2 Царіврозділ 12

Тлумачення на розділ (російською)

1-17. Благочестивое направление первой части 40-летнего царствования Иоаса. 17-18. Нашествие на Иерусалим Азаила сирийского. 19-22. Смерть Иоаса.

1У сьомому роцї Егуєвому настав Йоас царем, а царював у Ерусалимі сорок год. Матїр же його звали Зибія, з Берсабиї.

2І чинив Йоас що було Господеві до вподоби по всї днї свої, покіль навчав його сьвященник Йодай;

3Тільки висот не позносив; люд жертував і кадив іще по висотах.

4І промовив Йоас до сьвященників: Усї гроші, що приносять яко посьвятний дар у храм Господень, гроші від приходячих, гроші за кожну душу по цїнуванню, й ті гроші, що хто з своєї охоти приносить у храм Господень,

5Нехай беруть сьвященники до себе, кожен по своїй черзї, й нехай ними поновляють що в храму попсувалось, усюди, де треба понови.

Тлумачення, в. 1–5 (російською)

. (евр. 1-6). Общие указания о 40-летнем царствовании Иоаса: относительная верность его Иегове не достигала желаемой высоты и чистоты культа, так как, подобно, напр., Асе (3 Цар XV:14) Иоас не решался отменить служение Богу на высотах. Но и это относительное благочестие его продолжалось лишь, пока жив был и руководил Иоаса первосвященник Иодай (ст. 2, евр. 3). После же смерти Иодая Иоас всецело поддался влиянию языческой партии при дворе, допустил введение в Иудейском царстве прежнего идолослужения и был виновником мученической смерти Захарии, сына Иодая, в самом дворе храма (2 Пар XXIV:17-22). Но первые шаги его правления направлены были к благоустроению церковной жизни, пришедшей в упадок в предшествующие царствования. Так, в видах поддержания благолепия храма, ограбленного Гофолией (2 Пар XXIV:7), Иоас узаконил, чтобы священники все поступающие в храм денежные приношения употребляли на ремонт храма, именно: 1) подушный оклад от всякого еврея, достигшего 20 лет и поступающего в исчисление (Исх XXX:13); 2) выкупные деньги от лиц, посвященных святилищу, вместо действительной их службы при храме (Исх XXVII:2 и сл. ), равно и выкуп за первородных животных, принадлежащих Иегове; 3) жертвы усердия народа храму (Исх XXV:2; XXXV:5, 21; ср. блаж. Феодорит, вопр. 40). Вместе с тем царь потребовал от священников и левитов немедленно устроить для указанной цели всенародный сбор и для этого обойти все города иудейские (2 Пар XXIV:5).

6У двайцять третьому ж роцї царя Йоаса сьвященники нїчого ще не поправили, що в храму попсувалось.

7І покликав царь Йоас первосьвященника Йодая з иншими сьвященниками, та й промовив до них: Чом же ви нїчого не поправили, що попсувалось у храму? Оце ж не беріте вже нїяких грошей до себе по черзї, а віддавайте на те, що в храму попсувалось.

8І пристали сьвященники на те, щоб не брати від люду нїяких грошей на поправу того, що в храму попсувалось.

9І взяв первосьвященник Йодай скриньку, й зробив отвір в накривцї, та й поставив її коло жертівника праворуч, де входили в дом Господень, і вкидали туди сьвященники, що стояли на сторожі в дверях, всї гроші, що приношено в храм Господень.

10Скоро ж постерегали, що в скринцї було багацько грошей, приходив тодї писарь царський та первосьвященник і висипали та й перелїчували срібло, найдене в храму Господньому.

11І передавали злїчені гроші в руки наставникам над роботою коло дому Господнього, а ті давали їх теслям та будовничим, що порались коло храму Господнього;

12Та мурарям та каменолупам, як і на закуп дерева й тесаного каменя, щоб поправляти ушкоду в храму Господньому, й на все потрібне до поправки храму.

13Однакож не справляно за гроші, що приносили до храму Господнього, срібних коновок, ножів, поливальнїх чаш, труб і всякого иншого золотого чи срібного посуду до дому Господнього,

14А давано їх робітникам, щоб вони поправляли храм Господень.

