День 14 з 90

Мк 4:1–6:56

4:1 І почав знов навчати над морем; і назбиралось багато народу, так що Він увійшов у човен, щоб сидїти на морі; а ввесь народ був на землї при морю.

4:2 І навчав їх багато приповістями, й глаголав до них у науцї своїй:

4:3 Слухайте: Ось вийшов сїяч сїяти:

4:4 і сталось, як сїяв, одно впало над шляхом, і налетїло птаство небесне, й пожерло його.

4:5 Инше ж упало на каменистому, де не мало доволї землї, і зараз посходило, бо не мало глибокої землї.

4:6 Як же зійшло сонце, повяло, й, не маючи кореня, посохло.

4:7 А инше попадало між тернину, й тернина, розвившись, поглушила його, і овощу не дало.

4:8 А инше впало на землю добру, й дало плід, що сходив і ріс, і вродило одно в трийцятеро, а одно в шістьдесятеро а одно в сотеро.

4:9 І рече до них: Хто має уші слухати, нехай слухає.

4:10 Як же був на самотї, питались у Него ті, що з Ним, разом з дванайцятьма, про приповість.

4:11 І рече до них: Вам дано знати тайну царства Божого; тим же, що осторонь, у приповістях усе стаєть ся,

4:12 щоб дивлячись дивились, та й не бачили, й слухаючи слухали, та й не розуміли, щоб инколи не навернулись, і не простились їм гріхи.

4:13 І рече до них: Хиба не знаєте приповістї сієї? як же всї приповістї зрозумієте?

4:14 Сїяч слово сїє.

4:15 Що ж над шляхом, се ті, де сїється слово, й, як почують, зараз приходить сатана, й забирає слово, посїяне в серцях їх.

4:16 Подібно ж і ті, що на каменистому посїяні, котрі, як почують слово, зараз із радостю приймають його,

4:17 та не мають кореня в собі, а тільки до часу вони; опісля ж, як настане горе або гоненнє за слово, зараз блазнять ся.

4:18 А ті, що посїяні між терниною, се ті, що слухали слово,

4:19 та журба сьвіта сього, й омана багацтва, і инші жадоби входять, і глушять слово, й безовочним робить ся воно.

4:20 А на землю добру посїяні, се ті, що чують слово й приймають, і приносять овощ, одно в трийцятеро, друге в шістьдесятеро, а инше в сотеро.

4:21 І рече до них: Чи на те приносять сьвітло, щоб ставити його під посудину, або під ліжко, а не щоб на сьвічнику ставити?

4:22 Нема бо нїчого схованого, щоб не обявилось; і не втаєно, а щоб на яв вийшло.

4:23 Коли хто має уші слухати, нехай слухає.

4:24 І рече їм: Вважайте, що чуєте: Якою мірою міряєте, відміряєть ся вам, і прибавить ся вам, що слухаєте.

4:25 Хто бо має, дасть ся йому; а хто не має, і що має, візьметь ся від него.

4:26 І рече: Так єсть царство Боже, як коли чоловік, що вкине зерно у землю,

4:27 та й спить, і встає в ночі і в день, а зерно сходить і росте, як — він не знає.

4:28 Від себе бо земля родить: спершу траву, потім колос, а далїй повну пшеницю в колосї.

4:29 Як же доспіє овощ, зараз посилає серпа, бо настали жнива.

4:30 І рече: Кому уподобимо царство Боже? або до якої приповісти приложимо його?

4:31 Воно мов зерно горчицї, що, як сїєш його в землю, то воно дрібнїще від усїх зерен, які є на землї;

4:32 а як посїєть ся, сходить, і робить ся більшим над усї зілля, і ширить велике віттє, так що під тїнню його кублитись може птаство небесне.

4:33 І многими такими приповістями глаголав їм слово, скільки могли слухати.

4:34 Без приповістї ж не говорив їм; на самотї ж ученикам своїм вияснював усе.

4:35 І рече їм того дня, як настав вечір: Перевезімось на той бік.

4:36 І, відпустивши народ, узяли Його, як був в човнї. І инші ж човни були з Ним.

4:37 І схопилась велика вітряна буря, а филї заливали човен, так що вже тонув.

