День 29 з 90

Лк 18:1–19:48

18:1 Сказав же й приповість їм про те, що треба по всяк час молитись, а не внивати,

18:2 глаголючи: Один суддя був у якомусь городї, й Бога не бояв ся, і чоловіка не соромив ся.

18:3 Вдовиця ж була одна у городї тім, і прийшла до него, кажучи: Помстись за мене над противником моїм.

18:4 І не хотїв довго, потім же каже в собі: Хоч і Бога не боюсь, і чоловіка не соромлюсь,

18:5 то, що докучає менї вдова ся, помщусь за неї, щоб, без перестану ходячи, не докучала менї.

18:6 Рече ж Господь: Слухайте, що суддя неправедний каже!

18:7 Бог же чи не помстив ся б за вибраних своїх, що голосять до Него день і ніч, хоч довго терпить про них?

18:8 Глаголю вам, що помстить ся за них незабаром. Тільки ж Син чоловічий прийшовши, чи знайде віру на землї?

18:9 Сказав же й до инших, що вповали на себе, що вони праведні, та гордували другими, приповість сю:

18:10 Два чоловіки ввійшли в церкву помолитись: один Фарисей, а другий митник.

18:11 Фарисей, ставши, так у собі молив ся: Боже, дякую Тобі, що я не такий, як инші люде, здирщики, неправедні, перелюбні, або як оцей митник.

18:12 Я пощу два рази на тиждень, даю десятину з усього, що придбаю.

18:13 А митник, оддалеки ставши, не хотїв і очей до неба звести, а бив у груди себе, кажучи: Боже, милостивий будь менї грішному.

18:14 Глаголю вам: пійшов сей до дому свого оправданий більш, нїж той; бо кожен, хто несеть ся вгору, принизить ся; хто ж принижуєть ся, пійде вгору.

18:15 Приносили ж Йому й дїтей, щоб до них приторкнувсь; бачивши ж ученики, заказували їм.

18:16 Ісус же, покликавши їх, рече: Пустїть дїток приходити до мене й не боронїть їм; таких бо царство Боже.

18:17 Істино глаголю вам: Хто не прийме царства Божого, як дитина, не ввійде в него.

18:18 І питав Його один старшина, кажучи: Учителю благий, що робивши життє вічнє наслїджу.

18:19 Рече ж йому Ісус: Чого мене звеш благим? нїхто не благий, тільки один, Бог.

18:20 Заповідї знаєш: Не чини перелюбу, Не вбивай, Не кради, Не сьвідкуй криво, Поважай батька твого й матїр твою.

18:21 Він же каже: Се все хоронив я з малку мого.

18:22 Почувши ж се Ісус, рече йому: Ще одного тобі недостає: усе, що маєш, продай та й роздай убогим, і мати меш скарб на небі; та й приходь, ійди слїдом за мною.

18:23 Він же, почувши се, став вельми сумний, був бо дуже багатий.

18:24 Побачивши ж його Ісус, що вельми сумний став, рече: Як тяжко багацтва маючи увійти в царство Боже!

18:25 Легше бо верблюдові кріз ушко голки пройти, нїж багатому в царство Боже ввійти.

18:26 Казали ж ті, що чули: То хто ж може спастись?

18:27 Він же рече: Неможливе у людей — можливе у Бога.

18:28 Каже ж Петр: Ось ми покинули все, та й пійшли слїдом за Тобою.

18:29 Він же рече їм: Істино, істино глаголю вам: Що нема нїкого, хто покинув господу, або родителїв, або братів, або жінку, або дїти задля царства Божого,

18:30 та й не приняв багато більше часу сього, а в віку будучому життє вічнє.

18:31 Узявши ж дванайцятьох, рече до них: Оце йдемо в Єрусалим, і станеть ся все, що написано через пророків, Синові чоловічому.

18:32 Буде бо виданий поганам, і насьміхати муть ся з Него, й зневажати муть Його, й плювати муть на Него,

18:33 і бивши убють Його; а третього дня воскресне.

18:34 А вони нїчого того не зрозуміли; й було слово се закрите від них, і не розуміли глаголаного.

18:35 Стало ся ж, як наближав ся до Єрихона, один слїпий сидїв при дорозї просячи;

18:36 чувши ж, що народ йде мимо, спитав, що б се було.

18:37 Сказали ж йому, що Ісус Назарянин іде мимо.

18:38 І покликнув, кажучи: Ісусе, сину Давидів, помилуй мене.

18:39 А ті, що йшли попереду, сварили на него, щоб мовчав; він же ще більш кричав: Сину Давидів, помилуй мене.

18:40 Ставши ж Ісус, звелїв його привести до себе; як же наближив ся він, спитав його,

18:41 глаголючи: Що хочеш, щоб зробив тобі? Він же каже: Господи, щоб прозрів.

18:42 А Ісус рече йому: Прозри: віра твоя спасла тебе.

18:43 І зараз прозрів, та й пійшов слїдом за Ним, прославляючи Бога; і ввесь народ, побачивши се, оддав хвалу Богові.

19:1 І вийшовши проходив через Єрихон.

19:2 І ось чоловік, на ймя званий Закхей, а був він старший між митниками, й був заможний.

19:3 І бажав бачити Ісуса, хто Він, та не зміг за народом, бо малого був зросту.

