День 39 з 90

Ів 14:1–17:26

14:1 Нехай не трівожить ся серце ваше. Віруйте в Бога і в мене віруйте.

14:2 В дому Отця мого осель багато. Коли б нї, сказав би вам: Ійду наготовити місце вам.

14:3 І, як пійду та наготовлю вам місце, знов прийду й прийму вас до себе, щоб де я, і ви були.

14:4 А куди я йду, знаєте, й дорогу знаєте.

14:5 Каже Йому Тома: Господи, не знаємо, куди йдеш; і як можемо дорогу знати?

14:6 Рече йому Ісус: Я дорога й правда, й життє: нїхто не приходить до Отця, як тільки мною.

14:7 Коли б знали мене, й Отця мого знали б; і від нинї знаєте Його, й видїли Його.

14:8 Каже Йому Филип: Господи, покажи нам Отця, то й буде з нас.

14:9 Рече йому Ісус: Стілький час я з вами, й не пізнав єси мене, Филипе? Хто видїв мене, видїв Отця; як же ти кажеш: Покажи нам Отця?

14:10 Хиба не ймеш віри, що я в Отцї і Отець у менї? Слова, що я промовляю вам, від себе не промовляю; Отець же, що в менї пробуває, Той робить дїла.

14:11 Віруйте менї, що я в Отцї і Отець у менї; коли ж нї, задля дїл самих віруйте менї.

14:12 Істино, істино глаголю вам: Хто вірує в мене, дїла, що я роблю, і він робити ме: й більше сього робити ме; бо я до Отця мого йду.

14:13 І чого просити мете в імя моє, те зроблю, щоб прославивсь Отець у Синї.

14:14 Коли чого просити мете в імя моє, я зроблю.

14:15 Коли любите мене, хоронїть заповідї мої.

14:16 І я вблагаю Отця, і дасть вам иншого утїшителя, щоб пробував з вами по вік, —

14:17 Духа правди, котрого сьвіт не може прийняти; бо не видить Його, анї знає Його; ви ж знаєте Його, бо з вами пробуває і в вас буде.

14:18 Не зоставлю вас сиротами: прийду до вас.

14:19 Ще трохи, й сьвіт мене більш не видїти ме; ви ж будете видїти мене, бо я живу, й ви жити мете.

14:20 Того дня знати мете, що я в Отцї моїм, і ви в менї, а я в вас.

14:21 Хто має заповідї мої і хоронить їх, той любить мене; хто ж любить мене, буде люблений від Отця мого, і я любити му його, і обявлюсь йому.

14:22 Каже Йому Юда, не Іскариоцький: Господи, що воно єсть, що маєш нам обявитись, а не сьвітові?

14:23 Відказав Ісус і рече йому: Коли хто любить мене, слово моє хоронити ме, і Отець мій любити ме його, і до него прийдемо, і оселю в него зробимо.

14:24 Хто не любить мене, словес моїх не хоронить; а слово, що ви чуєте, не моє, а пославшого мене Отця.

14:25 Се я глаголав вам, у вас пробуваючи.

14:26 Утїшитель же, Дух сьвятий, котрого пішле Отець в імя моє, Той научить вас усього, й пригадає вам усе, що я глаголав вам.

14:27 Упокій оставляю вам, мій упокій даю вам; не, яко ж сьвіт дає, я даю вам. Нехай не трівожить ся серце ваше, анї лякаєть ся.

14:28 Ви чули, що я глаголав вам: Ійду, й прийду до вас. Коли б любили мене, зрадїли б, що я сказав: Ійду до Отця; бо Отець мій більший мене.

14:29 І оце глаголав вам, перш нїж тому стати ся, щоб, як станеть ся, увірували.

14:30 Вже більш не говорити му багато з вами, йде бо князь сьвіта сього, й у менї не має нїчого.

14:31 Та, щоб знав сьвіт, що я люблю Отця, і, яко ж заповідав менї Отець, так чиню. Уставайте, ходїмо з відсїля.

15:1 Я правдива виноградина, а Отець мій виноградар.

15:2 Кожну вітку в мене, що не родить овощу, відтинає її, а кожну, що родить овощ, обчищує її, щоб більш овощу родила.

15:3 Вже ви чисті через слово, що я глаголав вам.

15:4 Пробувайте в менї, і я в вас. Яко ж вітка не може овощу родити від себе, коли не пробувати ме на виноградинї, так анї ви, коли в менї не будете пробувати.

15:5 Я виноградина, ви віттє. Хто пробуває в менї, а я в йому, той приносить багато овощу; бо без мене не можете робити нїчого.

15:6 Коли хто не пробуває в менї, буде викинутий геть, як вітка, і всохне, й зберуть їх, та й кинуть в огонь, і згорять.

15:7 Коли пробувати мете в менї, а слова мої пробувати муть в вас, то, чого схочете, просити мете, і станеть ся.

