День 37 з 90

Ів 10:1–11:57

10:1 Істино, істино глаголю вам: Хто не ввіходить дверима в кошару, а перелазить де инде, той злодїй і розбійник.

10:2 Хто ж увіходить дверима, той пастир вівцям.

10:3 Тому воротар одчиняє, і вівцї голосу його слухають, і свої вівцї кличе по імени, і виводить їх.

10:4 І як вижене вівцї свої, ійде поперед них, а вівцї ійдуть слїдом за ним, бо знають голос його.

10:5 За чужим же не пійдуть, а втїкати муть од него, бо не знають голосу чужих.

10:6 Сю приповість сказав їм Ісус, вони ж не зрозуміли, що се було, про що глаголав їм.

10:7 Тодї знов рече їм Ісус: Істино, істино глаголю вам: Що я двері вівцям.

10:8 Всї, скільки прийшло їх перше мене, злодїї і розбійники; тільки ж не послухали їх вівцї.

10:9 Я — двері: мною коли хто ввійде, спасеть ся, і входити ме, й виходити ме, і знайде пашу.

10:10 Злодїй не приходить, як тільки щоб украсти, і вбити, й погубити. Я прийшов, щоб життє мали, й надто мали.

10:11 Я пастир добрий: пастир добрий душу свою кладе за вівцї.

10:12 Наймит же й хто не пастир, що не його вівцї, бачить вовка йдучого, та й кидає вівцї, та й утїкає; а вовк хапа їх, і розсипає вівцї.

10:13 Наймит же втїкає, бо він наймит, і не журить ся про вівцї.

10:14 Я пастир добрий, і знаю моїх, і знають мене мої.

10:15 Яко ж знає мене Отець, так і я знаю Отця, і душу мою кладу за вівцї.

10:16 І инші вівцї маю, що не сієї кошари; і тих я мушу привести, й голос мій почують, і буде одно стадо, й один пастир.

10:17 За те Отець мене любить, що я кладу душу мою, щоб знов прийняти її.

10:18 Нїхто не бере її від мене, а я кладу її від себе. Маю власть положити її, і маю власть знов прийняти її. Сю заповідь прийняв я від Отця мого.

10:19 Постала тодї знов незгода між Жидами за слова сї.

10:20 Казали ж многі з них: Біса має і божеволїє; чого ви Його слухаєте?

10:21 Инші казали: Се слова не біснуватого. Хиба біс може слїпим очі відкривати?

10:22 Були ж поновини в Єрусалимі, і зима була.

10:23 І ходив Ісус по церкві у Соломоновім ходнику.

10:24 Обступили тодї Його Жиди, й казали Йому: Доки нас морочити меш? Коли Ти Христос, скажи нам явно.

10:25 Відказав їм Ісус: Я казав вам, та й не віруєте. Дїла, що я роблю в імя Отця мого, сї сьвідкують про мене.

10:26 Та ви не віруєте, бо ви не з овець моїх, як я казав вам.

10:27 Вівцї мої голосу мого слухають, і я знаю їх, і вони йдуть слїдом за мною.

10:28 І я життє вічнє даю їм; і не погинуть до віку, й не вихопить їх нїхто з рук моїх.

10:29 Отець мій, що дав менї, більший усїх, і нїхто не здолїє вихопити їх із рук Отця мого.

10:30 Я і Отець одно.

10:31 Брали тодї знов каміннє Жиди, щоб каменувати Його.

10:32 Озвавсь до них Ісус: Багато добрих дїл явив я від Отця мого. За которе з тих дїл каменуєте мене?

10:33 Відказали йому Жиди, говорячи: За добре дїло не каменуємо Тебе, а за хулу, і що Ти, чоловіком бувши, робиш себе Богом.

10:34 Озвавсь до них Ісус: Хиба не написано в законї вашому: Я сказав, ви боги?

10:35 Коли тих назвав богами, до кого слово Боже було, та й не може поламатись писаннє, —

10:36 то як же про Того, кого Отець осьвятив і післав у сьвіт, ви кажете: Що хулиш, бо сказав: Я Син Божий?

10:37 Коли я не роблю дїл Отця мого, не йміть віри менї.

10:38 Коли ж роблю, а ви менї не віруєте, то дїлам віруйте, щоб ви знали й вірували, що в менї Отець, і я в Йому.

10:39 Шукали тодї знов Його схопити, та вхиливсь од рук їх,

10:40 та й пійшов ізнов на той бік у те місце, де Йоан перше хрестив, та й пробував там.

10:41 І многі приходили до Него, й казали: Що Йоан нїякої ознаки не зробив, усе ж, що Йоан казав про сього чоловіка, правда була.

10:42 І увірували там многі в Него.

11:1 Був же один, що нездужав, Лазар з села Мариї та Марти, сестри її.

11:2 Була ж се Мария, що намастила Господа миром і обтерла ноги Його волоссєм своїм, котрої брат Лазар нездужав.

11:3 Післали тодї сестри до Него, кажучи: Господи, ось той, що Ти любиш, нездужає.

11:4 Почувши Ісус, рече: Ся болїсть не на смерть, а про славу Божу, щоб прославивсь Син Божий через неї.

11:5 Любив же Ісус Марту, й сестру її, і Лазаря.

11:6 Як же почув, що нездужає, тодї зоставсь у тому місцї, де був, ще два днї.

11:7 Після того ж рече ученикам: Ходїм знов у Юдею.

11:8 Кажуть Йому ученики: Рави, тепер шукали Тебе Жиди каменувати, й знов ійдеш туди!

11:9 Відказав Ісус: Хиба не дванайцять годин у днї? Коли хто ходить у день, не спотикаєть ся, бо сьвітло сьвіта сього бачить.

