Від Лукирозділ 8
Не вдалося завантажити тексти для порівняння. Перевірте з’єднання й спробуйте ще раз.
Тлумачення на розділ (російською)
1І сталось опісля, проходив Він городи й села, проповідуючи й благовіствуючи царство Боже; а дванайцять з ним,
2і деякі жінки, що були сцїлені од духів лихих і недуг: Мария, на прізвище Магдалина, що з неї сїм бісів вийшло,
3і Йоанна, жінка Хузана, Іродового приставника, й Сусанна, й инших багато, що послугували Йому з добра свого.
Тлумачення, в. 1–3 (російською)
Один ев. Лука делает замечание о женщинах, которые, во время проповеднических путешествий Христа с 12-ю апостолами, служили Ему своим имением. - Мария Магдалина - см. XXVII, 56. - Из которой вышли семь бесов. Это выражение обозначает чрезвычайную силу одержимости бесами: семь - на языке Св. Писания есть символ полноты (ср. Мф ХII, 45). По И. Вейса, здесь указывается на то, что Мария семь раз в течение своей жизни подвергалась возвращению бесноватости. Что касается довольно распространенного рационалистического взгляда, будто бы Мария была просто крайне распущенная в нравственном отношении женщина, что и обозначил будто бы евангелист замечанием своим, то против такого понимания говорит употребленный и о Марии термин "исцеленная" (τεθεραπευμεναι), который означает чудесное исцеление от действительной, а не мнимой болезни беснования. - Домоправителя Ирода, т. е., по нашему, гофмейстера при дворе Ирода (вероятно, Антипы). Должность эта была видная (ср. Мф XX, 8). - Жены эти служили Христу до самой Его смерти на кресте (см. Лк ХXIV, 10). - Сусанна - личность неизвестная.
4Як же зійшлось багато народу та з усяких городів поприходили до Него, промовив приповістю:
5Вийшов сїяч сїяти насїннє своє; і, як він сїяв, инше впало край шляху; й попритоптувано його, й птаство небесне пожерло його.
6А инше впало на камінь; і посходивши, посохло, бо не мало вогкости.
7А инше впало між тернину; й розвившись тернина з ним, поглушила його.
8А инше впало на землю добру, й, зійшовши, дало овощ у сотеро. Се промовивши, покликнув: Хто має уші слухати, нехай слухає.
Тлумачення, в. 4–8 (російською)
Притчу о сеятеле ев. Лука излагает сходно с Матфеем (XIII, 3-9) и Марком (IV, 1-9), но с некоторыми сокращениями.
9Питали ж Його ученики Його, кажучи: Що се за приповість оця?
10Він же рече: Вам дано знати тайни царства Божого, другим же в приповістях, щоб дивлячись не бачили, й слухаючи не розуміли.
11Єсть же ся приповість: Насїннє, се слово Боже.
12Ті, що край шляху, се, що слухають; опісля ж приходить диявол, та й забирає слово з серця їх, щоб віруючи не спасли ся.
13Що ж на каменї, се, що, вислухавши, з радістю приймають слово, та сї кореня не мають; до часу вірують, а під час спокуси відпадають.
14Що ж між тернину впало, се, ті, що вислухавши, відходять, і журбою, та багацтвом, та роскошами життя поглушені, не дають овощу.
15Що ж у добрій землї, се ті, що, вислухавши слово, в серцї щирому й доброму держять, і дають овощ у терпінню.
16Нїхто ж, засьвітивши сьвічку, не покрива її посудиною, або під ліжко її ставить; тільки ж на сьвічнику ставлять, щоб входячі бачили сьвітло.
17Нема бо нїчого тайного, що не виявить ся, і нїчого втаєного, що не взнаєть ся і на яв не вийде.
18Вважайте оце, як слухаєте: хто бо має, дасть ся тому; а хто не має, і що, здаєть ся, має, візьметь ся від него.
