День 12 з 90

Мт 27:1–28:20

27:1 Як же настав ранок, зробили раду всї архиєреї й старші людські на Ісуса, щоб убити Його;

27:2 і, звязавши Його, повели тай передали Його Понтийському Пилату, ігемонові.

27:3 Тодї, побачивши Юда, зрадник Його, що Його осуджено, розкаяв ся, і вернув трийцять срібняків архиєреям та старшинї,

27:4 кажучи: Згрішив я, зрадивши кров невинну. Вони ж сказали: Що нам до того? ти побачиш.

27:5 І, покинувши він срібняки в церкві, вийшов і відійшовши, повісив ся.

27:6 Архиєреї ж, взявши срібняки, сказали: Не годить ся класти їх у скарбоню, бо се цїна крові.

27:7 Зробивши ж раду, купили за них ганчарське поле, щоб ховати на йому захожих.

27:8 Через се зветь ся поле се Кріваве Поле по сей день.

27:9 Тодї справдилось, що сказав Єремія пророк, глаголючи: І взяли вони трийцять срібняків, цїну цїненного, котрого цїнено з синів Ізраїля,

27:10 і дали їх на ганчарське поле, як повелїв менї Господь.

27:11 Ісус же стояв перед ігемоном; і питав Його ігемон, кажучи: Чи Ти цар Жидівський? Ісус же рече йому: Ти сказав єси.

27:12 А, як винуватили Його архиєреї та старші, не відказував нїчого.

27:13 Тодї каже до Него Пилат: Хиба не чуєш, скільки сьвідкують на Тебе?

27:14 І не відказав Він йому нї на одно слово, так що ігемон вельми дивував ся.

27:15 На сьвято ж звик був ігемон одпускати народові одного вязника, которого вони хотїли.

27:16 Мали ж тодї знаного вязника, на прізвище Вараву.

27:17 Як же вони зібрались, сказав їм Пилат: Кого хочете, щоб одпустив вам: Вараву, чи Ісуса, на прізвище Христа?

27:18 Знав бо, що через зависть видали Його.

27:19 Як же сидїв він на судищі, прислала до него жінка його кажучи: Нїчого тобі й праведнику сьому; багато бо терпіла я сьогоднї вві снї через Него.

27:20 Архиєреї ж і старші наустили народ, щоб випросили Вараву, Ісуса ж убили.

27:21 Озвав ся ж ігемон і рече до них: Кого хочете з двох, щоб випустив вам? Вони ж сказали: Вараву.

27:22 Каже до них Пилат: Що ж оце робити му з Ісусом, на прізвище Христом? Кажуть йому всї: Нехай буде розпятий.

27:23 Ігемон же каже: Що бо злого зробив? Вони ж кричали ще гірш: Нехай буде розпятий.

27:24 Бачивши ж Пилат, що нїчого не врадить, а ще більш росте буча, взявши води, помив руки перед народом, і каже: Невинен я крові праведника сього; ви побачите.

27:25 І, озвавшись увесь народ, сказав: Кров Його на нас і на дїти наші.

27:26 Тодї відпустив їм Вараву; Ісуса ж, побивши, передав, щоб розпято Його.

27:27 Тодї воїни ігемонові, взявши Ісуса на судище, зібрали на Него всю роту.

27:28 І, роздягнувши Його, накинули на Него червоний плащ;

27:29 і, сплївши вінець із тернини, положили на голову Йому, а тростину в правицю Його; і кидаючись на колїна перед Ним, насьміхались із Него, кажучи: Радуй ся, царю Жидівський!

27:30 І, плюючи на Него, брали тростину, й били по голові Його.

27:31 І, як насьміялись із Него, зняли з Него плащ, і надїли на Него одежу Його, й повели Його на розпяттє.

27:32 Виходячи ж, знайшли чоловіка Киринейського, на ймя Симона; сього заставили нести хрест Його,

27:33 І прийшовши на врочище (місце) Голгота, чи то б сказати Черепове місце,

27:34 дали Йому пити оцту, змішаного з жовчю; і, покуштувавши, не хотїв пити.

27:35 Розпявши ж Його, подїлили одежу Його, кинувши жереб, щоб справдилось, що сказав пророк: Подїлили собі шати мої, й на одежу мою кинули жереб.

27:36 І, посїдавши, стерегли Його там;

27:37 і прибили над головою Його написану вину Його: Се Ісус, цар Жидівський.

27:38 Тодї розпято з Ним двох розбійників, одного по правицї, а другого по лївицї.

27:39 Мимойдучі ж хулили Його, киваючи головами своїми,

27:40 і кажучи: Ти, що руйнуєш церкву, й за три днї будуєш її, спаси ся сам. Коли ти Син Божий, зійди з хреста.

27:41 Так само ж і архиєреї, насьміхаючись із письменниками та старшими, казали:

27:42 Инших спасав, а себе не може спасти. Коли Він царь Ізраїлський, нехай тепер зійде з хреста, й ввіруємо в Него;

27:43 Він уповав на Бога; нехай тепер визволить Його, коли хоче Його; казав бо: Я Син Божий.