11:10 Коли ж хто ходить поночі, спотикаєть ся, бо нема сьвітла в йому.

11:11 Се промовив, і після того рече їм: Лазар, друг наш, заснув; та я пійду, щоб розбудити його.

11:12 Казали тодї ученики Його: Господи, коли заснув, то й одужає.

11:13 Говорив же Ісус про смерть його; вони ж думали, що про спочинок сонний каже.

11:14 Тодї ж рече їм Ісус явно: Лазар умер.

11:15 І я радуюсь задля вас, що не був там, щоб ви увірували. Та ходїмо до него.

11:16 Рече тодї Тома, на прізвище близняк, товаришам ученикам: Ходїмо й ми, щоб умерти з Ним.

11:17 Прийшовши тодї Ісус, застав його, що він чотирі днї вже у гробі.

11:18 Була ж Витания поблизу Єрусалиму, гоней на пятьдесять.

11:19 І багато Жидів поприходило до Марти та Мариї, щоб розважати їх по братові їх.

11:20 Марта ж, як почула, що Ісус прийшов, вибігла назустріч Йому; Мария ж сидїла в хатї.

11:21 Каже тодї Марта до Ісуса: Господи, коли б був єси тут, брат мій не вмер би.

11:22 Тільки ж і тепер знаю, що, чого попросиш у Бога, дасть Тобі Бог.

11:23 Рече їй Ісус: Воскресне брат твій.

11:24 Каже Марта до Него: Я знаю, що воскресне у воскресенню останнього дня.

11:25 Рече їй Ісус: Я воскресеннє і життє. Хто вірує в мене, коли й умре, жити ме.

11:26 І всякий, хто живе й вірує в мене, не вмре по вік. Чи віруєш сьому?

11:27 Каже Йому: Так, Господи, я увірувала, що Ти єси Христос, Син Божий, грядущий на сьвіт.

11:28 І, се промовивши, пійшла та й покликала Марию, сестру свою, нишком, кажучи: Учитель прийшов, і кличе тебе.

11:29 Вона ж, як почула, встає хутко, і йде до Него.

11:30 Ще ж не прийшов у село Ісус, а був на місцї, де зустріла Його Марта.

11:31 Тодї Жиди, що були з нею в хатї та розважали її, побачивши Марию, що хутко встала та вийшла, пійшли за нею, кажучи: Що йде до гробу, щоб плакати там.

11:32 Мария ж, як прийшла, де був Ісус, і побачила Його, то впала в ноги Йому, кажучи до Него: Господи, коли б був єси тут, не вмер би брат мій.

11:33 Ісус же, як побачив її, що плаче, і прийшовших з нею Жидів, що плачуть, засмутив ся духом, і зворушив ся,

11:34 і рече: Де положили його? Кажуть Йому: Господи, йди та подивись.

11:35 І заплакав Ісус.

11:36 Казали тодї Жиди: Ось як Він любив його!

11:37 Деякі ж з них казали: Чи не міг Сей, що відкрив очі слїпому, зробити, щоб і він не вмер?

11:38 Тодї Ісус, зітхнувши знов у собі, пійшов до гробу. Була ж печера, й камінь лежав на нїй.

11:39 Рече Ісус: Зніміть каменя. Каже Йому сестра умершого Марта: Господи, уже смердить; чотири бо днї йому.

11:40 Рече їй Ісус: Чи не казав я тобі, що, коли вірувати меш, побачиш славу Божу?

11:41 Зняли тодї каменя, де положено мерця. Ісус же звів очі вгору, і рече: Отче, дякую Тобі, що почув єси мене.

11:42 Я ж знав, що всякого часу мене чуєш, тільки задля народу, що навколо стоїть, сказав, щоб увірували, що Ти мене післав.

11:43 І, се промовивши, покликнув голосом великим: Лазаре, вийди!

11:44 І вийшов мрець з завязаними в полотно ногами й руками, й лице його хусткою було завязане. Рече їм Ісус: Розвяжіть його й пустїть, нехай іде.

11:45 Тодї многі з Жидів, що поприходили до Мариї, і видїли, що зробив Ісус, увірували в Него.

11:46 Деякі ж з них пійшли до Фарисеїв, та й сказали їм, що зробив Ісус.

11:47 Зібрали тодї архиєреї та Фарисеї раду, і казали: Що нам чинити? бо сей чоловік багато робить ознак.

11:48 Коли оставимо Його так, усї увірують в Него; й прийдуть Римляне, та й заберуть у нас і місце і нарід.

11:49 Один же з них, Каяфа, бувши архиєреєм року того, каже їм: Ви не знаєте нїчого,

11:50 і не думаєте, що лучче нам, щоб один чоловік умер за людей, а не ввесь народ загинув.

11:51 Се ж не від себе промовив, а, бувши архиєреєм того року, пророкував, що має Ісус умерти за людей,

11:52 і не тільки за людей, а щоб і дїти Божі розсипані зібрати в одно.

11:53 З того ж дня нарадились, щоб убити Його.

11:54 Ісус же більш не ходив явно по Юдеї, а пійшов звідтіля в землю близько пустинї, у город званий Єфрем, і там пробував із учениками своїми.

11:55 Була ж близько пасха Жидівська; і йшло багато в Єрусалим із сіл перед пасхою, щоб очищати себе.

11:56 Шукали тодї Ісуса, й говорили між собою, стоячи в церкві: Як вам здаєть ся? чи не прийде на сьвято?

11:57 Дали ж і архиєреї і Фарисеї наказ, щоб, як хто знати ме, де Він, то щоб схопити Його.