День 53 з 90

Дії 27:1–28:31

27:1 Як же присуджено, щоб плисти нам в Італию, то передано Павла і деяких инших вязників сотникові, на ймя Юлию, Августової роти.

27:2 І, ввійшовши в корабель Адрамицький, маючи плисти попри місця Азийські, пустились ми з Аристархом Македонцем із Солуня, що був з нами.

27:3 А другого дня пристали в Сидонї. І обходив ся Юлий ласкаво з Павлом, і дозволив ходити до другів, щоб дізнати їх піклування.

27:4 А відчаливши звідтіля, поплили до Кипра; бо вітри були противні.

27:5 І, перепливши море, що проти Киликиї та Памфилиї, прибули в Мири Ликийські.

27:6 А там знайшовши сотник корабель Александрийський, що плив в Італию, посадив нас на него.

27:7 Многі ж днї помалу пливучи і ледві бувши проти Книда, тим що не допускав нас вітер, приплили ми під Крит проти Салмона,

27:8 і, ледві минувши його, прибули на врочище Гарна пристань, від котрого був близько город Ласей.

27:9 Як же доволї часу минуло й було вже непевне плаваннє, тим що вже й піст минув, то раяв Павел,

27:10 кажучи їм: Люде, я бачу, що з утратою і з великою шкодою, не тільки для тягару і для статку, та й для душ наших буде плаваннє.

27:11 Сотник же керманичові і властителеві корабля довіряв більш, нїж тому, що сказав Павел.

27:12 Як же пристань не була вигідна на зимуваннє, то більше їх давали раду пуститись ізвідтіля, чи не можна б як, добравшись до Финикиї, перезимувати в пристанї Крицькій, що лежить між вітром полуденнїм і західнїм.

27:13 Як же повіяв полуденній вітер, то, думаючи, що досягли свого заміру, знявшись поплили мимо Крита.

27:14 Та незабаром опісля настиг на них бурний вітер, званий Євроклидон.

27:15 Як же підхопило корабля і не можна було противитись вітрові, то віддались ми (хвилям) і носило нас.

27:16 На остров же якийсь набігши, званий Клавда, на силу здолїли удержати човна,

27:17 котрий стягнувши, усякого способу добирали, підвязуючи корабля; а боячись упасти в сирть (мілке місце), спустили парус, і так нас носило.

27:18 А що вельми буря нами кидала, то назавтра повикидали тягар.

27:19 А третього дня своїми руками надібє корабельне викидали.

27:20 Як же нї сонце, нї зорі не являлись многі днї, і налягала немала буря, то на останок і вся надїя віднялась, щоб спасти ся нам.

27:21 Як же довго не їли ми, то ставши Павел серед них, рече: Люде, треба було, послухавши мене, не відчалювати від Криту, (то) і не здобулись би такої втрати і шкоди.

27:22 А тепер благаю вас, бодріть ся; не буде бо погибелї нї одній душі з вас, окрім корабля.

27:23 Явив ся бо менї сієї ночи ангел Бога, до котрого я належу й котрому служу,

27:24 глаголючи: Не бійсь, Павле: ти мусиш стояти перед кесарем, і ось дарував тобі Бог усїх тих, що плинуть з тобою.

27:25 Тим бодріть ся, люде (добрі); вірую бо Богу, що так буде, як сказано менї.

27:26 Мусимо бо до острова якогось пристати.

27:27 Як же настала чотирнайцята ніч, що носило нас по Адриятицькому морю, коло півночи постерегли корабельники, що близько від них якась земля;

27:28 і, змірявши глибиню, знайшли двайцять сяжнїв; трохи ж відпливши і знов змірявши, знайшли сяжнїв пятнайцять.

27:29 І, опасуючись, щоб не набігти на гостре місце, кинули з демена (керми) чотири якори і дожидали дня.

27:30 Як же корабельники шукали втїкти з корабля, спускаючи човна на море, роблячи вид, нїби хочуть кинути якоря з носу,

27:31 сказав Павел сотникові й воїнам: Коли сї не зістануть ся на кораблї, то ви не можете спасти ся.

27:32 Тодї воїни пообтинали верівки в човна, та й дали йому впасти.

27:33 Як же почало днїти, благав Павел усїх прийняти їжи, говорячи: Сьогоднї чотирнайцятий день ви, ждучи, постите, нїчого не ївши.

27:34 Тим же благаю вас, прийміть їжи; воно бо для вашого спасення; нї в кого бо з вас і волос не впаде з голови.

27:35 Сказавши ж се і взявши хлїб, оддав Богу хвалу перед усїма, і переломивши почав їсти.

27:36 Тодї повеселїшали всї, і вони прийняли їжу.

27:37 Було ж нас у кораблї всїх двістї сїмдесять і шість душ.

27:38 А наситившись їжею, облегчили корабель, викидаючи пшеницю в море.

27:39 Як же настав день, не пізнали землї, загледїли ж затоку якусь, що мала беріг, до котрого нарадились, коли можна, причалити кораблем.

