День 43 з 90

Дії 4:1–6:15

4:1 Як же вони промовляли до народу, приступили до них священики та старшина церковна та Садукеї,

4:2 сердячись, що вони навчають народ і проповідують в Ісусї воскресеннє з мертвих.

4:3 І наложили на них руки, і оддали їх під сторожу до ранку, бо вже був вечір.

4:4 Многі ж з них, що слухали слово, увірували; було ж число людей вірних тисяч з пять.

4:5 І сталось, зібрались уранцї князї їх та старші, та письменники в Єрусалимі,

4:6 та Анна архиєрей, та Каяфа, та Йоан, та Александр і скільки було з родини архиєрейської,

4:7 і, поставивши їх посерединї, питали: Якою силою, або яким імям, зробили ви се?

4:8 Тодї Петр, сповнившись Духом сьвятим, рече до них: Князї людські та старші Ізраїлеві!

4:9 коли в нас оце допитують ся про добре дїло (зроблене) недужому чоловікові, чим сей спас ся,

4:10 то нехай знане буде всїм вам і всьому народові Ізраїлевому, що в імя Ісуса Христа Назорея, котрого ви розпяли, котрого Бог воскресив з мертвих; Ним сей стоїть перед вами здоровий.

4:11 Се камінь, зневажений од вас будівничих, що став ся головою угла;

4:12 і нема нї в кому другому спасення, бо й нема иншого імя під небом, даного людям, щоб ним спасатись нам.

4:13 Як же побачили вони сьміливість Петра та Йоана, і постерегли, що се люде невчені і прості, то дивувались; і пізнали їх, що вони були з Ісусом,

4:14 і, бачивши чоловіка з ними стоячого сцїленого, не мали нїчого сказати проти.

4:15 Звелївши ж їм вийти з ради, радились між собою,

4:16 говорячи: Що нам робити з сими людьми? бо велика ознака сталась через них усїм явна, що домують у Єрусалимі, і не можемо відректи.

4:17 Тільки ж, щоб більш не ширилось між народом, то заказом закажімо їм, щоб більш не говорили в імя сеє нїкому з людей.

4:18 І, покликавши їх, заповіли їм зовсїм не говорити анї навчати в імя Ісусове.

4:19 Петр же та Йоан, озвавшись до них, рекли: Чи праведно перед Богом слухати вас більш нїж Бога, — судїть.

4:20 Не можна бо нам того, що видїли й що чули, не говорити.

4:21 Вони ж заказавши, відпустили їх, не знайшовши нїчого, за що б їх покарати, задля народу; бо всї прославляли Бога за те, що стало ся.

4:22 Було бо більш сорока років чоловікові тому, на котрому стала ся ся ознака сцїлення.

4:23 Відпущені ж прийшли до своїх і сповістили, що казали до них архиєреї та старші.

4:24 Вони ж, вислухавши те, однодушно підняли голос до Бога й промовили: Владико, Ти єси Бог, що сотворив небо, і землю, і море, і все, що в них;

4:25 котрий устами Давида, слуги Твого, промовив: Чого збунтувались погане, і люде задумують марні речі?

4:26 Повставали царі земні, і князї зібрались докупи на Господа й на Христа Його.

4:27 Бо зібрали ся справдї на сьвятого Сина Твого Ісуса, що Його помазав єси, і Ірод, і Понтийський Пилат з поганами й людьми Ізраїлськими,

4:28 зробити, що Твоя рука і рада Твоя наперед призначили статись.

4:29 І нинї, Господи, споглянь на закази їх, і дай слугам Твоїм з усякою одвагою промовляти слово Твоє,

4:30 і простягай руку Твою на сцїленнє, і нехай ознаки й чудеса стають ся через імя сьвятого Сина Твого Ісуса.

4:31 А як помолились вони, захитало ся місце, де зібрались, і сповнились усї Духом сьвятим, і промовляли слово Боже з одвагою.

4:32 Множество ж вірних мали одно серце й одну душу; й нї один, що мав, не казав, що се його, а було в них усе спільнє.

