День 33 з 90

Ів 2:1–4:54

2:1 А третього дня було весїллє в Канї Галилейській; і була мати Ісусова там;

2:2 запрошено ж і Ісуса, й учеників Його на весїллє.

2:3 І, як не ставало вина, каже мати Ісусова до Него: Вина не мають.

2:4 Рече їй Ісус: Що менї й тобі, жено? ще не прийшла година моя.

2:5 Каже Його мати слугам: Що вам скаже, робіть.

2:6 Стояло ж там шість камяних водників про очищеннє Жидівське, що містили відер по два або по три.

2:7 Рече їм Ісус: Поналивайте водники водою. І поналивали їх аж по верх.

2:8 І рече їм: Черпайте тепер, та й несїть до старости. І понесли.

2:9 Як же покоштував староста води, що сталась вином (а не знав, звідкіля, слуги ж знали, що черпали воду), кличе жениха староста,

2:10 і каже йому: Кожен чоловік перш добре вино ставить, а як підопють, тодї гірше; ти ж додержав добре вино аж досї.

2:11 Сей почин ознак зробив Ісус у Канї Галилейській, і показав славу свою; і вірували в Него ученики Його.

2:12 Після сього пійшов у Капернаум, Він і мати Його, й брати Його, й ученики Його; і там пробували небагато днїв.

2:13 А була близько пасха у Жидів, і пійшов у Єрусалим Ісус,

2:14 і знайшов у церкві продаючих воли, й вівцї, і голуби, й міняльників сидячих.

2:15 І, зробивши джгута з мотузків, повиганяв усїх із церкви, й вівцї й воли, а міняльникам порозсипав гроші, і столи поперевертав;

2:16 а тим, що голуби продавали, рече: Візьміть се звідсїля; не робіть дому Отця мого домом торговим.

2:17 Згадали ж ученики Його, що написано: Ревність дому твого зʼїла мене.

2:18 Озвались тодї Жиди, й казали Йому: Що за знак покажеш нам, що се робиш?

2:19 Озвавсь Ісус і рече їм: Зруйнуйте сю церкву, й я за три днї підніму вам її.

2:20 Казали тодї Жиди: Сорок і шість років будовано церкву сю, а Ти в три днї піднімеш її?

2:21 Він же глаголав про церкву тїла свого.

2:22 Як же встав з мертвих, згадали ученики Його, що Він се глаголав їм; і вірували писанню і слову, що глаголав Ісус.

2:23 Як же був у Єрусалимі у пасху на сьвята, многі увірували в імя Його, побачивши чудеса Його, що робив.

2:24 Сам же Ісус не звіряв ся їм, тим що знав усїх:

2:25 бо не треба було Йому, щоб хто сьвідкував про чоловіка, бо Він знав, що було в чоловіку.

3:1 Був же чоловік з Фарисеїв, Никодим імя йому, князь Жидівський.

3:2 Сей прийшов до Ісуса в ночі, і каже Йому: Рави, знаємо, що від Бога прийшов єси учителем; нїхто бо таких ознак не може робити, як Ти робиш, коли не буде Бог з ним.

3:3 Озвавсь Ісус і рече йому: Істино, істино глаголю тобі: Коли хто не народить ся звиш, не може видїти царства Божого.

3:4 Каже до Него Никодим: Як же може чоловік народитись, старим бувши? хиба може в утробу матери своєї знов увійти, і родитись?

3:5 Озвавсь Ісус: Істино, істино глаголю тобі: Коли хто не родить ся од води й Духа, не може ввійти в царство Боже.

3:6 Роджене від тїла — тїло, а роджене від Духа — дух.

3:7 Не дивуй ся, що глаголав тобі: Мусите ви народити ся звиш.

3:8 Дух, де хоче, дише, й голос його чуєш, та не знаєш, звідкіля виходить, і куди йде; так усякий народжений од Духа.

3:9 Озвавсь Никодим і каже Йому: Як може се статись:

3:10 Відказав Ісус і рече йому: Ти єси учитель Ізраїлїв, і сього не знаєш?

3:11 Істино, істино глаголю тобі: Що те, що знаємо, говоримо, й що бачили, сьвідкуємо; а сьвідкування нашого не приймаєте.

3:12 Коли про земне глаголав вам, і не віруєте, — як же, коли скажу вам про небесне, увіруєте?

3:13 І нїхто не зійшов на небо, тільки хто з неба зійшов, Син чоловічий, що на небі.

3:14 І, як Мойсей підняв угору гадюку в пустинї, так мусить бути піднятий і Син чоловічий,

3:15 щоб кожний віруючий в Него не погиб, а мав життє вічнє.

