День 28 з 90

Лк 16:1–17:37

16:1 Промовив же і до учеників своїх: Один чоловік був багатий, що мав приставника; і обвинувачено сього йому, що розсипає маєток його.

16:2 І, покликавши його, каже йому: Що се чую про тебе? Дай менї перелїк з твого приставництва, бо не можна вже тобі бути приставником.

16:3 Каже ж у собі приставник: Що менї робити, що пан мій бере приставництво від мене? Копати не вмію, просити соромлюсь.

16:4 Знаю, що зроблю, щоб, як відставлений буду від приставництва, прийняли мене в господи свої.

16:5 І покликавши кожного з довжників пана свого, каже первому: Скільки ти винен панові моєму?

16:6 Він же каже: Сто мір оливи. І каже йому: Візьми твою розписку, та сївши хутко, пиши пятьдесять.

16:7 Потім другому каже: Ти ж скільки винен? Він же каже: Сто мір пшеницї. І каже йому: Візьми твою розписку, та напиши вісїмдесять.

16:8 І похвалив пан приставника неправедного, що мудро вчинив; сини бо віку сього мудріщі над синів сьвітла в родї своїм.

16:9 І я вам глаголю: Робіть собі приятелів від мамони неправди, щоб, як будете в недостатках, прийняли вас у вічні оселї.

16:10 Вірний у найменшому, і в великому вірний, а в найменшому неправедний, і в великому неправедний.

16:11 Коли ж оце у неправедній мамонї вірні не будете, то правдиве хто вам звірить?

16:12 І коли у чужому вірні не були, ваше хто вам дасть?

16:13 Жаден слуга не може двом панам служити: або одного ненавидїти ме, а другого любити ме; або до одного прихилить ся, а другим гордувати ме. Не можете Богові служити й мамонї.

16:14 Чули ж се все й Фарисеї, що були сріблолюбцями, та й насьміхались із Него.

16:15 І рече їм: Ви оправдуєте себе перед людьми, Бог же знає серця ваші, бо що в людей високе, те огида перед Богом.

16:16 Закон і пророки до Йоана. З того ж часу царство Боже благовіствуєть ся, і кожен силою здобуває його.

16:17 Легше ж небу та землї перейти, нїж із закону одній титлї пропасти.

16:18 Всякий, хто розводить ся з жінкою своєю, і женить ся з иншою, робить перелюб; і всякий, хто женить ся з розведеною з чоловіком, робить перелюб.

16:19 Один же чоловік був заможний, і одягавсь у кармазин та висон, і жив що-дня пишно.

16:20 Убогий же один був, на ймя Лазар, що лежав перед ворітьми його ввесь у струпі,

16:21 і бажав погодуватись окрушинами, що падали з стола багатиревого; тільки ж і собаки приходячи лизали рани його.

16:22 Стало ся ж, що вмер убогий, і перенесли його ангели на лоно Авраамове; умер же й багатир і поховали його.

16:23 І в пеклї зняв він очі свої, бувши в муках, і побачив оддалеки Авраама, й Лазаря на лонї його.

16:24 І покликнувши він, каже: Отче Аврааме, помилуй мене та пішли Лазаря, нехай умочить конець пальця свого в воду та прохолодить язик мій; бо я мучусь у поломї сьому.

16:25 Рече ж Авраам: Дитино, спогадай, що прийняв єси добре твоє в життю твоїм, а Лазар так само лихе; тепер же він тут утїшаєть ся, а ти мучиш ся.

16:26 Та ще й до того, між нами й вами пропасть велика утвердилась, щоб которі схотїли перейти звідсїля до вас, не здолїли; анї звідтіля до нас не перейшли.

16:27 Каже ж він: Благаю ж тебе, отче, щоб післав його до дому батька мого:

16:28 маю бо пять братів; нехай сьвідкує їм, щоб і вони не прийшли у се місце муки.

16:29 Рече йому Авраам: Мають вони Мойсея і пророків; нехай слухають їх.

16:30 Він же каже: Нї, отче Аврааме; тільки ж, коли б хто з мертвих прийшов до них, покають ся.

16:31 Рече ж йому: Коли Мойсея і пророків не слухають, то, коли б хто й з мертвих воскрес, не піймуть віри.

