День 27 з 90

Лк 13:1–15:32

13:1 Нагодили ся ж деякі того часу, оповідуючи Йому про Галилейцїв, котрих кров Пилат змішав з жертвами їх.

13:2 І озвавшись Ісус, рече їм: Чи думаєте, що Галилейцї сї грішнїщі від усїх Галилейцїв були, що так постраждали?

13:3 Нї, глаголю вам; тільки ж, коли не покаєтесь, усї так само погинете.

13:4 Або ті вісїмнайцять, що впала на них башта в Силоамі та й побила їх, думаєте, що сї були більші довжники, над усїх людей що живуть в Єрусалимі?

13:5 Нї, глаголю вам; тільки ж, коли не покаєтесь, то всї так само погинете.

13:6 Сказав же сю приповість: Смоківницю мав хтось у винограднику своїм посаджену; й прийшов овощу шукати на нїй, та й не знайшов.

13:7 Рече ж до винаря: Ось три роки приходжу, шукаючи овощу на смоківницї сїй, та й не знаходжу. Зрубай її: на що й землю займає?

13:8 Він же, озвавшись, каже йому: Господи, зостав її і на се лїто, поки прокопаю круг неї та обложу гноєм;

13:9 чей зродить овощ; коли ж нї, тодї зрубаєш її.

13:10 Навчав же в одній школї по суботам.

13:11 І ось була жінка, маючи духа недуги вісїмнайцять років, і була згорблена, й не могла зовсїм випростатись.

13:12 Побачивши ж її Ісус, покликав, і рече їй: Жінко, одзволилась єси від недуги твоєї.

13:13 І положив на неї руки, й зараз стала права, й прославляла Бога.

13:14 Озвав ся ж шкільний старшина, досадуючи, що в суботу сцїлив Ісус, і каже народові: Є шість днїв, в котрі годить ся робити; оттодї ж приходьте, та й сцїляйтесь, а не субітнього дня.

13:15 Відказав тодї йому Господь, і рече: Лицеміри, хиба не кожен з вас у суботу одвязує вола свого або осла від ясел, та веде поїти?

13:16 Сю ж дочку Авраамову, що вязав сатана, бач, вісїмнайцять років, чи не годилось одзволити од вязила сього в день субітнїй?

13:17 І, як се промовив, засоромились усї противники Його, а всї люде радувались усїм славним, що сталось від Него?

13:18 Рече ж: Кому подобне царство Боже? й кому уподоблю його?

13:19 Подобне воно зерну горчицї, що взявши чоловік, кинув у город свій, і виросло воно, й стало дерево велике; й птаство небесне кублилось між гіллєм його.

13:20 І знов рече: Кому уподоблю царство Боже?

13:21 Подобне воно квасу, що взявши жінка, розчинила у трох мірках борошна, поки вкисне все.

13:22 І проходив через городи й села, навчаючи й верстаючи дорогу до Єрусалиму.

13:23 Каже ж один Йому: Господи, чи тих мало, що спасають ся? Він же рече до них:

13:24 Силкуйтесь увійти тїсними ворітьми; бо многі, глаголю вам, шукати муть увійти, та й не здолїють.

13:25 І, як устане господар та зачинить двері, а ви зачнете, стоячи знадвору, стукати в двері, говорячи: Господи, Господи, відчини нам, то озвавшись, скаже вам: Не знаю вас, звідкіля ви;

13:26 тодї станете казати: Ми їли перед Тобою й пили, й по улицях наших навчав єси.

13:27 І скаже: Глаголю вам, що не знаю вас, звідкіля ви: уступіть ся від мене, всї, що робите неправду.

13:28 Там буде плач і скреготаннє зубів, як побачите Авраама, та Ісаака, та Якова і всїх пророків у царстві Божому, себе ж вигнаних геть.

13:29 І прийдуть од сходу й заходу, і від півночі й полудня, та й сядуть у царстві Божому:

13:30 І ось є останнї, що будуть перві, й перві, що будуть останнї.

13:31 Того дня приступили деякі Фарисеї, кажучи Йому: Зійди звідсїля, бо Ірод хоче Тебе вбити.

13:32 І рече їм: Ідїть та скажіть лисицї тій: Ось виганяю біси, й сцїлення роблю сьогоднї й завтра, а третього дня скінчаю ся.

13:33 Тільки ж мушу сьогоднї і завтра й дальшого дня ходити, бо не можна пророкові загинути осторонь Єрусалиму.