15З людьми ж, що їм видавали гроші на плату робочим, не рахувались, бо ті поводились чесно.

16Гроші ж на жертви за переступ і гроші на жертви за гріх не вносилось у храм, бо вони належали сьвященникам.

Тлумачення, в. 6–16 (російською)

. (евр. 7-17; ср. 2 Пар XXIV:6-14). Но ни священники (ст. 6), ни левиты (2 Пар XXIV:5) не показали особенного рвения и точности в исполнении царского приказания, и царь должен был, совместно с первосвященником Иодаем, решиться ввести иной порядок сборов на предполагаемый ремонт храма, именно: устроить во дворе храма особую кружку (евр. apoн, LXX: κινωτον, Vulg. : gazophylacium, ст. 9, евр. 10) для сбора всех пожертвований на реставрацию храма (в ст. 7 евр. бедек, "повреждения", у LXX: τυ βεδεκ, слав. ведек) со строгой отчетностью о собираемых суммах (ст. 10, евр. 11) и аккуратной передачей собранного на покупку деревянных и каменных материалов и на уплату работникам (12, 14). Подобная кружка после была поставлена и вне храма (2 Пар XXIV:8; ср. Лк XXI:1-4). Кроме общих поправок в храме, сделаны были новые принадлежности храмовой утвари (ст. 13 ср. 2 Пар XXIV:14), сн. 3 Цар XII:50. Только деньги, поступавшие в храм при жертвах греха и вины (Чис V:8; Лев V:16), составляли неотъемлемую собственность священников (ст. 16, евр. 17).

17Тодї наступив Азаїл, царь Сирийський, й пійшов войною на Гет і звоював його. Як же показував Азаїл вид, що хоче йти на Ерусалим,

18Узяв Йоас, царь Юдейський, всї посьвятні дари, що посьвятили (Господеві) предки його, Йосафат, Йорам і Охозія, царі Юдейські, й свої власні посьвятні дари, та все золото, що було в скарбівнях храму Господнього й в царській палатї, та й послав усе Азаїлові, цареві Сирийському. І занехав він поход на Ерусалим.

Тлумачення, в. 17–18 (російською)

. (Евр. 18-19). Нашествие Азаила сирийского (ср. VIII:12) на Иудею и Геф (ср. 3 Цар II:39), вероятно одновременное с нашествием его на Израильское царство при Ииуе (X:32) или при Иоахазе (XIII:3), было наказанием Божиим Иоасу за неверность Иегове после смерти Иодая и за убийство Захарии (2 Пар XXIV:23-24 сн. 17-22). Только тяжкой контрибуцией Азаилу, заимствованной Иоасом, по примеру Асы (3 Цар XV:18), из сокровищниц храма и царского дворца, Иоас спас Иерусалим, потерпев, однако, ранее несколько поражений и опустошения страны от сирийских войск (2 Пар XXIV:23-24).

19Инше про Йоаса і про все, що він чинив, прописано в книзї лїтописній царів Юдейських.

20І встали слуги його, й зложили змову та й убили Йоаса в домі Милли, на дорозї до Селла.

21А вбили його слуги його: Йозахар Симеотенко та Егозабад Сомеренко, й він умер, і поховано його побіч батьків його в Давидовому городї. Амазія ж, син його, став царем намість його.

Тлумачення, в. 20–21 (російською)

. Иоас после сирийского нашествия, вероятно, раненый, впал в тяжкую болезнь (2 Пар XXIV:25), а вскоре на жизнь его сделан был заговор партии, мстившей ему за кровь сынов Иодая, и он убит в Милло (ср. 3 Цар IX:15) на пути к неизвестной местности Силла (у 70-ти: Σελα, Vulg. : Sella, слав. : Саала, ср. Onomast. 850). Он был лишен чести погребения с царями, тогда как благочестивый и оказавший много услуг государству иудейскому первосвященник Иодай был погребен в царских гробницах (2 Пар XXIV:25, 16).

Текст: Переклад П. Куліша та І. Пулюя, 1905. Тлумачення: «Тлумачна Біблія» за ред. О. П. Лопухіна (російською). Нумерація тлумачень у цій книзі ще звіряється із синодальною: окремі тлумачення можуть стояти біля сусіднього вірша.