27:44 Так само й розбійники, що були розпяті з Ним, докоряли Йому.

27:45 Від шестої ж години настала темрява по всїй землї до години девятої.

27:46 Коло девятої ж години покликнув Ісус великим голосом, глаголючи: Ілі, Ілі лама савахтані; те єсть: Боже мій, Боже мій, чом мене покинув єси?

27:47 Деякі ж, що там стояли, почувши, казали: Що Ілию кличе сей.

27:48 І зараз, побігши один із них, і взявши губку, сповнивши оцтом і, настромивши на тростину, поїв Його.

27:49 Останнї ж казали: Нехай; побачимо, чи прийде Ілия спасати Його.

27:50 Ісус же, знов покликнувши великим голосом, зітхнув духа.

27:51 І ось завіса церковня роздерлась надвоє од верху до низу, й земля затрусилась, і скелї порозпадались;

27:52 і гроби порозкривались; і многі тїла сьвятих усопших повставали,

27:53 і, вийшовши з гробів після воскресення Його, поприходили у сьвятий город, і показались многим.

27:54 Сотник же да ті, що були з ним і стерегли Ісуса, побачивши трус і те, що сталось, полякались тяжко, кажучи: Справдї, Божий Син був сей.

27:55 Було там багато й жінок, що оддалеки дивились, котрі прийшли слїдом за Ісусом із Галилеї, служачи Йому.

27:56 Між ними була Мария Магдалина, й Мария, мати Яковова та Йосиїна, й мати синів Зеведеєвих.

27:57 Як же настав вечір, прийшов чоловік заможний з Ариматеї, на ймя Йосиф, що й сам учив ся в Ісуса.

27:58 Сей, приступивши до Пилата, просив тїла Ісусового. Тодї Пилат і звелїв оддати тїло.

27:59 І взявши тїло Йосиф, обгорнув його плащеницею чистою,

27:60 положив його у новім своїм гробі, що висїк у скелї; й прикотивши великого каменя до дверей гробу, одійшов.

27:61 Була ж там Мария Магдалина й друга Мария, і сидїли навпроти гроба.

27:62 Завтрішнього ж дня, що після пятницї, зібрались архиєреї та Фарисеї до Пилата,

27:63 кажучи: Пане, згадали ми, що той обманщик казав, ще живий: Через три днї встану.

27:64 Звели ж оце стерегти гроба до третього дня, щоб прийшовши ученики Його в ночі, не вкрали Його, й не сказали народові: Устав із мертвих; і буде остання омана гірша первої.

27:65 Сказав же їм Пилат: Маєте сторожу: йдїть забезпечте, як знаєте.

27:66 Вони ж, пійшовши, забезпечили гріб, запечатавши камінь, із сторожею.

28:1 Після ж вечора субітнього, як почало свитати в одну із субіт, прийшла Мария Магдалина та друга Мария подивитись на гріб.

28:2 І ось трус великий став ся, ангел бо Господень, зійшовши з неба, прийшов, відкотив камінь від дверей, і сїв на нїм.

28:3 Був же вид його як блискавиця, й одежа його біла як снїг.

28:4 Од страху ж його затрусились ті, що стерегли його, й стали наче мертві.

28:5 Озвав ся ж ангел і рече до жінок: Не лякайтесь, знаю бо, що Ісуса розпятого шукаєте.

28:6 Нема Його тут; устав бо, як казав. Ідїть подивить ся на місце, де лежав Господь.

28:7 І хутко вертайтесь і скажіть ученикам Його, що встав із мертвих, і ось попередить вас у Галилею; там Його побачите: Ось я вам сказав.

28:8 І, вийшовши хутко від гробу із страхом і великою радостю, побігли сповістити учеників Його.

28:9 Як же йшли вони сповіщати учеників Його, аж ось Ісус зустрів їх, глаголючи: Радуйте ся: Вони ж, приступивши, обняли ноги Його, й поклонились Йому.

28:10 Тодї рече до них Ісус: Не лякайтесь; ійдїть сповістїть братів моїх, щоб ійшли в Галилею; і там мене побачять.

28:11 Як же йшли вони, аж ось деякі з сторожі, прийшовши в город, сповістили архиєреїв про все, що сталось.

28:12 І, зібравшись вони з старшими й зробивши раду, дали доволї срібняків воїнам,

28:13 говорячи: Кажіть, що ученики Його в ночі прийшовши вкрали Його, як ми спали.

28:14 І як дочуєть ся про се ігемон, ми вговоримо його, й вас безпечними зробимо.

28:15 Вони ж, узявши срібняки, зробили, як їх навчено; й рознеслось слово се у Жидів аж до сього дня.

28:16 Одинайцять же учеників пійшли в Галилею, на гору, куди повелїв їм Ісус.

28:17 І, побачивши Його, поклонились Йому; инші ж сумнились.

28:18 І, приступивши Ісус, промовив до них, глаголючи: Дана менї всяка власть на небі й на землї.

28:19 Ійдїть же навчайте всї народи, хрестячи їх в імя Отця, і Сина, й сьвятого Духа,

28:20 навчаючи їх додержувати всього, що я заповідав вам; і ось я з вами по всї днї, до кінця сьвіта. Амінь.