17:1 Рече ж до учеників: Не можна не прийти поблазням; горе ж, через кого приходять!

17:2 Лучче б йому було, коли б жорно млинове почеплено на шию йому, та й укинуто в море, нїж щоб зблазнив одного з малих сих.

17:3 Озирайтесь на себе. Коли погрішить проти тебе брат твій, докори йому, й коли покаєть ся, прости йому.

17:4 І коли сїм раз на день погрішить проти тебе, й сїм раз на день обернеть ся до тебе, кажучи: Каюсь; прости йому.

17:5 І казали апостоли Господеві: Прибав нам віри.

17:6 Рече ж Господь: Коли б ви мали віру з зерно горчицї, то сказали б шовковинї оцїй: Викоренись і посадись у морю, то послухала б вас.

17:7 Хто ж з вас, слугу мавши, ратая чи пастуха, як ійде з поля, скаже йому зараз: Прийшовши сїдай їсти?

17:8 А чи не скаже йому: Наготов менї що вечеряти, та підперезавшись послугуй менї, поки їсти му та пити му, а потім їсти меш і пити меш ти?

17:9 Чи дякує тому слузї, що зробив, що звелено йому?

17:10 Так і ви, коли зробите все, що звелено вам, кажіть: Що слуги ми нїкчемні; бо, що повинні зробити, зробили.

17:11 І сталось, як ійшов Він у Єрусалим, і проходив серединою Самариї та Галилеї,

17:12 і, як увійшов ув одно село, зустріло Його десять прокажених чоловіків, що стояли оддалеки.

17:13 І піднесли вони голос, кажучи: Ісусе, наставниче, помилуй нас.

17:14 І побачивши рече їм: Ідїть покажіть себе священикам. І сталось, як пійшли вони, очистились.

17:15 Один же з них, бачивши, що одужав, вернувсь, голосом великим прославляючи Бога,

17:16 і, припав лицем до ніг Його, дякуючи Йому; а був він Самарянин.

17:17 Озвав ся ж Ісус і рече: Чи не десять очистились? девять же де?

17:18 Не знайшлись, щоб вернувшись оддати славу Богу, тільки чужоземець сей?

17:19 І рече йому: Уставши йди; віра твоя спасла тебе.

17:20 Як же спитали Його Фарисеї, коли прийде царство Боже, відказав їм, і рече: Не прийде царство Боже з постереганнєм,

17:21 анї казати муть: Дивись, ось воно; або: Дивись, он, бо царство Боже у вас усерединї.

17:22 Рече ж до учеників: Прийдуть днї, що бажати мете один з днїв Сина чоловічого видїти, та й не побачите.

17:23 І казати муть вам: Дивись, ось; або: Дивись, он; не йдїть і не ганяйтесь.

17:24 Бо, як блискавиця, блиснувши з одного краю під небом, до другого краю під небом сьвітить, так буде й Син чоловічий дня свого.

17:25 Перше ж мусить Він багато терпіти, й відцураєть ся Його рід сей.

17:26 І як сталось за днїв Ноя, так буде й за днїв Сина чоловічого.

17:27 Їли, пили, женились, оддавались, аж до дня, як увійшов Ной у ковчег, і настав потоп, та й вигубив усїх.

17:28 Так само, як сталось і за Лота; їли, пили, торгували, продавали, насаджували, будували,

17:29 которого ж дня вийшов Лот із Содома, линуло огнем та сїркою з неба та й вигубило всїх.

17:30 Так же буде й в день, котрого Син чоловічий відкриєть ся.

17:31 Того дня, хто буде на криші, а надібє його в хатї, нехай не злазить узяти його; й хто на полї, так само нехай не вертаєть ся назад.

17:32 Спогадайте Лотову жінку.

17:33 Коли хто шукати ме душу свою спасти, погубить її, а хто погубить її, оживить її.

17:34 Глаголю вам, тієї ночі буде двоє на однім ліжку; один візьметь ся, а другий зоставить ся.

17:35 Дві молоти муть укупі; одна візьметь ся, а друга зоставить ся.

17:36 Двоє будуть у полї; один візьметь ся, а другий зоставить ся.

17:37 І озвавшись кажуть до Него: Де, Господи? Він же рече їм: Де тїло, там збирати муть ся орли.