День 18 з 90

Мк 13:1–14:72

13:1 І, як виходив з церкви, каже Йому один з учеників Його: Учителю, дивись, яке каміннє і яка будівля.

13:2 А Ісус, озвавшись, рече йому: Чи бачиш сю велику будівлю? не зоставить ся тут камінь на каменї, щоб не зруйновано.

13:3 А як сидїв на горі Оливній, навпроти церкви, питали Його на самотї Петр, та Яков, та Йоан, та Андрей:

13:4 Скажи нам, коли се буде, й яка ознака, коли має все те скінчитись?

13:5 Ісус же, озвавшись до них, почав глаголати: Остерегайтесь, щоб хто вас не звів.

13:6 Багато бо приходити муть в імя моє, говорячи, що се я, і многих зведуть.

13:7 Як же чути мете про войни та про слухи воєн, не трівожтесь: мусить бо стати ся; та ще не конець.

13:8 Устане бо нарід на нарід і царство на царство, й буде трус по місцях і буде голоднеча та буча: се почин горя.

13:9 Ви ж самі остерегайтесь: видавати муть бо вас у ради, й по школах будете биті, і перед воїводи та царі ставлені задля мене, на сьвідкуваннє їм.

13:10 І між усїма народами мусить перше проповідатись євангелия.

13:11 Як же вести муть вас, видаючи, не дбайте заздалегідь, що казати мете, анї надумуйтесь, а, що дасть ся вам тієї години, те й промовляйте: не ви бо промовляєте, а Дух сьвятий.

13:12 Видавати ме ж брат брата на смерть, і батько дитину; і вставати муть дїти на родителїв, та й убивати муть їх.

13:13 І ненавидїти муть вас усї задля імя мого; хто ж витерпить до останку, той спасеть ся.

13:14 Як же побачите гидоту спустїння, що сказав Даниїл пророк, стоячу, де не слїд (хто читає, нехай розуміє), тодї хто в Юдеї, нехай втїкає на гори;

13:15 хто ж на криші, нехай не злазить у хату, анї ввіходить узяти що з хати своєї;

13:16 і хто в полї, нехай не вертаєть ся назад узяти одежу свою.

13:17 Горе ж важким і годуючим під той час!

13:18 Молїть ся ж, щоб не довелось утїкати вам зимою.

13:19 Будуть бо днї тиї горе, якого не було від почину творення, як творив Бог, до сього часу, й не буде.

13:20 І коли б Господь не вкоротив днїв, то не спасло ся б жадне тїло; та задля вибраних, що вибрав їх, укоротить днї.

13:21 І, тодї коли хто вам скаже: Дивись, ось Христос, або: Дивись, он; не йміть віри.

13:22 Постануть бо лжехристи і лжепророки, й давати муть ознаки та дива, щоб звести, коли можна, й вибраних.

13:23 Ви ж гледїть: ось я наперед сказав вам усе.

13:24 Тільки ж у ті днї, після горя того, сонце померкне, й місяць не давати ме сьвітла свого,

13:25 і зорі з неба падати муть, і сили, що на небесах, захитають ся.

13:26 І тодї побачять Сина чоловічого, грядущого на хмарах, з силою великою і славою.

13:27 І тодї пішле ангели свої, і позбирає вибраних своїх од чотирох вітрів, од кінця землї до кінця неба.

13:28 Від смоківницї ж возьміть собі приклад: Коли все віттє її мягке стане та пустить листє, знайте, що близько лїто.

13:29 Так і ви: як побачите, що се стало ся, знайте, що близько, під дверима.

13:30 Істино глаголю вам: Що не перейде рід сей, доки все це станеть ся.

13:31 Небо й земля перейдуть, слова ж мої не перейдуть.

13:32 Про день же той і годину нїхто не знає, нї ангели, що на небі, нї Син, тільки Отець.

13:33 Гледїть, пильнуйте й молїть ся; не знаєте бо, коли пора.

13:34 Як чоловік, що відїжджає, зоставивши господу свою і давши слугам своїм власть, і кожному дїло його, а воротареві звелїв, щоб пильнував.

13:35 Оце ж пильнуйте: (не знаєте бо, коли пан господи прийде, увечері, чи опівночі, чи в півнї, чи вранцї;)

13:36 щоб, прийшовши несподївано, не знайшов вас сплячих.

13:37 Що ж я вам глаголю, усїм глаголю: Пильнуйте.