4:33 І з великою силою давали апостоли сьвідченнє воскресення Господа Ісуса, й ласка велика була на всїх їх.

4:34 Та й в недостатку нїхто між ними не був; хто бо був властительом земель або домів, ті, продавши, приносили гроші за продане,

4:35 та й клали у ногах у апостолів, і роздавали кожному, як кому треба було.

4:36 Так Йосія, названий від апостолів Варнава (що єсть перекладом: Син одради), левит, родом Кипрянин,

4:37 мавши поле, продав, та й принїс гроші, та й положив у ногах у апостолів.

5:1 Один же чоловік, на ймя Ананїя, з Сафирою, жінкою своєю, продав маєток,

5:2 та й приховав з цїни, за довідом жінки своєї, та, принїсши якусь частину, положив у ногах у апостолів.

5:3 Петр же рече: Ананїє, чого сповнив сатана серце твоє, щоб обманити сьвятого Духа та приховати з цїни за землю?

5:4 Хиба, що ти мав, не твоє воно було? й продане, не в твоїй властї було? На що положив єси в твоєму серцї дїло таке? Ти обманив не людей, а Бога.

5:5 Почувши ж Ананїя слова сї, упав без духу; й обняв страх великий усїх, що чули се.

5:6 Уставши молодцї, взяли його і винїсши поховали.

5:7 І сталось, годин через три після сього ввійшла й жінка його, не знаючи, що стало ся.

5:8 Озвав ся ж до неї Петр: Скажи менї, чи за стільки віддали землю? Вона ж каже: Так, за стільки.

5:9 Петр же рече до неї: Як се, що змовились ви спокусити Духа Господнього? Ось коло дверей ноги тих, що поховали чоловіка твого; то й тебе винесуть.

5:10 Упала ж зараз у ноги йому, та й зітхнула духа. І ввійшовши молодцї, знайшли її мертву, й винїсши, поховали коло чоловіка її.

5:11 І обняв страх великий усю церкву і всїх, що чули про се.

5:12 Руками ж апостолськими дїялись ознаки й чудеса в народї многі (і були однодушні всї в ходнику Соломоновім.

5:13 З инших же нїхто не важив ся приставати до них, тільки величав їх народ.

5:14 І прибувало все більш віруючих у Господа, — множество чоловіків і жінок.)

5:15 Так що виносили на улицї недужих, і клали на постелях та ліжках, щоб як ійти ме Петр, хоч тїнь отїнила кого з них.

5:16 Сходилось же множество з околичних городів у Єрусалим, приносячи недужих та мучених від нечистих духів, і всї сцїлялись.

5:17 Уставши ж архиєрей і всї, що з ним (тодїшня єресь Садукейська), сповнились завистю,

5:18 і наложили руки свої на апостолів, та й посадили їх у громадську темницю.

5:19 Ангел же Господень одчинив уночі двері темничні, і вивівши рече:

5:20 Ійдїть, і ставши промовляйте в церкві до народу всї слова життя сього.

5:21 Вислухавши ж ввійшли вранцї в церкву, та й навчали. Прийшовши ж архиєрей і ті, що з ним, скликали раду і всю старшину синів Ізраїлевих, і післали в вязницю привести їх.

5:22 Слуги ж прийшовши, не знайшли їх у темницї, і вернувшись, оповіли,

5:23 говорячи: Що темницю знайшли ми замкнену з усякою осторожністю і сторожів знадвору стоячих перед дверима, та відчинивши, нїкого в серединї не знайшли.

5:24 Почувши ж слова сї священик і старшина церковний та архиєреї, сумнївались, що б воно таке було.

5:25 Прийшовши ж один, сповістив їх, кажучи: Що ось чоловіки, що ви повкидали в темницю, стоять у церкві і навчають народ.

5:26 Тодї прийшовши старшина з слугами, привели їх без примусу; боялись бо народу, щоб не покаменував їх.