4:38 А був Він на кермі, сплючи на подусцї. І розбудили Його, й кажуть Йому: Учителю, чи Тобі байдуже, що погибаємо?

4:39 І вставши, погрозив вітрові, і рече до моря: Мовчи, перестань! І втих вітер, і настала тишина велика.

4:40 І рече їм: Чого ви такі полохливі? Як се? нема в вас віри?

4:41 І полякались страхом великим; і казали один до одного: Хто оце Сей, що й вітер і море слухає Його?

5:1 І перевезлись на той бік моря, у землю Гадаринську.

5:2 І скоро вийшов Він із човна, зараз зустрів Його чоловік із гробів у дусї нечистому,

5:3 що домував між гробами, і навіть залїзами нїхто не міг його звязати:

5:4 часто бо заковувано його в кайдани й залїза, й розривав залїза на собі, й ламав кайдани, й нїхто його не здолїв угамувати.

5:5 І по всяк час у ночі і в день пробував він у горах та гробах, кричавши, та бивши себе каміннєм.

5:6 Побачивши ж Ісуса оддалеки, прибіг та й уклонив ся Йому,

5:7 і, закричавши голосом великим, каже: Що менї й Тобі, Ісусе, Сину Бога Вишнього? Заклинаю Тебе Богом, не муч мене.

5:8 (Рече бо йому: Вийди, душе нечистий, з чоловіка.)

5:9 І спитав його: Яке імя твоє? І відповів, кажучи: Імя моє Легион, бо нас багато.

5:10 І благав Його вельми, щоб не висилав їх геть із тієї сторони.

5:11 Пас ся ж там поблизу гір великий гурт свиней.

5:12 І благали Його всї біси, кажучи: Пішли нас у свинї, щоб ми ввійшли в них.

5:13 І зараз дозволив їм Ісус. І вийшовши нечисті духи, увійшли в свинї; і кинув ся гурт із кручі в море, (було ж їх тисяч зо дві,) та й потонули в морі.

5:14 А ті, що пасли свинї, побігли, та й розказали в городї і в селах. І повиходили дивитись, що се сталось.

5:15 І приходять до Ісуса, й бачять біснуватого; сидить одягнений і при розумі, того, що мав Легиона, та й полякались.

5:16 І розказували їм ті, що бачили, що сталось біснуватому, й про свинї.

5:17 І почали вони просити Його вийти з їх гряниць.

5:18 І як увійшов Він у човен, просив Його той, що був біснуватий, щоб бути з Ним.

5:19 Ісус же не дозволив йому, а рече до него: Йди до дому твого до твоїх, і розкажи їм, що тобі Господь зробив, і як помилував тебе.

5:20 І пійшов і почав проповідувати в Десятиградї, що зробив йому Ісус; і всї дивувались.

5:21 А як переплив Ісус човном ізнов на той бік, зібралось багато народу до Него; а був Він над морем.

5:22 І ось приходить один із школьних старшин, на ймя Яір, і, побачивши Його, упав у ноги Йому,

5:23 і вельми благав Його, говорячи: Дочка моя кінчить ся, прийди й положи на неї руки, нехай одужає і буде жива.

5:24 І пійшов із ним, і слїдом за Ним пійшло багато народу, й тиснулись до Него.

5:25 Жінка ж одна, що була в кровотічі років дванайцять,

5:26 і багато витерпіла від многих лїкарів, і витратила все, що мала, й нїякої пільги не дізнала, а ще більш їй погіршало,

5:27 почувши про Ісуса, приступила між народом іззаду, та й приторкнулась до одежі Його.

5:28 Казала бо: Що, коли до одежі Його приторкнусь, спасу ся.

5:29 І зараз висохло жерело крові її, і почула вона в тїлї, що сцїлилась од недуги.

5:30 І зараз Ісус, почувши в собі, що сила вийшла з Него, обернувшись між народом, рече: Хто приторкнувсь до одежі моєї?

5:31 І казали Йому ученики Його: Ти бачиш, як народ товпить ся до Тебе, та й питаєш: Хто приторкнув ся до мене?

5:32 І позирнув Він кругом, щоб побачити ту, що се зробила.

5:33 Жінка ж, злякавшись і затрусившись, знаючи, що сталось із нею, приступила, та й упала перед Ним, та й сказала Йому всю правду.