Мк 1:1–45

1 Почин євангелиї Ісуса Христа, Сина Божого,

2 як написано в пророків: Ось я посилаю ангела мого перед лицем Твоїм, що приготовить дорогу Твою перед Тобою.

3 Голос покликуючого в пустинї: Готовте дорогу Господню, простими робіть стежки Його.

4 Появивсь Йоан, хрестячи в пустинї, й проповідуючи хрещеннє покаяння на прощеннє гріхів.

5 І виходила до него вся сторона Юдейська й Єрусалимцї, й хрестились від него всї в ріцї Йорданї, сповідаючи гріхи свої.

6 Був же Йоан одягнений у верблюжий волос і в пояс шкуряний на поясницї своїй; а їв сарану та дикий мед;

7 і проповідував, глаголючи: Гряде потужнїщий над мене слїдом за мною; у Него недостоєн я, нахилившись, розвязати ремінь обувя Його.

8 Я хрестив вас водою, Він же хрестите ме вас Духом сьвятим.

9 І сталось тими днями: Прийшов Ісус із Назарету Галилейського, й охрестивсь у Йоана в Йорданї.

10 І, зараз вийшовши з води, побачив небеса, що відчинились, і Дух, як голуб, злинув на Него.

11 І зійшов голос із небес: Ти єси Син мій любий, що я вподобав.

12 І зараз Дух випровадив Його в пустиню.

13 І був там у пустинї днїв сорок, спокушуваний од сатани; й пробував з дикими зьвірми; й ангели служили Йому.

14 Як же видано Йоана, прийшов Ісус у Галилею, проповідуючи євангелию царства Божого,

15 і глаголючи: Що сповнив ся час, і наближило ся царство Боже. Покайтесь і віруйте в євангелию.

16 Ходячи ж понад морем Галилейським, побачив Симона та Андрея, брата його, як вони закидали невід у море; були бо рибалки.

17 І рече до них Ісус: Ійдїть слїдом за мною, то зроблю, що станетесь ловцями людей.

18 І, зараз покинувши неводи свої, пійшли слїдом за Ним.

19 І, відійшовши трохи дальше звідтіля, побачив Якова Зеведеєвого та Йоана, брата його, так само в човнї, налагоджуючих неводи.

20 І зараз покликав їх; і, покинувши батька свого Зеведея в човнї з наймитами, пійшли слїдом за Ним.

21 І приходять у Капернаум; і зараз субітнього дня, увійшовши в школу, навчав.

22 І дивувались наукою Його, навчав бо їх яко маючий власть, а не як письменники.

23 І був у них у школї чоловік з духом нечистим; і закричав,

24 кажучи: Остав! що нам і Тобі, Ісусе Назарянине? чи прийшов єси погубити нас? Знаю Тебе, хто єси: Сьвятий Божий.

25 І погрозив йому Ісус, глаголючи: Мовчи й вийди з него.

26 І стрепенувши його дух нечистий, і закричавши голосом великим, вийшов з него.

27 І полякались усї так, що питали один в одного, говорячи: Що се таке? що се за наука така нова? що по власти й духам нечистим повелїває, і слухають Його?

28 І розійшлась чутка про Него зараз по всїй околицї Галилейській.

29 І зараз, із школи вийшовши, пійшли в господу Симона та Андрея, з Яковом та Йоаном.

30 Теща ж Симонова лежала в пропасницї, й зараз кажуть Йому про неї.

31 І приступивши Він, підвів її, взявши за руку її; й покинула її пропасниця зараз; і послугувала вона їм.

32 Як же настав вечір, після заходу сонця, поприносили до Него всїх недужих і біснуватих.

33 І ввесь город зібрав ся до дверей.

34 І сцїлив многих недужих на всякі болестї, і бісів многих вигнав; і не дозволяв говорити бісам, бо вони знали Його.

35 І вранцї, ще геть за ночи, вставши, вийшов, і пійшов у пусте місце, й там молив ся.

36 І пустились за Ним Симон і ті, що з ним.

37 І, знайшовши Його, кажуть Йому: Що всї шукають Тебе.

38 І рече до них: Ходїмо в близькі містечка, щоб і там проповідував; на те бо прийшов я.

39 І проповідував по школах їх скрізь по всїй Галилеї, і виганяв біси.

40 І приходить до Него прокажений, і благаючи Його, впавши на колїна перед Ним, каже до Него: Коли хочеш, зможеш мене очистити.

41 Ісус же, змилосердившись, простяг руку, доторкнувсь до него, й рече йому: Хочу; очистись.

42 І, як Він сказав, зараз зникла з него проказа, й очистив ся.

43 І, заказавши йому, зараз відослав його,

44 і рече до него: Гледи ж, нїкому нїчого не кажи, а йди, покажись священикові, і принеси за очищеннє твоє, що повелїв Мойсей на сьвідкуваннє їм.

45 Він же, вийшовши, почав проповідувати багато, й ширити кругом чутку; так, що Він не міг уже явно ввійти в город, а пробував осторонь у пустих місцях; і приходили до Него звідусюди.