15:8 У сьому прославив ся Отець мій, щоб овощу багато давали ви, й були моїми учениками.

15:9 Яко ж полюбив мене Отець, і я полюбив вас; пробувайте в любові моїй.

15:10 Коли заповідї мої хоронити мете, пробувати мете в любові моїй; я хоронив заповідї Отця мого, й пробуваю в любові Його.

15:11 Се глаголю вам, щоб радощі мої пробували в вас, і щоб радощі ваші сповнились.

15:12 Се заповідь моя: Щоб любили один одного, як я полюбив вас.

15:13 Більшої сієї любови нїхто не має, як щоб хто душу свою положив за другів своїх.

15:14 Ви други мої, коли робити все, що я заповідаю вам.

15:15 Вже більш вас не зву слугами, бо слуга не знає, що робить пан його; вас же назвав я другами, бо все, що чув я від Отця мого, обявив вам.

15:16 Не ви мене вибрали, а я вибрав вас, та й настановив вас, щоб ви йшли і овощ приносили, і овощ ваш пробував; щоб чого просити мете в Отця імям моїм, дав вам.

15:17 Се заповідую вам, щоб любили один одного.

15:18 Коли сьвіт вас ненавидить, знайте, що мене перш вас зненавидїв.

15:19 Коли б із сьвіта були, сьвіт своє любив би; як же ви не з сьвіта, а я вибрав вас із сьвіта, тим ненавидить вас сьвіт.

15:20 Згадайте слово, що я сказав вам: Не більший слуга пана свого. Коли мене гонили, і вас гонити муть. Коли моє слово хоронили, і ваше хоронити муть.

15:21 Та се все робити муть вам задля імя мого, бо не знають Пославшого мене.

15:22 Коли б я не прийшов і не глаголав їм, гріха не мали б вони; тепер же вимовки не мають вони за гріх свій.

15:23 Хто мене ненавидить, і Отця мого ненавидить.

15:24 Коли б дїл не зробив я в них, яких нїхто инший не робив, гріха не мали б; тепер же видїли й зненавидїли мене і Отця мого.

15:25 Та щоб справдилось слово, написане в законї їх: Що зненавидїли мене дармо.

15:26 Як же прийде Утїшитель, що я пішлю вам од Отця, Дух правди, що від Отця виходить, Той сьвідкувати ме про мене.

15:27 І ви ж сьвідкувати мете: бо від почину ви зо мною.

16:1 Се я глаголав вам, щоб ви не поблазнились.

16:2 Вилучати муть вас із шкіл; ба прийде час, що всякий, хто вбиває вас, думати ме, що службу приносить Богу.

16:3 І се робити муть вам, бо не знали нї Отця, нї мене.

16:4 Та се сказав я вам, щоб, як прийде час, згадали про се, що я глаголав вам; бо з вами був.

16:5 Тепер же йду до Пославшого мене; й нїхто з вас не питає мене: Куди йдеш?

16:6 Та що се сказав я вам, смуток сповнив ваше серце.

16:7 Тільки ж я правду глаголю вам: лучче вам, щоб я пійшов; як бо не пійду, Утішитель не прийде до вас; як же пійду, пришлю Його до вас.

16:8 А Той прийшовши, докорить сьвітові за гріх, і за правду, і за суд:

16:9 за гріх бо не вірують у мене;

16:10 за правду ж, бо я до Отця мого йду, й більш не побачите мене;

16:11 за суд, бо князь сьвіта сього осуджений.

16:12 Ще багато маю глаголати вам, та ви не можете носити нинї.

16:13 Як же прийде той Дух правди, то проведе вас до всякої правди; бо глаголати ме не від себе, а все, що чути ме, буде глаголати, й що настане, звістить вам.

16:14 Той мене прославить: бо з мого прийме і звістить вам.

16:15 Усе, що має Отець, — моє: тим я сказав, що з мого Він прийме, і звістить вам.

16:16 Трохи, і не будете видїти мене; а знов трохи, і побачите мене; бо я йду до Отця.

16:17 Казали тодї деякі з учеників Його між собою: Що се, що каже нам: Трохи, і не будете видїти мене, а знов трохи, і побачите мене, і: Бо я йду до Отця?

16:18 Казали ж: Що се, що каже: Трохи? Не знаємо, що Він каже.

16:19 Знав же Ісус, що хотїли Його спитати, й рече їм: Про се розпитуєтесь між собою, що я сказав: Трохи, і не будете видїти мене, а знов: трохи, і побачите мене?

16:20 Істино, істино глаголю вам: Що плакати й ридати будете ви, сьвіт же веселитись; ви ж смуткувати мете, та смуток ваш на радощі обернеть ся.

16:21 Жінка як роджає, смуток має, бо прийшла година її; скоро ж уродить дитину, вже не памятає муки з радощів, що народив ся чоловік на сьвіт.

