День 38 з 90
Ів 12:1–13:38 · близько 8 хв
12:1 Тодї Ісус, шестого дня перед пасхою, прийшов у Витанию, де був Лазар, що був умер, котрого воскресив із мертвих.
12:2 Зробили тодї Йому вечерю там, і Марта послугувала, Лазар же був один із тих, що сидїли за столом.
12:3 Мария ж, узявши литру мира нардового, правдивого, предорогого, намастила ноги Ісусу, та й обтерла волоссєм своїм ноги Його; господа ж повна була духу від мира.
12:4 Каже тодї один з учеників Його, Юда Симонів Іскариоцький, що мав Його зрадити.
12:5 Чому мира сього не продано за триста денариїв та не роздано вбогим?
12:6 Сказав же се не того, що про вбогих дбав, а що злодїй був, і скриньку мав, і, що вкидано, носив.
12:7 Рече тодї Ісус: Остав її; на день похорону мого приховала се.
12:8 Вбогих бо маєте всякого часу з собою, мене ж не всякого часу маєте.
12:9 Довідалось же багато народу з Жидів, що Він там, і поприходили не задля Ісуса одного, а щоб і Лазаря побачити, котрого воскресив із мертвих.
12:10 Нарадили ся ж архиєреї, щоб і Лазаря вбити;
12:11 бо многі через него приходили від Жидів, та й увірували в Ісуса.
12:12 Назавтра багато народу, поприходивши на сьвято, почувши, що Ісус ійде в Єрусалим,
12:13 побрали віттє пальмове, та й вийшли назустріч Йому, покликуючи: Осанна! благословен грядущий в імя Господнє, Цар Ізраїлїв!
12:14 Знайшовши ж Ісус осля, сїв на него, як написано:
12:15 Не лякайсь, дочко Сионська! ось твій Цар іде, сидячи на молодому ослї.
12:16 Сього ж не зрозуміли ученики Його спершу; тільки, як прославивсь Ісус, тодї згадали, що се про Него писано, й що се зробили Йому.
12:17 Сьвідкував же народ, що був із Ним, як Лазаря викликав із гробу й воскресив Його з мертвих.
12:18 Тим і зустрів Його народ, бо чув, що Він зробив сю ознаку.
12:19 Фарисеї ж казали між собою: Бачите, що не вдїєте нїчого? ось увесь сьвіт за Ним пійшов!
12:20 Були ж деякі Геленяне між тими, що поприходили, щоб поклонитись у сьвято.
12:21 Сї ж приступили до Филипа, що був з Витсаїди Галилейської, кажучи: Добродїю, хочемо Ісуса видїти.
12:22 Приходить Филип і каже Андреєві, а знов Андрей та Филип кажуть Ісусові.
12:23 Ісус же відказав їм, говорячи: Прийшла година, щоб прославив ся Син чоловічий.
12:24 Істино, істино глаголю вам: Коли зерно пшеничне, впавши на землю, не вмре, то одно зостаєть ся; коли ж умре, то багато овощу приносить.
12:25 Хто любить душу свою, погубить її; а хто ненавидить душу свою в сьвітї сьому, на вічнє життє збереже її.
12:26 Коли менї служить хто, нехай іде слїдом за мною; і де я, там і слуга мій буде. І коли хто менї служить, пошанує його Отець.
12:27 Тепер же душа моя стрівожилась, і що менї казати? Отче, спаси мене від години сієї; тільки ж для сього прийшов я на годину сю.
12:28 Отче, прослав імя Твоє! Зійшов тодї голос із неба: І прославив, і знов прославлю.
12:29 Народ же, що стояв і чув, казав, що грім загремів. Инші казали: Ангел Йому говорив.
12:30 Озвавсь Ісус і рече: Сей голос роздавсь не ради мене, а ради вас.
12:31 Тепер суд сьвіту сьому: тепер князь сьвіту сього проженеть ся геть.
12:32 І я, як буду піднятий від землї, всїх притягну до себе.
12:33 Се ж глаголав, означуючи, якою смертю має вмерти.
12:34 Озвавсь до Него народ: Ми чули з закону, що Христос пробуває по вік; як же Ти кажеш, що треба угору піднятись Синові чоловічому? Хто се Син чоловічий?
12:35 Рече ж їм Ісус: Ще малий час сьвітло з вами. Ходїть, доки сьвітло маєте, щоб темрява вас не захопила; а хто ходить у темряві, не знає, куди йде.
12:36 Доки сьвітло маєте, віруйте в сьвітло, щоб синами сьвітла стали ся. Се промовив Ісус, і пійшовши, заховавсь од них.
12:37 Хоч стільки ознак зробив перед ними, не увірували в Него,
12:38 щоб слово Ісаїї пророка справдилось, котрий промовив: Господи, хто вірував тому, що чув од нас? і рамя Господнє кому відкрилось?
12:39 Тим не змогли вірувати, що знов глаголе Ісаїя:
12:40 Заслїпив очі їх і закаменив серце їх, щоб не бачили очима, нї розуміли серцем, і не обернулись, і я не сцїлив їх.
12:41 Се промовив Ісаїя, як видїв славу Його й глаголав про Него.
12:42 Однако ж з князїв многі увірували в Него, та задля Фарисеїв не визнавали, щоб не вилучено їх із школи.
12:43 Любили бо славу чоловічу більш, нїж славу Божу.
12:44 Ісус же покликнув, і рече: Хто вірує в мене, не в мене вірує, а в Пославшого мене.