5:34 Він же рече їй: Дочко, віра твоя спасла тебе. Йди з упокоєм, і будь здорова від недуги твоєї.

5:35 Ще говорив Він, приходять від школьного старшини, кажучи: Що дочка твоя вмерла; на що ще трудиш учителя?

5:36 Ісус же, почувши сказане слово, рече зараз школьному старшинї: Не лякайсь, тільки віруй.

5:37 І не дозволив нїкому йти з собою, тільки Петрові, та Якову, та Йоанові, брату Якова.

5:38 І приходить у господу до школьного старшини, й бачить трівогу, й плачущих, і голосячих вельми.

5:39 І, ввійшовши, рече їм: Чого трівожетесь та голосите? Дївча не вмерло, а спить.

5:40 І насьміхали ся з Него. Він же, виславши всїх, бере батька та матїр дївчинки, й тих, що з Ним, і ввіходить, де дївча лежало.

5:41 І, взявши дївча за руку, рече їй: Талита куми, що єсть перекладом: Дївчинко, тобі глаголю: встань.

5:42 І зараз устало дївча, й ходило, бо було дванайцяти років. І дивувались дивом великим.

5:43 І пильно наказав їм, щоб нїхто не довідав ся про се; й казав дати їй їсти.

6:1 І вийшовши звідтіля, прибув у свою країну; і йшли слїдом за Ним ученики Його.

6:2 І, як настала субота, почав у школї навчати; й многі, слухаючи, дивувались, кажучи: Звідкіля се в Него? і що се за розум даний Йому, що дива такі руками Його роблять ся?

6:3 Хиба ж сей не тесля, син Мариї, брат Яковів, і Йосиїв, і Юдин, і Симонів? і хиба не тут між нами сестри Його? І поблазнились Ним.

6:4 Рече ж їм Ісус: Не єсть пророк без чести, хиба що в країнї своїй, та в родинї, і в домівцї своїй.

6:5 І не міг там нїякого чуда зробити, тільки на деяких недужих положивши руки, сцїлив їх.

6:6 І дивувавсь недовірством їх. І ходив кругом по селах, навчаючи.

6:7 І покликав дванайцятьох, та й почав їх посилати по двоє, і дав їм власть над духами нечистими;

6:8 і звелїв їм, щоб нїчого не брали на дорогу, тільки одну палицю: нї торбини, нї хлїба, нї у черес грошей,

6:9 щоб обувались у постоли й не вдягались у дві одежинї.

6:10 І рече їм: Де б ви нї зайшли в яку господу, там пробувайте, аж поки вийдете звідтіля.

6:11 А хто не прийме вас, анї слухати ме вас, то, виходячи звідтіля, обтрусїть і порох із під ніг ваших, на сьвідкуваннє їм. Істино глаголю вам: Одраднїще буде Содомові та Гоморі суднього дня, нїж городові тому.

6:12 І вийшовши вони, проповідували, щоб каялись.

6:13 І бісів багато виганяли, й намащували оливою багато недужих, і сцїляли.

6:14 І дочув ся цар Ірод (явне бо зробилось імя Його), і каже: Що Йоан Хреститель із мертвих устав, і того роблять ся чудеса від него.

6:15 Инші казали, що се Ілия; инші ж казали, що се пророк або один з пророків.

6:16 Почувши ж Ірод, сказав: Що се Йоан, котрого я стяв, він устав з мертвих.

6:17 Сей бо Ірод, піславши, взяв Йоана, та й звязав його в темницї за Іродияду, жінку Филипа, брата свого; бо оженивсь із нею.

6:18 Сказав бо Йоан Іродові: Що не годить ся тобі мати жінку брата твого.

6:19 Іродияда ж лютувала на него, й хотїла його вбити, та не могла.

6:20 Ірод бо боявсь Йоана, знавши його, яко чоловіка праведного й сьвятого, то й беріг його й, слухаючи його, багато робив, і залюбки його слухав.

6:21 Як же настав день нагідний, коли Ірод на свої родини бенкет справив дукам своїм, та гетьманам, та значним Галилейським,

6:22 і як увійшла дочка тієї Іродияди, танцювала, й догодила Іродові, й тим, що сидїли з ним, озвав ся цар до дївицї: Проси в мене, чого бажаєш, а дам тобі.

