БІБЛІЯБайкальське видання
UK
Налаштування

Числарозділ 21

Тлумачення на розділ (російською)

Битва израильтян с ханаанским царем Арада. — Ропот народа. — Необыкновенное обилие ядовитых змей. — Медный змей. — Движение к пределам аморрейского царя Сигона. — Посольство к последнему с просьбой беспрепятственного пропуска. — Отказ. — Занятие Аморрейского царства. — Занятие Васана.

1І прочув Канаанїй, царь Арадський, котрого осада була на полуднї, що йде Ізраїль шляхом до Атарима, і став битись з Ізраїльом і позаймав деяких із між їх у полонь.

Тлумачення, в. 1 (російською)

Маленькое царство Арада было расположено на юге Ханаана. Урочище, известное в настоящее время под именем «Тель-Арад», быть может, указывает на то место, где некогда существовал Арад.

2І зробив обітницю Ізраїль перед Господом кажучи: Коли справдї віддаси люд сей в руки мої, так понищу городи їх до нащаду.

3І почув Господь голос Ізраїля, і віддав Канаанїїв в руки його; і він знищив їх і городи їх. І назвали врочище те Горма.

Тлумачення, в. 2–3 (російською)

Древнюю Хорму (или Цефаф, см. Суд I:17) отождествляют с урочищем Ракхма, лежащим невдали от ущелья, ведущего из Вади-ель-Араба на возвышенность юго-восточной окраины Ханаана.

4І рушили дальше від Ор-гори шляхом до Червоного моря, щоб обминути Едом землю. І впав дух у людей в дорозї.

Тлумачення, в. 4 (російською)

«Путем Чермного моря» — «путем равнины от Елафа и Ецион-Гавера» (северная оконечность залива Акаба, Втор II:8), имея слева — Идумею, справа — Аравийскую пустыню.

5І почали люде говорити проти Бога і проти Мойсея: Нащо вивели ви нас, щоб нам повмирати в степу? Бо нема хлїба і нема води, і опротивіла нам вже тая нїкчемна пожива.

6І наслав Господь на люд гадюки сарафи, і кусали вони людей; і много люду вимерло в Ізраїлї.

7Тодї приступили люде до Мойсея та й промовили до його: Согрішили ми, бо говорили проти Господа і проти тебе; благай Господа, щоб відняв гадюк від нас. І благав Мойсей за люд, і рече Господь Мойсейові:

8Зроби собі сарафа гадюку і повісь її на тику; і станеться, що як укусить кого гадюка, і він погляне на неї, то зостанеться живим.

Тлумачення, в. 8 (російською)

«Взглянув на него» с верою исцеляющую силу всемогущего и всеблагого Господа. «Не вещию, — замечает премудрый, — зримою целяшеся, но слово Твое, Господи, исцеляющее вся. Милость Господня прихождаше и исцеляше их» (Прем XVI:10–11, 7). Преобразовательное значение медного змея ясно выражено в словах Спасителя: «Как Моисей вознес змию в пустыне, — так должно вознесену быть Сыну человеческому, дабы всякий верующий в Него не погиб, но имел жизнь вечную» (Ин III:14–15). Уясняя подробности прообраза, блаж. Феодорит замечает: «Как медный змей был изображением змиев, но не имел змеиного яда; так и Единородный Сын имел человеческое тело, но не имел греховной скверны. Как угрызаемые змиями, взирая на медного змея, получали спасение; так и уязвляемые грехом, несомненно веруя в страдание Спасителя нашего, оказываются победителями смерти, приобретая вечную жизнь» (Толк. на кн. Чис, вопр. 38).

Как непререкаемый памятник чудесного проявления милости Божией, медный змей сохранялся в народе до времени иудейского царя Езекии. Заметив склонность евреев к языческому обожанию памятника, Езекия приказал уничтожить змея (4 Цар XVIII:4).

9І зробив Мойсей гадюку мідяну, та й повісив її на тику; і сталося, що як укусила гадюка людину, і вона позирнула на мідяну гадюку, то зісталась живою.

10І рушили сини Ізрайлеві в дорогу та й отаборились в Оботї.

11І рушили дальше від Обота і стали табором в Іє-Абаримі у степу, що розкинувся перед Моабом на схід соньця.

12Звідтам рушили вони та й отаборились над потоком Серед.

13А звідтам рушили вони дальше та й отаборились по другім боцї Арнона, що в степу, а виходить із займаньщини Аморіїв. Бо Арнон границя Моабова, між Моабіями і Аморіями.

Тлумачення, в. 10–13 (російською)

Пройдя с запада на восток (быть может ущельем Вади-ель-Ифм), в обход гор Едома, израильтяне поворачивают к северу-востоку по направлению к моавитским долинам, идя, по замечанию Еспина, той самой дорогой, по которой и ныне двигаются караваны из Мекки в Дамаск.

Из 41–42 ст. ХХXIII гл. кн. Чис. видно, что ранее, чем прибыть в Овоф, израильтяне имели станы в Салмане и Пуноне.

