День 5 з 90
Мт 12:1–13:58 · близько 10 хв
12:1 Того ж часу йшов Ісус у суботу засївами, ученики ж Його зголоднїли, й почали рвати колоссє та їсти.
12:2 Побачивши се Фарисеї, казали до Него: Ось Твої ученики роблять, чого не годить ся робити в суботу.
12:3 Він же рече до них: Хиба ви не читали, що зробив Давид, як зголоднїв він і ті, що були з ним:
12:4 як він увійшов до Божого дому, та поїв хлїби показнї, що не годилось йому їсти, нї тим, що були з ним, а тільки одним священикам?
12:5 Або, хиба ви не читали в законї, як у суботу священики в церкві ламлють суботу, та й не винуваті?
12:6 Я ж вам глаголю: Що тут єсть більший од церкви.
12:7 А коли б ви знали, що воно є: Милости хочу, а не жертви, то не осуджували б невинуватих.
12:8 Бо Син чоловічий — Він Господь і суботи.
12:9 І, пійшовши звідтіля, увійшов у школу їх.
12:10 І ось був там чоловік із сухою рукою. І питали Його, кажучи: Чи годить ся в суботу сцїляти? щоб обвинувати його.
12:11 Він же рече до них: Де між вами чоловік, що має одну вівцю, і коли впаде вона субітнього дня в яму, він не візьме, та й не витягне її?
12:12 Як же більше луччий чоловік од вівцї? Тим годить ся чинити добро і в суботу.
12:13 Рече тодї до чоловіка: Простягни руку твою. І простяг, і стала вона здорова, як і друга.
12:14 Фарисеї ж, вийшовши, радили раду проти Него, як погубити Його.
12:15 Та довідавшись про се Ісус, вийшов ізвідтіля; і пійшло слїдом за Ним багато народу, і сцїлив він усїх,
12:16 та й наказав їм, щоб не виявляли Його:
12:17 щоб справдилось, що сказав Ісаїя пророк, глаголючи:
12:18 Се слуга мій, що я вибрав; любий мій, що вподобала Його душа моя; положу духа мого на Него, й вістити ме поганам суд;
12:19 не змагати меть ся, і не кричати ме, й голосу його нїхто не чути ме по улицях;
12:20 приломаної тростини не доломить, і льону димуючого не потушить, доки не доведе суду до подуги;
12:21 і на ймя його вповати муть погане.
12:22 Приведено тодї до Него біснуватого, слїпого й нїмого; і сцїлив його, так що слїпий і нїмий розмовляв і бачив.
12:23 І здивувавсь увесь народ, і казали: Чи сей не син Давидів?
12:24 Почувши ж се Фарисеї, казали: Не інакше виганяє сей біси, як Вельзевулом, князем бісовським.
12:25 Знав же Ісус думки їх, і рече до них: Всяке царство, що подїлить ся у собі, спустїє; і всякий город і господа, що подїлить ся у собі, не встоїть.
12:26 І коли сатана сатану виганяє, то роздїлив ся сам у собі; як же стояти ме царство його?
12:27 І коли я виганяю біси Вельзевулом, то ким виганяють їх сини ваші? Тим вони будуть вашими суддями.
12:28 Коли ж я виганяю біси Духом Божим, то вже приспіло до вас царство Боже.
12:29 Або, як може хто увійти в господу сильного, та пожакувати надоби його, хиба що звяже перше сильного, й тодї пожакує господу його?
12:30 Хто не зо мною, той проти мене; і хто не збирає зо мною, той розсипає.
12:31 Тим глаголю вам: Усякий гріх і хула простить ся людям; а хула на Духа не простить ся людям.
12:32 І хто скаже слово проти Сина чоловічого, простить ся йому; а хто скаже слово проти Духа сьвятого, не простить ся йому нї в сьому віку, нї в будучому.
12:33 Або посадите дерево добре, то й овощ його добрий; або посадите дерево пусте, то й овощ його пустий; бо дерево познаєть ся по овощу.
12:34 Кодло гадюче, як можете промовляти добрі речі, бувши лихими? бо від переповнї серця уста промовляють.
12:35 Добрий чоловік із доброго скарбу серця виносить добре, а лихий чоловік із лихого скарбу виносить лихе.
12:36 Я ж вам глаголю: Що за всяке пусте слово, яке говорити муть люде, дадуть одвіт суднього дня.
12:37 Бо по словам твоїм оправдиш ся, й по словам твоїм осудиш ся.
12:38 Озвались тодї проти сього деякі з письменників та Фарисеїв, кажучи: Учителю, хочемо від тебе ознаку бачити.