19:4 І, побігши наперед, вилїз на шовковицю, щоб подивитись на Него; бо туди мав проходити.

19:5 І, як прийшов на те місце, споглянувши Ісус, побачив його, й рече до него: Закхею, злїзь боржій додолу; сьогоднї бо в дому твоїм треба менї бути.

19:6 І злїз він боржій, і прийняв Його радїючи.

19:7 І бачивши всї, нарікали, кажучи: Що до грішника чоловіка пійшов у гостину.

19:8 Ставши ж Закхей, каже до Господа: Ось половину достатку мого, Господи, даю вбогим; і коли кого чим обидив, віддаю вчетверо.

19:9 Рече ж до него Ісус: Що сьогоднї спасеннє домові сьому сталось, бо й він син Авраамів:

19:10 прийшов бо Син чоловічий, щоб шукати й спасати погибше.

19:11 Як же слухали вони се, додавши сказав приповість: бо був Він близько Єрусалиму, й думали вони, що зараз має царство Боже явитись.

19:12 Рече ж оце: Один чоловік значного роду йшов у землю далеку прийняти собі царство, та й вернутись.

19:13 Покликавши ж десять слуг своїх, дав їм десять мин срібла, та й сказав до них: Орудуйте, поки прийду.

19:14 Міщане ж його ненавидїли його, й післали посли слїдом за ним, кажучи: Не хочемо сього, щоб царював над нами.

19:15 І сталось, як вернув ся він, прийнявши царство, сказав прикликати собі слуг тих, що дав їм срібло, щоб знати, хто що зʼорудував.

19:16 Прийшов же первий, кажучи: Пане, мина твоя приробила десять мин.

19:17 І рече йому: Гаразд, добрий слуго; що у найменшому вірен був єси, то май власть над десятьма городами.

19:18 І приступив другий, кажучи: Пане, мина твоя зробила пять мин.

19:19 Рече ж і сьому: І ти будь над пятьма городами.

19:20 Приступив і инший, кажучи: Пане, ось мина твоя, котру я мав сховану в хустцї:

19:21 боявсь бо тебе, що ти чоловік жорстокий: береш, чого не клав єси, і жнеш, чого не сїяв.

19:22 Рече ж йому: З уст твоїх судити му тебе, лукавий слуго. Знав єси, що я чоловік жорстокий: беру, чого не клав, і жну, чого не сїяв;

19:23 а чом же не дав єси срібла мого у міняльню? і я, прийшовши, з лихвою виміг би його.

19:24 І рече стоячим коло него: Візьміть від него мину, а дайте маючому десять мин.

19:25 (І казали йому: Пане, має десять мин.)

19:26 Глаголю бо вам: Що всякому маючому дасть ся, від немаючого ж і, що має, візьметь ся від него.

19:27 А ворогів моїх тих, що не хочуть, щоб царював над ними, приведїть сюда, та й повбивайте передо мною.

19:28 І, промовивши се, пійшов далїй, ідучи в Єрусалим.

19:29 І сталось, як наближавсь до Витфагиї та Витаниї, до гори, званої Оливної, післав двох з учеників своїх,

19:30 глаголючи: Ідїть у село, що перед вами, у котре ввійшовши, знайдете осля привязане, що на него нїхто з людей нїколи не сїдав. Одвязавши його, приведїть.

19:31 І коли хто вас поспитає: На що одвязуєте? так скажіть йому: Що Господеві треба його.

19:32 Пійшовши ж послані, знайшли, як Він сказав їм.

19:33 Як же одвязували вони осля, казали господарі його до них: На що одвязуєте осля?

19:34 Вони ж сказали: Господеві його треба.

19:35 І привели його до Ісуса; й, накинувши свою одежу на осля, посадили Ісуса.

19:36 Як же Він їхав, простилали одежу свою по дорозї.

19:37 Коли ж вже наближив ся Він до збочу гори Оливної, почало все множество учеників радуючись хвалити Бога голосом великим за всї чудеса, що бачили,

19:38 говорячи: Благословен грядущий цар в імя Господнє; впокій на небі, і слава на вишинах!

19:39 А деякі з Фарисеїв між народом казали до Него: Учителю, закажи ученикам Твоїм.

19:40 І озвавшись рече їм: Глаголю вам, що коли сї замовкнуть, каміннє кричати ме.

19:41 І, як наближивсь, то, побачивши город, заплакав над ним,

19:42 глаголючи: О, коли б зрозумів і ти хоч у день сей твій, що для впокою твого! тепер же воно закрито перед очима твоїми.

19:43 Бо прийдуть днї на тебе, й обкинуть вороги твої валами тебе, та й обляжуть тебе, й стиснуть тебе звідусюди.

19:44 І з землею зрівняють тебе й дїти твої у тобі; і не зоставлять у тобі каменя на каменї; бо не розумів єси часу одвідин твоїх.

19:45 І ввійшовши у церкву, почав виганяти продаючих і купуючих,

19:46 глаголючи їм: Писано: Дом мій — дом молитви; ви ж його зробили вертепом розбійників.

19:47 І навчав що-дня в церкві. Архиєреї ж та письменники й значні людські шукали Його вбити.

19:48 І не знайшли, що б зробити Йому; народ бо ввесь горнувсь до Него, слухаючи.