Тлумачення, в. 9–18 (російською)
Объяснение притчи см. Мф (XIII, 10-17) и Мк (IV, 10-25). Ев. Лука здесь более всего следует Марку. - Ученики - двенадцать апостолов (ср. 1-й ст.). - Так что (ст. 10) - правильнее: чтобы (ϊνα) см. Мк IV, 12. - Но отходя (ст. 14-й). Правильнее было бы перевести: "ходя" или живя (по-гречески здесь стоит гл. πορευειν). Слова же: "заботами, богатством, и наслаждениями житейскими" представляют собою определение к слову "ходя" или обозначение мотивом "хождения". Люди, следоват., слушают слово, но в своей деятельности водятся другими факторами - заботами и т. д. и через это подавляются как семена, растущие между тернами, и не достигают до зрелости. - В добром и чистом сердце (ст. 15-й), т. е. в нравственно прекрасном и добром (καλη και αγαθη) сердце, а таким сердце делается благодаря очищающему действию слышанного слова (Ин XV, 3). - В терпении, т. е. постоянно держась слова. Это противоположение "отпадению", указанному в 13-м стихе. - Отнимется и то, что он думает иметь (18 ст.). Ев. Лука здесь более точен, чем Матфей и Марк: он говорит, что некоторые люди только воображают, что достигли известных успехов в нравственном усовершенствовании, а на самом деле они ничего не приобрели. И вот, скоро у таких людей отнимается также и эта утеха - пред ними раскрыто будет все их нравственное ничтожество…
19Прийшла ж тодї до Него мати й брати Його, та й не могли зійтись із Ним за народом.
20І сповістили Його, кажучи: Мати Твоя та брати Твої стоять надворі: хочуть Тебе бачити.
21Він же, озвавшись, рече до них: Мати моя та брати мої ті, хто слово Боже слухає і чинить його.
Тлумачення, в. 19–21 (російською)
О приходе к Христу Пресв. Марии и братьев его ев. Лука сообщает согласно с Марком (Мк III, 31-35; ср. Мф XII, 46-50).
22Стало ся ж одного дня, увійшов Він у човен, і ученики Його; й рече до них: Попливемо на той бік озера. І відчалили.
23Як же плили, заснув Він; і найшла буря вітряна на озеро, й заливало їх, і були вони в опасностї.
24Приступивши ж розбудили Його, кажучи: Наставниче, наставниче, погибаємо! Він же вставши, погрозив вітрові та буянню води; й зʼпинились, і настала тишина.
25Рече ж їм: Де ж віра ваша? Вони ж полякані дивувались, кажучи один до одного: Хто ж оце сей, що й вітрам повелїває, і водї, і слухають Його?
26І переплили в землю Гадаринську, що по тім боцї Галилеї.
27Як же вийшов Він на землю, зустрів Його один чоловік з города, що мав біса з давнього часу, й одежі не вдягав, і в хатї не пробував, тільки по гробах.
28Побачивши ж Ісуса і закричавши, припав до Него, й голосом великим промовив: Що менї і Тобі, Ісусе, Сину Бога Вишнього? благаю Тебе, щоб мене не мучив.
29Повелїв бо духові нечистому вийти з чоловіка: почасту бо схоплював його; й заковувано його в залїза та пута, й стережено; й, розбиваючи окови, бував гнаний од біса в пустиню.
30Питав же його Ісус, глаголючи: Яке тобі імя? Він же каже: Легион; бо бісів багато ввійшло в него.
31І благали Його, щоб Він не велїв їм ійти в безодню.
32Був же там великий гурт свиней, що пас ся на горі; і благали Його, щоб дозволив їм в них увійти. І дозволив їм.
33Вийшовши ж біси з чоловіка, увійшли в свинї; і кинув ся гурт із кручі в озеро, та й потонув.
34Побачивши ж пастухи, що сталось, повтїкали, й, пійшовши, сповістили по городах і по селах.
35Повиходили ж дивитись, що сталось, і прийшли до Ісуса, й знайшли сидячого чоловіка, що з него біси вийшли, одягненого й при розумі, в ногах у Ісуса, й злякались.
36Сповістили ж їх і ті, що бачили, як спас ся біснуватий.
37І благав Його ввесь народ околицї Гадаринської вийти від них, бо страх великий обняв їх; Він же, ввійшовши в човен, вернув ся.
38Благав же Його чоловік, з котрого вийшли біси, щоб бути з Ним; відпустив же його Ісус, глаголючи:
39Вернись до дому твого та розкажи, скільки зробив тобі Господь. І пійшов він по всьому городу, проповідуючи, скільки зробив йому Ісус.