3:16 Так бо полюбив Бог сьвіт, що Сина свого єдинородного дав, щоб кожен, віруючий в Него, не погиб, а мав життє вічнє.

3:17 Бо не післав Бог Сина свого на сьвіт, щоб осудив сьвіт, а щоб спас ся Ним сьвіт.

3:18 Хто вірує в Него, не осудить ся; хто ж не вірує, уже осуджений; бо не вірував у ймя єдинородного Сина Божого.

3:19 Сей же єсть суд, що сьвітло прийшло на сьвіт, а полюбили люде темряву більше нїж сьвітло; були бо лихі їх учинки.

3:20 Кожен бо, хто чинить лихе, ненавидить сьвітло, й не йде до сьвітла, щоб не зганено вчинків його.

3:21 Хто ж робить правду, йде до сьвітла, щоб виявились його вчинки, бо в Бозї роблені.

3:22 Після сього пійшов Ісус і ученики Його в Юдейську землю; і там пробував з ними, й хрестив.

3:23 Хрестив же й Йоан у Єнонї поблизу Салима, бо води було там багато; й приходили, й хрестились.

3:24 Ще бо не вкинуто в темницю Йоана.

3:25 Постало ж змаганнє в учеників Йоанових з Жидами про очищеннє.

3:26 І прийшли вони до Йоана, й казали йому: Рави, той що був з тобою за Йорданом, котрому сьвідкував єси, ось сей хрестить і всї йдуть до Него.

3:27 Озвавсь Йоан і рече: Не може чоловік прийняти нїчого, коли не буде дано йому з неба.

3:28 Самі ви менї сьвідкуєте, що я казав: Я не Христос, а що я посланий перед Ним.

3:29 Хто має заручену, той жених; а друг жениха, стоячи й слухаючи його, радощами радуєть ся голосу жениха; ся оце радість моя сповнилась.

3:30 Той мусить рости, я ж малїти.

3:31 Хто звиш гряде, той над усїма; хто від землї, той від землї, і від землї говорить; хто з неба гряде, той над усїма.

3:32 І що бачив і чув, про те й сьвідкує; і сьвідкування Його нїхто не приймає.

3:33 Хто прийняв сьвідкуваннє Його, той ствердив, що Бог правдивий.

3:34 Кого бо післав Бог, той слова Божі говорить; бо не мірою дає Бог Духа.

3:35 Отець любить Сина, і все дав у руки Йому.

3:36 Хто вірує в Сина, той має вічне життє; а хто не вірує Синові, не бачити ме життя, а гнїв Божий пробуває на йому.

4:1 Як же взнав Господь, що прочули Фарисеї, що Ісус більш учеників єднає і хрестить, нїж Йоан,

4:2 (хоч Ісус сам не хрестив, а ученики Його;)

4:3 то покинув Юдею, та й пійшов знов у Галилею.

4:4 Треба ж було Йому проходити через Самарию.

4:5 Приходить оце в город Самарянський, названий Сихар, поблизу хутора, що дав Яков Йосифу, синові своєму.

4:6 Була ж там криниця Яковова. Оце ж Ісус, утомившись у дорозї, сидїв так на криницї; було ж коло шестої години.

4:7 Приходить жінка з Самариї начерпати води. Рече їй Ісус: Дай менї пити.

4:8 Ученики бо Його пійшли в город, щоб купити їжі.

4:9 Каже ж Йому жінка Самарянка: Як се Ти, Жидовин бувши, пити просиш від мене, жінки Самарянки? Бо Жиди не сходять ся з Самарянами.

4:10 Озвавсь Ісус і рече їй: Коли б знала дар Божий і хто се говорить тобі: Дай менї пити, ти просила б Його, й дав би тобі води живої.

4:11 Каже Йому жінка: Добродїю, і черпака не маєш, і колодязь глибокий; звідкіля ж маєш воду живу?

4:12 Хиба Ти більший єси отця нашого Якова, що дав нам сей колодязь? і він сам з него пив, і сини його, й скот його.

4:13 Озвавсь Ісус і рече їй: Всякий, хто пє воду сю забажає знов;

4:14 хто ж напєть ся води, що я дам йому, не забажає до віку; а вода, що дам йому, буде в йому жерелом води, що тече в життє вічнє.

4:15 Каже до Него жінка: Добродїю, дай менї сієї води, щоб не жаждувала, анї ходила сюди черпати.

4:16 Рече їй Ісус: Іди поклич чоловіка твого, та й приходь сюди.