14:1 Була ж пасха й опрісноки по двох днях; і шукали архиєреї, та письменники, як би Його, підступом узявши, вбити.

14:2 Та казали: Тільки не в сьвято, щоб бучі не було в народї.

14:3 А як був Він у Витаниї, в господї Симона прокаженного, та сидїв за столом, прийшла жінка, маючи любастровий збаночок мира нардового, правдивого, предорогого, й розбивши посудинку, злила Йому на голову.

14:4 Були ж деякі, що сердились у собі, кажучи: На що ся втрата мира?

14:5 Можна бо було се продати більш нїж за триста денариїв, та дати вбогим. І дорікали їй.

14:6 Ісус же рече: Оставте її. На що завдаєте їй жалю? добре дїло вчинила на менї.

14:7 Всякого бо часу вбогих маєте з собою, і коли схочете, можете їм добро робити; мене ж не всякого часу маєте.

14:8 Що змогла ся, зробила: попередила намастити тїло моє на погребеннє.

14:9 Істино глаголю вам: Де б нї проповідувалась євангелия ся по всьому сьвіту, казати меть ся й те, що зробила оця, на спомин її.

14:10 А Юда Іскариоцький, один з дванайцятьох, пійшов до архиєреїв, щоб їм зрадити Його.

14:11 Вони ж почувши, зрадїли, й обіцяли йому срібняків дати. І шукав, як би у добру годину Його зрадити.

14:12 І первого дня опрісночного, як пасхове ягня кололи, кажуть Йому ученики Його: Де хочеш, щоб пійшовши, наготовили Тобі їсти пасху?

14:13 І посилає двох з учеників своїх, і рече їм: Ідїть у город, і зустріне вас чоловік, несучи глек води; йдїть за ним,

14:14 і куди ввійде він, скажіть господареві: Що учитель каже: Де сьвітлиця, щоб пасху з учениками моїми менї їсти?

14:15 І він вам покаже гірницю простору, прибрану й готову; там приготовте нам.

14:16 І вийшли ученики Його, й прийшли в город, й знайшли, як Він сказав їм, і приготовили пасху.

14:17 І, як настав вечір, приходить з дванайцятьма.

14:18 І, як сидїли вони за столом та їли, рече Ісус: Істино глаголю вам: Що один з вас зрадить мене, котрий їсть зо мною.

14:19 Вони ж почали смутити ся і казати до Него один по одному: Аже ж не я? і другий: Аже ж не я?

14:20 Він же, озвавшись, рече їм: Один з дванайцяти, що вмочає зо мною руку в миску.

14:21 Син чоловічий іде, як писано про Него; горе ж чоловікові тому, що Сина чоловічого зрадить! Добре було б йому, коли б не родив ся чоловік той.

14:22 Як же їли вони, взявши Ісус хлїб і поблагословивши, ламав і давав їм, і рече: Прийміть їжте: се єсть тїло моє.

14:23 І, взявши чашу, й оддавши хвалу, подав їм, і пили з неї всї.

14:24 І рече їм: Се єсть кров моя нового завіту, що за многих проливаєть ся.

14:25 Істино глаголю вам: Що більше не пити му від плоду винограднього, аж до дня того, коли його пити му новим у царстві Божому.

14:26 І засьпівавши вони, вийшли на гору Оливну.

14:27 І рече їм Ісус: Що всї поблазнитесь мною ночи сієї, бо писано: Поражу пастиря і розсиплють ся вівцї.

14:28 Тільки ж по воскресенню моїм попереджу вас у Галилею.

14:29 Петр же рече Йому: Хоч і всї поблазнять ся, тільки не я.

14:30 І рече йому Ісус: Істино глаголю тобі: Що сьогоднї, ночи сієї, перш нїж двічи півень запїє, тричі відречеш ся мене.

14:31 Він же ще більш говорив: Хоч би менї і вмерти з Тобою, не відречусь Тебе. Так само ж і всї казали.

14:32 І приходять на врочище Гетсиман; і рече ученикам своїм: Сидїть тут, поки молити мусь.

14:33 І бере Петра, та Якова, та Йоана з собою, і почав скорбіти та вдаватись у тугу;

14:34 і рече їм: Тяжко сумна душа моя аж до смерти. Підождїть тут і пильнуйте.

14:35 І, пройшовши трохи далїй, припав до землї, і молив ся, щоб, коли можна, мимо йшла від Него ся година.