Тлумачення, в. 22–39 (російською)
О переправе Христа с учениками на восточный берег Генисаретского моря и исцеление бесноватого ев. Лука сообщает согласно с ев. Марком (IV, 35 - V, 20; ср. Мф VIII, 23-27). При этом, впрочем, он делает некоторые изменения в частностях - смягчает, напр., в 25-м стихе обращение Господа к апостолам (где вера ваша? По Марку: что вы так боязливы? как у вас нет веры? ст. 40-й гл. IV-й) и в ст. 28-м заменяет выражение "заклинаю Тебя Богом" выражением "умоляю Тебя". Далее он прибавляет, что бесноватый был одержим бесами уже с давнего времени и в одежду не одевался (ст. 27), что демоны просили Господа не прогонять их в бездну, т. е. в преисподнюю (ст. 31; ср. Рим X, 7; Откр IX, 1 и сл.). Бесноватый, по своем исцелении, проповедует о происшедшем с ним только по городу своему (ст. 39. По Марку: в десятиградии V, 20).
40Стало ся ж, як вернувсь Ісус, прийняв Його народ: всї бо дожидали Його.
41І ось прийшов чоловік, котрому ймя Яір (а сей був старшиною над школою), і, припавши до ніг Ісусові, благав Його, щоб увійшов у господу його.
42Бо дочка єдина була в него лїт дванайцяти, і та вмирала. Як же йшов Він, народ тиснув ся до Него;
43і одна жінка, бувши в кровотічі років дванайцять, котра, на лїкарів витративши ввесь прожиток, не могла нї від кого вигоїтись,
44і, приступивши ззаду, приторкнулась до краю одежі Його, й зараз перестала кровотіч її.
45І рече Ісус: Хто приторкнув ся до мене? Як же всї відпирались, сказав Петр і ті, що з Ним: Наставниче, народ товпить ся та тиснеть ся до Тебе, а Ти кажеш: Хто приторкнувсь до мене?
46Ісус же рече: Приторкнув ся до мене хтось; я бо чув, що сила вийшла з мене.
47Бачивши ж жінка, що не втаїть ся, трясучись приступила й, припавши перед Ним, з якої причини приторкнулась до Него, сповістила Його перед усїм народом, і як одужала зараз.
48Він же рече їй: Бодрись, дочко: віра твоя спасла тебе; йди з упокоєм.
49Ще Він промовляв, приходить один від шкільного старшини, кажучи Йому: Вмерла дочка твоя; не труди учителя.
50Ісус же, почувши, озвав ся до него, глаголючи: Не бій ся; тільки віруй, то й спасеть ся.
51Увійшовши ж у господу, не пустив увійти нїкого, тільки Петра, та Якова, та Йоана, та батька дитини й матїр.
52Плакали ж усї й голосили по нїй; Він же рече: Не плачте; не вмерла, а спить.
53І сьміялись вони з Него, знаючи, що вмерла.
54Він же, випровадивши надвір усїх, і взявши за руку її, покликнув, глаголючи: Дївчинко, встань.
55І вернув ся дух її, і встала зараз; і звелїв їй дати їсти.
56І дивувались родителї її; Він же заповів їм нїкому не казати, що сталось.
Тлумачення, в. 40–56 (російською)
О воскрешении дочери Иаира и исцелении кровоточивой женщины ев. Лука говорит вполне согласно с Марком (Мк V, 21-43; ср. Мф IX, 18-26). Ев. Лука, впрочем, прибавляет, что дочь у Иаира была только одна (ст. 42), что на вопрос Христа ответил, - конечно, от лица учеников - Петр и что ответ этот не был несколько непочтительным, каким представляется ответ учеников у Марка (V, 31), так как "все отрицались" (ст. 45). По ев. Марку, женщина трепетала оттого, что чувствовала происшедшую с нею перемену (V, 53), а по ев. Луке потому, что она поняла, что поступок ее стал известен Чудотворцу. - Петра, и Иоанна, и Иакова (ст. 51). Ев. Лука из двух сынов Зеведеевых на первое место ставит Иоанна, как лицо более известное, а ев. Марк - Иакова (V, 37). - Рыдали о ней - точнее: ударяли себя в грудь в знак печали о ней (ст. 52 εκοπτοντο αυτην). - И возвратился дух ее (ст. 55) - это прибавление ев. Луки, из которого можно видеть, что Христос оживил действительно скончавшуюся, из которой душа ее уже удалилась.
Текст: Переклад П. Куліша та І. Пулюя, 1905. Тлумачення: «Тлумачна Біблія» за ред. О. П. Лопухіна (російською).
Служащие Христу жены (1-3). Притча о сеятеле (4-8). Толкование притчи (9-18). Истинные родственники Христа (19-21). Удаление Христа с учениками на восточный берег Генисаретского моря (22-39). Исцеление кровоточивой и воскрешение дочери Иаира (40-56).