4:17 Озвалась жінка і каже: Не маю чоловіка. Рече їй Ісус: Добре сказала єси, що чоловіка не маєш;

4:18 пять бо чоловіків мала, та й тепер которого маєш, не чоловік тобі; у сьому правду сказала єси.

4:19 Каже Йому жінка: Добродїю, бачу, що пророк єси Ти.

4:20 Батьки наші на сїй горі покланялись; а ви кажете, що в Єрусалимі місце, де треба покланяти ся.

4:21 Рече їй Ісус: Жінко, вір менї, що прийде час, коли нї на горі сїй, анї в Єрусалимі покланяти метесь ви Отцеві.

4:22 Ви кланяєтесь, а чому — не знаєте; ми кланяємось, і чому — знаємо, бо спасеннє від Жидів.

4:23 Та прийде час, і вже єсть, що правдиві поклонники поклонять ся Отцеві духом і правдою; Отець бо таких шукає покланяючих ся Йому.

4:24 Дух — Бог, і хто покланяєть ся Йому, духом і правдою мусить покланятись.

4:25 Каже Йому жінка: Знаю, що Месия прийде (званий Христос). Як прийде Він, звістить нам усе.

4:26 Рече їй Ісус: Се я, що глаголю тобі.

4:27 І прийшли на се ученики Його, й дивувались, що Він із жінкою розмовляв; та нїхто не сказав: Чого тобі треба? або: Про що розмовляєш із нею?

4:28 Покинула тодї відро своє жінка, й пійшла в город, і каже людям:

4:29 Ійдїть подивіть ся на чоловіка, котрий сказав менї все, що я зробила; чи се не Христос?

4:30 Вийшли ж з города, й прийшли до Него.

4:31 Тим часом просили Його ученики: Рави, їж.

4:32 Він же рече їм: Я маю їжу їсти, котрої ви не знаєте.

4:33 Казали ж ученики один до одного: Хиба хто принїс Йому їсти?

4:34 Рече їм Ісус: Моя їжа, щоб чинити волю Пославшого мене, й скінчити Його дїло.

4:35 Хиба ви не кажете: Що ще чотирі місяцї, та й жнива прийдуть? Ось глаголю вам: Здійміть очі ваші, та погляньте на ниви, що вже пополовіли на жнива.

4:36 І приймає жнець плату, й збирає овощ у життє вічнє, щоб і хто сїє радував ся, і хто жне.

4:37 Бо у сьому слово правдиве: що инший, хто сїє, а инший, хто жне.

4:38 Я післав вас жати, коло чого ви не працювали; инші люде працювали, а ви на працю їх увійшли.

4:39 З города ж того багато увірувало в Него Самарян через слово жінки, сьвідкуючої: Що сказав менї все, що зробила.

4:40 Як же прийшли до Него Самаряне, просили Його зістатись у них; і зіставсь там два днї.

4:41 І багато більше увірувало за слово Його.

4:42 А тій жінцї казали: Що вже не задля твого оповідання віруємо; самі бо чули, й знаємо, що се справдї Спас сьвіту Христос.

4:43 Через два ж днї вийшов звідтіля та прийшов у Галилею.

4:44 Сам бо Ісус сьвідкував, що пророк у своїй отчинї чести не має.

4:45 Як же прийшов у Галилею, прийняли Його Галилейцї, бачивши все, що зробив у Єрусалимі на сьвята: бо й вони ходили на сьвята.

4:46 Прийшов же Ісус ізнов у Кану Галилейську, де зробив воду вином. І був один царський, котрого син нездужав у Капернаумі.

4:47 Сей, почувши, що Ісус прибув із Юдеї в Галилею, прийшов до Него, й благав Його, щоб пійшов та оздоровив сина його, бо мав умерти.

4:48 Рече ж Ісус до него: Коли ознак та див не побачите, не увіруєте.

4:49 Каже до Него царський: Господи, йди перш, нїж умре дитина моя.

4:50 Рече йому Ісус: Іди, син твій живий. І увірував чоловік слову, що промовив йому Ісус, і пійшов.

4:51 Вже ж він ішов, зустріли його слуги його й звістили, кажучи: Що хлопчик твій живий.

4:52 Спитав же в них про годину, коли полегшало йому. І кажуть йому: Що вчора семої години покинула його горячка.

4:53 Зрозумів же батько, що тієї самої години, котрої сказав йому Ісус: Що син твій живий; і увірував сам і ввесь дім його.

4:54 Се знов другу ознаку зробив Ісус, прийшовши з Юдеї в Галилею.