День 13 з 90

Мк 2:1–3:35

2:1 І знов увійшов у Капернаум через кілька днїв; і розголошено, що Він у господї.

2:2 І зараз назбиралось багато, так що не було місця анї перед дверима. І проповідував Він їм слово.

2:3 І приходять до Него, несучи розслабленого; несло його четверо.

2:4 І, не можучи приступити до Него за народом, розкрили стелю, де був; і, проламавши, спустили ліжко, на котрому лежав розслаблений.

2:5 Бачивши ж Ісус віру їх, рече до розслабленого: Сину, оставляють ся тобі гріхи твої.

2:6 Були ж деякі з письменників, що там сидїли, і казали в серцях своїх:

2:7 Що за хулу сей так говорить? хто може оставляти гріхи, як тільки один Бог?

2:8 І зараз, постерігши Ісус духом своїм, що так мислять собі, рече до них: На що се кажете в серцях ваших?

2:9 Що легше? сказати розслабленому: Оставляють ся тобі гріхи твої, або сказати: Устань, і візьми постїль твою, та й ходи.

2:10 От же, щоб ви знали, що Син чоловічий має власть оставляти на землї гріхи (рече до розслабленого:)

2:11 Тобі глаголю: Устань, і візьми постїль твою, та й іди до дому твого.

2:12 І встав зараз, і взявши постїль, вийшов перед усїма; так що здивувались усї, і прославляли Бога, говорячи: Що нїколи такого не бачили.

2:13 І вийшов знов над море; а ввесь народ пійшов до Него, й навчав їх.

2:14 І, йдучи мимо, побачив Левію Алфеєвого, сидячого на митницї, і рече йому: Йди слїдом за мною. І, вставши, пійшов слїдом за Ним.

2:15 І сталось, як сидїв Він за столом у господї в него, посїдало з Ісусом і учениками Його й багато митників та грішників; було бо їх багато, і йшли слїдом за Ним.

2:16 І бачивши письменники та Фарисеї, що Він їсть із митниками та грішниками, казали до учеників Його: Як се, що Він з митниками та грішниками їсть і пє?

2:17 І почувши Ісус, рече до них: Не треба здоровим лїкаря, а недужим. Не прийшов я звати праведників, а грішників до покаяння.

2:18 А були ученики Йоанові та Фарисейські постниками; й приходять і кажуть Йому: Чого ученики Йоанові та Фарисейські постять, Твої ж ученики не постять?

2:19 І рече їм Ісус: Чи можуть синове весїльні постити, як жених з ними? Доки мають із собою жениха, не можуть постити.

2:20 Прийдуть же днї, коли візьметься від них жених, і тодї постити муть в ті днї.

2:21 І нїхто не пришиває латки з нової тканини до старої одежини, ато нова латка урве старого, й гірша буде дїрка.

2:22 І нїхто не наливає нового вина в старі бурдюки, ато нове вино порозриває бурдюки, й вино витече й бурдюки пропадуть; нове ж вино в нові бурдюки наливати.

2:23 І довелось переходити Йому в суботу через засїви; й почали ученики Його дорогу верстати, рвучи колоссє.

2:24 І казали до Него Фарисеї: Дивись, чого вони роблять у суботу, що не годить ся?

2:25 А Він рече до них: Чи нїколи не читали ви, що зробив Давид, як був у нуждї і голодував він і ті, що були з ним?

2:26 Як увійшов він у Божий дом за Авиятара архиєрея, та й їв хлїби показнї, що не годилось їсти, як тільки священикам, і дав і тим, що були з ним?

2:27 І рече до них: Субота ради чоловіка постала, не чоловік задля суботи.

2:28 Тим Син чоловічий — Господь і суботи.

3:1 І ввійшов ізнов у школу; й був там чоловік, що мав суху руку.

3:2 І назирали Його, чи сцїлить його в суботу, щоб обвинуватити Його.

3:3 І рече до сухорукого чоловіка: Стань посерединї.

3:4 І рече до них: Чи годить ся в суботу добро робити, чи зло робити? життє спасати, чи погубляти? Вони ж мовчали.

3:5 І, позирнувши на них кругом гнївно, жалкуючи над скаменїлостю сердець їх, рече чоловікові: Простягни руку твою. І простяг, і стала рука його здорова, як і друга.

3:6 І вийшовши Фарисеї, зараз з Іродиянами зробили раду на Него, як Його погубити.

3:7 Ісус же відійшов з учениками своїми до моря; а великий натовп із Галилеї йшов за Ним, і з Юдеї,

3:8 і з Єрусалиму, й з Ідумеї, і зза Йордану; й ті, що кругом Тира та Сидона, натовп великий, прочувши, скільки Він робив, поприходили до Него.

3:9 І сказав Він ученикам своїм наготовити Йому човна задля народу, щоб не тиснулись до Него.

3:10 Многих бо сцїлив, так що кидались на Него, щоб приторкнутись до Него, хто з них мав недуги.

3:11 А духи нечисті, як бачили Його, то падали ниць перед Ним, і кричали, говорячи: Ти єси Син Божий.

3:12 І остро грозив їм, щоб Його не виявляли.

3:13 І вийшов Він на гору, й покликав, кого схотїв сам; і поприходили до Него.

3:14 І настановив дванайцятьох, щоб були з Ним, і щоб посилати їх проповідувати,

3:15 і щоб мали силу сцїляти недуги, й виганяти біси.

3:16 І дав Симонові імя Петр;

3:17 та Якова Зеведеєвого, та Йоана, брата Якового, й дав їм імена Воанергес, що єсть: Сини громові;

3:18 та Андрея, та Филипа, та Вартоломея, та Маттея, та Тому, та Якова Алфеєвого, та Тадея, та Симона Хананця,

3:19 та Юду Іскариоцького, що зрадив Його.

3:20 Входять вони в господу, і знов сходить ся народ, так що не могли анї хлїба зʼїсти.

3:21 І прочувши свояки Його, вийшли взяти Його; казали бо, що Він не при собі.

3:22 А письменники, поприходивши з Єрусалиму, казали, що Вельзевула має, і що бісовським князем виганяє біси.

3:23 І, покликавши їх, говорив до них приповістями: Як може сатана сатану виганяти?

3:24 І коли царство проти себе роздїлить ся, не може стояти царство те.

3:25 І коли господа проти себе роздїлить ся, не може стояти господа тая.

3:26 І коли сатана устав проти себе, й роздїлив ся, не може стояти, а конець йому.

3:27 Не може нїхто надоби сильного, ввійшовши в господу його, пожакувати, як перше сильного не звяже; аж тодї господу його пограбить.

3:28 Істино глаголю вам: Що всї гріхи відпустять ся синам чоловічим, і хули, якими б вони нї хулили;

3:29 хто ж хулити ме на Духа сьвятого, не має прощення во віки, а винен вічного осуду:

3:30 бо казали: Духа нечистого має.

3:31 Приходять тодї брати й мати Його, й стоячи на дворі, послали до Него, кличучи Його.

3:32 І сидїв народ круг Него; кажуть же Йому: Ось мати Твоя і брати Твої на дворі шукають Тебе.

3:33 І, озвавшись до них, рече: Хто се мати моя, або брати мої?

3:34 І, позирнувши кругом по тих, що сидїли коло Него, рече: Оце мати моя, і брати мої!

3:35 Хто бо чинити ме волю Божу, той брат менї, й сестра моя, і мати.