День 45 з 90

Дії 8:1–9:43

8:1 Савло ж похваляв убийство його. Стало ся ж того дня велике гоненнє на церкву Єрусалимську і всї порозсипались по землях Юдейських та Самарийських, окрім апостолів.

8:2 Поховали ж Стефана побожні люде, і счинили великий плач по нему.

8:3 Савло ж руйнував церкву, входячи в доми та хапаючи і виволїкаючи чоловіків і жінок, і передавав у темницю.

8:4 Которі ж порозсипались, ходили, благовіствуючи слово.

8:5 І так, Филип, прийшовши в город Самарийський, проповідував їм Христа.

8:6 І вважав народ на слова Филипові однодушно, слухавши і бачивши ознаки, що він робив.

8:7 З многих бо, що мали духів нечистих, виходили вони, ревучи великим голосом; і многі розслаблені і криві сцїлялись.

8:8 І стались радощі великі в городї тому.

8:9 Один же чоловік, на ймя Симон, пробував перше у городї, і чарував та дивував народ Самарийський, кажучи, що він хтось великий.

8:10 На него вважали всї від малого до старого, кажучи: Сей єсть велика сила Божа.

8:11 Вважали ж на него через те, що доволї часу чарами дивував їх.

8:12 Як же увірували Филипу, що благовіствував про царство Боже й імя Ісуса Христа, то хрестились і чоловіки й жінки.

8:13 Увірував же і сам Симон, і, охрестившись, пробував у Филипа; а, видївши ознаки й чудеса великі, дивував ся.

8:14 Почувши ж апостоли в Єрусалимі, що прийняла Самария слово Боже, послали до них Петра та Йоана,

8:15 котрі прийшовши, молили ся про них, щоб прийняли Духа сьвятого.

8:16 (Ще бо нї на кого з них не зійшов, а тільки охрещені були в імя Господа Ісуса.)

8:17 Тодї клали руки на них, і прийняли вони сьвятого Духа.

8:18 Видївши ж Симон, що положеннєм рук апостолських даєть ся Дух сьвятий, принїс їм грошей,

8:19 говорячи: Дайте й менї власть таку, щоб, на кого я положу руки, прийняв Духа сьвятого.

8:20 Петр же рече до него: Нехай срібло твоє з тобою буде на погибель, бо дар Божий думав єси за гроші здобути.

8:21 Нема для тебе частини, анї долї в речі сїй, серце бо твоє не праве перед Богом.

8:22 Покай ся ж у ледарстві сьому твоїм, та благай Бога: може відпустить ся тобі думка серця твого.

8:23 Бо в жовчі гіркости і в увязї неправди виджу тебе.

8:24 Озвав ся ж Симон та й каже: Молїть ся ви за мене Господу, щоб нїщо не найшло на мене, що ви сказали.

8:25 Ті ж, що сьвідкували, глаголавши слово Господнє, вернулись у Єрусалим, і в многих селах Самарийських благовіствували.

8:26 Ангел же Господень промовив Филипові, глаголючи: Устань, та йди на полуднє дорогою, що йде з Єрусалиму в Газу; вона пуста.

8:27 І вставши пійшов; і ось чоловік із Єтіопиї, євнух, вельможа Кандакиї, царицї Єтіопської, що був над усїм скарбом її; він приходив поклонитись у Єрусалим;

8:28 і вертав ся, а сидячи на возї своїм, читав пророка Ісаїю.

8:29 Рече ж Дух Филипові: Приступи та пристань до воза сього.

8:30 Приступивши ж Филип, почув його, як читав пророка Ісаїю, і рече: Чи розумієш, що читаєш?

8:31 Він же каже: Як бо можу, коли нїхто не наведе мене? І просив Филипа, щоб, вилїзши, сїв з ним.

8:32 Місце ж писання, що читав, було се: Як овечку на зарізь ведено Його; й як ягня перед тим, хто стриже його, безголосе, так не відкриває уст своїх.

8:33 У приниженню Його суд Його взято; рід же Його хто зʼясує? бо береть ся з землї життє Його.

8:34 Озвав ся ж євнух, і каже до Филипа: прошу тебе, про кого пророк глаголе се? про себе, чи про иншого кого?

8:35 Відкривши ж Филип уста свої, і почавши від писання сього, благовіствував йому Ісуса.

8:36 Верстаючи ж дорогу, прибули до води; й каже євнух: Ось вода; що боронить менї охреститись?

8:37 Рече ж Филип: Коли віруєш усїм серцем, то можна. Озвавши ся ж, каже: Вірую, що Син Божий Ісус Христос.

8:38 І звелїв зʼупинити воза; й увійшли обидва в воду, Филип і євнух; і охрестив його.

8:39 Як же вийшли з води, Дух Господень ухопив Филипа, і не бачив його більш євнух; і пійшов дорогою своєю, радуючись.

8:40 Филип же опинивсь ув Азотї, і проходячи проповідував по всїх городах, аж доки прийшов у Кесарию.

9:1 Савло ж, ще дишучи грозьбою та вбийством на учеників Господнїх, приступив до архиєрея,

9:2 і просив від него листів у Дамаск до шкіл, щоб, коли кого знайде, що путя того будуть, чоловіків і жінок, звязавши, поприводив у Єрусалим.

9:3 Ідучи ж був близько Дамаску, аж ось осияло його сьвітло з неба,

9:4 і, впавши на землю, чув голос, глаголючий йому: Савле, Савле, чого мене гониш?

