День 46 з 90
Дії 10:1–12:25 · близько 10 хв
10:1 Був же один чоловік у Кесариї, на ймя Корнелий, сотник із роти, званої Італийською,
10:2 побожний і богобоязливий з усїм домом своїм; подавав він багато милостинї народові, і молив ся всякого часу Богу.
10:3 Видїв же він у видїннї ясно коло девятої години, як ангел Божий ввійшов до него й промовив йому: Корнелию!
10:4 Він же, глянувши на него, злякав ся, і каже: Чого, Господи? Рече ж йому: Молитви твої і милостинї твої спогадались перед Богом.
10:5 Пішли ж тепер у Йоппию людей та приклич Симона, що прозиваєть ся Петром.
10:6 Він гостює в одного Симона кожомяки, що хата його над морем. Сей скаже тобі, що маєш робити.
10:7 Як же пійшов ангел, що глаголав до Корнелия, покликавши він двох слуг своїх, та побожного воїна з тих, що стерегли його,
10:8 і розказавши їм усе, післав їх у Йоппию.
10:9 Назавтра ж, як були в дорозї і наближались до города, зійшов Петр на кришу помолитись коло шестої години.
10:10 Став же голодний і забажав їсти; як же готовили, найшло на него захопленнє,
10:11 і видить небо відчинене, і що сходить до него посудина якась, наче обрус великий, по чотиром кінцям звязаний і спускаючий ся на землю,
10:12 в котрому були всякі чотироногі землї, і зьвірі, і повзючі, і птицї небесні.
10:13 І роздав ся голос до него: Устань, Петре, заколи, та й їж.
10:14 Петр же каже: Нї, Господи, нїколи бо не їв я нїчого поганого та нечистого.
10:15 А голос знов вдруге до него: Що Бог очистив, ти не погань.
10:16 Стало ся ж се тричі; і взято знов посудину на небо.
10:17 Як же сумнївав ся в собі Петр, що се за видїннє було, що видїв, аж ось два чоловіки, послані від Корнелия, розпитавши про Симонову господу, стали коло воріт,
10:18 і покликнувши спитали: Чи тут гостює Симон, на прізвище Петр?
10:19 Коли ж думав Петр про видїннє, рече йому Дух: Ось три чоловіки шукають тебе.
10:20 Уставши ж, зійди та йди з ними, не розбираючи; бо я післав їх.
10:21 Зійшовши ж Петр до чоловіків, посланих до него від Корнелия, рече: Ось я, кого шукаєте? Що за причина, для котрої прийшли?
10:22 Вони ж кажуть: Корнелий сотник, чоловік праведний, і богобоязливий, і доброї слави між усїм народом Жидівським, був наставлений від ангела сьвятого покликати тебе в господу свою і послухати словес від тебе.
10:23 Закликавши ж їх, угостив. Назавтра ж вийшов Петр із ними, і деякі з братів з Йоппиї пійшли з ним.
10:24 А другого дня увійшли в Кесарию. Корнелий же дожидав їх, скликавши родину свою і близьких приятелїв.
10:25 Як же стало ся, що ввійшов Петр, зустрівши його Корнелий, упав у ноги та й уклонив ся.
10:26 Петр же підвів його, говорячи: Встань; я таки же чоловік.
10:27 І, розмовляючи з ним, увійшов, і знаходить многих, що посходились.
10:28 І рече до них: Ви знаєте, що не годить ся чоловікові Жидовинові приставати або приходити до чужоземцїв; та менї Бог показав, щоб нїкого поганином або нечистим чоловіком не звав.
10:29 Тим я, не відмовляючись, прийшов покликаний. Питаю ж оце, для чого покликали мене?
10:30 І каже Корнелий: Четвертий день тому, як постив я аж до сієї години, а в девятій годинї молив ся в дому моїм; і ось чоловік став передо мною в ясній одежі,
10:31 і рече: Корнелию, вислухана твоя молитва, і милостинї твої згадано перед Богом.
10:32 Пішли ж в Йоппию та поклич Симона, що зветь ся Петром. Він гостює в господї в Симона кожомяки, над морем. Він, прийшовши, глаголати ме тобі.
10:33 Зараз оце післав я до тебе, і добре зробив єси, прийшовши. Нинї ж усї ми перед Богом стоїмо, щоб слухати все, що звелено тобі від Бога.
10:34 Відкривши ж Петр уста, рече: Поправдї постерегаю, що не на лице дивить ся Бог,
10:35 а в кожному народї, хто боїть ся Його, і робить правду, приятен Йому.