6:23 І поклявсь їй: Що, чого б у мене нї попросила, дам тобі, хоч би й половину царства мого.

6:24 Вона ж, вийшовши, каже матері своїй: Чого просити? Та ж каже: Голови Йоана Хрестителя.

6:25 І, ввійшовши зараз швидко до царя, просила, кажучи: Хочу, щоб менї дав зараз на блюдї голову Йоана Хрестителя.

6:26 І зажурившись вельми цар, та задля клятьби й задля тих, що з ним сидїли, не хотїв їй відмовити.

6:27 І зараз піславши цар ката, звелїв принести голову його; він же пійшовши, стяв його в темницї.

6:28 І принїс голову його на блюдї, і дав її дївицї, а дївиця дала її матері своїй.

6:29 І, довідавшись ученики його, пійшли і взяли тїло його, та й положили його в гробі.

6:30 І посходились апостоли до Ісуса, й сповістили Його про все, й що робили, й чого навчали.

6:31 І рече до них: Ійдїть ви самі окроме в пусте місце, та відпочиньте трохи; було бо багато, що приходили й відходили, й навіть нїколи було їм їсти.

6:32 І поплили в пусте місце човном, окроме.

6:33 І бачив їх народ, як відчалювали, й пізнали Його многі, і збігались туди пішки з усїх городів, та й випередили їх, і посходились до Него.

6:34 І вийшовши Ісус, побачив багато народу, й жалкував над ними, що були як вівцї, не маючі пастиря; і почав навчати їх багато.

6:35 І як уже багато часу минуло, приступивши до Него ученики Його, кажуть: Що се пусте місце, і вже час пізний, —

6:36 відпусти їх, щоб, пійшовши по околичнїх хуторах та селах, купили собі хлїба: не мають бо що їсти.

6:37 Він же, озвавшись, рече до них: Дайте ви їм їсти. І кажуть Йому: Хиба, пійшовши, купимо за двістї денариїв хлїба, й дамо їм їсти?

6:38 Він же рече до них: Скільки хлїбів маєте? йдїть та подивіть ся. І, взнавши, кажуть: Пять, та дві риби.

6:39 І звелїв їм садовити всїх купа коло купи на зеленій траві,

6:40 і посїдали вони ряд коло ряду по сотням і по півсотням.

6:41 І, взявши пять хлїбів та дві риби, й поглянувши на небо, благословив, і ламав хлїби, та й давав ученикам своїм, щоб клали перед ними; й дві риби подїлив усїм.

6:42 І їли всї, й наситились.

6:43 І набрали окрушин дванайцять повних кошів, та й із риб.

6:44 А тих, що їли хлїби, було з пять тисяч чоловіка.

6:45 І зараз примусив учеників своїх увійти в човен, та плисти на той бік попереду ʼд Витсаїдї, поки сам одпустить народ.

6:46 І, відпустивши їх, пійшов на гору молитись.

6:47 І як настав вечір, був човен серед моря, а він один на землї.

6:48 І бачив, як вони силкувались, веслуючи; був бо вітер противний їм; і коло четвертої сторожи ночі приходить до них, ідучи по морю, і хотїв минути їх.

6:49 Вони ж, бачивши Його, що ходить по морю, думали, що се мара, та й закричали:

6:50 всї бо Його бачили, й потрівожились. І зараз заговорив до них, і рече їм: Бодріть ся; се я; не лякайтесь.

6:51 І ввійшов до них у човен; і втих вітер, і вельми, над міру здумілись у собі, і дивувались.

6:52 Не зрозуміли бо про хлїби: було бо серце їх заслїплене.

6:53 І, перепливши, прибули в землю Генисарецьку, й причалили.

6:54 І як вийшли вони з човна, зараз, пізнавши Його,

6:55 кинулись по всїй тій околицї, та й почали приносити на ношах тих, що нездужали, як почули, що Він там єсть.

6:56 І куди нї приходив Він, у села, чи городи, чи хутори, на майданах клали недужих, і благали Його, щоб їм хоч до краю одежі Його приторкнутись, і хто тільки доторкнувсь Його, спасав ся.