13:34 Єрусалиме, Єрусалиме, що вбиваєш пророків і каменуєш посланих до тебе! скільки раз хотїв я зібрати дїти твої, як курка своє гнїздо під крила, й не схотїли.

13:35 Оце ж оставляєть ся вам господа ваша пуста; істино ж глаголю вам: Що не побачите мене, доки прийде час, що скажете: Благословен грядущий в імя Господнє.

14:1 І сталось, як прийшов Він у господу до одного із старших Фарисейських у суботу їсти хлїб, були й вони, назираючи Його.

14:2 І ось один чоловік у водянцї був перед Ним.

14:3 І озвавшись Ісус, рече до законників та Фарисеїв, глаголючи: Чи годить ся в суботу сцїляти?

14:4 Вони ж мовчали. І взявши сцїлив його, та й відпустив.

14:5 І, озвавшись до них, рече: В кого з вас осел або віл упаде в колодязь, чи зараз не витягне його субітнього дня?

14:6 І не змогли вони відказати Йому знов проти сього.

14:7 Сказав же до запрошених приповість, постерігши, як перві місця вибирають, глаголючи до них:

14:8 Коли запрошений ти від кого на весїллє, то не сїдай на первому місцї, щоб часом поважнїщий тебе не був запрошений від него,

14:9 і прийшовши той, хто запросив тебе й його, не сказав тобі: Дай сьому місце; а тодї доведеть ся тобі з соромом останнє місце заняти.

14:10 Нї, коли ти запрошений, прийшовши сїдай на останньому місцї, щоб, як прийде, хто запросив тебе, сказав тобі: Друже, сїдай вище. Тодї буде тобі слава перед тими, що сидять з тобою.

14:11 Бо кожен, хто нести меть ся вгору, принизить ся, хто ж принизуєть ся, пійде вгору.

14:12 Рече ж і тому, що запросив його: Коли справляєш обід або вечерю, не клич приятелїв твоїх, нї братів твоїх, нї сусїд багатих; щоб часом і вони тебе не запросили, й не було тобі відплати.

14:13 Нї, коли справляєш гостину, запрошуй убогих, калїк, кривих, слїпих;

14:14 то будеш блажен, бо не мають чим віддати тобі; віддасть ся бо тобі у воскресенню праведних.

14:15 Почувши ж се один з сидячих з Ним, каже Йому: Блажен, хто їсти ме хлїб у царстві Божім.

14:16 Він же рече йому: Один чоловік справив вечерю велику, та й запросив многих;

14:17 і післав слугу свого часу вечері сказати запрошеним: Ійдїть, бо вже все готове.

14:18 І почали рядом відпрошуватись усї. Первий сказав йому: Поле купив я, то мушу пійти та подивитись на него. Прошу тебе, вибач менї.

14:19 А другий сказав: Пять ярем волів купив я, і йду спробувати їх. Прошу тебе, вибач менї.

14:20 А знов другий сказав: Я одруживсь, тому й не можу прийти.

14:21 І прийшовши слуга той, оповів панові своєму. Тодї прогнївившись господар, рече слузї своєму: Вийди хутко на дороги та на улицї городські, та вбогих, та калїк, та кривих, та слїпих поприводь сюди.

14:22 І рече слуга: Пане, сталось, як звелїв єси, та й ще є місце.

14:23 І рече пан до слуги: Вийди на шляхи та на загороди, та й силуй увійти, щоб повна була господа моя.

14:24 Глаголю бо вам, що нїхто з чоловіків тих запрошених не покоштує моєї вечері.

14:25 Ійшло ж із Ним пребагато народу; й обернувшись рече до них:

14:26 Коли хто приходить до мене, й не зненавидить батька свого, й матїр, і жінку, й дїти, й братів, і сестер, та ще й свою душу, не може учеником моїм бути.

14:27 І хто не носить хреста свого й не ходить слїдом за мною, не може бути учеником моїм.

14:28 Хто бо з вас, задумавши башту будувати, перше сївши не полїчить видатку, чи має на скінченнє?

14:29 щоб часом, як положить він основину, та не спроможеть ся скінчити, всї, дивлячись, не стали сьміятись із него, кажучи:

14:30 Що сей чоловік почав будувати, та й не спроміг ся скінчити.