10:36 Слово, що післав синам Ізраїлевим, благовіствуючи впокій через Ісуса Христа (се Господь усїх);
10:37 ви знаєте слово, що було по всїй Юдеї, почавши від Галилеї після хрещення, що проповідував Йоан,
10:38 Про Ісуса з Назарета, як помазав Його Бог Духом сьвятим і силою, а котрий ходив, роблячи добро та сцїляючи всїх підневолених дияволом, бо Бог був з Ним.
10:39 І ми сьвідки всього, що Він робив і в землї Жидівській, і в Єрусалимі; котрого убили й повісили на дереві.
10:40 Сього воскресив Бог третього дня, і дав Йому статись явним
10:41 не всьому народові, а сьвідкам наперед вибраним від Бога, — нам, що їли й пили з Ним по воскресенню Його з мертвих.
10:42 І повелїв нам проповідувати народові і сьвідкувати, що Він призначений від Бога суддею живим і мертвим.
10:43 Про Сього всї пророки сьвідкують, що всякий, хто вірує в Него, відпущеннє гріхів прийме через імя Його.
10:44 Ще, як промовляв Петр слова сї, найшов Дух сьвятий на всїх, хто слухав його.
10:45 І здивувались ті, що були від обрізання, котрі прийшли з Петром, що й на поган дар сьвятого Духа вилив ся.
10:46 Чули бо їх, що розмовляли мовами і величали Бога. Тодї озвав ся Петр:
10:47 Чи може хто боронити води, щоб оцїм охреститись, котрі Духа сьвятого прийняли, як і ми?
10:48 І звелів їм охреститись в імя Господнє. Тодї просили його, щоб пробув у них кілька днїв.
11:1 Почули ж апостоли та брати, котрі були в Юдеї, що й погане прийняли слово Боже.
11:2 І як прийшов Петр у Єрусалим, змагались із ним ті, що від обрізання,
11:3 кажучи: Що до людей, обрізання немаючих, ходив єси і їв з ними.
11:4 Почавши ж Петр, виложив їм рядом, говорячи:
11:5 Був я в городї, Йоппиї, і молячись бачив у захопленню видїннє: посудину якусь, що сходила, наче обрус великий, по чотирох кінцях спусканий з неба; і прийшов аж до мене.
11:6 Зазирнувши в него і розглянувши, бачив чотироногих землї, і зьвірів, і повзючих, і птиць небесних.
11:7 І чув я голос, що глаголав до мене: Встань, Петре, заколи та й їж.
11:8 Я ж сказав: Нї, Господи, бо нїщо погане або нечисте нїколи не входило в уста мої.
11:9 Відказав же менї голос удруге з неба: Що Бог очистив, ти не погань,
11:10 Се сталось тричі, і знов потягнено було все на небо.
11:11 І ось зараз три чоловіки прийшли в господу, де я був, послані з Кесариї до мене.
11:12 Сказав же менї Дух ійти з ними, нїчого не розбираючи. Пішли ж зо мною і шість братів, і ввійшли ми в господу до чоловіка;
11:13 і звістив нам, як видїв ангела в господї своїй, що став і глаголав йому: Пішли в Йоппию людей, та поклич Симона, званого Петром.
11:14 Він глаголати ме слова до тебе, котрими спасеш ся ти й увесь дім твій.
11:15 Як же став я говорити, найшов Дух сьвятий на них, як і на нас у починї.
11:16 Згадав я тодї слово Господнє, як глаголав він: Йоан хрестив водою, а ви будете хреститись Духом сьвятим.
11:17 Коли ж рівний дар дав їм Бог, як і нам, що увірували в Господа Ісуса Христа, то хто ж я такий, щоб міг заборонити Богові?
11:18 Вислухавши се, замовкли, і славили Бога, говорячи: То й поганам дав Бог покаяннє в життє!
11:19 Ті ж, що порозсипались від гонення, що сталось на Стефана, пійшли аж у Финикию, Кипр і Антиохию, нїкому не проповідуючи слова, тільки одним Жидам.
11:20 Були ж деякі з них люде з Кипру і Киринеї, котрі, прийшовши в Антиохию, говорили до Єленян, благовіствуючи Господа Ісуса.
11:21 І була рука Господня з ними; і велике число увірувавши, навернулись до Господа.
