Суддірозділ 21

Тлумачення на розділ (російською)

1. Клятва израильтян в Массифе. 2-7. Сожаление народа относительно возможной гибели колена Вениаминова. 8-14. Истребление жителей Иависа галаадского и представление оставшихся в живых девиц спасшимся вениаминитянам. 15-24. Похищение девиц силомских для предоставления их в жены вениаминитянам. 25. Общая характеристика времени Судей израильских.

1І заприсягли Ізрайлитяне в Массифі: Нїхто з нас не оддасть дочки за Бенямія.

2І скупивсь люд до дому Божого в Сило, і сидїли там до вечора перед Богом, і голосили промовляючи:

3Про що воно, Господи, Боже Ізрайлїв, так ув Ізраїлї сталось, що вже нема цїлого одного поколїння?

4Назавтра ж рано вранцї построїв там люд жертівника і принїс усепаленнє і мирну жертву.

5І питали сини Ізрайлеві: Хто з усїх поколїнь Ізрайлевих не був в походї з військом Господнїм? Бо присягнено було великою присягою, того, хто не прийде в Массифу перед Господа, скарати смертю.

6І жаль стало Ізрайлитянам братів своїх Беняминїїв і говорили: Тепер вирвано цїле одно поколїннє з Ізраїля!

7Як нам обмислити про жінки для тих, що зостались, коли ми заклялись Господом, що нїхто з нас не оддавати ме за них дочки?

Тлумачення, в. 1–7 (російською)

. Под влиянием сильного гнева против вениаминитян израильтяне остальных 11-ти колен, до начала войны с ними, в Массифе дали клятву не выдавать за них в замужество своих дочерей. Вследствие исполнения этой клятвы израильтянами, колену Вениаминову, ввиду того, что израильтяне не могли жениться на хананеянках (Исх XXXIV:16; Втор VII:3), угрожало полное искоренение. Сознавая это, израильтяне сожалели о таком печальном будущем одного из славных колен всего народа Израилева (Быт XLIX:27; Втор XXXIII:12) и, собравшись в г. Вефиле, где тогда находился ковчег Завета, совершили по поводу сего жертвы Господу и в то же время спрашивали о тех израильтянах, которые не явились в собрание общества Израилева в Массифе и таким образом были как бы свободны от данной обществом клятвы.

8І питали: Чи нема кого з поколїнь Ізрайлевих, що не прийшов був сюди перед Господа в Массифу? Тодї виявилось, що з Явиса Галаадського нїхто не прибув був до громади військової в табір.

9І зроблено перегляд між людом, і дознались, що з осадників Явиських у Галаадї не прибув нїхто.

10І послала туди громада дванайцять тисяч найхоробріщих мужів, і дано їм наказ: Ійдить і повбивайте осадників Явиських у Галаадї мечем, жіноцтво й дїтвору;

11А при тому ось як зʼорудуйте: на кожного мужчину і на всїх жінок, що взнали чоловіче ложе, роспростріте проклін, дївок же зоставте живими. Вони так і вчинили.

12І знайшли між осадниками Явиса в Галаадї чотириста дївуючих женщин, що ще мужого ложа не взнали; їх привели вони в табір у Силомі, що в Канаан-землї стоїть.

13Тодї послала вся громада, щоб перемовитись із Беняминїями, що були під Риммон скелею, та й обіцяно їм безпеку.

14От і прийшли Беняминїї, і передано їм жінок, скілько їх зісталось живими з жіноцтва в Явисї в Галаадї. Однакже сих не стало на всїх.

Тлумачення, в. 8–14 (російською)

. После того как произведенное исследование, что в собрание общества Израилева в Массифе не явился никто из жителей Иависа галаадского, лежавшего по левую сторону Иордана, где ныне Вади Иабис, впадающий в Иордан ниже Скифополя, общество израилево отправило отряд воинов для поголовного истребления жителей Иависа, за исключением девиц, не познавших мужского ложа. Оставшиеся таким образом в живых 400 девиц были отданы в жены спасшимся в количестве 600 вениаминитян.

15І жалкував люд Ізраїльський вельми, що загине одно поколїннє в Ізраїлї.

16І казали громадські мужі: Як нам обмислити жінками тих, що позостались? Бо й жіноцтво в Беняминї викоренено.

17І говорено: Наслїдня держава нехай остане уцїлівшим синам Бенямина, щоб не перевелось одно поколїннє в Ізраїлї;

18Але ж і нам не можна дочок наших за них оддавати; бо сини Ізрайлеві поклялись ось як: Проклят, хто оддасть за Беняминїя дочку!

19Тодї промовили: Що року буває сьвято Господнє в Силомі — а він стоїть на півночі від Бетеля, на востоцї від шляху, що йде з Бетеля в Сихему, а на полуднї від Лебони —

20Та й навчили Бенямінїїв, кажучи: Йдїть та засядьтесь у виноградниках,

21І як побачите, що дївчата виходять із Силому на танець і хороводи, то ви повискакуйте з виноградників та й хапайте кожен Силомську дївчину собі за жінку, та й ідїть додому в землю Беняминову.

22Якже прийдуть їх батьки чи брати перед нами жалуватись, ми відкажемо їм: Вибачайте, бо ми не взяли про кожного з них жінки на війнї, а ви б їм не дали: ваша й вина.

23Беняминїї так і зробили, та й здобули собі скільки було треба жінок між таньцючими, що їх похапали. Тодї вернулись у свою державу, будували міста та й осїдались там.

24Ізрайлитяне ж розійшлись тодї кожен у своє поколїннє та й вернувсь кожен у свою державу.

Тлумачення, в. 15–24 (російською)

. Для предоставления жен остальным 200 вениаминитянам им было дозволено старейшинами общества совершить похищение девиц израильских во время праздника кущей, когда девицы будут водить хороводы близ Силома (ныне Сейлунь), у дороги, ведущей из Вефиля в Сихем (Наплус) и с юга - по направлению к Левону (ныне Эль-Левон, близ Сейлуна). С фактом похищения вениаминитянами себе жен имеет сходство факт подобного же похищения римлянами себе в жены сабинянок. После приобретения жен оставшиеся вениаминитяне вновь обзавелись семьями, соорудили города и стали жить в них. Таким образом, колено Вениаминово вновь приобрело возможность своего продолжения в роде.

25Того часу не було царя в Ізраїлї; кожен чинив, що йому здавалось добрим.

Тлумачення, в. 25 (російською)

. В заключение книги Судей писатель вновь делает замечание о бывшем тогда безначалии в народе (ср. Суд XVII:6; XVIII:1; XIX:1), печальным последствием чего были, между прочим, описанные им в конце книги факты - культ Михи (данитян) и история гивитян (гл. XVII-XXI).

Профессор С-Петербургской Духовной Академии, доктор богословия И. Г. Троицкий

Текст: Переклад П. Куліша та І. Пулюя, 1905. Тлумачення: «Тлумачна Біблія» за ред. О. П. Лопухіна (російською).