14:36 І рече: Авва, Отче, все можливе Тобі: мимо неси від мене чашу сю; тільки ж не що я хочу, а що Ти.

14:37 І приходить і знаходить їх сплячих, і рече до Петра: Симоне, ти спиш? не міг ти однієї години попильнувати?

14:38 Пильнуйте та молїть ся, щоб не ввійшли у спокусу. Дух-то охочий, тїло ж немошне.

14:39 І знов пійшовши, молив ся, те ж саме слово промовляючи.

14:40 І вернувшись знайшов їх знов сплячих: були бо їх очі важкі; і не знали вони, що Йому відказати.

14:41 І приходить утретє, і рече їм: Спіть уже й спочивайте. Годї, пристигла година; ось виданий буде Син чоловічий у руки грішникам.

14:42 Вставайте, ходїмо: ось зрадник мій наближуєть ся.

14:43 І зараз, як ще Він промовляв, приходить Юда, один з дванайцяти, й з ним багато народу з мечами й киями, від архиєреїв, та письменників, та старших.

14:44 Дав же зрадник Його знак їм, говорячи: кого поцїлую, той і єсть Він; беріть Його, та й ведїть осторожно.

14:45 І прийшовши, зараз приступив до Него, й каже: Учителю, учителю, та й поцїлував Його.

14:46 Вони ж наложили на Него руки свої, і взяли Його.

14:47 Один же хтось із тих, що стояли, вихопивши меча, вдарив слугу архиєрейського, й відтяв йому ухо.

14:48 І озвавшись Ісус, рече їм: Чи се як на розбійника вийшли ви з мечами та киями брати мене?

14:49 Що-дня був я з вами в церкві навчаючи, й не брали ви мене; та щоб справдились писання.

14:50 І, покинувши Його, всї повтїкали.

14:51 А один якийся молодець ійшов за ним, одягнений полотном по нагому, й хапають його молодцї (воїни);

14:52 він же, зоставивши полотно, нагий утїк од них.

14:53 І повели Ісуса до архиєрея; і сходять ся до него всї архиєреї, і старші й письменники.

14:54 А Петр оддалеки йшов за ними, аж у середину в двір архиєрейський; і сидїв із слугами, та й грівсь коло багаття.

14:55 Архиєреї ж і вся рада шукали на Ісуса сьвідчення, щоб убити Його, та й не знайшли.

14:56 Многі бо криво сьвідкували проти Него, й не сходились сьвідчення їх.

14:57 І деякі, вставши, криво сьвідкували на Него, кажучи:

14:58 Що ми чули, як він казав: Що я зруйную церкву сю рукотворну, й за три днї иншу нерукотворну збудую.

14:59 Та й так не сходились сьвідчення їх.

14:60 І ставши архиєрей посерединї, спитав Ісуса, кажучи: Нїчого не відказуєш? Що сї на Тебе сьвідкують?

14:61 Він же мовчав, і нїчого не відказав. Знов спитав Його архиєрей, і каже Йому: Чи Ти єси Христос, Син Благословенного?

14:62 Ісус же рече: Се я; і бачити мете Сина чоловічого, сидячого по правицї сили і йдучого на хмарах небесних.

14:63 Архиєрей же, роздерши одежу свою, каже: На що нам іще сьвідків?

14:64 Ви чули хулу: як вам здаєть ся? Вони ж усї осудили Його, що винен смерти.

14:65 І почали деякі плювати на Него, й закривати лице Йому, й бити по щоках Його, й казали Йому: Проречи; і слуги знущались над Ним.

14:66 І як був Петр у дворі внизу, приходить одна з дївчат архиєрейських,

14:67 і, бачивши Петра, що грієть ся, і позирнувши на него, каже: І ти був з Ісусом Назарянином?

14:68 Він же одрік ся, кажучи: Не знаю, анї розумію, що ти кажеш. І вийшов геть до придвору; а півень запіяв.

14:69 І дївчина, побачивши його знов, почала казати тим, що стояли: Що сей з них.

14:70 Він же знов одрік ся. І трохи згодом ті, що стояли, сказали знов Петрові: Справдї з них єси, бо ти й Галилеєць, і говірка твоя подобна.

14:71 Він же почав проклинатись та клястись: Що не знаю чоловіка сього, про котрого кажете.

14:72 І вдруге півень запіяв. І згадав Петр слово, що промовив йому Ісус: Що перш нїж півень запіє двічи, одречеш ся мене тричі. І став плакати.