14:31 Або який цар, ідучи на войну, ударити на другого царя, сївши перше не порадить ся, чи можливо з десятьма тисячами устояти проти того, хто з дванайцятьма тисячами йде на него.

14:32 Коли ж нї, то ще як той далеко, посли піславши, просить примирря.

14:33 Так оце всякий з вас, хто не відцураєть ся від усього свого достатку, не може моїм учеником бути.

14:34 Добро сіль; коли ж сіль звітріє, то чим приправити?

14:35 Нї в землю, нї в гній не годить ся вона; геть викидають її. Хто має уші слухати, нехай слухає.

15:1 Приближували ся ж до Него всї митники й грішники, слухати Його.

15:2 І нарекали Фарисеї та письменники, кажучи: Що сей грішників приймає і їсть із ними.

15:3 Сказав же до них приповість сю, глаголючи:

15:4 Которий чоловік з вас, мавши сотню овечок, та загубивши одну з них, не зоставить девятьдесять і девять у степу, та не пійде за загубленою, доки знайде її?

15:5 А знайшовши, положить на плечі собі, радїючи.

15:6 І, прийшовши до дому, скликає другів та сусїд, кажучи їм: Радуйтесь зо мною, бо я знайшов овечку мою загублену.

15:7 Глаголю вам, що оттак радість буде на небі над одним грішником каючим ся, більше нїж над девятьдесять і девятьма праведниками, котрим не треба покаяння.

15:8 Або котора жінка, мавши десять драхім, коли згубить драхму одну, не сьвітить сьвітла, та не вимітає хати, та не шукає пильно, доки знайде?

15:9 А знайшовши кличе подруг та сусїдок, кажучи: Радуйтесь зо мною, бо я знайшла драхму, що була згубила.

15:10 Так, глаголю вам, радість буде перед ангелами Божими над одним грішником каючим ся.

15:11 Рече ж: Один чоловік мав два сини,

15:12 і сказав молодший з них батькові: Отче, дай менї частину маєтку, що впадає менї. І роздїлив їм прожиток.

15:13 І не по многих днях, зібравши все молодший син, відʼїхав у землю далеку, та й протратив там маєток свій, живучи блудно.

15:14 Як же проїв усе, настала голоднеча велика в землї тій; і почав він терпіти недостаток.

15:15 І пійшовши пристав до одного з міщан землї тієї; і післав той його на поля свої пасти свинї.

15:16 І бажав він сповнити живіт свій лушпиннєм, що їли свинї, та й нїхто не давав йому.

15:17 Опамятавшись же, сказав: Скільки наймитів у батька мого надто мають хлїба! я ж голодом погибаю.

15:18 Уставши, пійду до батька мого, й скажу йому: Отче, згрішив я на небо й перед тобою,

15:19 і вже недостоєн зватись сином твоїм; прийми мене як одного з наймитів твоїх.

15:20 І вставши пійшов до батька свого. Ще ж він далеко був, побачив його батько його, й змилосердивсь, і побігши упав на шию йому, й поцїлував його.

15:21 Каже ж йому син: Отче, згрішив я на небо й перед тобою, і вже не достоєн зватись сином твоїм.

15:22 Каже ж батько до слуг своїх: принесїть шату найпершу та й одягнїть його; й дайте перстень на руку йому, й чоботи на ноги;

15:23 і, привівши теля годоване, заколїть і ївши веселїмось:

15:24 бо сей син мій мертвий був, та й ожив; згинув був, та й знайшов ся. І почали веселитись.

15:25 Був же син його старший на полї, і, як ідучи зближавсь до господи, почув сьпіви да танцї.

15:26 І покликавши одного з слуг, питав, що б се було таке.

15:27 Той же каже йому: Що брат твій прийшов, і заколов батько твій теля годоване, що здорового його прийняв.

15:28 Розсердив ся ж і не схотїв увійти. Оце ж батько його вийшовши просив його.

15:29 Він же, озвавшись, рече батькові: Ось стільки лїт служу тобі, й нїколи заповідї твоєї не переступив, та й нїколи менї не дав єси козеняти, щоб з приятелями моїми повеселитись;

15:30 як же син твій сей, проївши свій прожиток з блудницями, прийшов, заколов єси йому теля годоване.

15:31 Він же рече йому: Дитино, ти все зо мною єси, і все, що моє, твоє;

15:32 веселити ж ся і радувати ся треба було, що брат твій сей мертвий був, та й ожив, і згинув був, та й знайшов ся.