5:27 І привівши їх, поставили перед радою; і спитав їх архиєрей,

5:28 кажучи: Чи не заказом же заказувано вам навчати в імя се? І ось сповнили ви Єрусалим наукою вашою, і хочете навести на нас кров Чоловіка того.

5:29 Озвав ся ж Петр і апостоли, і рекли: Більше треба коритись Богу, нїж людям.

5:30 Бог отцїв наших підняв Ісуса, що Його ви вбили, повісивши на дереві.

5:31 Сього підняв Бог правицею своєю в Князя і Спаса, щоб дати покаяннє Ізраїлеві і оставленнє гріхів.

5:32 І сьвідки Його в словах сих ми й Дух сьвятий, котрого дав Бог тим, хто корить ся Йому.

5:33 Вони ж почувши запалали гнївом, і радились, щоб повбивати їх.

5:34 Уставши ж у радї один Фарисей, на ймя Гамалиїл, учитель закону, поважаний від усього народу, звелїв на часину вивести апостолів,

5:35 і каже своїм: Мужі Ізраїлські, вважайте на людей сих, що маєте робити.

5:36 Бо перед сими днями встав був Тевда, кажучи, що він хтось такий; до него пристало число людей з чотириста; його вбито, і всї, хто слухав його, розійшлись і обернулись у нїщо.

5:37 Після сього встав був Юда Галилейський під час переписї, і потяг за собою доволї народу. І сей загинув, і всї, хто слухав його, розсипались.

5:38 А тепер кажу вам: Відступіть ся від людей сих і оставте їх; бо коли від людей рада ся або дїло се, то обернеть ся в нїщо;

5:39 коли ж від Бога, то не здолїєте його знївечити, та щоб іще й противниками Божими не зробитись вам.

5:40 Послухали ж його, і, покликавши апостолів та побивши, заказали їм говорити в імя Ісусове, та й відпустили їх.

5:41 Вони ж пішли веселі з перед ради, що за імя Його удостоїлись бути зневаженими.

5:42 І по всяк день не переставали вони і в церкві і по домах навчати й благовіствувати Ісуса Христа.

6:1 У тиї ж днї, як намножилось учеників, було наріканнє Єленян на Євреїв, що у щоденному служенню не дбають про вдовиць їх.

6:2 Прикликавши ж дванайцять (апостоли) громаду учеників, рекли: Не личить нам, покинувши слово Боже, служити при столах.

6:3 Вигледїть же, брати, сїм мужів із вас доброї слави, повних Духа сьвятого та мудрости, котрих поставимо на сю потріб.

6:4 Ми ж у молитві і в служенню слова пробувати мем.

6:5 І вподобалось слово всїй громадї; і вибрали Стефана, чоловіка, повного віри і Духа сьвятого, та Филипа, та Прохора, та Никанора, та Тимона, та Пармена, та Миколая, нововірця з Антиохиї,

6:6 котрих поставили перед апостолами, і помолившись положили вони руки на них.

6:7 І росло слово Боже, і намножувалось число учеників у Єрусалимі вельми, й велике множество сьвящеників покорилось вірі.

6:8 Стефан же, повний віри й сили, робив чудеса і ознаки великі між народом.

6:9 Устали ж деякі з школи, званої Либертинцїв, та Киринейцїв, та Александрийцїв і тих, що з Киликиї та Азиї, перепитуючись із Стефаном.

6:10 І не здолїли встояти проти премудрости й духа, яким глаголав.

6:11 Тодї підʼустили вони людей, щоб казали, що чули ми його, як він промовляв слова хульні на Мойсея і Бога.

6:12 І підбурили народ, і старшину, й письменників, і напавши схопили його, і привели в раду,

6:13 і поставили кривих сьвідків, що казали: Сей чоловік не перестає слова хульні говорити проти місця сього сьвятого і проти закону:

6:14 чули бо ми, як він казав, що Ісус Назорей зруйнує місце се й перемінить, звичаї, котрі Мойсей передав нам.

6:15 І дивлячись пильно на него всї, що сидїли в радї, видїли лице його як-би лице ангела.