского царя Осии. Оба царя могли с одинаковой ревностью исполнять соответствующее предписание закона (Втор VII:5).

2І постановив Езекія черги для сьвященників та левітів по віддїлах їх, кожного до його дїла, сьвященничого або левітського, при всепаленнї та при жертвах мирних, до служби, до хвалення та славлення, й коло воріт дому Господнього.

Тлумачення, в. 2 (російською)

. Распределение священников и левитов по чередам священнослужения произведено было в свое время Давидом (1 Пар XXIV:19), но при нечестивых преемниках его на иудейском престоле, оно, как и все вообще отправления культа Иеговы, не могло оставаться в неприкосновенности, особенно же при Ахазе, когда был заперт сам храм. Езекия, в целях правильного течения богослужения повседневного и праздничного, восстановил священнические и левитские череды для служения «к воротам стана Господня» (евр.: бишааре махинот Иегова, Vulg.: en portis castrorum Domini), т. е. храма (LXX: έν ταίς πύλαις (έν ταίς αύλαίς) οίκου Κυρίου).

3І відїлив царь частку з свого майна на всепалення: на всепаленнє ранїшні й вечірні, й на всепалення щосуботні та новомісячні, і на сьвята, як написано в законї Господньому.

Тлумачення, в. 3 (російською)

. Обычай доставления царями материалов для жертвоприношения храма, вероятно, вел начало от Давида. О Соломоне это прямо утверждается во 2 Пар VIII:13 равно предполагается в рассказе о посещении Соломона царицей Савской (3 Цар X,5). У пророка Иезекииля о доставлении жертвенных материалов храму говорится, как об обязанности князя (Иез XLV:16–17). После плена, за отсутствием национального царя или князя, иудейская община установила ежегодный подушный налог в 1/3 сикля на поддержание ежедневного богослужения (Неем X:32–33).

4І звелїв він народові, що жив в Ерусалимі, давати належне удержаннє сьвященникам та левітам, щоб могли пильнувати закону Господнього.

Тлумачення, в. 4 (російською)

. Обеспечивая нормальное и непрестанное совершение жертвоприношений (ст. 3), Езекия заботится и об обеспечении содержанием клира (ср. Неем XIII:10), в согласии с требованиями на этот счет закона (Чис XVIII:20 и след. Толков. Библия I).

5Як сей приказ оповіщено, то сини Ізрайлеві назносили силу первоплодів збіжжя, вина, й оливи, й меду, та й з усього, що родить земля, понаносили дуже багато десятин.

6І Ізрайлитяне та Юдеї, що жили в містах Юдейських, приставили так само десятини з товару та овець, та десятини з пожертвування, присьвяченого Господеві, Богові їх; і понаскладувала купи-купи.

7Третього місяця почали складати купи, а сьомого місяця скінчили.

8І прийшли Езекія та дуки, і побачили купи, та й дякували Господеві й його народові, Ізраїлеві.

9І спитав Езекія сьвященників та левітів про ті купи.

Тлумачення, в. 5–9 (російською)

. В числе обильных теократических приношений народа, с великою готовностью отозвавшегося на призыв царя, называется мед — вероятно, фруктовый, — запрещенный в законе (Лев II:11) лишь в качестве материала для жертвы, но не как своего рода теократическая подать (Толков. Библия I, с. 187). Сбор приношений начался в третьем месяце — после плена называвшемся сиван (Есф VIII:9), — около праздника Пятидесятницы — праздника жатвы (Исх XXIII:16), и продолжался до седьмого месяца — тисри, когда между прочим, праздновался праздник Кущей, праздник собирания плодов (Исх XXIII:16, см. Толков. Библию I, с. 213–215).

10І відповів йому Азарія, первосьвященник, з дому Садокового, й сказав: Від того часу, як почали носити приноси в дом Господнїй, їли ми до схочу, і багато зісталось; бо Господь благословив народ свій. І з того, що зісталось, набралось оце множество.

11І звелїв Езекія приладити кімнати, що при домі Господньому. І приладили.

Тлумачення, в. 10–11 (російською)

. «Из дома Садокова…» (ст. 10) — известного из начальной истории Соломона (3 Цар I–II гл.) первосвященника Садока, из линии Елеазара, сына Ааронова (1 Пар XXIV:3).

Соломоном были построены при храме многочисленные боковые пристройки, в которых помещались разные кладовые (3 Цар VI:5–6; Толков. Библия II). Ко времени Езекии некоторые из них могли обветшать или вовсе быть разрушены, и Езекия должен был построить новые помещения для обильных приношений от народа в пользу клира.