12:39 Він же, озвавшись, рече їм: Лукаве та перелюбне кодло ознаки шукає, та ознака не дасть ся йому, як тільки ознака Йони пророка.
12:40 Бо, як Йона був три днї й три ночі у кита в череві, так буде й Син чоловічий три днї й три ночі в серцї землї.
12:41 Ниневяне встануть на суд із кодлом сим, та й осудять його, бо покаялись по проповідї Йониній; а ось тут більший од Йони.
12:42 Полуденна цариця встане на суд із кодлом сим та й осудить його: бо прийшла з найдальших країн землї слухати премудростї Соломонової; а ось тут більший од Соломона.
12:43 Як же нечистий дух вийде з чоловіка, то блукає по безвіддях, шукаючи відпочинку, та й не знаходить.
12:44 Тодї каже: Вернусь у домівку мою, звідкіля я вийшов; і, прийшовши, знаходить її порожню, виметену й прибрану.
12:45 Йде тодї, й бере до себе сїм инших духів, ще злїщих нїж сам, і ввіходять та й живуть там; і буде останнє чоловіка того гірше нїж перше. Так станеть ся й кодлу сьому лукавому.
12:46 Ще ж промовляв Він до людей, аж ось мати й брати Його стояли надворі, бажаючи говорити з Ним.
12:47 Каже ж один до Него: Он мати Твоя й брати Твої стоять надворі, бажаючи говорити з Тобою.
12:48 Він же, озвавшись, рече до говорячого йому: Хто се мати моя? і хто брати мої?
12:49 І, простягши руку свою на учеників своїх, рече: Ось мати моя й брати мої!
12:50 Бо хто чинити ме волю Отця мого, що на небі, той брат менї, й сестра, й мати.
13:1 Тогож дня вийшов Ісус із господи, та й сїв край моря.
13:2 І зібралось до Него багато народу, так що Він увійшов у човен, та й сїв; а ввесь народ стояв на березї.
13:3 І промовляв до него багато приповістями, глаголючи: Ото вийшов сїяч сїяти;
13:4 і як він сїяв, инше впало край шляху, й прилетїло птаство, та й повизбирувало його.
13:5 Инше ж упало на каменистому, де не мало землї багато, й зараз посходило, бо не мало глибокої землї;
13:6 як же зійшло сонце, то й повяло воно, а, не мавши кореня, посохло.
13:7 А инше попадало між тернину, й тернина, розвившись, поглушила його.
13:8 Инше ж упало на добру землю, і дало овощ, одно в сотеро, друге в шісьдесятеро, инше ж у трийцятеро.
13:9 Хто має уші слухати, нехай слухає.
13:10 І, приступивши ученики, казали до Него: На що ти глаголеш до них приповістями?
13:11 Він же, озвавшись, рече до них: Вам дано знати тайни царства небесного, їм же не дано.
13:12 Хто бо має, тому дасть ся, й надто мати ме; а хто не має, в того візьметь ся й те, що має.
13:13 Тим я глаголю до них приповістями: бо, дивлячись, не бачять, і слухаючи, не чують, анї розуміють.
13:14 І справджуєть ся на них пророцтво Ісаїї, що глаголе: Слухом слухати мете, та й не зрозумієте, й, дивлячись, бачити мете, та й не постережете.
13:15 Затвердїло бо серце народу сього, й ушима тяжко чують, й очі свої вони заплющили, щоб инколи не побачити очима, й не почути ушима, й не зрозуміти серцем, і не навернутись, щоб сцїлив я їх.
13:16 Ваші ж очі блаженні, бо бачять, і уші ваші, бо чують.
13:17 Істино бо глаголю вам: Що многі пророки й праведники бажали бачити, що ви бачите, та й не бачили; й чути, що ви чуєте, та й не чули.
13:18 Оце ж послухайте приповістї про сїяча.
13:19 Коли хто чує слово царства, й не зрозуміє, приходить лукавий, та й хапає, що посїяно у него в серцї. Се — засїяний край шляху.
13:20 А засїяний на каменистому, се той, що чує слово, й зараз приймає його з радостю:
13:21 тільки же не має він кореня в собі, він до часу; як настане горе або гоненнє за слово, зараз блазнить ся.
13:22 А засїяний в тернинї, се той, що чує слово, та журба віку сього і омана богацтва глушить слово, й робить ся безʼовочним.
13:23 Засїяний же на добрій землї, се той, що чує слово й розуміє, й дає овощ; і родить одно в сотеро, друге в шістьдесятеро, инше ж у трийцятеро.