27:40 І, витягши якорі, пустились морем, порозвязувавши завязї деменові і піднявши парусок по вітру, прямували до берега.

27:41 Попавши ж на місце двоєморське, загрузили корабля; і перед, застрявши, був нерухомий, а зад розбивало силою филь.

27:42 Між воїнами ж стала рада, щоб вязників повбивати, щоб которий випливши, не втїк.

27:43 Сотник же, хотївши спасти Павла, заборонив їм що загадали, і звелїв, щоб ті, хто вміє плавати, перші скочили, і вийшли на землю,

27:44 а остальнї, — хто на дошках, а хто на чому з корабля. І сталось так, що всї спаслись на землю.

28:1 Спасши ся ж довідались, що остров зветь ся Мелит.

28:2 Чужоземцї ж показали нам не мале милосердє: розложивши бо багаттє, прийняли всїх нас задля дощу, що йшов, і задля холоду.

28:3 Як же набрав Павел оберемок хворосту і положив на огнище, вибігши від жару гадина, почепилась на руцї в него.

28:4 Побачивши ж чужоземцї, що зьвірюка висїла з руки його, говорили між собою: Певно сей чоловік убийця, що спас ся з моря, та суд (богів) не дав йому жити.

28:5 Він же, струснувши гадюку в огонь, не дізнав нїякого лиха.

28:6 Вони ж дожидали, що він має опухнути або зараз упаде мертвий; як же довго дожидались і бачили, що нїякого лиха йому не сталось, перемінивши думки, казали, що се Бог.

28:7 Навкруги ж сього місця були землї першого на острові, на ймя Публия. Він, прийнявши нас, три днї поприятельськи гостив.

28:8 І сталось, що батько Публиїв лежав, болїючи на пропасницю та на живіт. Приступивши до него Павел, помоливсь і, положивши руки на него, сцїлив його.

28:9 Як се стало ся, то й инші на острові, що мали недуги, приходили та й сцїлялись.

28:10 Вони і великою честю пошанували нас, а як ми відпливали, надавали, чого нам треба (було).

28:11 По трох же місяцях одвезлись ми кораблем Александрийським, надписаним Диоскур, що зимував на острові,

28:12 і припливши в Сиракузу, пробули (там) три днї.

28:13 А звідтіля відпливши, прибули в Регию, і за один день, як настав полуденний вітер, прийшли другого дня в Путеоли,

28:14 де знайшовши братів, ублагані були від них перебути у них сїм день; і так прийшли в Рим.

28:15 Звідтіля, почувши брати про нас, повиходили назустріч нам аж до Апиєвого торгу та Трох Гостинниць. Побачивши їх Павел і подякувавши Богу, набрав ся сьмілости.

28:16 Як же прийшли ми в Рим, сотник передав вязників воїводї; Павлу ж дозволено жити окроме з воїном, що стеріг його.

28:17 Стало ся ж по трох днях, скликав Павел первих із Жидів, і, як посходились вони, рече до них: Мужі брати, нїчого не зробивши противного народові або звичаям отцївським, передан я, яко вязник, у руки Римлянам.

28:18 Розпитавши вони мене, хотїли випустити, бо нїякої вини смерти не було в менї.

28:19 Як же противились Жиди, був я змушений покликатись до кесаря, не яко би мав чим обвинувати нарід мій.

28:20 Тим же скликав я вас, щоб побачити вас та поговорити, бо за надїю Ізраїлеву залїзом сим оковано мене.

28:21 Вони ж промовили до него: Ми анї письма про тебе не одержували з Юдеї, анї прийшовши хто з братів, звістив або сказав про тебе що лихе.

28:22 Та бажаємо від тебе чути, що ти думаєш; бо про сю єресь відоме нам, що всюди противлять ся їй.

28:23 Призначивши ж йому день, поприходили до него в оселю многі, і викладував він їм, сьвідкуючи про царство Боже, і впевняючи їх про Ісуса й з закону Мойсеєвого й з пророків, од ранку до вечера.

28:24 І деякі увірували в слова його, а инші не увірували.

28:25 І, будучи в незгодї між собою, розійшлись, як промовив Павел одно слово: що добре промовив сьвятий Дух через Ісаїю пророка до батьків ваших,

28:26 глаголючи: Йди до людей сих та скажи: Слухом будете слухати, та й не зрозумієте, і дивлячись будете дивитись, та й не побачите:

28:27 бо серце сього народу затвердїло, й ушима тяжко чують, і очі свої позаплющували, щоб не видїли очима, і ушима не чули, і серцем не розуміли, і не навернулись, щоб я сцїлив їх.

28:28 Відоме ж нехай вам буде, що послане поганам спасеннє Боже вони чути муть.

28:29 І, як промовив сї слова, пійшли Жиди, маючи велике змаганнє між собою.

28:30 Пробував же Павел цїлих два роки в найнятій хатї своїй, і приймав усїх, хто приходив до него,

28:31 проповідуючи царство Боже і навчаючи про Господа Ісуса Христа з усією сьміливостю, без заборони.