12І попереносили туди приноси, й десятини, й присьвяти з усією вірністю. І був за начальника при їх Хонанїя, левіт, та Симей, брат його, за другого.

13А Ехіїл і Азарія, і Нахат, і Асаїл, і Еримот, і Йозавад, і Елїел, і Ісмахія, й Махат, і Бенанїя були доглядниками під рукою Хонанїї та Симея, брата його, по приказу царя Езекії та Азарії, начальника при домі Божому.

Тлумачення, в. 12–13 (російською)

. О подобном же собирании теократических приношений в кладовые храма читаем в книге Неемии (IX:35–40) о времени послепленном.

«Начальник при доме Божием» (ст. 13, см. 1 Пар IX:11) — первосвященник (Vulg.: pontifex domus Dei) или же специальное должностное лицо, заведовавшее приемом и распределением приношений.

14Коре, син Імнин, левіт, дверник на східньому боцї, був при доброхітнїх приносах Богові, до видавання принесеного Господеві й важнїйших посьвятів.

15А під його рукою Еден і Минїямин, і Ешуа, й Шемаїя, і Амарія та Шеханїя в містах сьвященничих, щоб вірно роздавати братам своїм частї, як більшому, так і малому,

16А окрім їх спису, усїм мужого полу від трьох років і більше, — усїм, що ходили до дому Господнього задля щоденного дїла, задля служби їх, по урядах їх і по віддїлах їх,

17І записаним в списї сьвященникам, по їх поколїннях, і левітам від двайцяти років і більше, по їх урядах, по їх віддїлах,

Тлумачення, в. 17 (російською)

. Начальный возраст левитской службы здесь и в 1 Пар XXIII:3, 24–28 определяется в 20 лет; в законодательстве же Моисеевом он доказывается то в 30 (Чис IV:3, 23, 30), то в 25 лет (Чис VIII:24). По-видимому, Давид нашел нужным призывать левитов на службу в более раннем возрасте (20-ти лет), и такая практика соблюдалась впоследствии — не только при Езекии, но и после плена (1 Езд III:8). Впрочем, самостоятельное ответственное служение левитов при храме могло начинаться согласно с предписанием Моисея, не ранее 30 лет, до этого же возраста они могли служить лишь в качестве помощников старших левитов (см. Толков. Библию, т. I, с. 231)

18І записаним в списї з усїма їх малолїтками, з їх жінками, з їх синами й з їх дочками, — усьому товариству; бо вони з усією вірністю присьвятили себе на сьвяту службу.

19І з синів Ааронових, сьвященників, по оселях навкруги їх міст, були на кожне місто настановлені мужі названі по іменнях, щоб роздавати частї всїм мужого полу у сьвященників і всїм записаним в спис у левітів.

Тлумачення, в. 18–19 (російською)

. Все заботы Езекии в отношении теократических приношений были направлены к тому, чтобы они распределяемы были между священниками и левитами по принадлежности «со всею верностью» — в предупреждение возможных обид и обманов низших членов клира высшими. В последующей истории такие прискорбные явления иногда бывали. Так, при прокураторе Феликсе (см. Деян. XXIII–XXIV гл.), рассказывает И. Флавий, «первосвященники настолько потеряли всякий стыд и дошли до такой дерзости, что решались отправлять слуг своих к гумнам, чтобы забирать там десятину, предназначавшуюся для простых священнослужителей. Таким образом случилось, что несколько бедных священников умерло от голода» (Древн. XX, 8).

Весь раздел о введенных Езекией чередах священнических и левитских и источниках их содержания, отличающейся пунктуально точными деталями и содержащий в себе целый ряд имен (ст. 12–15) имеет все признаки документальности и исторической достоверности.

20От що зробив Езекія по всїй Юдеї, — і робив він добре і правдиве й справедливе перед лицем Господа, Бога свого.

21А во всїм, що він починав задля служби домові Божому та задля держання закону й заповідей, маючи думку про Бога свого, дїяв він із щирого серця свого, і йому велося.

Тлумачення, в. 20–21 (російською)

. Здесь — высшая похвала всей теократическо-богослужебной деятельности Езекии, по существу тожественная с данною в 4 Цар XVIII:3, 5.

Текст: Переклад П. Куліша та І. Пулюя, 1905. Тлумачення: «Тлумачна Біблія» за ред. О. П. Лопухіна (російською). Нумерація тлумачень у цій книзі ще звіряється із синодальною: окремі тлумачення можуть стояти біля сусіднього вірша.