11:22 Дійшло ж про них слово до ушей церкви, що в Єрусалимі, і післали Варнаву, щоб пійшов аж до Антиохиї;
11:23 котрий прийшовши і видївши ласку Божу, зрадїв, і молив усїх, щоб у постановленню серця пробували в Господї.
11:24 Бо був чоловік добрий, повний Духа сьвятого й віри; і прихилилось доволї народу до Господа.
11:25 Вийшов же Варнава в Тарс шукати Павла,
11:26 і, знайшовши його, привів його в Антиохию. Стало ся ж, що вони цїлий рік збирались у церкві, і навчали багато народу, і ученики в Антиохиї стали найперш звати ся Християнами.
11:27 Тих же днїв прийшли з Єрусалиму пророки в Антиохию.
11:28 Ставши ж один з них, на ймя Агав, віщував духом, що велика голоднеча має бути по всїй вселеннїй, яка й постала за Клавдия кесаря.
11:29 З учеників же, скільки хто міг, постановив кожен з них післати на запомогу братам, що жили в Юдеї.
11:30 Що й зробили, піславши до старших через руки Варнави та Савла.
12:1 Під той же час здвигнув цар Ірод руки, щоб мучити деяких із церкви.
12:2 Вбив же Якова, брата Йоанового, мечем,
12:3 а видївши, що се подобаєть ся Жидам, постановив схопити й Петра. (Були ж днї опрісноків.)
12:4 І схопивши його, посадив у темницю, передавши чотиром четверицям воїнів стерегти його, задумавши після пасхи вивести його перед народ.
12:5 Стережено ж Петра в темницї; церква ж без перестану молилась Богу за него.
12:6 Як же мав його вивести Ірод, спав тієї ночи Петр між двома воїнами, скований двома залїзами; а сторожі перед дверима стерегли темницї.
12:7 І ось ангел Господень став перед ним, і сьвітло засияло в будинку; торкнувши ж у бік Петра, підвів його, говорячи: Уставай боржій. І поспадали кайдани з рук його.
12:8 І рече ангел до него: Підпережись та підвяжи постоли твої. Зробив же так. І рече йому: Надїнь одежу твою, та йди за мною.
12:9 І, вийшовши, пійшов слїдом за ним, і не знав, що се правда, що сталось через ангела; думав же, що видїннє бачить.
12:10 Минувши ж перву сторожу й другу, прийшли до залїзних воріт, що вели в город, котрі самі собою відчинились їм; і вийшовши пройшли одну улицю, і зараз відступив ангел від него.
12:11 І, прийшовши Петр до себе, рече: Тепер знаю справдї, що післав Господь ангела свого, і вирвав мене з руки Іродової і від усього дожидання народу Жидівського.
12:12 І зміркувавши, прийшов до хати Мариї, матери Йоана, званого Марком, де многі зібрались і молились.
12:13 Як же постукав Петр у сїнешні двері, вийшла послухати дївчина, на ймя Рода;
12:14 і, пізнавши голос Петра, з радощів не відчинила дверей, а вбігши, сповістила, що Петр стоїть під дверима.
12:15 Вони ж сказали до неї: Збожеволїла єси. Вона ж таки говорила, що се так. Вони ж казали: Се ангел його.
12:16 Петр же не перестав стукати; відчинивши ж, увидїли його, та й здивувались.
12:17 Махнувши ж їм рукою, щоб мовчали, оповів їм, як Господь вивів його з темницї. Рече ж: Сповістїть Якова та братів про се. І, вийшовши, пійшов у друге місце.
12:18 Скоро ж настав день, зробивсь немалий переполох між воїнами, що стало ся з Петром.
12:19 Ірод же, пошукавши його, й не знайшовши, судив сторожів, та й звелїв покарати їх. І перейшовши з Юдеї в Кисарию, жив (там).
12:20 Лютував же Ірод на Тирян та на Сидонян. Прийшовши ж однодушно до него, й приєднавши Бласта, царського постельника, просили примирря; бо земля їх живилась од царської.
12:21 Призначеного ж дня Ірод, одігшись у царські шати і сївши на престолї, промовляв до них:
12:22 Народ же покликував: Голос Бога, а не чоловіка!
12:23 Зараз же поразив його ангел Господень за те, що не віддав слави Богу; і зʼїли його черви, і вмер.
12:24 Слово ж Боже росло і множилось.
12:25 Варнава ж та Савло вернулись із Єрусалиму, сповнивши службу, і взявши з собою Йоана, званого Марком.