13:24 Ще иншу приповість подав їм, глаголючи: Уподобилось царство небесне чоловікові, що сїє добре насїннє на ниві своїй;
13:25 як же люде спали, прийшов ворог його, й насїяв куколю між пшеницю, та й пійшов.
13:26 Як же зійшов засїв, та принїс овощ, показавсь тодї й кукіль.
13:27 І прийшли слуги господаря того, та й кажуть йому: Пане, хиба ти не добре насїннє сїяв на твоїй ниві? Звідкіля ж узяв ся кукіль?
13:28 Він же рече їм: Се зробив чоловік ворог. Слуги ж сказали йому: Чи хочеш, щоб ми пійшли та випололи його?
13:29 Він же рече: Нї, щоб виполюючи кукіль, разом з ним і пшеницї не повиривали.
13:30 Нехай ростуть обоє до жнив, а в жнива я скажу женцям: Зберіть перш кукіль та повяжіть у снопи, щоб спалити, а пшеницю зложіть у клунї в мене.
13:31 Иншу приповість подав їм, глаголючи: Царство небесне подібне зерну горчицї, що, взявши чоловік, посїяв на ниві своїй.
13:32 Найдрібнїще воно між усяким насїннєм; як же виросте, то стане найбуйнїщим між яриною, і зробить ся деревом, так що птаство небесне прилїтає кублитись між гіллєм його.
13:33 Иншу приповість сказав їм, глаголючи: Царство небесне подібне квасу, що жінка візьме та й рощинить ним три мірки борошна (муки), поки все вкисне.
13:34 Все це говорив Ісус людям приповістями, а без приповістей не говорив їм:
13:35 щоб справдилось, що сказав пророк, глаголючи: Одкрию в приповістях уста мої, промовлю втаєне від настання сьвіта.
13:36 Тодї одіслав Ісус людей та й пійшов до дому; і приступили до Него ученики Його, говорячи: Виясни нам приповість про кукіль на ниві.
13:37 Він же, озвавшись, рече їм: Сїючий добре насїннє, се Син чоловічий;
13:38 а нива, се сьвіт; добре ж насїнне, се сини царства; а кукіль, се сини лукавого;
13:39 ворог, що всїяв його, се диявол; жнива, се конець сьвіта; а женцї, се ангели.
13:40 Оце ж, як той кукіль збираєть ся та палить ся огнем, так буде при кінцї сьвіта сього:
13:41 Пошле Син чоловічий ангели свої, й позбирають вони з царства Його все, що блазнить, і всїх, що роблять беззаконнє,
13:42 та й повкидають їх ув огняну піч: там буде плач і скреготаннє зубів.
13:43 Тодї праведні сияти муть, як сонце в царстві Отця свого. Хто має уші слухати, нехай слухає.
13:44 Знов, царство небесне подібне скарбу, закопаному на ниві: що, знайшовши його чоловік, приховав, і, радїючи, йде та й продає все, що має, та й купує ту ниву.
13:45 Знов, царство небесне подібне чоловікові купцеві, що шукає добрих перел;
13:46 і знайшовши він одну перлу дорогоцїнну, пійшов та й продав усе, що мав, та й купив її.
13:47 Знов, царство небесне подібне неводові, що закинуто в море, й що зайняв усячини;
13:48 як же став повен, то витягли його на беріг, і посїдавши, вибрали, що добре, у посуд, а що погане, те геть повикидали.
13:49 Так буде й при кінцї сьвіту: вийдуть ангели, та й повідлучають лихих зміж праведних,
13:50 та й повкидають їх ув огняну піч: там буде плач і скреготаннє зубів.
13:51 І рече Ісус до них: Чи зрозуміли це все? Кажуть вони Йому: Так, Господи.
13:52 Він же рече їм: Тим же то кожен письменник, навчений про царство небесне, подібен чоловікові господареві, що виносить із свого скарбу нове й старе.
13:53 І сталось, як скінчив Ісус оцї приповістї, пійшов ізвідтіля.
13:54 І, прийшовши у свою країну, навчав їх у школї їх, так що вони дивувались і казали: Звідкіля в Сього така премудрість і сила?
13:55 Хиба Він не син теслї? хиба не Його мати зветь ся Мария? а брати Його Яков, та Йосій, та Симон, та Юда?
13:56 хиба не Його сестри між нами? Звідкіля ж се все в Него?
13:57 І поблазнились Ним. Ісус же рече до них: Не є пророк без чести, хиба що в своїй отчинї та в своїй домівцї.
13:58 І не зробив там многих чудес через недовірство їх.