12:45 І хто видить мене, видить Пославшого мене.
12:46 Я сьвітлом у сьвіт прийшов, щоб усякий, хто вірує в мене, в темряві не пробував.
12:47 І коли хто слухає слова мої, та й не вірує, я не суджу його; бо я прийшов, не щоб судити сьвіт, а щоб спасти сьвіт.
12:48 Хто цураєть ся мене, й не приймає словес моїх, має собі суддю: слово, що я глаголав, воно судити ме його останнього дня.
12:49 Бо я не від себе глаголав, а пославший мене Отець, Він менї заповідь дав, що промовляти і що глаголати.
12:50 І я знаю, що Його заповідь життє вічнє. Що ж промовляю я, яко ж глаголав менї Отець, так промовляю.
13:1 Перед сьвятом же пасхи, знаючи Ісус, що прийшла Його година, щоб зійти з сьвіту сього до Отця, — любивши своїх, що були в сьвітї, до кінця любив їх.
13:2 І по вечері, як диявол уже вкинув у серце Юди Симонового Іскариоцького, щоб Його зрадив,
13:3 знаючи Ісус, що все дав Йому Отець у руки, й що від Бога вийшов, і до Бога йде,
13:4 устає зза вечері і скидає одежу; і, взявши рушник, підперезавсь.
13:5 Після того налив води в умивальницю, та й почав обмивати ноги ученикам та обтирати рушником, котрим був підперезаний.
13:6 Приходить же до Симона Петра, й каже Йому той: Господи, Ти обмиваєш ноги мої?
13:7 Відказав Ісус, і рече Йому: Що я роблю, ти не знаєш тепер, зрозумієш же опісля.
13:8 Каже Йому Петр: Не мити меш ніг моїх до віку. Відказав йому Ісус: Як не обмию тебе, не мати меш части зо мною.
13:9 Каже Йому Симон Петр: Господи, не тільки ноги мої, та й руки й голову.
13:10 Рече йому Ісус: Обмитому не треба, як тільки ноги мити, а чистий увесь. І ви чисті, та не всї.
13:11 Знав бо зрадника свого; тим і сказав: Не всї ви чисті.
13:12 Як же пообмивав ноги їх і взяв одежу свою, сївши знов, рече їм: Чи знаєте, що зробив я вам?
13:13 Ви звете мене Учителем і Господом, і добре кажете, се бо я.
13:14 Коли ж я помив вам ноги, Господь і Учитель, то й ви повинні один одному обмивати ноги.
13:15 Приклад бо дав вам, і як я зробив вам, і ви робіть.
13:16 Істино, істино глаголю вам: Не єсть слуга більший пана свого, анї посланець більший пославшого його.
13:17 Коли се знаєте, то блаженні ви, коли робити мете се.
13:18 Не про всїх вас глаголю: я знаю кого вибрав; та щоб писаннє справдилось: Хто їсть зо мною хлїб, підняв на мене пяту свою.
13:19 Від нинї глаголю вам, перше нїж стало ся, щоб, як станеть ся, увірували, що се я.
13:20 Істино, істино глаголю вам: Хто приймає, коли я кого пішлю, мене приймає; а хто мене приймає, приймає Пославшого мене.
13:21 Се промовивши Ісус, зворушив ся духом, і сьвідкував і рече: Істино, істино глаголю вам, що один із вас ізрадить мене.
13:22 Ззирались тодї між собою ученики, сумнїваючись, про кого Він говорить.
13:23 Був же за столом один із учеників Його на лонї Ісусовім, котрого любив Ісус.
13:24 Сьому кивнув Симон Петр, щоб спитав, хто б се був, про кого говорить.
13:25 Пригорнувшись той до грудей Ісусових, каже Йому: Господи, хто се?
13:26 Відказав Ісус: Той, кому я, умочивши кусок, подам. І, вмочивши кусок, дав Юдї Симонову Іскариоцькому.
13:27 А за куском увійшов тодї в него сатана. Рече ж йому Ісус: Що робиш, роби швидко.
13:28 Сього не зрозумів нїхто, що сидїли за столом, проти чого сказав йому.
13:29 Деякі бо думали, — яко ж бо скриньку мав Юда, — що каже йому Ісус: купи, що треба нам про сьвято; або, щоб що дав убогим.
13:30 Узявши ж він кусок, зараз вийшов; була ж ніч.
13:31 Як же вийшов, рече Ісус: Тепер прославив ся Син чоловічий, й Бог прославив ся в Йому.
13:32 Коли Бог прославив ся в Йому, то Бог прославить і Його в собі, і скоро прославить Його.
13:33 Дїтки! ще короткий час я з вами. Шукати мете мене, і яко ж казав я Жидам: Що, куди йду я, ви не можете йти, і вам глаголю тепер.
13:34 Заповідь нову даю вам: щоб любили один одного. Як я любив вас, щоб і ви любили один одного.
13:35 По сьому знати муть усї, що ви мої ученики, коли любов мати мете один до одного.
13:36 Рече Йому Симон Петр: Господи, куди йдеш? Відказав йому Ісус: Куди йду, не можеш тепер за мною йти; опісля ж пійдеш за мною.
13:37 Каже Йому Петр: Господи, чому не можу за Тобою йти тепер? Душу мою за Тебе положу.
13:38 Відказав йому Ісус: Душу твою за мене положиш? Істино, істино глаголю тобі: не запіє півень, доки мене відречеш ся тричі.