Полагают, что Овоф есть нынешнее урочище Ель-Ахса. Маленький ручеек Вади-ель-Ахса теперь составляет границу между двумя областями — Джебал и Керак, — как в древние времена служил, быть может, границей между Едомом и Моавом.

Относительно долины Заред 14–16 ст. II гл. кн. Втор. сообщают, что в пути между означенной долиной и Аром умерли последние израильтяне из того поколения, которое обречено было на смерть в пустыне.

Поток Арнон в настоящее время называется: в верховьях — Сеиль-ес-Саиде, в низовьях — Вади-Моджеб (Властов).

14Тим то й сказано в книзї боїв Господнїх:

Тлумачення, в. 14 (російською)

«Книга браней Господних», т. е. книга, в которую записывались повествования о войнах народа Божия.

15Вагеб у Суфі і потоки Арнона; і злив потоків, що сягає до головного міста Ар, і тече по границї Моаба.

16А звідти рушили до Бейеру, се той колодязь, про котрого казав Господь Мойсейові: Збери народ, і дам їм воду.

Тлумачення, в. 16 (російською)

Колодезь Беер отождествляют с «колодцем Беер-Елим (колодезь витязей) в земле Моавитской» (Ис XV:8).

17Засьпівав тодї Ізраїль оцю пісню: У гору вода з колодязя! Сьпівайте про його! Колодязь той самі князї копали, дуки з народу, і сам законодавець жезлом пробивали.

18А із степу добирались дальше до Маттана.

19Із Маттана в Нахалієль, а з Нахалієля до Бамота;

20А з Бамота в долину, що на полях Моаба, до верховин гори Пізга, що стремить над дикою полониною.

Тлумачення, в. 20 (російською)

Фасги — название одной из высот горного хребта Аварим.

21І післав Ізраїль посли до Сигона, царя Аморійського, кажучи:

22Позволь перейти через твою землю! Не будемо звертати на поля і на виноградники, і не будемо пити води з колодязїв; шляхом царським ійти мемо, покіль перейдемо твої займища.

23Та не дозволив Сигон Ізрайлеві перейти через займаньщину свою; і зібрав Сигон увесь люд свій, та й вийшов проти Ізраїля в степ, і прийшов у Ягаз та й почав бити на Ізраїля.

24І побив його Ізраїль гострим мечем та й заняв його землю, від Арнона до Ябока, до синів Аммонових, Аммонове бо займище було потужне.

Тлумачення, в. 24 (російською)

Поток Иавок в настоящее время носит название «Зерка», т. е. «Голубой». Расстояние между Арноном и Иавоком 45 миль, или 68 верст.

25І взяв Ізраїль всї городи сї, і почав жити у всїх Аморійських городах, в Гесбонї та й у всїх приналежних містах.

26Бо Гесбон був город Сигона, царя Аморійського; а він бивсь із прежнїм царем Моабським, і взяв усю землю його до Арнона.

Тлумачення, в. 25–26 (російською)

Есевон (Heshbon) находился на возвышенном плато, на одной параллели с устьем Иордана, в 20 милях (30 вопр.) к востоку от него. Развалины его еще и теперь носят название Есбон (Властов, Свящ. лет.).

27Тим же то у пісьнї сьпівають: Ой рушаймо до Гесбона, цареві Сигону город пишний будувати, мурами твердити.

28Загорілось у Гесбонї у царя Сигона, і пожер огонь високі замки над Арноном.

29Горенько тобі, Моабе! Народе Камосів! Гинеш марно, і втїкають сини твої в ростїч; утїкають, забувають давню свою славу, дочки ж твої в Аморія у неволї гинуть.

Тлумачення, в. 29 (російською)

Хамос — языческое божество, чествовавшееся моавитянами, подобное Ваалу и Молоху.

30Зруйновали ми осади Гесбон до Дибону, від Нофи огнем спалили села до Медеби.

Тлумачення, в. 30 (російською)

Медева, ныне Мадеба (упоминается в известной надписи моавитск. царя Меши), расположена в 4 милях (6 в.) к юго-востоку от развалин Есбона (Есевона, — Властов).

31І осївсь Ізраїль у землї Аморійський.

32І післав Мойсей на провідки в город Язер, і взяли вони приналежні оселї його, і вигнав він Аморіїв, що там були.

33І повернули вони і пійшли шляхом до Базану. І вийшов Ог, царь Базанський, проти них з усїм людом своїм воювати з ними коло Едреї.

Тлумачення, в. 33 (російською)

Царство Васан простиралось от потока Иавок на север, вдоль р. Иордана, до горы Ермон (Втор III:8).

34І рече Господь до Мойсея: Не лякайся його; бо я віддав в руки твої його й увесь люд його; і чини із ними те, що вчинив із Сигоном, царем Аморійським, що жив у Гесбонї.

35І повбивали вони його і синів його і ввесь люд його, так що не зістався нї один живий із них, та й заняли землю його.

Текст: Переклад П. Куліша та І. Пулюя, 1905. Тлумачення: «Тлумачна Біблія» за ред. О. П. Лопухіна (російською). Нумерація тлумачень у цій книзі ще звіряється із синодальною: окремі тлумачення можуть стояти біля сусіднього вірша.