9:5 Каже ж: Хто єси, Господи? Господь же рече: Я Ісус, котрого ти гониш. Трудно тобі проти рожна прати (упиратись).

9:6 І затрусившись та стуманївши, каже: Господи, що хочеш, щоб робив я? А Господь до него: Устань, та йди в город; і скажеть ся тобі, що маєш робити.

9:7 Люде ж, що йшли з ним, стояли зʼумівшись, чуючи голос, нїкого ж не бачивши.

9:8 Устав же Савло з землї; як же відтворив очі, нїкого не бачив. І вели його за руку, та й привели в Дамаск.

9:9 І був він три днї невидющим, і не їв і не пив.

9:10 Був же один ученик у Дамаску, на ймя Ананїя; і рече йому Господь у видїннї: Ананїє! Він же каже: Ось я, Господи.

9:11 Господь же до него: Уставши, йди на улицю, що зветь ся Простою, та й пошукай у Юдиній хатї Тарсянина, на ймя Савла; ось бо він молить ся,

9:12 І видїв (Савло) у видїннї чоловіка, на ймя Ананїю, що (нїби) ввійшов і положив руку на него, щоб прозрів.

9:13 Відказав же Ананїя: Господи, я чув од многих про чоловіка сього, скільки він зла заподїяв сьвятим твоїм у Єрусалимі;

9:14 і тут має власть од архиєреїв вязати всїх, хто призиває імя Твоє.

9:15 Рече ж до него Господь: Іди, бо сей у мене вибрана посудина, щоб нести ймя моє перед поган, і царів і синів Ізраїлевих:

9:16 я бо покажу йому, скільки мусить він за ймя моє терпіти.

9:17 Пійшовши Ананїя, ввійшов у господу та, положивши на него руки, рече: Савле брате! Господь Ісус, що явивсь тобі в дорозї, котрою йшов єси, післав мене, щоб ти прозрів і сповнив ся Духом сьвятим.

9:18 І зараз із очей йому, мов би луска, спало, і прозрів того часу, та й вставши, охрестив ся.

9:19 І прийнявши їжу, покрепив ся. Був же Савло з учениками, що в Дамаску, днїв кілька.

9:20 І зараз проповідував по школах Христа, що се Син Божий.

9:21 Дивувались же усї, хто чув, і казали: Чи се не той, що погубляв у Єрусалимі призиваючих се імя, та й сюди на те прийшов, щоб, звязавши їх, вести до архиєреїв?

9:22 А Савло вбивавсь у силу та в силу, й перемагав Жидів, що жили в Дамаску, доводячи, що се Христос.

9:23 Як же сповнилось доволї днїв, змовили ся Жиди, вбити його.

9:24 Довідав ся ж Савло про змову їх. А вони стерегли воріт день і ніч, щоб його вбити.

9:25 Взявши ж його ученики в ночі, спустили через мур у коші.

9:26 Прийшовши ж Савло в Єрусалим, пробував пристати в ученики; та всї боялись його, не діймаючи віри, що він ученик.

9:27 Варнава ж, прийнявши його, повів до апостолів, і розповів їм, як він дорогою видїв Господа, і як він глаголав йому, та як у Дамаску одважно проповідував імя Ісусове.

9:28 І ввіходив і виходив з ними в Єрусалимі.

9:29 І одважно проповідував імя Господа Ісуса й розмовляв і змагав ся з Єленянами; вони ж лагодились убити його.

9:30 Довідавшись же брати, привели його в Кесарию, та й вислали його в Тарс.

9:31 Церкви ж по всїй Юдеї і Галилеї і Самариї мали впокій, будуючись і ходячи в страсї Господнїм, а потїхою сьвятого Духа намножувались.

9:32 Стало ся ж, як переходив Петр усї, прийшов і до сьвятих, що проживали в Лиддї.

9:33 Знайшов же там одного чоловіка, на ймя Єнея, що на ліжку лежав вісїм років, будучи розслабленим.

9:34 І рече йому Петр: Єнею, оздоровлює тебе Ісус Христос; устань, та й постели собі. І зараз устав.

9:35 І бачили його всї, що жили в Лиддї та в Саронї, котрі навернулись до Господа.

9:36 Була ж в Йоппиї одна учениця, на ймя Тавита, що перекладом зветь ся: Сарна. Ся була повна добрих учинків і милостинї, що робила.

9:37 Стало ся ж, що тими днями занедужавши, вмерла вона. Обмивши ж її, положили в гірницї.

9:38 Як же близько була Лидда від Йоппиї, то ученики, почувши, що Петр там, післали двох чоловіків до него, просячи, щоб не загаявсь прийти до них.

9:39 Устав же Петр, та й пійшов з ними. Як же прийшов, повели його в гірницю; і обступили його всї вдовицї, плачучи й показуючи одежу й шматтє, що їм посправляла, бувши з ними, Сарна.

9:40 Випровадивши ж Петр усїх і приклонивши колїна, молив ся, і, обернувшись до тїла, рече: Тавито, встань. Вона ж відкрила очі свої і, побачивши Петра, сїла.

9:41 Подавши їй руку, підвів її; покликавши ж сьвятих та вдовиць, поставив її перед ними живу.

9:42 І знане се стало по всїй Йоппиї, і многі увірували в Господа.

9:43 Стало ся ж, що доволї днїв пробував він у Йоппиї у одного Симона кожомяки (гарбаря).