16:22 І ви оце тепер смуток маєте; знов же побачу вас, і звеселить ся серце ваше, і радощів ваших нїхто не візьме од вас.

16:23 І того дня в мене не питати мете. Істино, істино глаголю вам: Що чого нї попросите в Отця імям моїм, дасть вам.

16:24 Досі не просили ви нїчого в імя моє. Просїть, то й приймете, щоб радість ваша була повна.

16:25 Оце приповістями глаголав вам; та прийде час, що більше вже приповістями не глаголати му вам, а явно про Отця звіщу вам.

16:26 Того дня просити мете в імя моє, і не глаголю вам, що я просити му Отця за вас.

16:27 Сам бо Отець любить вас; бо ви мене полюбили, й увірували, що я від Бога вийшов.

16:28 Я вийшов од Отця, і прийшов на сьвіт. Знов оставляю сьвіт і йду до Отця.

16:29 Кажуть Йому ученики Його: Оттепер явно глаголеш, і приповісти нїякої не кажеш.

16:30 Тепер знаємо, що знаєш усе, і не треба, щоб хто питав Тебе. По сьому віруємо, що від Бога вийшов єси.

16:31 Відказав їм Ісус: Тепер віруєте?

16:32 Ось прийде час, і нинї прийшов, щоб ви розсипались кожен у свій бік, а мене самого зоставили; та я не сам, бо Отець зо мною.

16:33 Се глаголав я вам, щоб у менї впокій мали. У сьвітї горе мати мете, тільки ж бодріть ся: я побідив сьвіт.

17:1 Се глаголав Ісус, і зняв очі свої на небо, й рече: Отче! прийшла година; прослав Сина Твого, щоб і Син Твій прославив Тебе.

17:2 Яко ж дав єси Йому власть над усяким тїлом, щоб усїм, що дав єси Йому, дав вічнє життє.

17:3 Се ж життє вічнє в тому, щоб знали Тебе, єдиного справдешного Бога, та кого післав єси, Ісуса Христа.

17:4 Я прославив Тебе на землї: дїло кінчав я, що дав єси менї робити.

17:5 А тепер прослав мене Ти, Отче, у Тебе самого славою, що мав я в Тебе, перш нїж сьвіту бути.

17:6 Обявив я імя Твоє людям, що дав єси менї з сьвіта. Твої були вони, а Ти менї їх дав; і слово Твоє хоронили вони.

17:7 Тепер зрозуміли вони, що, скільки дав єси менї, все від Тебе.

17:8 Бо слова, що дав єси менї, дав я їм; і вони прийняли й зрозуміли справдї, що від Тебе прийшов я, і увірували, що Ти мене післав.

17:9 Я про них молю, не про сьвіт молю, а про тих, що дав єси менї, бо вони Твої.

17:10 І все моє Твоє, і Твоє моє, і я прославив ся в них.

17:11 І вже більш я не в сьвітї, а сї в сьвітї, і я до Тебе йду. Отче сьвятий, збережи їх в імя Твоє, тих, котрих дав єси менї, щоб були одно, яко ж ми.

17:12 Як був я з ними на сьвітї, я беріг їх в імя Твоє; котрих дав єси менї, стеріг я, і нїхто з них не погиб, тільки Син погибельний, щоб писаннє справдилось.

17:13 Тепер же до Тебе йду, і се глаголю в сьвітї, щоб мали радість мою повну в собі.

17:14 Я дав їм слово Твоє, і сьвіт зненавидїв їх, бо вони не з сьвіта, яко ж я не з сьвіта.

17:15 Не молю, щоб узяв їх із сьвіта, а щоб зберіг їх од зла.

17:16 Не з сьвіта вони, яко ж я не з сьвіта.

17:17 Освяти їх правдою Твоєю; слово Твоє правда.

17:18 Як мене післав єси в сьвіт, і я післав їх у сьвіт.

17:19 І за них я посьвячую себе, щоб і вони були осьвячені правдою.

17:20 Не про сих же тільки молю, а також і про тих, що задля слова їх увірують у мене,

17:21 щоб усї одно були: яко ж Ти, Отче, в менї і я в Тобі, щоб і вони в нас одно були, щоб сьвіт увірував, що Ти мене післав єси.

17:22 І славу, що дав єси менї, дав я їм, щоб були одно, яко ж ми одно.

17:23 Я в них і Ти в менї, щоб були звершені в одно, і щоб зрозумів сьвіт, що Ти мене післав єси і полюбив їх, яко ж мене полюбив єси.

17:24 Отче, которих дав єси менї, хочу, щоб, де я, і вони були зо мною, щоб видїли славу мою, що дав єси менї; бо полюбив єси мене перш основання сьвіта.

17:25 Отче праведний, і сьвіт Тебе не пізнав, я ж пізнав Тебе, і сї пізнали, що Ти мене післав.

17:26 І я обявив їм імя Твоє, і обявляти му, щоб любов, якою любив єси мене, в них була, а я в них.